Дрогобичанин Володимир Кондзьолка – особистість багатогранна. Працював першим заступником мера Дрогобича. Один зі співзасновників Товариства «Юрій Дрогобич». Позаштатний радник мера Трускавця Лева Грицака. Палкий прихильник впровадження індивідуального опалення. В час Революції Гідності став одним з облич Дрогобицького Майдану. Був помічником народного депутата. Очолював робочу групу з вирішення проблем взаєморозрахунків, які виникли між дрогобицьким та трускавецьким водоканалами в 2015 році. А ще він – кращий приклад людини з потужним інтелектом та аналітичним мисленням, що в наших містечкових умовах традиційно не оцінюється належним чином.
Сьогодні спілкуємося з Володимиром Кондзьолкою про його діяльність в якості позаштатного радника міського голови Трускавця Лева Грицака, про те, чи перемогла Революція Гідності і про те, якою має бути влада.
– Пане Володимире, розкажіть детальніше про Вашу співпрацю з Левом Грицаком, зокрема щодо промоції курорту. І чи продовжили Ви співпрацю з Трускавцем у цій галузі з командою Р. Козира?
– З Левом Грицаком мені довелося працювати в ті часи, коли він був міським головою Трускавця.
Пропозиція стати радником Грицака була цікавою, ми з ним багато спілкувалися на тему розвитку міста, мали багато цікавих проектів і шкода, що його не обрали міським головою. Для міста-курорту, для майбутнього Трускавця це був би рух в правильному напрямку.
Одним із напрямків, яким займалася наша група, була промоція Трускавця. Трускавець має мати своє лице, його мають впізнавати у всьому світі. Ми запропонували позиціонувати Трускавець як «ностальгійний курорт», тобто такий, який максимально відтворював би атмосферу 1930-х років – часу максимального розквіту курорту. Тобто, Трускавець мав стати ретрокурортом з сучасним рівнем надання послуг і одночасно з впізнаваною зовнішністю стилю 1930-х рр. До речі, з подачі Грицака я виступав з такою концепцією на сесії міської ради…
Нами були запропоновані цікаві ідеї, деякі з них були втілені в життя, інші ми не встигли реалізувати через брак часу. Для прикладу, нами було розроблено моделі Трускавки та Гусака як своєрідних талісманів, символів курорту, за якими курорт був би впізнаваним – вони успішно стартували під час святкування 185-річного ювілею міста-курорту. До речі, спочатку ми розробили проект Гусака як батяра, але трускавецькі старожили нас поправили: «Батяри були у Львові, в Дрогобичі, але не в Трускавці. У Трускавці були пани!». І ми скоригували нашу розробку, «переробивши» Гусака на пана.
Ключовою ідеєю було відтворити атмосферу довоєнного курорту, зробити вивіски в стилі 1930-х, відповідним шрифтом. Уніформа в готелях та ресторанах теж мала б бути максимально наближеною до тогочасних стандартів. Планувалося запросити таксистів на ретроавтомобілях і таке інше. Людина, яка приїхала б у Трускавець отримати лікувальні та оздоровчі послуги, отримала б додатково ще маленький історичний екскурс.
Звісно, що всі ці плани потребували обговорення, а також часу для їх реалізації. Зі зміною влади у Трускавці нова влада ідею розвитку «ностальгійного» туризму не взяла до уваги.
Вважав і вважаю, що Трускавець має бути центром розвитку туристичного кластера – регіональним туристичним хабом. Хаб – це сервісний вузол. Сюди з’їжджаються багато туристів, яких є де розмістити, є де нагодувати. І вже звідси можна організувати безліч екскурсійних маршрутів: як короткотермінових, так і тривалих, місцевих та закордонних.
В рамках реалізації спільного українсько-польського проекту з промоції фортів Перемишля, який проходив минулого року, я вкотре переконався, що влада Трускавця дивно розуміє питання просування курорту. На жаль, на наших семінарах та конференціях рівень представництва міської ради бажав бути кращим. Хоча в нас побували керівники служб та відділів Львівської облдержадміністрації та регіону, котрі високо оцінили нашу роботу. Та на наших заходах не було ні міського голови Трускавця, ні його заступника. Мабуть, питання стоїть не в темі, а в особі. Складається думка: якщо діяльністю на користь міста займаються не лояльні до мера люди, то цю тему не треба підтримувати чи розвивати.
– Наскільки я пам`ятаю, саме з Вашої ініціативи створювалася і Рада Старійшин…
– У свій час Грицак підтримав ідею широкого залучення громадськості до управління містом. Це планувалось зробити через Раду Старійшин, Молодіжний парламент та Клуб ділових людей. Ці організації мали стимулювати збільшення активності громадян, жителів Трускавця, залучити їх до управління містом.
Рада Старійшин – це не була рада осіб старшого віку. Організація створювалася як дорадчий орган з числа тих людей, які вже мають певний досвід і можуть дати добру пораду міському голові чи іншим посадовцям. Знаю, що ця інституція певною мірою діє по сьогоднішній день, хоча мені невідомо, наскільки до думки старійшин у Трускавці зараз прислухаються.
Щодо Молодіжного парламенту, то це мала бути своєрідна творча лабораторія, кузня талантів, майданчик, де молоді люди могли висловлювати власні ідеї щодо того чи іншого питання. Зрозуміло, що серед великої кількості ідей можна знайти ті нестандартні, які допоможуть якісніше вирішити ту чи іншу проблему.
Ну а назва Клубу ділових людей говорить сама за себе – це клуб, котрий об’єднував би підприємницьке середовище Трускавця незалежно від політичних поглядів його учасників.
– З Вашої подачі було врегульовано і питання видачі дозволів на автономне опалення…
– Так, нами були напрацьовані технології узаконення відключення окремих споживачів від центрального опалення.
До речі, в міністерстві регіонального розвитку та будівництва України мене досі пам’ятають в зв’язку з тим, що ми вирішували ці питання. Пригадую, як мені колишній заступник мера Трускавця Петро Нестерівський дзвонив з Києва, де був у справах і передавав вітання з міністерства…
Прокуратура пильно слідкувала, щоб видавати дозволи на цілий будинок, а не окремим громадянам і для мера Грицака це була велика проблема. Але нам вдалося напрацювати схему узаконення індивідуальне опалення, яка ввела цей процес у Трускавці в правове русло. На цю тему відбулася нарада в прокуратурі, в якій брали участь я, міський голова і прокурор. І прокурор запевнив, що по запропонованій схемі встановлення індивідуального опалення прокуратура не буде мати претензій. Тоді це питання рушило. До речі, я поважаю бажання Лева Грицака завжди працювати в рамках правового поля.
В Бориславі за видачу дозволів на індивідуальне опалення окремим громадянам притягнули до відповідальності за корупцію заступника міського голови, який був головою комісії, і процес було призупинено. Звісно, що зараз зовсім інша ситуація, нема тих перепон, які були тоді, шість-сім років тому.
– Знаю, що Ви брали участь і у вирішенні стратегічно важливого питання утилізації сміття в Трускавці…
– Трускавець не має свого полігону для захоронення відходів. Сміття тоді вивозилось на звалище у Стрий. Мала ємність машин, великі транспортні витрати призвели до значного росту тарифу для населення. Впровадження сортувальної станції зменшило би в рази об’єм відходів для захоронення шляхом відсортовування вторинної сировини та пресування органічних залишків. Це можна було зробити за кошти Євросоюзу у формі українсько-польського проекту.
Так, з моєї ініціативи відбулася зустріч наших польських колег з-під Любліна з міським головою Трускавця Левом Грицаком. Це був перший випадок, коли з коштів, виділених Європейським Союзом на спільний українсько-польський проект, більша частина була б реалізована не в Польщі, а в Україні. Загальна сума проекту складала 1 мільйон 200 тисяч євро, польська сторона отримала б біля 300 тисяч євро, натомість у Трускавець для будівництва сміттєсортувальної станції планувалося залучити 900 тисяч євро. Практично проект був готовий до реалізації. Сміття б сортувалося, вивозилося брикетоване, яке не завдає шкоди екології, а все решта збувалося б як вторинна сировина.
Історія із сміттєсортуванням закінчилася тим, що змінилась влада. Передавши документи, я більше не почув жодного запитання і побачив, що ця тема є нецікавою для нової влади у Трускавці. Шкода. Адже на такі речі в Європі завжди можна знайти фінансування.
Знаю, що заступник міського голови Трускавця з питань ЖКГ Петро Нестерівський ознайомлювався з цими матеріалами. Але відповіді на цю вигідну для Трускавця пропозицію ми так і не отримали.
Лев Грицак як мер був відкритий для нових проектів, для новизни, чого не можу сказати про теперішніх керманичів Трускавця. З народним депутатом Романом Іликом ми планували створити асоціацію органів місцевого самоврядування «Франковий край», яка б започаткувала регіональну співпрацю місцевих влад, з центральним офісом у Трускавці. Але цей проект так і не запрацював. Юридична реєстрація, приміщення та інші речі, які залежали від трускавецької влади, вирішувались з величезним затягуванням та бюрократизацією процедур, що попри формальну підтримку проекту виглядало як спротив його реалізації.
Є дуже гарний вислів, що політики ставлять ціль і працюють в рамках своєї каденції, а стратеги працюють в рамках всього життя. Я особисто не бачу жодних стратегій в діях тих, хто зараз при владі у Трускавці. Щодо Грицака, то вважаю, що він якраз належить до людей із стратегічним баченням.
– Чи не дорікають Вам, що свого часу Ви співпрацювали з Левом Грицаком, який у 2010 році змушений був вступити до Партії регіонів?
– Як я вже сказав, з Левом Грицаком ми співпрацювали задовго до його вступу в Партію регіонів. Ми співпрацювали з ним як із міським головою, який дійсно намагався зробити для Трускавця важливі речі.
Йдучи на вибори, Грицак в кінці кампанії вступає в ПР і це логічно не додало йому тих 200 голосів для перемоги. Чи Лев Грицак так різко полюбив Партію регіонів, чи були інші обставини? Як тверезомислячий чоловік він розумів, що це не додасть, а відніме голоси виборців, може перекреслити перемогу на виборах. Але він це зробив. Деталей не знаю, проте думаю, що це був один з методів захистити свій бізнес. Думаю, що на нього тиснули, а вступ в ПР дав йому ілюзію захисту. Для Грицака вступ в Партію регіонів став захисною реакцію на певні загрози, про які можу тільки здогадуватися.
Якщо б не такі його дії, хто знає, у чиїй власності був би тепер санаторій «Карпати», адже Трускавець був ласим шматком для «рейдерів», та й залишається таким дотепер. Можемо порівняти цю ситуацію із ситуацією Петра Писарчука, який теж став «регіоналом» тільки для того, щоб зберегти свій бізнес, ринок «Південний». Поведінка Грицака чи Писарчука – це явно не поведінка типового регіонала, це поведінка людини, котра шукає захисту від загрози, з якою не може справитися власними силами.
Давайте порівняємо двох міських голів, які мали відношення до ПР – Грицака і Радзієвського. З однієї сторони – Лев Грицак, який весь свій бізнес, своє житло, все своє життя будував у Трускавці. З іншої – Радзієвський, який в Дрогобичі не мав жодного бізнесу, навіть будинок, наскільки мені відомо, побудував під Львовом, а у Дрогобичі тільки керував і заробляв гроші.
Щодо моєї співпраці зі штабом, то я працював у виборчій команді кандидата на міського голову. Де знаходився штаб регіоналів, хто в нього входив — дотепер не знаю.
Якби Лев Грицак не вступив у 2010 році в Партію регіонів, то здобув би переконливу перемогу на виборах і залишився в кріслі міського голови Трускавця. Я абсолютно впевнений у цьому, адже йому для перемоги забракло всього якихось 200 голосів. Після виборів моя співпраця з Левом Грицаком припинилася, бо тоді це була би співпраця, про яку так говорять.
– Пане Володимире, якою буде Ваша участь у місцевих виборах 2015 р.?
– Моя участь у виборах така ж, як кожного громадянина: я – виборець. Мабуть, буду ще експертом, хоча одна пані «журналіст» дозволила собі стосовно мене вжити термін «експерт» в лапках (писалася стаття про водопостачання).
Так, я вважаю себе експертом в питаннях влади. Бо сьогодні йдеться про зміну системи влади як концептуальну річ. Ось читаю заголовок, що треба «старих забрати від корита». Що це означає – ми залишаємо корито і будемо міняти осіб біля нього? Ні, нам треба зробити, щоб корита не було. Має відбутися зміна системи, а не просто заміна людей одних на інших.
Для мене важливо, що є люди, котрі можуть змінитися і можуть працювати в нових умовах. Таких у владі мало, але вони є. А просто зміна людей біля влади нічого не дасть. Тоді можна битися об заклад – через скільки часу «нові» стануть тими ж «старими».
Нема влади доброї чи поганої, є контрольована і неконтрольована. І наша мета – зробити контроль за діяльністю влади максимально ефективним.
Також маю пропозицію сформулювати кодекс честі депутата чи міського голови – встановити своєрідний «целібат», щоб депутат чи міський голова прийняв зобов’язання не приватизувати майно, землю за весь час своєї каденції, а зможе робити це після неї, вже в якості простого громадянина. Тоді ця людина зробить все, щоб система доступу простих людей до матеріальних благ була значно спрощена.
Буду придивлятися до облич, коли вже будуть опубліковані списки бажаючих стати нашими депутатами, міським головою. Давайте будемо довіряти тим, хто йде працювати на громаду, а не йде у владу робити бізнес.
– Ви були одним з лідерів Дрогобицького Майдану, його впізнаваним обличчям. На Вашу думку, чи переміг Майдан у Дрогобичі?
– Майдан переміг тим, що ми почали захищати свою гідність. Ми її відновили. Ми усунули Радзієвського, який не хотів змінювати систему, адже система тримається на таких як він.
Коли проходила Революція Гідності, ми запропонували ряд заходів для підзвітності влади, а Радзієвський виступав категорично проти. Гарячі голови пропонували підпал ратуші, вивезення Радзієвського з неї на тачці. Ми не пішли на це, а вибрали складний шлях – відстоювали нашу думку в судах, і вона перемогла. Це фантастичний позитив – при тій законодавчій базі, яка є, при всій недосконалості та недоліках судової гілки влади добитися перемоги. Ми перемогли в юридичній площині, хоча на суди пішло біля 9 місяців часу. Але ми відстояли нашу позицію, що така людина як Олексій Радзієвський не може залишатися в кріслі міського голови Дрогобича.
Інший приклад – у Трускавці Святослав Грабовський та інші громадські діячі тривалий час боролися за впровадження системи поіменного голосування у місцевій раді. Позиція зрозуміла – люди мають знати, як себе веде, за що голосує їхній обранець, депутат, котрому вони довірили представляти свої інтереси. Влада вперто протистояла цим ініціативам. Але зараз у Верховній Раді зареєстровано проект закону, котрий законодавчо закріплює поіменне голосування на місцях. Так крок за кроком ми відвойовуємо Україну у системи, котра намагається утримати свої позиції.
І наостанок, зрозуміло, що те, що ми з Вами обговорили, може не сподобатись як теперішній владі і меру, так і його попереднику, як опозиціонерам, так і прихильникам трускавецького Олімпу. Відсутність статусу політика чи кандидата дозволяє мені говорити те, що думаю, а не так, щоб сподобатись тим чи іншим.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень