Як і всі смертні, політики теж підвладні почуттям. Їм подобається, коли їх люблять. Вони вміють радити й зраджувати, обмовлятися й обмовляти, принижуватися й принижувати інших. Прикладів цьому багато, і послідовність викладеного на цю тему далі випадкова.
Моє місто – це дім, де я живу, це моя мама, це моя дружина, це мій син, це мій брат, який був змушений в свій час емігрувати через переслідування з боку тодішнього КГБ.
Моє місто – це сусіди, знайомі, друзі і мешканці, яких я знаю і не знаю, це моя вчителька – Журавська Анастасія Іванівна, яка активно агітувала за кандидата на міського голову від партії „Фронт змін” Руслана Козира. Колись вона вчила мене любити твори українських класиків, говорити правду та залишатися самим собою. Та недавно, на громадських зборах, в нашому так званому Народному домі (чому так пишу, бо виявляється для того, щоб громаді міста зібратися в приміщенні, яке належить трускавчанам, потрібно ще й проплатити в касу міської ради), я запитав у своєї вчительки – що конкретно хорошого зробив Козир разом зі своєю „чесною” командою для міста. Відповіді ніхто не почув. В той час, коли Ви, дорога моя вчителько палко на зборах 20 квітня цього року захищали свого учня – Руслана Козира, він сидів в барі (що пив – мене не цікавить), але чхав він на всіх нас разом! Шкода, що Ви не порадили йому перед тим, як балотуватися на міського голову, прочитати „Магдебурзьке право”, суть якого – де громада, там і голова.
А згадати хоча б недавні часи, коли я разом зі своїми товаришами бив в „барабани” під міською радою – проти продажу трускавецької землі фірмі „Альфа плюс”, ми були пліч-о-пліч з партією „Наша Україна” (очолює на місцевому рівні Ігор Пілько), який був шок у нас, коли він разом зі своєю фракцією проголосував „ЗА” – продаж землі. Це була ЗРАДА! Ми били в бочки не за гроші (пан Пілько це добре знає), а чому він так проголосував – також знає. Дане рішення приймалося не одноосібно тодішнім мером Левом Грицаком, це було рішення практично всього депутатського корпусу і воно було свідомим. Потім було підняття тарифів на комунальні послуги, тоді Ігор Федорович був проти них, тепер коли історія повторюється, він заявляв, що відміна нових тарифів – це крок назад (кажуть, що знову поміняв свою думку).
Ну і на сам кінець, спочатку перед останніми виборами на міського голову в Трускавці пан Пілько підтримував Руслана Козира, а коли на горизонті появилася кандидатура Богдана Матолича, то перекинувся в його табір.
Ігоре Федоровичу, і не говоріть, що ви мені більше не подасте руку, це саме стосується і Петра Іванишина, потискайте руку Руслану Крамару, очільнику місцевої „Батьківщини”, який так і не спромігся згуртувати трускавчан на захист свого патрона Юлі Тимошенко. Але це вже – інша історія…
А питання щодо підняття тарифів на житло та прибудинкової території залишається відкритим. В 2005 році ПОГАНА влада йшла на діалог з людьми, і відмінила своє рішення щодо тарифів. Тепер ЧЕСНА влада ігнорує свою громаду, тарифи і надалі є драконівські.
Згадаймо як це було: дивись фото.
Євген Бродзінський, голова ГМ «Опора» в м. Трускавці
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень