Ще на зорі національно-демократичних перетворень у нашій державі лідери Народного Руху України Іван Драч, Дмитро Павличко, В’ячеслав Чорновіл висунули гасло, суть якого зводиться до того, що жидові, москалю, полякові, представникові інших національностей в Україні повинно житися ліпше, ніж на їхній історичній батьківщині. Ось тільки чомусь власне про українця ці недалекоглядні буцімто державні мужі забули.
Це гасло з певними видозмінами і доповненнями живе й нині. Маємо неукраїнського, а здебільшого антиукраїнського президента з маленької літери, який так і не став державним мужем, такий же уряд, який ладен захищати інтереси національної меншини, зокрема, росіян, більше, ніж інтереси корінного населення – українців.
Тому й не слід дивуватися, що на місцях розцвіла ця викривлена національна, а насправді антинаціональна політика, коли українець почувається рабом у власній державі. Якщо ще врахувати корупцію місцевої влади і так званих правоохоронних органів, то матимемо повну картину, чому представники інших національностей не лише вільно себе почувають в Україні, мало не легально займаються рекетом, торгують наркотиками, здійснюють інші злочини, а ще й збиткуються над українцями.
Дрогобич не є виключенням. Упродовж останніх років тут міцно засіла узбецька мафія, і наразі ніхто не може дати їй гідної відсічі.
За попередніми оцінками, а також з джерел у правоохоронних органах, усього в Дрогобичі проживає близько 150 узбеків. Здебільшого вони займаються торгівлею трикотажних виробів. Їх можна побачити біля фонтану в центрі міста, за колишнім кінотеатром “Прометей”, на вулиці Пилипа Орлика, Шолом Алейхема, на площі Малий Ринок, у деяких інших місцях. Як правило, торгують вони без ліцензій і торгових патентів. Міліція й податкова інспекція, м’яко кажучи, закривають на це очі. Пересічний дрогобичанин переконаний, що не обходиться без хабарництва з боку узбеків.
Щоправда, час від часу наших гостей хапають, конфісковують частину товару. Одного разу справа навіть дійшла до суду. Але … узбекам все повернули, мало не вибачившись перед ними, що даремно їх потурбували.
Нещодавно узбеки жорстоко побили дрогобичанина Євгена Б. Той ввічливо попросив їх посунути стіл, аби не заважали торгувати і йому. Скажімо до слова, що наш земляк – колишній морський піхотинець, але проти декількох узбеків не міг дати собі раду. За його словами, міліціонери спокійно спостерігали, як узбеки його б’ють.
Цирк на дроті продовжився у міському відділі міліції, куди пан Євген звернувся з заявою. На його думку, складалося враження, буцімто узбеки керують міліціонерами. А неформальні лідери узбеків, яких називають Алік і Атабек (один з яких, за попередніми даними, знаходиться в розшуку), відверто заявили Євгенові Б., що їм нічого не буде, ніхто їх звідси не вижене, що вони тут усіх купили.
Інший дрогобичанин, який був свідком цієї бійки і про це заявив у міліції, теж був жорстоко побитий нашими узбецькими “друзями”.
Оцими побиттями узбеки фактично кинули виклик Дрогобичу і новообраній владі. Або вони й далі будуть хазяйнувати в нашому місті, або ми таки наведемо в ньому лад.
Можливі два варіанти розвитку подій. Винні у жорстокому побитті дрогобичан будуть покарані згідно чинного законодавства. Будуть встановлені особи в силових структурах, які, ймовірно, беруть хабарі від узбеків. Самі узбеки змушені будуть виробити ліцензії й патенти на право займатися підприємницькою діяльністю й толерантно ставитимуться до дрогобичан, як гості до господарів. Правоохоронні органи присічуть торгівлю наркотиками й скуповування і перепродаж крадених мобільних телефонів, які здійснюють узбеки.
За іншого варіанту, Євгена Б. та його колегу, який посмів свідчити проти узбеків, самих можуть зробити винними, довести, що це вони самі парканадцять разів ударилися мордою об асфальт, а узбеки в нас білі й пухнасті.
Влада Миколи Гука, яка активно воювала з українськими підприємцями, дивним чином не рухала узбеків. Буцімто націоналіст став інтернаціоналістом?
Я розумію, що новообраний міський голова Олексій Радзієвський має купу проблем. Зокрема, найближчим часом слід знайти 8 мільйонів гривень для виплати заборгованої зарплати працівникам бюджетної сфери. Як це зробити, коли практично всі дрогобицькі підприємства стоять? Але якщо нова влада не наведе лад з узбеками, не покарає винних, то українські підприємці по-своєму розв’яжуть цю проблему. На тлі загальної пасивності дрогобичан і їхньої боязні все ж є декілька гарячих голів, які здатні покарати узбеків, але за допомогою вже далеко не правових методів. Дрогобич може стати центром міжнаціональної ворожнечі, і якщо новообрана влада упустить цей момент, коли ще проблему можна розв’язати, то так само швидко зійде з політичної арени, як тріумфально виграла ці вибори.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень