Можна сказати, що жовтень – місяць освітян. Адже другого числа ми відсвяткували День працівників освіти, а 5-го – Всесвітній день учителя. Відсвяткували гарно, і це добре – наші педагоги заслужили належного пошанування у професійні свята. Але заслужили і нормальної роботи та нормальних умов для роботи на щодень. Зараз міський відділ освіти очолив Віталій Лесик – людина, яка мас достатньо досвіду і велике бажання зробити все можливе, щоб проблем у наших освітніх закладах поменшало. Тож його ми і запросили до розмови.
– Пане Віталію, Ви нещодавно очолили міський відділ освіти і, так би мовити, свіжим поглядом, об’єктивно оцінили стан освітніх закладів нашого міста. Якими були Ваші перші враження?
– Так, справді, на цій посаді працюю з двадцятого липня цього літа. І, звичайно ж, у першу чергу ознайомився зі станом справ у наших освітніх установах. А їх, як знаєте, у нас чимало. Десять загальноосвітніх шкіл, чотирнадцять дошкільних навчальних закладів, п’ять позашкільних, дитячий будинок «Оріана». Та й сам відділ освіти міської ради є досить великим: методичний кабінет, централізована бухгалтерія і група з обслуговування. Обсяг роботи достатньо великий. За перші два тижні я об’їхав усі освітні заклади, познайомився з керівниками і вивчив реальний стан справ. Загальна картина була не з кращих, майже кожна з освітніх установ потребує капітального ремонту, заміни вікон та дверей. Тому кожному керівникові запропоновано подати п’ять основних проблем, з якими сама освітня установа впоратися не зможе. Власне так зібраний матеріал про усі наші заклади освіти й маємо зараз дуже чітку картину: що і де потрібно зробити у першу чергу…
– Чи можна визначити якусь спільну проблему для усіх навчальних закладів?
– Так, спільна проблема – ремонт покрівлі у кожній школі. І, звичайно ж, для всіх закладів освіти, включаючи і шкільні, і дошкільні, – заміна вікон. Бо попереду – зима. Знаємо, що міський голова давно наголошував власне на отих енергозберігаючих моментах. А зараз уже на рівні Кабінету Міністрів та Президента України є доручення особливу увагу приділити власне питанням енергозбереження. Тож до початку опалювального сезону треба зробити все можливе, щоб ці доручення були виконані. Про це у нас була розмова з керівниками навчальних закладів, щоб провести батьківські збори і шукати спонсорів, працювати із нашими депутатами, підприємцями, аби питання енергозбереження, встановлення пластикових вікон таки були вирішені. До речі, вже чимало зроблено. У дев’ятій школі замінено п’ятнадцять вікон на суму 25 тисяч гривень, а ще на десять тисяч є домовленість із підприємцем зі Львова – це пан Ігор — на жаль, не пригадую прізвища,
– Це пан Ігор Михаць?
– Ні-ні, це зовсім інша людина. Але при тому хочу сказати, що пан Ігор Михаць допомагає і як підприємець, і як депутат дев’ятій школі. Завдяки йому дуже багато зроблено по харчоблоку, та й взагалі пан Ігор для дев’ятої школи зробив і робить дуже багато.
– Добре, це дев’ята школа, а інші?
– Багато зроблено і в сьомій, і в третій школах. Зокрема, у третій триває заміна пластикових вікон, іде капітальний ремонт спортзалу. Треба відзначити, що новий керівник, призначений першого вересня, активно працює саме в цьому напрямку… А, окрім того, планується виділити ще 150 тисяч гривень із місцевого бюджету на заміну вікон у першій, третій і сьомій школах.
– Пане Віталію, от Ви виграли конкурс на заміщення посади начальника міського відділу освіти. Із Бориславом Вас пов’язує тільки робота чи ще якісь моменти?
– Знаєте, з Бориславом пов’язує багато що. Сам я дрогобичанин. А Дрогобич і Борислав віддавна сприймають у нас, як невіддільні одне від одного. У Дрогобичі народився, здобув освіту у педуніверситеті імені Івана Франка. За фахом – учитель української філології та польської мови і зарубіжної літератури. Звичайно, як філолог, добре знаю історію Борислава із творів Івана Франка та Стефана Коваліва, ще студентом часто бував тут. Тобто, це місто для мене добре знайоме.
А взагалі-то, після закінчення педуніверситету дванадцять років відпрацював у Криму. Це був кінець дев’яностих років. Поїхав за скеруванням разом із дружиною. Там і син народився.
– Мабуть, нелегко було українському філологу в чужомовному оточенні?
– Так, звичайно, було важко. Адже у Криму сприйняття українців з Галичини досить своєрідне. Тим більше, це Білогірський район, де понад 80 відсотків мешканців – кримські татари. Але із часом прижилися і хоча скерування було на три роки, відпрацювали там ледь не дванадцять. Правда, постійно було бажання повернутися додому, на Західну Україну. Бо завжди відчував себе трохи «чужим». Ніби Крим – це теж Україна, але…
– Пане Віталію, і минулого, і цього року в нашій освіті є багато нововведень. Чимало змін у шкільних програмах, бракує підручників… Які б проблеми Ви визначили, як найгостріші для педагогів взагалі.
– Дуже доречне запитання. Зараз справді школа працює і розвивається за новими освітніми проектами, технологіями. Тож, хочеться, щоб і в нас, у Бориславі, використовували ці інновації. З наступного року, починаючи з другого класу, діти будуть вивчати інформатику. Раніше цей предмет, його основи, вивчали тільки з дев’ятого класу. Те ж саме і вивчення іноземних мов. Це буде обов’язковим предметом, починаючи з першого класу. Заклади освіти, враховуючи і побажання батьків, визначатимуть, яку саме іноземну мову вивчатимуть у школі – англійську, французьку чи німецьку. Є й інші нововведення. Але вважаю, що педагогам Борислава під силу вирішувати усі проблеми. Освітні традиції у місті дуже хороші. Приємно, що гарно відсвяткували ми День працівників освіти. Напередодні професійного свята делегація педагогів нашого міста побувала у Львові, мали запрошення на святкування. Побували на урочистостях у Львівському оперному театрі, на прийомі у голови облдержадміністрації – пана Цимбалюка. Для нас було виділено десять запрошень – до складу делегації увійшли спеціалісти, методисти і кращі вчителі. Приємно, що учитель першої школи Ольга Яворська стала кращим учителем 2011 року в номінації «Образотворче мистецтво» і нагороджена Грамотою Головного управління науки й освіти Львівської області. Це привід для гордості, бо Львівщина велика, а далеко не кожне місто, районний відділ освіти мали переможця у конкурсі «Учитель року». Тобто це ще одне підтвердження, що кадровий потенціал у нас дуже добрий.
– Пане Віталію, і на закінчення: чи подобається Вам Ваша робота?
– Звичайно, подобається. Можливо, ще й тому, що після закінчення університету, прийшовши на роботу до школи, я ні дня не зупинявся вже ось тринадцятий рік. Розпочав учителем, а в 25 років уже призначений директором загальноосвітньої школи. Пізніше скерований на навчання в Академію державного управління при Президентові України. 2003 року став маґістром державного управління і ще дев’ять років працював на керівній посаді, десять років стояв у кадровому резерві на начальника відділу освіти. Мабуть, все це стало перевагою в ході конкурсу на заміщення посади начальника міськвідділу освіти. Отже, зроблю все, щоб бориславська освіта була на належному рівні, щоб не тільки у Львові знали про наших освітян, але й у всій Україні.
– Що ж, дякую за цікаву розповідь, пане Віталію. Нехай здійсняться усі Ваші плани та задуми на благо нашого міста!
Розмову вів Ігор Юринець, газета “Нафтовик Борислава”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень