Вперше – унікальні дані про сім’ю героя Романа Різняка

У день народження героя  на  місці  де стоїть гранітний  постамент, раніш стояла, двоповерхова  світла і простора, батьківська  хата, і в ній    жила родина Наталі і Олекси Різняків.

Сім’я  була  велика, одинадцятеро було  дітей  у їх батьків , в живих лишилось семеро, а четверо із них померло у віці  молодім, з батьками  разом  проживали  троє  їх синів : Роман, Мирослав  і менший  син Богдан, і четверо  любимих  батькових  дівчат  Ганна,  Оксана,  Женя  і  Дарина, за  старшого  серед  дітей  був  син  Роман, батьки  жили  в  достатку.

У 1939 році, коли у двох державах  агресивних, Німеччині і Радянському союзі при  владі перебували  два  мирових  кати, пан Гітлер і товариш Сталін, і захотілося  цим  панам  нахабним,  дуже  землі Європейські  між собою  поділить і  Гітлер розв’язав  війну  криваву,  і став країни  Європи підкорять,   не став  у стороні  стояти і чекати,  товариш  Сталін  і землі  Польщі став  насильно відбирати , і  неминула  ця біда  людей і краю  в    якому проживала родина Різняків.

Радянська влада Східні землі захватила і край зазнав жахливих перемін, народ  який  тривалий  час  під  Польським  паном  проживав,  пізнав на  власній  своїй  шкурі, що  значить  світле і щасливе  сталінське  життя, так  закінчився  мир і спокій і надія,  здобути  незалежність  їм.

Щоб життя  людей  у Західній  Україні   не стало  вільним Європейським,   прислав товариш Сталін відданих своїх катів, таких як Лазарь Каганович і Берії скажених псів. І вірні пси, хазяїну своєму стали  догоджати і владу Радянську  старались  укорінить,  і проживання  в  краї  з кожним днем кошмар нагадувало ти стало, гнітючим  і жахливим, і Берії кати роботу  чорну  робить  не  переставали,  людей  за  погляди  і  непокору  при слідувати стали , арешти по ночам робить, у тюрмах непокірних сильно катували, розстрілювали  їх  як  ворогів.

За цей короткий проміжок часу незалишилось у їхнім краї видатних людей,  письменників,  композиторів,  художників  і  музикантів, священників,  лікарів і політичних  діячів, їх ворогами в сих зробили, на  них  фальшиві  справи  фабрикувати  вміли  і вирок  став  для  них         один, 10 років Соловецьких  або Сибірських таборів.

Такого червоного терору  не міг народ  простити сталінським  катам і молоді  сини Західної  України  чинили опір і непокору, вступали  до ОУН, стрільців  для  опору  збирали,  в підпілля  йшли, скривались  по лісам.  І першим  хто  до  опору піднявся  був  Мирослав  середній  син родини  Різняків,  він  став підпільником у проводі ОУН.

За те, що Мирослав склад ворожий задумав підірвати, щоб не дрімали Радянські  окупанти, сексоти  сталінські  провідали  про  задуми  юного підпільника  і  Берії  катам  видали  його і енкаведисти  арештували Мирослава і кинули за грати і стали його сильно катувати, кати у тюрмах тих, були люті і без жалі і непокору не прощали ворогам своїм, не витримав тих катувань,  підпільник  ОУН  Мирослав, так обірвалось молоде життя юнацьке і став він першим хто загинув у родині Різняків.

Роман не міг простити смерті брата і клятву дав помститись ворогам, він  новій  владі  не покорився  і  вирішив  на  захист  свого  краю стать і псевдо собі  вибрав  «Макомацький» і  теж  до проводу ОУН  подавсь. Роман  Різняк  знаходився  у ріднім  місті,  він  слюсарем  у  санаторії Військовім працював і друзі  вірні попередили,  що енкаведисти за ним пильнують і хочуть його арештувати.

І в проводі ОУН  його примітили,  що  він  розумний,  сміливий,  має видержку, добре розмовляє і розуміється  на мовах іноземних  багатьох  і керівництво навчатися його у вишкіл  направляє за  кордон, Роман Різняк     «Макомацький»  навчання  у вишколі  закінчив  і  став розвідником і повернувся в рідний край, за смерть людей помститись і за свободу і незалежність України воювати.

Війну, що Гітлер у Європі  розв’язав, народи  стали  світовою звати  і неминула вона краю в якому проживала родина Різняків  і новий  пан  німецький надію Західній Україні  подарив, що стане Україна  самостійною державою, якщо стрільці ОУН поможуть розгромить більшовиків,  але пани були  ті хитрі і брехливі і незалежність Україні не бажали надавати.

За те, що в червні 1941 ОУН  проголосило  про  відновлення  самостійної Української  держави,  німецькі  окупанти, зарештували  керівників  ОУН і кинули  за грати  їх , і ворогами  Німеччини  признали  в сих.

Роман Різняк  коли війна до краю стала  наближатись, не став  Радянську владу захищати, він вів розвідку, зброю добував, стрільців для опору збирав накази керівників виконував сумлінно і був відданий ідеям проводу ОУН,  він став до лав Української  поліції, щоб  захищати рідний край, але німецькі окупанти  признали  вимоги  ОУН ворожими  і стали  їх при слідувати  як ворогів.  І  в проводі  ОУН  рішення  прийняли  « Готуватись  до  довгої, упертої  і затяжної  боротьби»  з  німецькими  окупантами.  І з 1942 року розгорнувся партизанський рух,  під проводом ОУН і стали опір ворогам  вони  чинити і боронити рідний край,  а щоб стрільців для опору підняти, направили  розвідника  Романа Різняка  у  край  Волинський  повстанську армію УПА  формувати.

І армія УПА була сформована і сам Роман Різняк до лав її вступив, щоб землі  рідні  захищати,  від  німецьких  окупантів  і  радянських  партизан.

Війна тривала на три фронти і тяжко було край свій боронить і протистояти

Німецьким окупантам, Радянським партизанам і Польській армії Крайова.

УПА боролась з ворогами, але не вистачало  у них сил, війська Радянської

держави зламали опір німецьких окупантів і весь тягар УПА відчула на собі.

Під  час  німецької  окупації  помер їх  батько Олекса Різняк і менший син

його Богдан.

Коли  війська радянські  повернулись, вони  увесь  народ німецькими  посібниками  і  холуями  стали  називати ,  і  тисячі  людей  кинули  за

грати  і багатьох невинних розстріляли, а  непокірних насильно вивезли

в Сибірський край. Не обминула ця  доля і родину  Різняків, у 1945 році        за зв’язки  із стрільцем  ОУН , їх сестру Оксану заарештували і ворогом Радянської  влади  її  признали  і вирок  кати  Оксані зачитали 10 років  сибірських  таборів  і на лісоповал  відправили  у Красноярський  край .

А в 1946 році  усю родину ворожою  назвали  і  їхню маму і трьох сестер Романових  насильно  вивезли в Іркутський край як ворогів, тяжке життя   було у тім сибірськім  краї  і несудилось  вижити  у сім, не повернулась мама  їх Наталя і три сестри  Ганна, Женя і Дарина,  померли  в краї тім, в живих лишилась лише Оксана із родини Різняків.

Уже не перший  рік  як  світова  війна  скінчилась  і ворог  світовий капітулював, але війна у нашім краї,  ще не закінчилась, стрільці УПА боролись до кінця. Багато війська радянського наїхало до краю нашого щоб опір стрільців УПА здолати, що мужньо боронились у підпіллі і по   лісах. Роман Різняк був добрим командиром і захищав свій край уже не перший  рік,  він  мав  підтримку у  населення і провід ОУН  його цінив, за  мужність  і відвагу  його підвищили  в УПА і став  він  референтом

крайовим  і  мав  окремий  свій  загін .  І з кожним  днем  енкаведисти насідали,  щоб  опір  подолати  Романових  стрільців,  загін  із боєм відірвався і в  лісі став  скриватися  від  ворогів,  та трапилась  пригода, у Романа  коли  у лісі  він перебував, його знайшов  собака Рінго, любимий       пес  родини  Різняків,  стрільці  занепокоїлись  як  з Рінго поступить їхній командир, а вибору у них не було, собака  виказати  міг у сих і погляди Романа  і собаки  Рінго  встрілись і  руку тяжко  було підняти , на  друга     вірного свого і постріл пролунав зненацька і куля вразила Рінго наповал.

І командир  їх гірко плакав,  коли  собаку любимого  і  вірного  у лісі  під  дубами  поховав.

Стрільців УПА з кожним  днем в строю ставало менше, багато гинуло їх          у цій нерівній  боротьбі, коли його загін на хуторі скривався, енкаведисти     їх розшукувати стали і винагороду за голову  його пообіцяли  і знайшлась душа продажного сексота, що виказала  їх ворогам.

І енкаведисти оточили  ті будинки , живими взяти хотіли  їх, але стрільці УПА чинили сильний опір їм і енкаведисти будинки де скривалися стрільці закидали  гранатами,  в живих лишився лише один, Роман Різняк  і чудом вирвався від них.

Енкаведисти без діла не сиділи і в пересрільці із стрільцями, зв’язківець потрапив у хижі  руки   їх, і вороги  над ним знущались і нагороду видати пообіцяли і зберегти йому життя, сексотом став, зв’язківець його, він місце видав їм і час, де буде ждати його Роман Різняк. І енкаведисти там засідку зробили і зав’язавсь нерівний  бій  Роман  Різняк  відстрілювався  довго і  багатьох  убив  він ворогів,  але  скінчилися набої  і вирватись Роман уже не міг, він залишив собі гранату і підірвав себе і ворогів.

Так обірвалося життя героя, який Радянській владі непокоривсь, його за мужність  і відвагу посмертно нагородили  найвищою  відзнакою  проводу  ОУН «Золотим Хрестом першого ступені».

Пройшли роки, Союз радянський розвалився і Україна Незалежність здобула,  громада  за  яку  Роман Різняк  боровся  прийшла  пошану всім стрільцям УПА віддать. На зібрання з нагоди дня його річниці зібрались

побратими, що залишились ще живі, прийшла і молодь квіти положила і пролунали  їх  пісні.  Отець Петро відправив  Панахиду і в честь героя пролунали пам’ятні вірші, а головне сестра його Оксана була присутня

на зібранні, за ту любов і пошану до Романа, вона подяку висловила всім.

В кінці громада заспівала гімн побратимів бойовий.