Великий Трускавець: ретроспектива-перспектива

Одним з найвдаліших і найрезонансніших культурних проєктів 2021 року у Трускавці був культурно-мистецький кількатижневий марафон «Великий Трускавець: ретроспектива-перспектива», який проходив в музеї історії Трускавця з ініціативи директорки установи Галини Коваль. Увазі читачів «Трускавецького вісника» пропонуємо статтю відомого трускавецького краєзнавця та мандрівника, лікаря та громадського діяча, депутата Трускавецької міської ради першого демократичного скликання Ігоря Ліщинського, яка є цікавим аналізом як проєкту, так і проблематики Трускавеччини. Стаття опублікована в газеті «Високий Замок плюс Дрогобиччина» від 04.11.2021 р.

Редакція «ТВ»

«Великий Трускавець: ретроспектива-песпектива». Під таким брендом у Трускавці протягом кількох осінніх тижнів проходила презентація сіл об’єднаної територіальної громади з нагоди першої річниці створення цієї сукупної одиниці. Амбітна назва і суть цікава та захоплююча. З ініціативи директорки музею історії міста пані Галини Коваль мав втілитися в життя цей історико-мистецький проєкт. Міський голова пан Андрій Кульчинський та очільниця відділу культури Трускавця пані Тетяна Татомир скерували цю ідею в площину реального вирішення. Нова новина якось пройшла повз увагу основної маси трускавчан. А шкода, бо знайомство з нашими територіальними краянами було величне і вартісне уваги. Часом перший млинець проходить нанівець, але не в цьому випадку.

Кожне село по-своєму вирішувало власну презентацію, але суть її визначалася назвою – наше минуле, сьогодення і майбутнє. Вималювалася основна лінія проєкту. Це наче стовбур дерева, на гілках якого розмістилося виконавське розмаїття.

Мені до вподоби кожне село Трускавецької ОТГ. Це самодостатні і добре розвинуті населені пункти. Вони вже досягли високого рівня розвитку. І представляли їх творчі і люблячі люди. Ці громади різні і десь подібні водночас. Вони мають свої стержні і великий потенціал. Вже сьогодні їм не потрібний якийсь локомотив, як тяглова сила, бо мають достатню швидкість оновлення. Вдумайтеся – це в країні, де зникають тисячі сіл, а ми залишаємося на висоті!

Я не буду роздавати призові місця селам-репрезентантам сьогоднішньої акції. Я не маю ані права, ані повноважень для цього. Всі села ТТГ, а це – Модричі, Станиля, Орів, Доброгостів і Уличне, на представленнях заслужили респект і оплески. Я з нетерпінням чекав щонедільної презентації якогось села, чекав як якогось свята.

Розпочалось це дійство з Доброгостова. Вочевидь завжди це село було гостинним, тому так і називається. Але довідка з історичного дитячого клубу чітко розставляє акценти в цьому питанні. Доброгостів багатий навчальними закладами, підприємствами і креативними людьми, про що ми довідалися від директорки Народного Дому п. Галини Васьків Вам, доброгостівчани, є чим пишатися. Один лише вокальний ансамбль «Галичанка» під орудою пані Світлани Колодій своїм довершеним співом і репертуаром може витягнути на вершину успіху всю презентацію. Честь і шана вам, наші «галичаночки».

Але нас чекають не менш захоплюючі зустрічі.

Модричі. Це село вже сьогодні дає фору будь-якому місту в плані інфраструктури. Історично-мистецька зустріч модричан з нами також виглядала довершеною і потужною. Шкільний музей захоплює нас глибоким висвітленням життя цього закутку України. В селі є оригінальні особи з неповторними захопленнями. Наприклад, заслужений майстер народної творчості вишивальник пан Степан Бориславський – неповторний в своєму сакральному мистецтві. До Модрич дотичний керівник секції голубоводів краю. Сюжет з голубами відкрив нам рідкісне явище. Чи багато ми знаємо про наших «друзів-птахів»?

В Модричах нетривіальні перспективи. Ну, хоча б, оновлення «дому Раймонда Яроша» за типом атракції цадика Нахмана в Умані. Польські туристи і відпочивальники це сприймуть на «ура». Або створення музею доскіфського періоду. Адже археологічна знахідка в межах об’їзної дороги довкруж стебницького провалля зі слідами стоянки аборигенів кількатисячного минулого кличе до цього. Цю ідею просунути в життя під силу директору Народного Дому пані Вірі Васюті. А сільський староста, заступник голови Трускавецької ОТГ п. Мирон Флюнт знає, як це виконати. Я маю ще інші заготовки для модричан – не прожекти, а таки проєкти. До зустрічі, панове модричани.

Орів поза всяким сумнівом є родзинкою на торті «Великий Трускавець». Неперевершений зелений туризм, створюваний каскад вітроелектростанцій і найдовша у світі вулиця Т.Г. Шевченка – де ще таке є? На представленні села домінувала молодь. А таки Україна має велике майбуття. Нас захопили в полон захоплення юнаки з троїстих музик і дівчинка-перлинка Василинка Василик. Це ваші козирні тузи, панове орівчани і пані сільська старосто Тетяно Сухромендо. Пані Тетяна щиро вболіває за село – її можна всюди почути і побачити. Сумарний результат діяльності орівчан і їх старости видно неозброєним оком. Реферат вчительки п. Наталії Бойко про історію села перевернув наші уявлення, щодо цієї локації – гірськолижні траси і тогочасний парапланеризм, реколекційні навчання притягували сюди ще в передвоєнні часи молодь і дорослих з ближніх і дальніх поселень.

Станиля – найближче до «тіла» ТТГ. Група підтримки на презентації села була найбільша. Станилівчани активні у всьому. Ми довідалися, як співпрацюється їм з українським бізнесом. Адже це рушій соціального достатку. Нас провадили по сходинках минулого і сучасного сільський староста п. Павло Пасічник, директор Народного Дому п. Ольга Тачівка і неперевершена п. Віра Шемердяк. Пані Віра сьогодні вчителює, а давніше була директоркою школи. Вона закохана в Станилю. Вона напоювала нас легендами про село. Вона із захопленням і симпатією розповідала про вчителя Корнеля Чаплинського, якого репресували «визволителі». Такі вчителі важать багато в нашому житті. Пам’ятаймо про них.

Нарешті Уличне. Інформація про Уличне нас ошелешила. Село генерувало більше науковців, ніж вся ОТГ, причому справжніх вчених і першовідкривачів. Це клімат чи вода такі цілющі в цій місцевості? Уличне має таку назву аж ніяк не тому, що колись тут проживало плем’я уличів. А таки треба було бути на представленнях сіл і почути поряд з легендами реальні, науково обґрунтовані історичні факти.

Я здивувався, коли на сцену музею історії Трускавця вийшли діти-уличнянці. Такий великий дитячий хоровий колектив на заздрість іншим. Здавалося, що діти із суміжних сіл скооперувалися для виступу. Але мій сумнів розвіяла староста села п. Мар`яна Мазурик. З її слів, в уличнянській школі навчається понад чотириста дітей. Це, можна сказати, демографічний прорив. Якби так у всій Україні було. Уличнянський дитячій спів за виконавською майстерністю може конкурувати з львівським «Дудариком» в плані злагодженості і вокальної краси.

Ще один сильний момент в презентації села – оригінальне вшанування світлої пам’яті українського офіцера Габчака Івана Миколайовича, який загинув в Іловайському котлі в 2014 році. Пані Мар’яні Мазурик, ведучій презентації п. Наталі Ничик і всім творцям презентації с. Уличного висловлюємо вдячність.

Всі репрезентанти сіл нашої територіальної громади заслуговують похвали і відзначення. Я не міг всіх причетних до цієї події згадати поіменно. Дуже цікава подія сталася в житті Трускавецького ОТГ. Люди мобілізувалися, відчули свою значимість і місце в суспільстві. Про силу цієї події свідчить такий штрих – сільський голова Доброгостова п. Василь Ірод навіть переніс святкування дня народження з дому в музей історії міста. Цього дня в музеї був підсумковий захід даного проекту, який чудово доповнився концертом Львівського етногурту «Курбаси».