Шановні друзі! В 2011 році на сайті «Трускавецький вісник» я опублікував частинку свого творчого ліричного доробку (http://protruskavets.org.ua/volodymyr-klyuchak-liryka-vybrane/). Сьогодні ж вирішив винести на суд читачів мої вірші на релігійну тематику, яким вже минуло поза 10 років. Буду вдячний Богові, якщо ці мої писання допоможуть по іншому глянути на світ та почати зміни на краще хоча б одній людині. Автор.
***
Роздоріжжя
Роздвоєна, наче язик у змії,
Дорога, дорога, дорога,
Дорога одна до Антихриста йде,
А друга – дорога до Бога.
Дивись, не забудь, а завжди доливай
Оливу в лампаду у серці,
Гріхи свої вчинками добрими змий
І будеш щасливий по смерті.
Дивись, не забудь, а завжди пам`ятай,
Щоб чисті були в тебе руки,
Від цього залежить майбутній твій рай,
А може і вічнії муки.
Як тяжко тобі, то тоді пригадай
Про доброго Господа Бога –
Він твоя надія, спасіння твоє,
Господь – твоя сила й підмога.
Нещастя і горе – усе промине,
Як наше життя проминає,
Блажен, хто на Бога надію кладе,
Хто ближнього свого кохає.
Тому поспішися і не зволікай,
Свій вибір зроби вже сьогодні:
Чи шлях у майбутнє щасливе твоє,
Чи шлях до страшної безодні?
25.12.1998
***
Молитва
Боже великий, Боже могутній,
Так просто і легко з Тобою
Жити, вмирати, по світу іти,
Знаючи лагідність Твою.
Дай мені, Боже, бути дитям,
Добрим дитям Твоїм, Отче,
Тим, що на Тебе надію кладе
І бути з Тобою лиш хоче.
Ти моя радість, Ти втіха моя,
Світло ясне серед ночі,
Ти, що мене в глибині сотворив,
Знаєш завжди, що я хочу.
Ласка Твоя нехай завжди буде,
Господи Боже, зі мною,
Ласка Твоя – це спасіння моє,
Життя моє – тільки з Тобою.
26.12.1998
***
Пречиста Діво, Матінко Христова,
Послухай, вислухай молитву нашу,
Адже завжди до Тебе, Мати Божа,
Звертання наше після „Отче нашу”.
В опіці Ти нікому не відмовиш,
Тому у Тебе помочі шукаєм,
В потребі кожній ми ідем до Тебе,
Тебе, Небесна Матінко, благаєм.
О хто би зміг усе це описати,
О скільки раз Ти нам допомагала,
Хоча, зважаючи на людськую природу,
Подяки Ти ніколи не чекала.
Ти добре знаєш, що то людське горе,
Що таке відчай, смуток і тривога,
Ти радиш людям, що сама робила –
Звертатися завжди до Пана Бога.
В куточку кожнім нашої планети
Є люди, що до Тебе шлють прохання,
Чи „Богородице”, чи то „Ave Maria”,
Чи то слізні благання, чи зітхання.
З`являєшся, щоби нас потішати,
Даєш підказку та пересторогу,
У Ченстохові, Фатімі чи Люрді
Показуєш нам правильну дорогу.
Ти допоможеш встати із упадку
І завжди Ти підтримати готова,
„Magnificat” хай буде наша пісня,
А „Fiat” – наше щире слово.
Немов маяк для корабля у морі,
Немов ліхтарик той посеред темноти,
Показуєш нам правильну дорогу,
Якою всі ми маємо іти.
О Пресвятая Діво, Мати Божа,
На мить Ти навіть нас не залишай,
А запровадь до вічного нас щастя,
Допоможи здобути світлий рай.
23.01.1999
***
Мій Боже
Мій Боже, Ти завжди зі мною
І як про сина свого дбаєш,
В хворобі, смутку чи терпінні
Завжди мені допомагаєш.
Мій Боже, Ти моя підпора
У невеселу цю хвилину,
Лишень на Тебе сподіваюсь,
Немов на матінку дитина.
Мій Боже, аж тепер я бачу,
Як марно час я свій проводив,
Він був для всього, що примарне,
Для Тебе ж часу не знаходив.
Мій Боже, милосердний Отче,
Перед Тобою щиро каюсь,
На Твою ласку і „absolvo”
Наступний блудний син чекає.
Мій Боже, вже така людина,
Що „як тривога, то до Бога”,
Але чомусь не пам`ятає –
„Без Бога ані до порога”.
Мій Боже, прошу я прощення
За нерозумні мої справи,
Здоров`я для душі і тіла
І захист від думок лукавих.
Мій Боже, Ти мене почуєш,
Пробачиш знову, не осудиш,
Мій Боже, Ти моя надія
Була і є і завжди будеш.
12.02.1999
***
Дякуєм Тобі за все, наша Матінко у небі,
За любов, за доброту, допомогу у потребі.
Дякуєм Тобі за Сина, що Його для нас зродила,
Що Його ненависть людська до хреста тоді прибила.
Дякуємо за молитву і за все, що Ти для нас
І робила, й далі робиш, помагаєш в скрутний час.
Ти опіка для убогих і надія важко хворих,
Ти заступниця для всіх нас і підпора в людськім горі.
Дякуєм і знову просим, будь із нами щохвилини,
Мати Божа, зоре ясна, вислухай свою дитину.
07.03.1999
Хресна Дорога
Готовий вирок, юрба шаліє, Пилат Понтійський вмиває руки,
Юрба не знає, що сам Месія, Господь Предвічний іде на муки.
Бере на плечі хрест дерев`яний, без виправдання, німа покора…
Ледве ступає… стиснуті губи і тихий стогін… та без докорів.
Перше падіння… Тягар великий – усі провини в хресті одному,
Тяжко вставати, але потрібно далі рушати в путь невідому.
Страдальна Мати бачить Синочка, в горі великім наче німіє,
Туга страшенна ножем у серці, дати розраду ніхто не сміє.
Із Киренеї Симона дали, щоб допоміг він цей хрест понести,
Примус – не воля… хоч неохота, та боязнь кари змушує нести.
А Вероніка бачить страждання, жінка звичайна лице втирає,
За милосердя, за добрий вчинок ізраїльтянка пам`ятку має.
Друге падіння. Сил вже немає дійти до місця своєї страти,
Та відпочити ані хвилини ніяк не можна, треба вставати.
Єрусалимські жінки ридають, бо є насправді над чим ридати,
Та чи потрібні ці їхні сльози? Ісус їм мусить відповідь дати.
Третє падіння. Вже недалеко Череповище, місце терпіння,
Якби ж то знали люди лукаві, що саме звідси прийде спасіння.
Одяг здирають, жереб кидають, щоби пророцтво сповнилось нині,
Слово Господнє в устах Ісаї знайшло відбиток в оцій хвилині.
Вже прибивають руки і ноги, дерево плаче, стогне з розпуки,
Не розуміє людську натуру: як то невинний іде на муки?
Ісус вмирає… Страшно і лячно, сонце тьмяніє, земля трясеться,
Жах огортає живі істоти, заслона в храмі надвоє рветься.
З хреста знімають, кладуть на руки Діві Марії Тіло Господнє,
П`ятниця чорна, але й велика, це ж бо спасіння людське сьогодні.
Поклали Тіло Бога до гробу. Помер Спаситель? Бути не може!
Прийшов до своїх – і не впізнали, пробач нам, Боже, прости нас, Боже!!!
Ще Воскресіння повинно бути – Божого плану акорд останній,
І воно буде обов`язково, ніч ця пройде і прийде світання.
20.03.1999
***
Христос воскрес!
Христос воскрес! Радіймо, браття,
Велике свято в нас сьогодні:
Живий Спаситель, що помер був,
Він повернувся із безодні.
Христос воскрес! Це справді чудо,
Якого ще не було зроду,
Він смерть прийняв, щоби спасіння
Принести для свого народу.
Христос воскрес! В цей день святковий
Б”є радість з серця джерелом,
Збирається ціла родина
За Великоднім вже столом.
Христос воскрес! І слава Богу!
Це справді чудо із чудес.
Нехай несеться Alleluja –
Христос воістину воскрес.
03.04.1999
***
Апокаліпсис
Земля і небо, місяць і зірки
Мовчать тривожно, неспокійно, тихо,
А люди всі, немов сліпі й глухі,
Не знають-бо, що причаїлось лихо.
Бо наближається повільно час
Страшного Суду, суду і розплати,
Бо кожен щось хотів у цім житті,
Хто що хотів, то те і буде мати.
І мороком наповниться земля
І жах огорне всіх, хто душу має,
А темрява буде така страшна,
Що навіть мати діток не впізнає.
Котра це чаша була із семи –
Четверта, п`ята, шоста, а чи сьома,
Тремтять усі і моляться усі,
Бо доля ще нічия не відома.
Бо хтось іде у білім, наче сніг,
У світлім, що не можна описати
І замовкає сатанинський сміх,
Що багатьох заставив він страждати.
І будуть разом тут і цар, і раб,
Народи всі і всі батьки і діти,
Бо має тут провестися кордон,
Одних від других має відділити.
Однакові три цифри на чолі,
Які не можна стерти чи сховати,
Правиця теж немов в огні горить,
Немов говорить: „О якби ж то знати!”
Безодня розкриває вже уста,
Щоби поглинути дітей нечистих
Разом із запізнілим каяттям
І муками нестерпними: „О Христе!”
І нове небо, і земля нова,
І нове місто стане у промінні
Для тих, хто все це дійсно заслужив
За свою вірність і своє терпіння.
Цей час не за горами, близько він,
Вже можна знаки навіть розпізнати
На небі, сонці, морі і землі,
З Писанням давнім можна порівняти.
Цей час прийде, як злодій, уночі,
На кусники порве він людські плани,
За ними треба жити для утіх,
Громадити скарби безперестанно.
Хто мудрий, той готується давно
До цього часу, до Страшного Суду,
Щоб вічне зберегти собі життя
І бути серед вибраного люду.
21.05.1999
Ангел мій
Ангел мій мене охороняє,
Від лукавого мене пильнує,
Добрий сон вночі мені дарує,
Від жахливих снів оберігає.
Ангел мій – це лагідність і ласка,
Він завжди приносить їх від Бога,
Стелить ними він мою дорогу,
З ним життя моє – неначе казка.
Ангел мій мене не залишає,
Знає він – його я потребую,
Кожну мою думку ангел чує,
Небезпеку завжди відвертає.
Ангел мій мені допомагає
Вистояти у важку хвилину,
Вийти знову на тверду стежину,
Із котрої інколи звертаю.
Ангел мій – без нього я не можу
Твердо на ногах своїх стояти,
А тим більше дальше крокувати,
Дякую за ласку Твою, Боже!
01.10.1999
***
Благодарение мое Тебе я возсылаю,
Мой Бог, Ты у меня один, иных богов не знаю.
Ты от лукавства, от огня, от всяких бед спасаешь,
И днём, и ночью жизнь мою всегда Ты охраняешь.
Мой Бог, всегда Ты будь со мной, в сём мире я доколе,
Тебе я целый отдаюсь в сладчайшую неволю.
23.10.1999
***
My Lord, mein Herr, mój Pan, Господь –
Тебе народи призивають,
У різних намірах благають,
Молитви свої засилають.
You are Love, Tyś miłość jest –
Любов, що втілена у слові,
Приймають ті, що вже готові,
Немає Бога без любові.
Tu Deus est, Tu Deus meus –
Не прийняли Тебе до хати,
В Єгипет змушений втікати,
А згодом на хресті розп`ятий.
Et Tu, concepta sine labe –
Orędowniczko nasza w niebie,
Zwracamy zawsze się do Ciebie,
Żebyś pomogła nam w potrzebie.
Ja jsem ta cesta, pravda, zivot –
Ми до Христа через Марію
Крокуєм, несучи надію,
Хто ж зупинити нас посміє?
My Life, mein Leben, mea vita –
Моя рука в Твоїй долоні
І не страшні мені заслони –
Ти не боїшся перепони.
Way, Weg, put, via, cesta, droga –
Хоч нас чекає біль, тривога,
Хоч і терниста ця дорога,
Але веде вона до Бога.
23.10.1999
***
О Боже мій, великий, всемогутній,
За все подяку я Тобі складаю
І в час оцей сумного надвечір`я
І в час, як день новий я зустрічаю.
О Боже мій, правицею своєю
Провадь мене по правильній дорозі,
Щоб міг Твоїм дитям я завше бути,
Щоб я не був у гніві чи тривозі.
О Боже мій, нехай Твоя ласкавість
Зі мною повсякчас перебуває,
Щоб знав я, як це мати чисте серце –
Твій Дух мене хай завжди научає.
О Боже мій, я вірю, що Ти чуєш
Мою молитву і мої прохання.
О Боже мій! Мій милий, добрий Боже!
Почуй душі моєї сподівання.
03.12.1999
Предвічний Боже Всемогутній
Предвічний Боже Всемогутній,
Ти все, що є, створив на світі,
Рухоме й речі нерухомі –
Перед Тобою все в одвіті.
Усе живе від Духа Твого
Народжується й має силу,
Коли ж Його Ти забираєш –
Тоді відходить у могилу.
Ти завжди був, ще споконвіку,
Коли не було ще нічого,
З нічого того щось повстало,
Послухавшися Слова Твого.
Ти Милосердний і Премудрий,
Всезнаючий і Справедливий,
Лишень у єдності з Тобою
Можливий уділ наш щасливий.
Дозволь у злагоді з Тобою
Своє життя земне скінчити
І в місці Твого пробування
Мені, негідному, спочити.
Дай розуму мені і сили,
Щоб волю Твою зрозуміти,
Окрім того, що Ти лиш хочеш,
Нічого більше не хотіти.
Мене Ти виткав ще в утробі
І знаєш всі мої бажання,
Тож Ти завжди зі мною, Боже,
Будь від світання до світання.
Твоя величність незбагненна,
О скарбе мудрості і миру,
Дозволь із джерела любові
Попробувати воду щиру.
Ти Батько наш і із любов`ю
Ти сина блудного приймаєш,
Ти Пастир той, що в небезпеці
Отару свою зберігаєш.
Людина – це ніщо без Тебе,
Ступити навіть крок не може,
Немов легенький подих вітру –
Така є ласка Твоя, Боже.
Такій малесенькій пташині,
Котра ні сіє, ані оре,
Даєш поживу своєчасно
Й провадиш вірно через море.
Мізерну квітку Ти на полі
Так одягнути постарався,
Що й Соломон у своїй славі
Ніколи так не одягався.
Не відвертай обличчя свого
Від грішника, що навернувся,
Як від Марії-Магдалини
У певен час не відвернувся.
Ти увійди до дому мого,
Як увійшов у дім Закхеїв
І дай, щоб голос мій молитви
Не був такий, як фарисеїв.
Своїм ангелам Ти розкажеш,
Щоб пильнували на дорозі,
Нехай душа моя не буде
У відчаї чи у тривозі.
Ніде боятися не буду,
Бо Ти завжди зі мною, Боже,
В долині темряви страшної
Твоя правиця допоможе.
Допомагай завжди людині,
Такій мізерній і нужденній,
Нехай нічого не боюся,
Як юнаки в печі огненній.
Охорони мене від долі
Саула, Гамана та Юди,
За страх перед Тобою, Боже,
Не насміхаються хай люди.
Нехай буде благословенна
Людина, що шанує Бога,
Котра Його боїться й любить,
Якщо проста її дорога.
Звертай наш шлях на добрі вчинки,
Освячуй ласкою своєю,
Нехай благословення лине
Над нашим краєм і землею.
Очисти нас від всього злого
Й допоможи святими бути,
Сховати заповіді в серці
І їх ніколи не забути.
Блажен, для кого насолода
Закон Господній зберігати
Й мені у мирі та любові
Допоможи блаженним стати.
14.03.2000
***
Нехай Господь благословить тебе, мій сину,
Охороняє хай тебе, моя дитино,
Нехай свій гнів відверне Він і ласку свою хай зішле
На тебе і на нашу всю родину.
Нехай Господь благання всі твої почує,
Нехай здоров`я, радість, мир тобі дарує,
Хай довгі дасть тобі літа в здоров`ї й силі по всі дні,
А ангел добрий хай завжди тебе вартує.
Нехай Господь тобі дарує ласку свою,
Обличчя своє розпромінить над тобою,
Нехай підтримує тебе, веде по світлому шляху
І вислухає це прохання моє.
27.03.2000
***
Ubi Deus еst?
(В храмі)
Завжди приходжу я сюди напитись чистої води
Із джерела, котре не висихає,
Я знаю, що в житті грішу, тож каюся й сюди спішу,
Коли духовна спрага допікає.
Сюди спішить нога моя, до Тебе знов звертаюсь я
І хочу поруч із Тобою бути,
Бо Ти – мій Бог, моя Любов, Тебе я кличу знов і знов,
Тебе стараюсь серцем осягнути.
Тебе так довго я шукав, що Ти так близько, я не знав,
Але тепер душевний спокій маю,
Де двоє-троє навіть є, згромаджених в Ім”я Твоє,
Із ними Ти, мій Боже, пробуваєш.
11.06.2000
***
о. Ришардові Ковальчику CSSR
Не сотвори собі кумира і ідолам не покланяйся,
На Бога май надію щиру, лише на Нього покладайся.
Не май за ідеал людину, вона – людина, більш нічого,
Живе у вічності хвилину, а ти дивися лиш на Бога.
Багатства ти не добивайся, хоча і не втікай від нього,
Від бідного не відвертайся, а йди слідами свого Бога.
Не тішся ти своїм коханням, хоч не сумуй, якщо кохаєш,
Не дашся ти в полон бажанням, якщо за Бога пам`ятаєш.
Із серцем в світ іди відкритим і всім допомагай в потребі
З обличчям, сповіддю умитим… – незчуєшся, як будеш в небі.
30.07.2000
***
о. Томашові Мулару CSSR
Як добре бути там, де є потреба звернення до Бога
І б`ється серденько моє – частина твору неземного.
Як добре знати, що ти є улюбленим дитям Христовим
І б`ється серденько моє, на поклик Господа готове.
Як добре відчувати те, що неможливо зрозуміти,
Те, що благеньке і просте, що неможливо не любити.
Знайти призначення своє, відчути поклик духу свого,
Як добре бути там, де є потреба звернення до Бога.
30.07.2000
***
О Мати Божа! Молись за нами!
О Мати Божа! Молись за нами,
Бо ми молитви потребуєм,
Ми грішимо й наказів Божих
У глухоті своїй не чуєм.
О Мати Божа! Молись за нами,
Бо ми від Бога відвернулись,
Щоб зрозуміли Слово Боже,
Щоб ми ще вчасно схаменулись.
О Мати Божа! Молись за нами,
В єдину Церкву щоб злилися,
За православних, протестантів
І нас, католиків, молися.
О Мати Божа! Молись за нами,
За те, щоб ми самі молились,
У виборі життя дороги
Щоб часом ми не помилились.
О Мати Божа! Молись за нами,
Щоб ми з упадку повставали,
Щоб Бог завжди благословив нас,
Щоб наші душі не пропали.
О Мати Божа! Молись за нами,
Бо ти всіх грішників надія.
Молись за нами безупинно,
Тебе благаєм, о Маріє!
28.08.2000
***
Молитва до Непорочної Діви Марії
Богородице Діво, молися за нами,
Непорочна Маріє, опікуйся нами.
Богородице Діво, вказуй нам дорогу,
Непорочна Маріє, стережи від злого.
Богородице Діво, Ти є наша Мати,
Непорочна Маріє, зволь нам помагати.
Богородице Діво, повна благодати,
Непорочна Маріє, зволь нам щастя дати.
Зволь нам помагати, зволь нам щастя дати,
А по смерті зволь нам в раю пробувати.
21.09.2000
***
Перед Тобою, Боже, я згрішив,
Прости мені, прости мене, благаю,
Нехай до Тебе чистим я прийду,
Нехай в гріхах тяжких не помираю.
Я знаю – недостойний грішник я,
Про те, що гріх великий мій, я знаю,
Не хочу слави, грошей, ні життя…
Лише прощення в Тебе я благаю.
Цілком нікчемність свою визнаю
І погляд Твій на собі відчуваю,
У серце моє, Боже мій, ввійди,
Бо бачиш, як страшенно я страждаю.
Ти зцілиш рани на душі моїй,
На Твою ласку з вірою чекаю.
Лише Тобі, ласкавий Боже мій,
Себе самого повністю вручаю.
24.09.2000
***
Богородице Діво
Богородице Діво, радуйся, Господь з Тобою,
Богородице Діво, вислухай Ти молитву мою.
Благословенна Ти, Маріє, поміж невістами,
Богородице Діво, радуйся, змилуйся над нами.
І благословен Ісус, плід лона Твого,
Ти прощення гріхів наших проси у Бога.
Свята Маріє, Мати Божа, молись за нами,
Бо образили ми Господа своїми гріхами.
Молись за нами, грішними, і тепер, Маріє,
І в годині смерті нашої, єдина надіє. Amen.
03.12.2000
***
Костьол
Органів звуки чарівні
І шпиль, що пнеться просто в небо
Немов нагадують мені
Святині Божої потребу.
Усе, що в цьому світі є –
Це власність Господа святого,
Людина ж цей створила дар
Як жертву для прослави Бога.
І в час сумний, і в світлий час
Сюди людина поспішає,
Подяку й просьбу до небес
В молитві щирій засилає.
В неділю кожну – повний храм,
Святая Меса урочиста,
І на устах, і в серці спів:
„О зглянься і помилуй, Христе!”
І серед цих холодних стін
Душа зігрілась в Божім слові…
Костьол скликає нас усіх
І закликає до любові.
18.12.2000
***
Різдвяний вірш
Господь наш Ісус Христос
В Вифлеємі народився,
Всемогутній Бог з небес
У людині воплотився.
„Слава Богу в вишині” –
В небі ангели співають,
Вифлеємськеє дитя
Пастушки й царі вітають.
Віл з ослом коло ясел
Приклякнули, честь віддали,
Поклонились пастушки
І колядку заспівали.
Всемогутній Бог з небес
В Вифлеємі воплотився,
Веселімся нині всі –
Бог Предвічний народився!
24.12.2000
***
Прости
Мій Боже, зглянься наді мною,
Ось я стою перед Тобою
Такий пригноблений, нечистий…
Прости мені, прости… О Христе!
Мене гріхів велика сила
У три погибелі схилила,
А я неначе юродивий…
О Боже! Будь же милостивий.
Я брудний, мов заліз в багнюку
І простягаю брудну руку,
У Тебе прощення взиваю…
Прости! – одне лише благаю.
Хоч вгору глянути не смію,
Та маю в серці ще надію
На Тебе, любий Отче правий…
Мій Боже! Будь мені ласкавий!
12.03.2001
***
Пісня подяки
Подяки пісню я співаю Тобі, мій Боже в вишині,
За те, що жити в цьому світі допомагаєш Ти мені.
Хоча і голосу не маю до співу пристрасних пісень,
Та в них Тебе все величати я хочу цілий Божий день.
І з піснею на Твою славу лягаю в ліжко я своє,
За ніч складу подяку щиру у час, як сонечко встає.
І в час сумний, важкий для мене про Тебе не забуду я,
Крізь сльози навіть заспіваю Тобі – о Сило Ти моя!
12.03.2001
***
Після сповіді
Стою я білий, наче сніг,
Я випраний і чистий,
Ти кров`ю змив тяжкий мій гріх.
Святий! Ісусе! Христе!
Стою легкий, немов перо,
Не тішитись не можу,
Пробити хочу лиш добро.
Єдиний! Спасе! Боже!
Мене із радістю в очах
І з миром відпускаєш,
Ти віддалив зовсім мій страх;
Як сильно Ти кохаєш!
Стою, неначе блудний син,
Повірити не можу…
Зі мною Ти! Я не один!
Ісусе, Сину Божий…
20.03.2001
***
На книгу Люїса „Листи Крутеня”
Листи Диявола читаю –
Як добре, що він їх писав,
І аж тепер я відчуваю –
Без Бога дійсно б я пропав.
Для мене цінні є поради,
Як шлях до пекла віднайти,
Тепер остерігаюсь зради
І знаю, як потрібно йти.
Листи Диявола читаю
До Спокусителя сердець
І їхню хитру гру вгадаю,
Зведу зусилля нанівець.
„The Screwtype Letters” закриваю,
Тепер у мене козир є,
Його спокусу осміваю –
Козирна шістка туза б`є.
Я Lewis`ові щиро вдячний,
Що він цю книжку написав
І хочу бути я обачний,
Щоб в сіті зла я не попав.
Проходить час, життя минає,
Мій час отут також мине,
А все Господь один лиш знає,
Врятуй, мій Господи, мене.
Щоб не піддався у гордині
Нечистим духам я до рук,
Допоможи малій людині,
Охорони від вічних мук.
Нехай Диявол сатаніє,
Що душу мою втратив він,
Мене ж тепло Твоє зігріє,
То ж будь мій Бог, а я – Твій син.
24.03.2001
***
Кінець посту
Кінець посту вже надходить, а я не змінився,
Яким був я на цім світі, таким і лишився.
Літа мої молодії даремно пропали
І безслідно мої ноги дорогу топтали.
Чи слухали мої вуха, чи очі дивились –
Все даремно… Дарма Богу і уста молились.
Не відмолить ніхто того, що тіло творило,
Поза тілом стократ більше і душа грішила.
Прости мені, милий Боже, всі мої діяння,
Хоча віри і не маю, та є сподівання.
Кінець посту вже надходить, прийшов Страшний тиждень,
В якім стані, душе моя, зустрінеш Великдень?
Дні за днями проминають і час так проходить,
Та спокою моя бідна душа не знаходить.
Ой чи знайде, чи не знайде – того я не знаю,
Лиш dum spiro spero semper у Бога благаю.
09.04.2001
***
Перед Днем Матері
Проста колись жінка, а нині Цариця,
Володарка неба й землі,
А сяйво від неї здалека іскриться,
Як сонце в ранковій імлі.
Вона – милосердна, Вона – добра мати,
Яка береже нас усіх,
Як тяжко, напевно, тоді їй страждати,
Коли ми заходимо в гріх.
Вона – не богиня, Вона – просто мати…
Так, мати Ісуса Христа,
Тому-то так легко Її нам благати,
Бо мати – сама доброта.
Схилилась над хворим, убогого гладить
Сирітку з очима небес,
Бо мати – це вірність, ніколи не зрадить,
Бо мати – це чудо чудес.
Це лагідність, ласка, тепло, розуміння,
На цьому тримається світ.
Це здатність іти на страждання, терпіння,
Стопити жорстокості лід.
О Матінко Божа, покрий нас покровом,
Бо всі ми – твої діточки,
Тебе величаємо вчинком і словом,
Приносим у дар квіточки.
Проста колись жінка, Цариця й матуся,
Співає їй небо й земля,
До неї сьогодні і завжди тулюся,
Горнуся, немов немовля.
11.05.2001
***
Господи мій!
Господи мій! Я до Тебе взиваю,
Очі підняти не смію,
Але на Тебе лише уповаю,
Маю на Тебе надію!
Господи мій! Ти думки мої знаєш,
Знаєш Ти мою недолю,
Вірю, що Ти мене, Боже, кохаєш,
Прошу, вчини мою волю.
Господи мій! Та ж її я кохаю,
Тільки її, більш нікого!
Як їй сказати про це, я не знаю,
Й прошу поради у Бога.
Господи мій! Милосердний Владико!
Дай мені смілість у слові,
Дай мені мужність, хоча б невелику,
Мужність признатись в любові.
Господи мій! Учини, щоб кохання
Стало для двох нас взаємним,
Вислухай моє гаряче прохання,
Гласом не нехтуй нікчемним.
Господи мій! Учини мою волю,
Вилікуй душу болячу,
Кажу також: „Fiat voluntas tua”,
Прошу, молюся і … плачу.
15.05.2001
***
Великий Боже в небесах
Великий Боже в небесах, прости мої провини,
Ти не зважай на всі гріхи мізерної людини.
Ти милосердя джерело, тож каяття почуєш,
Бо Ти завжди даєш нам мир й прогрішення даруєш.
Великий Боже в небесах, почуй моє благання,
Не відвертай Своє Лице від щирого прохання.
Бо Святість Ти і Доброта, Благий і Справедливий,
Ти Сущий Є! А чоловік – нікчемний і мінливий.
Великий Боже в небесах, не раз я маю згадку,
Як Ти нікчемного мене підводив із упадку,
На ноги ставив Ти мене, підвищував в народі,
А я про все це забував в оманливій свободі.
Великий Боже в небесах, до Тебе прибігаю,
Тебе як Доброго Отця вночі і вдень благаю:
Мене у вірі укріпи, прости мої провини,
Послухай, Боже, каяття мізерної людини.
24.05.2001
***
Покликання
І
Свята Меса урочисто вже розпочалася,
Із колін з долівки постать тихо підвелася.
Ксьондз в орнаті золотистім Месу відправляє,
Під органи люд побожно Бога величає.
Дух покори і смирення костел обіймає,
Кожне серце по-своєму Бога прославляє.
Лиш один стоїть в задумі, син батьків багатих,
Та не ходять до костьолу ні отець, ні мати.
Встав із дивної молитви, про своє міркує,
Раптом виразно до себе він звертання чує:
„Йди за мною!” – з Євангелії ксьондз слова читає,
„Йди за мною!!!” – ще раз, ще раз Господь промовляє.
„Йди за мною”… Від нестями в очах потемніло –
Люди швидко підхопили, водою облили…
„Зомлів”, – кажуть. Може й зомлів, всіляко буває,
Той блажен, хто від слів Божих раптом омліває.
ІІ
Десять років проминуло… В білому орнаті
Урочисту Святу месу ксьондз став відправляти.
Гучно вдарили органи, люди заспівали
На Introit… Як і треба, з лавок повставали.
Gloria in excelsis Deo – Богу честь віддали,
Міністранти два читання свої відчитали.
Вислухали псалм Давидів, Alleluja чути –
Як це можна не любити? Як же тут не бути?
Ось диякон отримує вже благословення,
Відкриває Євангеліє – Боже Одкровення,
Боже Слово. Починає уголос читати,
Якось нудно, аж в костелі хтось почав зітхати…
Про гомілію ксьондз дума, чомусь посміхнувся,
Але раптом із задуми чогось стрепенувся –
„Йди за мною!” – знову чує поклик цей магічний,
Знов озвався у костелі голос цей предвічний.
І згадав про свого батька – вже його немає,
Десь в багатстві одна мати віку доживає,
Що від сина відреклася за його учинок,
Бо залишив батьків, гроші, роботу, будинок.
„Здурів хлопець…”, „Такий красень…” – не одне казало,
Серце ж прагнуло не того, іншого жадало…
Хоч буває і нелегко, та одне він знає –
Той знаходить, хто шлях власний невтомно шукає.
Хоч парафія маленька, це ж не санктуарій,
Десь десяток лиш збирає вервиця-розарій,
Хоч видатки від прибутків більшими бувають,
Хоч, буває, поза очі люди й обмовляють,
Але поклик „Йди за мною!”… Він це все касує,
Та для того „Йди за мною” і жити вартує.
Казання в цей день не було… Люди розходились,
Лиш хористи ще на пробу в костелі лишились…
ІІІ
У костелі у куточку хтось молиться, плаче –
То слова молитви шепчуть вустонька дівчачі:
„Що робити, щоби щастя в житті осягнути?
Чи любити маю право? Чи краще забути?”
Їй здавалось – якось буде, та голос почула
„Йди за мною!”… Хоч не зразу суть його збагнула,
Але серце стрепенулось, відповідь шукає
На питання, котрі вуста тихо промовляють.
Йди за мною! „Боже милий! Чи вірити маю
Тому поклику, що в серці своїм відчуваю?
Але ж дім, моя родина, хороша робота?
Не знатиму, що за чудо матірня турбота,
Як гніздечко своє мати, як ростити діти,
Як то разом із коханим радості ділити…
Але кличеш „Йди за мною!” – вірю Тобі, Боже,
А чому мене обрав Ти – скажеш колись може…”
… Встала з спокоєм душевним – вибір свій зробила,
На обличчі ніби навіть аж повеселіла…
IV
Свята Меса урочисто вже розпочалася,
Із колін з долівки постать чорна піднялася.
На Introit вхідну пісню із людьми співає,
Бліді руки до молитви побожно складає
Законниця молоденька, що Богові служить,
Про той вибір, що зробила, ніколи не тужить.
Не жаліє, що на волю Бога піддалася,
Не шкодує, що в опіку Божу віддалася.
Gloria in excelsis Deo – органи заграли,
Gloria… Серце від поклику аж затрепетало…
…”Йди за мною!”, „Йди за мною!”. Ти, що це читаєш,
Чи в своєму серці поклик той не відчуваєш?
Ти, що чуєш „Йди за мною!”, що будеш робити?
Може, Господь тебе кличе, щоб Йому служити?
І не обгороджуй душу з каменя стіною.
Може, голос цей до тебе? Голос „Йди за мною”…
01.06.2001
***
Останній день
Померлі воскреснуть – і грішні, й святі,
Хоч будуть тіла в них, та зовсім не ті.
Як ангел затрубить, відкриє печать –
Знов скинеться в пекло нечистая рать.
Очищені стануть біліші, мов сніг,
Щасливий, хто душу для Бога зберіг.
Безсмерті і вічність – реальність тепер
І тішиться той, хто для Господа вмер.
А інший у смутку своїм затужив,
Хто дбав про багатство і в розкошах жив.
Неначе Помпея, Земля пропаде,
Можливо і сліду по ній не буде.
І нові настануть земля й небеса,
Відкрита для праведних буде Краса.
Проваляться грішні, розвіється дим;
Засяє у величі Єрусалим.
Бог щастя дарує навіки живим,
Останній день стане днем першим. Новим.
20.08.2001
***
Вистава
(навіяно проповіддю отця Михайла Николина, декана Старосамбірського УГКЦ під час храмового празника в с. Ямельниця в жовтні 2001 року)
Юнак молодий на колінах стоїть
Перед розп`яттям,
Серце молитвою ревно бринить,
Щирим завзяттям.
І пристрасне серце тримає в руках,
Руки – до Бога,
Згине хай відчай і згине хай страх,
Згине тривога.
Ісусові серце своє віддає,
В радості плаче:
„Боже! Дарую я серце своє
Чисте й гаряче!
О Боже! За жертву його ти прийми –
Світле й невинне
Палахкотіння любові візьми…” –
Просить невпинно.
І серце його пломеніє, горить
В дивнім шаленстві,
Ще тільки мить, ще одна тільки мить
Й він – у блаженстві…
Тут раптом з`являється ще силует –
Хитрість лукава,
Це ідеалу красуні портрет,
Врода і слава.
Ця дівчина хлопця не кличе, о ні,
Тільки сміється,
Погляд на руки його осяйні –
Серденько б`ється.
І погляд красуні відчув той юнак,
Запал згасає,
Руки до Бога не тягне вже так,
Їх опускає.
Свій погляд на неї хлопець зверта –
Дивна подія:
Хитро підморгує дівчина та,
Хлопець аж мліє.
Зовсім вже не бачить юнак розп`яття,
Він не зважає,
Серце своє – непорочне життя –
Їй простягає.
Так легко і звично хапає вона
Серце мрійливе,
Другою ловить, як кине одна
Ручка грайлива.
І бавиться серцем, неначе м`ячем,
Вверх підкидає,
Він відчуває ж лиш пристрасний щем,
Млосно зітхає.
Якось так підкинула вгору його
І не зловила,
Серця-забавку іще одного
Не пожаліла.
І падає серце, розбилось воно,
Тільки кусочки,
На сцені неначе розбите вікно –
Різні шматочки.
На те, що зробила в своїй пустоті –
Лиш подивилась,
А юнакові в пустій самоті
Тільки скривилась.
У неї таких цілу греблю гати,
Їй же начхати,
Не попрощалась, подалась в світи
Інших шукати.
Юнак залишився. Німа тишина.
Мовчки страждає.
Заворушилась надія одна –
Куски збирає.
Руками тремтячими різні шматки
В горі складає,
Вірний Христос із хреста крізь віки
Все споглядає.
Докупи зложив він кусочки оці
В серденько ціле
І на розп`яття в гіркім каятті
Глянув несміло.
І сталося: раптом у хлопця з очей
Спала полуда,
Вирвався плач із юначих грудей,
Сталося чудо.
І різні кусочки злилися в одно,
Серце ожило,
Знову іскрилось, світилось воно,
Знов пломеніло.
І знов свої руки юнак простягав
Перед розп`яття,
Разом радів і від щастя ридав
В дивнім сум`ятті.
І знов простягає в руках до хреста
Серце гаряче,
Щезла бездонна німа пустота –
Горе юначе.
Їй горе – дівчині-спокусі людей,
Світу омані,
Згине, неначе полуда з очей,
Зникне в тумані.
… Блаженний, хто сцену оцю зрозумів
Так, як належить,
Сцена німа, бо Христові від слів
Мало залежить.
Найважливіші у цьому житті
Вчинки людини,
Бесіда з Господом у каятті,
Щирі хвилини.
Коли сам на сам не залишишся ти
Разом з бідою,
А можеш сказати: „Мій Боже! Прости!!!” –
Господь з тобою.
14.10.2001
***
Святий Вечір
Хай згине чорна меланхолія
І запанує в серці надія,
Та ж Святий Вечір маємо нині –
Бог воплотився в малій дитині.
Хай згине смуток, журба, тривога,
Серце своє піднесемо до Бога,
Завтра – Різдво, Христос народився,
Це ж бо Предвічний Бог воплотився.
Хай згине чорна меланхолія,
Хай кожне серце святом радіє,
Прийшли веселі Різдвяні свята,
Гине зажури мара проклята.
Хай згине смуток, журба, тривога,
В скруті із неба спішить підмога,
На Святий Вечір ти не журися,
Лагідно й тихо всім посміхнися.
24.12.2001
***
Христос ся рождає!
Христос ся рождає! Славіте Його!
Славіте Його, всі народи.
Славіте, бо всіх нас Дитинка оця
З неволі веде до свободи.
Христос ся рождає! Славіте Його!
Хай лине по всій Україні,
Бо Бог таким рідним нам став і близьким,
Бо Бог воплотився в дитині.
Христос ся рождає! Славіте Його!
Іменю Його честь і слава,
Різдву Його завжди, на віки віків
Хай пісня звучить величава.
Христос ся рождає! Славіте Його!
Славімо Його, Божі діти!
Хай радість панує у наших серцях –
Христос ся рождає! Славіте!..
25.12.2001
***
Три мудреці
Три – Каспер, Мельхіор і Балтазар –
Прийшли до Вифлеєму подивитись
На вже давно провіщене Дитя
Й Йому до ніг з пошаною схилитись.
Із різних місць вони разом зійшлись,
Разом зустрілись на шляху одному,
Коли ж мети своєї досягли –
З полегшею вернулися додому.
Три мудреці, три різні мудреці
Дійшли окремо висновку одного:
Як хочеш близькість Бога віднайти,
То мусиш сам наблизитись до Бога.
Три – Каспер, Мельхіор і Балтазар –
Щороку йдуть і знов Дитя вітають,
Але щороку також після них
Вояки із мечами поспішають…
Три мудреці – рівняймося на них,
Не біймось свою голову схилити,
Бо лиш схиливши голову свою,
В яскиню світла зможемо вступити.
13.01.2002
***
Мій Покровителю
Мій Покровителю Небесний,
Безцінний даре пречудесний,
Як добре, що тебе я маю,
З тобою часом розмовляю,
За мене Господа ти просиш,
Молитви мої там заносиш,
Я дякую тобі, мій Друже,
Ти є потрібен – дуже-дуже!
13.01.2002
***
Дух гордині
Сідаю я в уявний фаетон,
Який понесе в далеч невідому,
Де я посяду так жаданий трон
І всі мені поклоняться одному,
А до кінця наблизиться мій сон –
І знову я повернуся додому.
А далі в упокоренні своїм
У Бога прощення буду благати
За гріх гордині в серденьку моїм,
Якого я не можу осідлати,
Щоб потім у знесиленні такім
Без думки, ледве дишучи, лежати.
О Господи, прости мені мій гріх,
Вчини, щоб на своє схилившись ложе,
Заснути я у дусі миру зміг –
Нехай Твоя правиця допоможе,
Не дай радіти з гордості утіх –
Гордині духа вирви з мене, Боже!
20.01.2002
***
Тебе оспівуючи, Боже
Тебе оспівуючи, Боже, душа в захопленні радіє,
На велич Твою і прославу я очі звести не посмію,
Ти завітай у моє серце – для Тебе я його відкрию,
Я тішуся, що маю Друга – мого величного Месію.
Тебе оспівуючи, Боже, про все земне я забуваю,
Легкий і лагідний Твій подих із трепетом я відчуваю,
В житті своєму нелегкому на Тебе лиш надію маю,
Той світ, що є навколо мене, Ім`ям Твоїм благословляю.
Тебе оспівуючи, Боже, тягар із серця свого зрушу,
Від помислів нечистих, темних тепер зректися хочу й мушу,
Веди мене по вірній стежці, нехай я клятву не порушу,
Освячуй ласкою своєю, рятуй мою нещасну душу.
Тебе оспівуючи, Боже, за своє дбаю я спасіння,
Не зарахуй мені до злого безглузді всі мої терпіння,
Щоб для добра лише служили усі знання мої і вміння,
Нехай, коли очищусь смертю, свого діждуся воскресіння.
09.03.2002
***
Під час молитви
Краса і влада, сила і багатство –
Все те, що люди хочуть віддавна,
І як не скупість в них, то марнотратство,
А мудрості – то майже і нема.
Я теж бажав би, що й вони бажають,
Та Бог мені, що треба, те і дав,
Я серед тих, що Бога прославляють
За те, що спокій їм подарував.
Краса і гроші, всі скарби тілесні
Колись минуться, згинуть, наче дим,
А ми надіймось на життя небесне,
Шукаймо Бога, щоби бути з Ним.
Краса зів`яне і пропаде сила,
А гроші – просто папірці марні,
З собою владу не візьму в могилу,
А спокій мій придасться ще мені.
Та в фарисейство бавитись не буду,
Що хочуть інші – хочеться й мені,
За це мене хай Бог мій не осудить,
Життя мого хай не вкоротить дні.
Як Соломону, хай мені дарує
Багатство, владу, силу і красу,
Уважно хай за мною Він пильнує,
Як я таку спокусу понесу.
Мій Боже милий, ти роби, як краще,
Хай ревним, вірним завжди я буду,
Хай не буде душа моя пропаща,
Нехай Тебе у собі віднайду.
19.05.2002
***
О Найсвятіша Матінко Христова
О Найсвятіша Матінко Христова,
До Тебе я взиваю знов і знов,
Я віддаюся у Твою опіку,
Ховаюся під Твій Святий Покров.
О Найсвятіша Матінко Христова,
Мене Ти розумієш, як ніхто,
Лиш Ти мені в потребі допоможеш,
Я знаю, що якщо не Ти, то хто?!!
О Найсвятіша Матінко Христова,
Моя Царице, Матінко моя,
Не залишай в житті мене самого,
Без Тебе сиротою був би я.
Молись за мене до Свойого Сина,
Мене, раба-нікчему, не забудь.
О Найсвятіша Матінко Христова,
Благословенна між жінками будь!
21.05.2002
***
Блудний син
І
Кілометрів десь п’ятнадцять від Єрусалиму
Проживав юдей побожний з племені Рувима.
Мав він слуги і худобу – досить був багатий,
Та не забував ніколи Богу честь віддати.
Як і кожен жид побожний, шанував суботу,
Не робив в цей день святковий ніяку роботу.
Милостиню давав бідним в честь днини святої,
Рахував він у суботу навіть кроки свої.
Рош-Гашана, Пурім, Кучки шанував побожно,
Знав він з Тори все, що треба і чого не можна.
Був він сам із саддукеїв – вибраного люду,
Що казали: „Воскресіння ніколи не буде!”
Знав з Талмуду він, що Господь – жидів оборона,
Що ж не знав – про те питався у ребе Арона.
Знав він той закон жидівський, як з жінкою спати –
Перш, ніж зблизитись, жид має маймурку кидати.
Як ту шапку йому жінка назад не кидає,
То це значить, що готова, що його приймає.
А коли вона щосили шемене маймурку,
Значить це: „Діла у мене! Йди звідси, придурку!”
Мав за жінку він жидівку, так як і ведеться,
А, до речі, шлюб в юдеїв на сміттю береться.
Називався жид той Мошко, жінку мав Дебору –
І красиву, і розумну, лиш на ноги хвору.
Двох синочків вони мали та й жили у мирі –
І Абрамчика, і Гершка Мошко любив щиро.
Брав синочків він на Песах до Єрусалиму,
Гостював там трохи в брата свого Никодима.
Споживав мацу і зілля – все йшло по закону,
А надвечір повертався в Ашкеназ, додому…
ІІ
…Час ішов, роки минали, сини підростали,
Засівались перші вуса – мужніти ставали.
Абрам в полі, Абрам в стайні – всюди помагає,
Менший Гершко з колєгами хтозна де гуляє.
Абрам оре, Абрам сіє, пильнує роботи,
Гершко ж думає про інше – до дівок охота.
Мир пропав, настала сварка, хата без спокою –
Вже не можуть жити разом брати обидвоє.
«Діліть, тату, весь маєток на дві половини
І мені тепер давайте належну частину.
Хай поживу так, як люди, хай я світ побачу,
Хай синочок ваш Абрамчик не скиглить, не плаче.
Як дурний – нехай він робить, хай собі гарує,
А мені коби лиш гроші – світом я керую…»
І не раз, не два Гершуньо доїдав так тата,
Ворожнеча панувала у батьківській хаті.
Мусів тато поступитись, синів поділити,
Бо вже стало неможливо разом братам жити.
Гершко навіть не мав гадки, щоби газдувати,
Став до себе якнайшвидше купців закликати.
Продав поле і худобу – гроші у кишеню,
Кожній курві дає за ніч шеклів повну жменю.
Почав Гершко мандрувати і тратити гроші
На наїдки, на напитки та й ніжки хороші.
П’є він вина аж із Кушу, пиво з Гадарину,
А дівчат кохав він навіть з далекого Риму.
Сто колєгів коло Гершка крутяться дурного,
А як гроші всі процвиндрив – нема ні одного.
Нема грошей – нема щастя, Гершко голодує,
У чужім далекім краю сердега бомжує.
Раз на день лиш їв прикислі боби у лупині –
І за то в чужого пана мусів пасти свині…
ІІІ
… Не забув за сина Мойше – до Бога молився,
Щоби його блудний Гершко раз остепенився.
Щоб додому повернувся, не блудив світами,
Щоб його ласкавий Господь навернув до тями.
Стоїть батько край дороги, очі виглядає,
Свого сина, свого Гершка додому чекає.
Він Абрамка дуже любить, та… ДВА сини має…
Де ж той син? О де ж той Гершко? Чом він не вертає?
Раптом бачить: хтось по стежці йде, неначе п’яний,
Босий, згорблений і вбраний у старі лахмани.
Впізнає Гершуньо батька, скоро підбігає,
На скривавлені коліна перед ним клякає.
Течуть сльози на обличчі у тата старого,
Говорити аж не може від болю німого.
До грудей дитину свою любу притискає,
Гершко з радості і з туги схлипує, зітхає…
З радості справляє тато синові гостину,
Зарізати каже слугам якусь худобину.
Веселяться, бенкетують, вгинаються столи,
Як вертається Абрамко, що ходив у поле.
У слуги питає: „Слухай, що то за причина,
Що така у нас в господі велика гостина?”
Як почув, у чому справа, то не йде до хати;
Пішов слуга, щоб Мошкові про все розказати.
Вийшов з хати старий Мойше, а син дорікає,
Нащо таточко для Гершка гостину справляє.
Не пожалів, а зарізав молоду теличку,
А для нього, для Абрамка, шкодує й ягничку.
Слухав, слухав старий батько бесіди отої,
Далі й каже до Абрама: „Дитинонько моя!
Все, що моє – те і твоє, тобі я залишу,
Коли землю цю святую невдовзі полишу.
А твій брат, що був пропащий – сюди повернувся,
Гершко, син мій непутящий, додому вернувся.
Не журися, любий синку, нічим не журися,
Розділи із нами радість, ходи, веселися…”
… Сидить Мойше і радіє. Він ДВА сини має…
***
Не один так батько в світі на сина чекає…
07.07.2002
Бог
Не зневірюйся у Божій доброті,
Є безмежне милосердя Боже,
Бог тебе пригорне в теплоті,
Бог тобі в потребі допоможе…
Не зневірюйся у Божій ласці ти,
Твоя поміч з`явиться зненацька,
Бог можливість дасть себе знайти,
Бог для всіх нас – як дбайливий батько…
Не зневірюйся у Богові, а знай –
Він ніколи не підвів нікого.
Бог нас любить, нам готує рай.
Бог нас любить! Ми ж любімо Бога…
19.08.2002
***
На честь Пресвятої Євхаристії
Ісусе найсолодший, в тайнах святих прийди,
Скарбе мій найдорожчий, в серце моє ввійди.
Ісусе пречудесний, скруху мою прийми,
Царю Святий Небесний, моє життя зміни.
Духу Святий ласкавий, в тайнах на мене злинь,
В сяйві Своєї слави мене Ти не відкинь.
Все я з Тобою зможу, лиш не відкинь мене,
В Тройці єдиний Боже, благослови мене.
25.08.2002
***
Хтось забув
Хтось забув, що він – подоба Божа
І поводиться, як Анти-Бог,
Хоч дарована людині воля,
Та душа не може без острог.
Хтось забув, що в світі все відносне,
Є лише єдиний Абсолют,
Хоч дорога для життя широка,
Але все ж окреслений маршрут.
Хтось забув, що є для всього межі,
Що для всього в світі є свій час,
Хтось забув, що ми отут лиш гості.
Хтось забув. Це хтось із-поміж нас.
26.08.2002
***
Святість
Я не святий, о ні, я дуже грішний,
Та святість – це покликання людини,
Із того був би я найбільше втішний,
Якби хоч був святим ОДНОЇ днини.
Якби любити тихою любов`ю
Я міг усіх – і ворогів, і друзів,
Або пролитись мученика кров`ю
І прорости калиною у лузі.
Або знайти нарешті в собі силу
Замкнутись в стіни темні і похмурі,
Зійти для інших майже-що-в-могилу
І бути з Богом, бути у клявзурі.
Або лише „молитись-працювати”,
Або стигмати внутрішні носити,
Чи вість благу щоденно звістувати,
Чи людям у потребах їх служити.
Та я нікчемний грішник, більш нічого
І неміч мою Господь добре знає.
Тож я надіюсь на одного Бога,
Що тяжко Він мене не покарає.
А допоможе зміни розпочати,
У єдності із ним щоденно бути,
Щоденно вчинки свої розважати
І святість завше прагнути здобути.
Не хочу, щоб казали „він побожний”,
А хочу бути справді досконалим.
… До святості покликаний є кожний,
Та вибраних є надзвичайно мало…
26.08.2002
***
До отця Піо
Отче Піо, дай мені пораду,
Що я зроблю – чи добро, чи зраду,
Коли викину про неї згадку,
Віджену фальшивицю-загадку?
Отче Піо, що мені робити?
Як із брудом цим душевним жити?
Повертатись знав на давнє коло?
Чи вдавати „все о`кей” навколо?
Чув, що багатьом допомагаєш,
Що душевні рани ізціляєш.
Як любов невдалу в серці вбити?
Отче Піо! Що мені робити?
24.09.2002
Подяка
Моє життя даремно не минуло,
Мій Боже, дякую за те,
Тобі я дякую за все, що було –
І за складне, і за просте.
За щирість, ласку, долю і недолю,
За спокій мій і мою суєту,
За нелюбов, любов і вільну волю,
Холодний біль, жадану теплоту.
За віру, думку, проби і вагання,
Близьких людей у рідній стороні,
За смуток, радість і за сподівання,
За все, що, Боже мій, Ти дав мені.
22.02.2003
***
На смерть папи Івана Павла ІІ
Ми любили тебе і продовжуєм любити,
Навіть смерті тебе у ідеї не спинити,
Ти живеш серед нас своїм духом в своїм слові,
Ми кохаєм тебе, Папо віри і любові.
04.04.2005
***
Хресна Дорога
Хресну Дорогу Твою, Ісусе, дозволь пройти із Тобою,
Бути дитиною Батька у небі й палахкотіти любов`ю.
Стація перша. Суд лиш на показ, добре засуджений знає
Думку судді, прокурора і свідків. Лиш адвоката немає…
Стація друга. Хрест тяжелезний тисне криваві рамена –
Ті, що створили безмежне й кінечне, ті, що тримають Вселенну.
Стація третя. Перший упадок під тягарем так гріховним,
Болю гримаси і внутрішні муки з жалем за світ невимовним.
Номер чотири. Діва Марія Божого Сина уздріла,
Ось Вона йде до Царя над Царями й, поцілувавши, зімліла.
Стація п’ята. Симон з Киринеї змушений до допомоги,
Хоч невеличкий для Бога спочинок серед важкої дороги.
Стація шоста. Сестра милосердя несе простеньку хустину,
Хоче хоч трохи полегшити муку, бачить у Бозі Людину.
Стація сьома. Бог Всемогутній вдруге паде на дорогу,
Людські гріхи – наче брила камінна, нести немає їх змоги.
Стація восьма. Плач над собою і над своїми гріхами –
Словом тверезим жінок, що ридають, Господь приводить до тями.
Номер дев`ятий. На Хресній Дорозі третє й останнє падіння –
Все для людей різних рас і народів, мого і твого спасіння.
Номер десятий. З Господа Світу одяг знімають, здирають,
Ділять взаємно усе, крім туніки – жереб на неї кидають.
Ось одинадцята, передостання мить перед тайною Смерті,
На три години ця мить розтягнулась. Memento more. Memento…
Номер дванадцять. Земля затряслася, рветься завіса у храмі.
Бог помирає… О Боже! О Боже! Будь милостивий над нами.
Номер тринадцять. П’ятниця, вечір, звільна так хрест нахиляють.
У мовчазній і предивній жалобі тіло Ісуса знімають.
Ось чотирнадцяте наше стояння. Тіло у гробі зложили,
А щоб не було чуток, то євреї каменем гріб привалили.
Так є щороку. Безцінна і вічна Хресна Христова Дорога
Через Голгофу, і хрест, і терпіння, і через смерть – аж до Бога.
Знаю – воскресне Спаситель в неділю, гляне на мене ласкаво.
Господи! Будь же Ти славен на віки! В Тройці Святій Тобі слава!
06.04.2007
***
JHVH
Тобі, Єдиному Творцю –
Найвища честь, найвища слава!
Святиться хай Твоє Ім`я,
Мій Боже, милий і ласкавий!
Ти – вседержитель і Любов,
Прощаючий і Всемогутній,
Ти – Розум, Мудрість, Ти – Добро,
Ти – Пам`ять світу, Незабутній!
Ти – Справедливий Вічний Бог,
Ти все створив, всім управляєш,
Ти по потребах нам даєш,
За кожне сотворіння дбаєш.
Та Ти Ревнивий, Ти – Один,
Кількох богів нема й не буде,
Себе нам в Синові відкрив,
Та не впізнали Тебе люди.
Даєш нам хліб, даєш нам дощ,
Даєш життя, лікуєш рани,
Даєш нам Слово – кажеш нам,
Що в світі добре, що – погане.
Прощаєш Ти людські гріхи,
Вселенної й сердець Владико,
Ти – Все, Ти – Сущий, Цар віків,
Ти – Бог. Наш Бог. Мій Бог. Навіки.
02.07.2007
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень