Ніщо не має такої сили, як ідея, час якої настав.
Віктор Гюґо
Істерія навколо Степана Бандери має два джерела пульсації: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє виплекане спершу польськими, а потому російськими загарбниками, що вичавили українську душу і мутували свідомість українців у відступників та яничарів – за це нація ще довго і жорстко платитиме свою жертву і одна з них – теперішня влада по-радянському виплеканих дегенератів. Саме представники цих дегенератів явили рішення Донецького суду. Саме вони намагаються повторити подібне у Криму. Саме вони організовують виставки про начебто звірства бандерівського руху тощо. Все це не лише від убивчої для національного духу зміни етноструктури нашого краю на Сході, Півдні країни, але і від пригаслого радикального націоналістичного духу по всій країні, який щойно тепер почав відроджуватися. При владі безликість, пристосуванство, угодовство, страх: “Маліють люди – висяться царі”. Це найкращий ґрунт для утвердження дегенератів – і їхній панічний страх перед радикалізмом водночас інтелектуала, мислителя, месника і воїна Степана Бандери. Їхній отруєний розум, чорна душа і покорчений дух ірраціонально не сприймає величі цієї постаті, смерть якої кличе націю до безсмертя. Малі ніколи не розуміли великих, слабкі – сильних, малодушні – одержимих, перевертні і зрадники – героїв. Бо кожен ніякий і посередній лише свої риси та потреби приписує іншому. Звідси їхня агресія, хамство і безсилля позірної сили. Звідси неминучий час їхнього повного краху, позаяк будь-яке явище органічного і суспільного життя на стадії дегенерації, себто розкладу, виділяє найбільше фізичного і морального смороду та бруду. На інше вони не здатні за природою. Отже, чим більше бруду вони виригують, то швидший їхній крах і могутніший Дух Бандери.
Зовнішнє джерело пульсації – Росія та Европейська унія. “Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіялізму – гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український”, – С. Бандера. Звідси постійне і неухильне втручання цієї держави через своїх посланців – зграї регіонів, комуністів тощо – у духову авру нашої нації: мову, культуру, історію і церкву. Так зовнішнє джерело неминуче лучиться із внутрішнім, бо засадничо вони тієї самої природи: страх, агресія, духове безсилля перед одержимістю, правдою та ідеєю свободи. Величні істини викликають ненависть у тих, хто не є їхніми носіями.
Рішення Европарламенту від 25 лютого 2010 року вкотре задемонструвало приховану сутність цієї штучної і нетривкої, як на мене, інституції: жаль з приводу присвоєння Провідникові Організації Українських Націоналістів Степанові Бандері звання Героя України. Це не що інше як логічна нахабна витівка космополітичних евродепутатів, що є не лише проявом брутальної зневаги до одвічних прагнень суверенности нашої Нації, але й до головного втілювача у життя цих ідей – Бандери. Европа завжди була послідовна у знищенні українського Духу: коли в Парижі та Роттердамі убивали Петлюру і Коновальця; коли руками Польщі чавили ЗУНР; коли зраджували неповносилу, уражену соціялізмом УНР, кидаючи її до рук людиноненависницької Москви; коли Росія виморювала Україну голодом, а тепер Европа віртуально підігрує Росії у газовому шантажі України… Убитий Бандера надто промовисто виступає жорстким оскаржувачем такої спроституйованої поведінки надто старої Европи, аби вона могла згадати, що саме у націоналістичний спосіб творила свої національні держави на межі ХVIII – ХIХ століть. Тепер ці держави, попри устабільнені матеріяльні блага, нагадують струпи морально-духового виродження і вишуканого лицемірства. Знаково і те, що саме Польща зініціювала назване рішення, позаяк, почуваючи історичну кривду до росіян, вона сповна у своїй псевдошляхетській писі та зверхності відігрується на українцях у кульмінаційних точках нашої історії. Саме польський окупаційний режим у Галичині (починаючи від ХIV століття) виплекав український націоналістичний Дух на чолі з Є. Коновальцем, а потім С. Бандерою. Він скристалізувався у польських та німецьких тюрмах і став гідною духово-мілітарною відповіддю радикальних українців на суцільну полонізацію української освіти, криваву пацифікацію нашого краю і приниження нашої церкви. А ще поляків особливо дратує, що УПА під проводом С. Бандери 1943 року виграла розпочату поляками 1918 року українсько-польську війну, вщент розгромивши польську “Армію крайову”…
І Москві, і Варшаві, а тепер ще і Брюсселю маємо подякувати за розростання нашого націоналістичного Духу. Прикметно, що найбільші націєцентричні викиди енергії українці робили саме тоді, коли їх найбільше чавили. Зараз, гадаю, вступаємо знову у той час, позаяк, попри гадану незалежність, у середині країни маємо виплекану в радянські часи антиукраїнську гидру на чолі держави. Проблема лише в тім, що джерело живлення цієї гидри, як і наших “милих” закордонних сусідів, – брудне і неправдиве, а отже, приречене висякнути. Натомість Дух Бандери незнищенний – тому такий небезпечний для внутрішніх і зовнішніх ворогів. Їхні потуги смішні. Наші можливості безмежні.
Ірина Фаріон
До теми. Ірина Фаріон: “Ми продемонструємо всьому світові, що відродилася потужна бандерівська Нація”
Коли потік мислення буде спрямованим від соціальної проблематики у націоцентричне русло, ми продемонструємо всьому світові, що в центрі Європи відродилася, а не народилася, самодостатня, сильна, потужна бандерівська Нація. Про це 1 січня 2013 року після смолоскипної ходи з нагоди 104-ї річниці з Дня народження Героя України Степана Бандери у Львові, звертаючись до молоді, заявила народний депутат України від Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Ірина Фаріон.
Виступаючи на мітингу біля пам’ятника Степанові Бандері, депутат зазначила, що для вшанування Провідника ОУН Степана Бандери неписаним правилом є дисципліна, тобто колони формуються з адекватних ідейних людей.
“Ви молоді, здорові, сильні люди, які зуміли запалити смолоскипи. Цим вогнем ви освітлюєте собі дорогу у дуже складний простір державотворення. Хтось вище вирішив, що Новий рік в українця починається не з шампанського та салату олів’є, а з народження Степана Бандери. Ім’я Степан означає – вінок, Бандера – зв’язок, зв’язок поколінь живих, мертвих та ненароджених. Його смерть стала безсмертям нашої нації. Він став постаттю, яка кардинально поляризує нашу з вами країну на вільних людей та рабів. Третього не дано, або “Tertium nullum”, якщо хтось в нашій державі досі не розуміє української, то послуговуємося латиною. Щодня маємо ставати міцнішими, сильнішими та самодостатніми”, – зазначила Ірина Фаріон.
За словами свободівки, обов’язковим є розуміння, що для побудови міцної держави, її борці повинні розвиватися двома шляхами: один шлях – це бібліотека, інший – спортивний зал.
“Про ці умови я казала депутатам Верховної Ради з фракції ВО “Свобода”, це я кажу і вам – молодим хлопцям. Ми мусимо примножити сили нашого інтелекту та нашу фізичну силу. Степан Бандера як провідник українського народу починав власне з того, що відповідав за пропагандистську роботу. Він ніс зерно націоналізму по всьому Галицькому краю, який був поневолений імперською польською Річчю Посполитою. Саме українофобська політика Польщі породила той дух протистояння, який назвався Степаном Бандерою. Саме він організував широкомасштабну акцію “Звільни душу української дитини від польського впливу”, саме під його впливом випустили сотні листівок і сотні відозв, з якими він прийшов до кожної дитини в українську школу, аби ця дитина разом зі своїми батьками повстала проти польського гніту на Галичині. Це було 1933 року. Минуло десять років, і ці діти стали воїнами Української Повстанської Армії. 150 тисяч тих воїнів загинули в страшній війні з трьома імперіями: Польщею, Московією та Німеччиною. Сьогодні ми приходимо на їхні могили і звертаємося до них морально та духовно, адже це було покоління духовних велетнів”, – зазначила Ірина Фаріон.
“Степан Бандера казав, що соціальні протести породжують барикади, національні протести породжують легіони. Наша нація перебуває на стадії соціальних протестів, тому мало в кого виходить втримати та розбудувати національну державу. Власне тоді, коли потік мислення буде спрямований від соціальної проблематики у націоцентричне русло, ми продемонструємо всьому світові, що в центрі Європи відродилася, а не народилася, самодостатня, сильна, потужна бандерівська Нація. Тому невипадково Степан Бандера, маючи всього-на-всього 24 роки, розумів, що все треба починати зі шкільної лавки, підручника й системи знань, які потім віддати на благо свого народу та своєї держави. Наступні акції протесту, які організовував Степан Бандера, були спрямовані на фізичну розправу з тими, хто знищував українців, бо вони знають тільки один спосіб: лава на лаву, де одна впаде – інша зостанеться. Нам треба набиратися сили і готуватися до масштабних акцій протесту, адже, пройшовши прелюдію у формі парламентських виборів, здобули потужну націоналістичну фракцію, вперше в історії державотворення маємо віце-спікера націоналіста. І ми готові відкрити двері парламенту для народу, який прийде з масовими акціями протесту”, – підкреслила народний депутат України.
Прес-служба Львівської міської організації ВО “Свобода”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень