Пригадується, як на початку дев’яностих років до Борислава приїжджали американські медики. Вони побували у більшості відділень нашої бориславської медицини, бачили наших людей у білих халатах, так би мовити, в ділі. То ж були дуже подивовані, що в нас такі висококласні фахівці.
«У Вас спеціалісти в медицині талановиті, – констатували вони. – Але, на жаль, вони «безрукі».
Мали на увазі майже цілковиту відсутність сучасної діагностики. Більшість наших ескулапів покладалася на досвід та інтуїцію.
Окремою темою для публікації може стати розповідь (чи й розповіді) про світил нашої бориславської медицини — від Ореста Горницького до Михайла Мріха, слава про яких гриміла не тільки в області, а й на весь західний реґіон. І сьогодні маємо десятки добротних фахівців, уже із дещо кращою діагностичною апаратурою, хоча потреби в новітній техніці ще й які.
Із рішень сесії міської ради знаємо, що під приводом «реформування» медицини в Бориславі її хочуть підім’яти під Дрогобицький шпитальний округ. І тоді місто, одне з найдепресивніших, екологічно занедбаних в області, може втратити багато позицій.
Власне, про це та про інші проблеми — наша розмова з головним лікарем Бориславської центральної міської лікарні, депутатом міської ради Віталієм Головчаком.
– Пане Віталію, так співпало, що минув рік, відколи Вас призначили на цю відповідальну посаду. Які зміни відбулися за цей час і чи подолано примару головної загрози над нашою медичною службою?
– Буквально два дні тому був я у Львові. Тепер працює аудит, який вивчає загальний стан нашого медичного господарства. У нас найбільша проблема – це матеріально-технічне забезпечення. Тобто пристосовані приміщення, децентралізація лікарні, коли хворих потрібно доставляти від корпусу до корпусу чи харчові продукти, чи лікарів. На все йдуть затрати. Якби був один корпус, ми працювали б оптимальніше. Зважте, в кожному стаціонарному відділені в нас діє окрема кухня. А якби ж був єдиний харчоблок, це було б і зручніше, і якісніше.
І все ж таки найголовніша проблема – дефіцит високотехнічної апаратури. Поряд із нею – добудова нової лікарні. Якщо ми цього не доб’ємося, то перспектив у нас нема. Бо як же можемо говорити про високоспеціалізований центр надання екстреної допомоги, коли в нас головні спеціалісти розкидані по всьому місту. А є ж хворі пацієнти з комбінованою патологією, потрібно робити консультації спеціалістів.
– В чому найбільша потреба нашої медицини?
– Передовсім, це структура фінансування. На жаль, сьогодні 86 відсотків іде на зарплату і нарахування, 10 відсотків – комунальні послуги і тільки чотири відсотки – затрати на все інше. А все інше – це медикаменти, харчування. Тобто йдуть копійки. Така ситуація це тільки в Бориславі, а й в усій державі.
Ще одна проблема: для того, аби нормально розвивалася медична наука, мусить проходити еволюційна зміна поколінь. На жаль, в нас є такі відділення, де працюють переважно пенсіонери. Свого часу я вже говорив в інтерв’ю, що готовий брати на роботу молодих спеціалістів, які будуть не лише працювати, а й жити в Бориславі. Я наголошую на цьому. Людина, яка тут не живе, а тільки працює, вона завтра повернеться й піде геть, її не турбуватимуть проблеми нашої медицини. По-друге, добрий лікар, який живе серед людей, робитиме все для того, аби йому не було соромно дивитися людям в очі. Це фактор, що стимулює лікарів до якісної медицини.
– Якою є в кількісному і якісному складі наша медицина? Кого Ви б хотіли відзначити до професійного свята?
– Це близько дев’ятиста працівників, із яких 140 – 150 лікарів, близько 300 – середній медичний персонал. Лікарня – це установа, що виконує направду найскладніші функції в місті. Якщо ми не втримаємо медицину – й міста не буде.
Щодо наших фахівців – багато серед них висококваліфікованих, знаючих. На жаль, неможливо назвати всіх поіменно, аби не скривдити інших. Я задоволений абсолютною більшістю наших медиків. Це професіонали, які відповідально працюють, стоячи на варті здоров’я і життя бориславців.
– Чим характерний рік від свята до свята? Що в ньому вдалося і не вдалося зробити?
– Нам вдалося поновити ліцензію на призначення наркотичних препаратів. Це робилося в ситуації цейтноту і, тим не менше, ми це зробили у стислі терміни. Ми пройшли акредитацію. Пройшли і перевірку Міністерства охорони здоров’я щодо дотримання ліцензійних умов. І отримали дозвіл на відкриття стаціонарів від обласної санстанції, бо реально були повністю закриті. Три основні перевірки надали нам право нормально працювати надалі.
Подією номер один наприкінці минулого року вважаю те, що ми отримали новий цифровий рентгенапарат. Він почне працювати в поліклініці десь за кілька тижнів. Тут завдячуємо заступникові голови ОДА Михайлові Янковському, депутатам обласної ради Володимирові Голобутовському та Василеві Кочержату.
Багато зроблено і щодо поліпшення умов праці і лікування. Досягненням вважаю реконструкцію каналізаційної системи хірургічного корпусу. Ми на завершальному етапі введення нової котельні в хірургії і травматології. Там же встановлено нові вікна. А ще плануємо тут перенести у підвал харчоблок. І цей корпус працюватиме в найкращих умовах.
Ми замінили вікна в дитячій поліклініці, а також внутрішню систему теплопостачання. До цього були постійні прориви. Частково встановлено каналізаційну систему в терапевтичному корпусі. На цей рік плануємо поміняти дах і вікна в жіночій консультації.
– Доброю справою стало відкриття на вулиці Коваліва центру сімейної медицини. Але медперсонал нарікає, що про них забули і не встановили вікна. І вже дві зими хворі та медики мерзнуть…
– Розумію цю проблему, але всюди одночасно не встигаємо зробити. Сподіваємося, що й до центру сімейної медицини в нас дійдуть руки. У своєму кабінеті ще не заміняв вікна, зроблю це в останню чергу.
Щодо цієї теми – пунктів сімейної медицини: є меценати в мікрорайоні Губич, які готові допомогти коштами в ремонті, і там, у новому клубі, ми плануємо відкрити такий пункт. Тим більше, департамент охорони здоров’я ОДА прийняв рішення про виділення комплексу з апаратурою.
Наскільки знаю, пункт сімейної медицини готові зробити й на Мразниці. Таким чином, охопимо все місто.
– Кого Ви згадали б із доброчинців? Адже в таких умовах медицині виживати непросто. Доводиться покладатися на небайдужих людей.
– У першу чергу, це – начальник НГВУ «Бориславнафтогаз» Ігор Михайлишин, а ще – депутат обласної ради Володимир Голобутовський та депутат міської ради Ігор Михаць. Є багато підприємців, які просять не афішувати їх. Роблять добру справу без зайвого розголосу.
– Що Ви, пане Віталію, хотіли б побажати своїм колегам, людям у білих халатах з нагоди професійного свята?
– Сили й витримки в цей складний час, відповідально працювати кожен на своєму місці, Господнього благословення. Розуміння з боку пацієнтів, що непросто працювати нам при такому забезпеченні й такому фінансуванні. Розуміння з боку влади, що медицина – як армія: не годуватимеш свою – годуватимеш чужу. Правда, якщо не годуватимеш свою медицину – не годуватимеш нікого.
Надіюся на розуміння і підтримку з боку колективу моїх дій, допомогу в реалізацію моїх планів. Сподіваюся, ми разом зможемо з упевненістю дивитися в майбутнє.
– Дякую за розмову. Із професійним святом!
Розмовляв Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Від «Трускавецького вісника». В одному з найближчих випусків нашого Інтернет-видання читайте актуальну статтю «Чи все гаразд у трускавецькій лікарні?».
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень