Людей давно цікавило питання: «Великими народжуються чи стають?» І однозначної відповіді немає по сьогодні, біологічна та соціальна теорії розвитку людини в цілому мають більше своїх прихильників в психологічній науці, ніж так звана комплексна.
Якщо ми подивимося назад, в історію, то побачимо там немало людей, які удостоїлися ймення «Великий». Причому це стосується як Сходу, так і Заходу, як світської політики, так і церковного життя. Великою може бути та людина, яка завоювала півсвіту як Олександр Македонський, франк Карл, корсиканець Наполеон Бонапарт чи Петро Перший в Росії, а може бути й той, хто підкорив світ величчю свого духа як святий Василій Великий, як святі нашого часу Мати Тереза та папа Іван Павло Другий тощо. А ще ж є великі митці – художники, музиканти, поети та письменники, великі вчені, науковці, лауреати премії Нобеля і не тільки.
Людей, які зробили щось величне на місцевому рівні, переважно великими не називають. Можливо тому, що «нема пророка у своїй вітчизні». Той, хто веде вперед область, воєводство, губернію, штат, землю, той, хто дбає про добро села, селища чи міста, переважно замість вдячності отримує невдячність, змішану з люттю, неповагою, заздрістю та брудом і сичанням. І тільки після певного періоду часу таких людей починають визнавати, цінувати, на них рівняються. Добро стає помітним на віддалі і не потребує реклами, тоді як демагогія завжди пнеться на кращі місця.
На прикладі Трускавця бачимо, що великою людиною можна бути і в такому провінційному містечку, можна не згубити своїх талантів та дарувати їх на користь іншим – людям, громаді. Із захопленням слухали трускавчани 28 жовтня в «Златі» цитовані міським головою Левом Грицаком слова великої Матері Терези з Калькутти, але навряд чи всі зрозуміли, що ці слова дійсно йшли в Лева Ярославовича від глибини душі. Різка зміна настрою залу – від наперед запланованого гудіння та тупотіння ногами до бурхливих овацій людині, яку обрали двічі міським головою. До речі, результат виборів 31 жовтня 2010 року (третє місце для Лева Грицака з відривом 186 голосів від місця першого, яке посів Руслан Козир) показав, що вже і трускавчани починають поволі оцінювати те добро, зроблене для них Левом Ярославовичем. Пройдуть роки – і про нього говоритимуть «Велика Людина», кожен тоді захоче називати себе його другом, хоча в складні моменти Леву Грицаку вірних друзів якраз і не вистачало. Таких, які готові були йти з ним до кінця.
На фоні вищесказаного темною плямою згадується інша подія від 28 жовтня 2010 року (а саме в цей день проходила зустріч громади Трускавця зі всіма кандидатами на посаду мера міста в «Златі»). Після закінчення зустрічі кандидат та колишній мер Трускавця Богдан Матолич підходить до автора цих рядків і запитує: «Так це ви Ключак?» Після ствердної відповіді продовжує: «З вами розмовлятимуть після першого листопада…». Це що, погроза? І де велич людини в такому випадку? А може це тільки хвилинна слабкість, дріб’язковість, на яку не варто звертати увагу, як і на писанину під «Віскас»? Хоча, яке кому котяче діло до внутрішніх справ між колегами-писаками у Трускавці?
Велика Людина залишає після себе слід, який не затирається і не забувається навіть після її смерті. Велика Людина – це в першу чергу людина і тому їй властиве все людське, в тому числі емоції, гнів, образа, чарка горілки чи бокал пива, гріховне падіння та каяття і вставання з колін, на які конче прагне поставити Доля. Але один з аспектів величі якраз і полягає в тому, що Велика Людина вміє перегорнути сторінку та розпочати все з початку навіть тоді, коли, здавалося б, вже й надії не залишається. Як не згадати тут біблійну історію про праведного Йова, який маючи все, все і втратив, а потім знову здобув, бо не втратив віри в Бога. Як не пригадати слова з вірша Лесі Українки, смертельно хворої на туберкульоз «Contra spem spero», тобто, без надії сподіваюсь…
В когось може закрастися підозра, що ця стаття присвячена Леву Грицаку і що він – та Велика Людина, яку варто наслідувати. Не заперечуємо, що вважаємо двічі міського голову Трускавця великою людиною і ще раз можемо повторити те, що вже неодноразово стверджували – все пізнається в порівнянні і колись Трускавець гордитиметься, що така людина керувала містом в 2002 – 2010 роках. Вже бачимо, як змінилося ставлення до Лева Грицака в багатьох тих, хто ще у вересні – жовтні ненавидів його і прагнув при найменшій нагоді змішати з болотом, очорнити та знеславити. Тепер ці ж люди кажуть: «Грицак – молодець, він гідно визнав результати виборів та привітав нового міського голову з перемогою», «А може ми й помилилися, що не обрали Грицака знову», «Грицак – велика людина, його керування містом – ціла епоха в житті Трускавця» тощо.
Але наша мета – не назвати одного лише Лева Ярославовича Великою Людиною, а спробувати задуматися над тим, чому ж кожен з нас не може бути таким. Кожен з тих, хто брав участь у виборчих перегонах і або пройшов, або пролетів (а ще невідомо, що краще в умовах нашого сьогодення), кожен, хто так чи інакше причетний до трускавецької «малої політики», мав би після цих виборів перегорнути сторінку та розпочати з чистого листка. Хоча це не означає, що все потрібно забути та закинути на смітник. На смітник варто викинути ті всі образи, які всім нам чи конкретно вам завдали відомі чи невідомі опоненти, варто викинути пиху, зарозумілість, бажання корисливості, всю ту нечисть, яка заважала совісті чи й заважає досі. Розпочати з чистого листка означає не тільки пробачити іншим, але й попросити вибачення в інших самому, перестати говорити про недоліки інших чи хто винен, а побачити в тих інших Божу іскру, те добре, яке є в кожній людині. І спільно думати, що робити, як робити і яким шляхом іти, щоб шлях цей був оптимальний для всієї громади, а не тільки наближених друзів чи рідної партії чи рідної структури, яка так любить, що обіймає, аж душить. І при всьому цьому варто спробувати свої сили, щоб стати Великою Людиною, якщо від народження тенденцій до величі (окрім манії величі) не спостерігалося.
Не хочемо продовжувати моралізаторські тенденції, адже найкращий вчитель для кожного – він сам. А вже від себе особисто хочу попросити вибачення у всіх і кожного, хто свідомо чи несвідомо міг бути ображений певними публікаціями на нашому Інтернет-ресурсі, навіть якщо я і не був автором цих публікацій. А це і кандидати на посаду міського голови, і кандидати в депутати міської ради, і ті, хто пройшов, і ті, хто не пройшов, і інші люди. І хоча журналісту чи не найважче сказати такі слова, та все ж я їх говорю сьогодні: «Я вибачаю всім образи, заподіяні мені за весь попередній період і намагатимуся нікого не образити в майбутньому. А також я прошу вибачення в кожного. Пробачаю і перепрошую. Вибачте!»
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень