Чергове засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі 10 травня було присвячено проблемам Трускавця. Та їх настільки багато, особливо в останній час, що далеко не всім з них вдалося присвятити достатньо уваги, а деякі навіть не згадали. Символічно було і те, що незважаючи на запрошення, на дискусію не прибув жоден представник виконавчої влади Трускавця. І це не дивно, адже факт відриву влади від громади, невміння трускавецької влади слухати громаду чи конструктивно вести з нею діалог – це вже беззаперечна істина, яку навіть у владі не спростовують.
Експертами із проблем Трускавця ведучий дискусії запросив львів’янина Теодора Дяківа, трускавчанина Сергія Розору та бориславця Мирона Цайтлера. Перший, зрозуміло, зупинився на темі тарифів у Трускавці, яка на даний момент є найактуальнішою (хоча в цілому далеко не найголовнішою) проблемою, та перебіг дискусії по тарифах переповідати не будемо. «Житлово-комунальні підприємства – це годівниця для місцевої влади» – таким був висновок дискусії, в якій взяли участь депутат облради Михайло Задорожний, голова ГО «Дрогобицька громада» Богдан Юзефів, голова ГМ «Опора» в Трускавці Євген Бродзінський, юрист Микола Пилипів, активіст Святослав Грабовський, представник підприємців, які надають інформаційні послуги, Віктор Пиців та ряд інших осіб. Пан Теодор Дяків закликав захищати інтереси у суді, «Є правовий нігілізм посадових осіб; їх треба «вмонтувати» в рамки законодавства», – підбив підсумок пан Дяків.
Значно цікавішою виявилася тема стосунків влади та підприємців Трускавця, яку окреслив п. Сергій Розора, один із засновників та активістів благодійного клубу Ротарі, власник готелю «Клуб рН», знаменитий автор слогану «Трускавець – місто здоров’я» (цей слоган управління розвитку курорту ТМР фактично безоплатно «запозичило» в пана Розори). «Мене звинувачують у тому, що я захищаю свої шкурні інтереси, – зазначив пан Розора. – А хіба питання тарифів не є шкурним інтересом кожного, хто вийшов на протест? Якщо всі навчаться захищати свої інтереси, тоді буде громадянське суспільство».
Отже, на прикладі будівлі в курортному парку, яку п’ятеро підприємців вирішили відреставрувати, пан Розора окреслив ситуацію, в якій опиняються трускавецькі підприємці. Така ситуація – наслідок того, що «влада маніпулює поняттями», хоча «мають бути відкриті і чесні правила, за якими підприємці мають чесно працювати та сплачувати податки». Та «люди не розуміють, в якому правовому полі працюють». Торкаючись питання першої санітарної зони, пан Сергій порівняв її з бермудським трикутником, яким всіх лякають. Та дізнатися, де ж проходить ця санітарна зона, пан Сергій не зміг, бо отримав відповідь з трускавецької міської ради, що це «інформація для службового користування». Якщо йти за логікою, то в першій зоні суворої охорони мінеральних джерел не повинні навіть люди перебувати, вона повинна бути огороджена (як хтось пожартував, «з вишками та собаками» – до речі, собак там не бракує). Натомість влада маніпулює цим поняттям, приховує інформацію, неоднаково ставиться до різних зацікавлених суб’єктів. Як підкреслив голова товариства «Юрій Дрогобич» Володимир Кондзьолка, питання лежить зовсім не в екологічній площині, а в економічній, адже «це зона пріоритетних економічних інтересів, там найкраще робити бізнес». А депутат обласної ради Олексій Балицький запитав, яким же чином проводилося в зоні суворої охорони буріння свердловини, якщо це робити заборонено і чому тоді міська влада Трускавця дала можливість ЗАТ «Трускавецькурорту» порушувати закон, на сторожі якого так нібито стоїть у випадку об’єкту, про який розповідав Сергій Розора. Тут доречно буде згадати і факт, що через «першу санітарну зону» тягнули кабель до «Міротеля» і це теж нікому не шкодило – ні «Нафтусі», ні пану Козиру особисто. А в законі про першу санітарну зону згадується, між іншим, і про кабелі.
Загострення проблеми з санітарною зоною, а відтак і маніпуляції навколо «Нафтусі», є вислідом вкрай непрозорої політики трускавецької влади. А де каламутна водичка, там можна гарно рибку ловити. Від мисливця до браконьєра – один крок.
Трускавець. Що це? Державний курорт, місцевий курорт, спеціальна економічна зона «Курортополіс Трускавець» чи всесоюзна оздоровниця? – так запитував п. Віктор Пиців, який розповів і про те, як людей, які надають інформаційні послуги, влада намагається загнати до МАФів. Яким чином наша інформаційна діяльність впливає на якість «Нафтусі»? – риторично запитував пан Пиців та навів факти, що якщо раніше вони платили по 412 гривень в рік, то тепер від них вимагають проплати наперед (!) у сумі 9,5 тисяч (!) і ще й мер єхидно запитує: «Що, в тебе нема 9 тисяч? Може тобі позичити?». А може би меру відкрити в Трускавці «Козирбанк», якщо він має вільні кошти для позики – запитаємо ми пана Козира…
Пан Розора назвав це «перешкоджанням бізнесу, щоб очистити парк від підприємців – а потім там постануть структури, які проводитимуть ту ж діяльність». Тут важко з паном Сергієм не погодитися, адже на прикладі нищення рекламного бізнесу бачимо аналогічну ситуацію в нашому місті-курорті.
Третій блок проблемних питань Трускавця (і найбільш об’ємний та з науковим обґрунтуванням) підняв п. Мирон Цайтлер, представник кафедри екології, яка діє на біологічному факультеті ДДПУ. У вступному слові він зазначив, що Трускавець, Стебник та Борислав об’єднує те, що від використання ресурсів (мінеральні води, рекреація, нафта, калійна сіль тощо) ні територія, ні довкілля, ні місцеве населення не отримують адекватної компенсації. Ті ж, хто збагачується на цих ресурсах, не живуть в регіоні і навіть не є представниками титульної нації. Та визиск ресурсів Трускавця проходить у більш вишуканий, «цивілізованіший» спосіб, ніж у Стебнику чи Бориславі, адже цьому сприяє сама специфіка курорту. Визискувачі ресурсів живуть принципами сьогоднішнього дня, думають виключно про вигоду, що поступово призводить до вичерпування ресурсу. Хоча туристи, відпочивальники і привозять гроші, та ці гроші не потрапляють до місцевих, які часто змушені задовольнятися мінімальними зарплатами. В той же час статус курорту певним чином сприяє деморалізації місцевого населення, яке в більшій мірі характеризується лінощами, розпустою та іншими негативними речами. Це помітно навіть на студентах, зазначив пан Цайтлер. Та проблема стосується не тільки Трускавця, а, для прикладу, і Шацьку, і інших відпочинкових місць. В принципі, і в Лас-Вегасі повій більше, ніж будь-де в Америці…
Багато екологічних проблем неможливо вирішити і через відсутність координації адміністративних утворень, які тут функціонують, а це і Дрогобич зі Стебником, і Борислав зі Східницею, і Трускавець, і Дрогобицький район. Якщо дотепер негативним фактором регіону був промисловий, то тепер на перше місце виходить так званий «рекреаційний» – і це при тому, що часто рекреацію нам хочуть подати як панацею.
Пан Цайтлер зупинився і на таких проблемах Трускавця як інтенсивна забудова, втрата привабливості та самобутності міста-курорту, автомобільне забруднення, невирішення проблеми водопостачання, каналізації (чого вартує потрапляння величезної кількості неочищених стоків у річку Солоницю), сміттєзвалища, засмічення лісів, винищення червонокнижних видів рослин. Також пан Цайтлер пригадав про проект «Тролейбус», який розроблявся ще в радянські часи. Про проблему водопостачання, ситуацію навколо озера та про те, що теперішня влада Трускавця намагається узаконити беззаконня статусом рекреаційного курорту, говорив пан Володимир Шиманський, представник греко-католицької інтелігенції Трускавця. Та ведучий змушений був зупинити його промову, коли пан Шиманський назвав мера «людиною-невігласом».
«Трускавець як курорт вмер. Ще в 90-х роках йшла війна, чи це має бути бальнеологічний курорт чи рекреаційна зона. І жодна команда не захотіла їхати на Єврочемпіонат до Трускавця, бо він перестав бути курортом. Якщо не прийняти рішення про консервацію Трускавця, то він перетвориться в такий собі Донецьк», – зауважив Хосе Турчик, громадський активіст з Дрогобича.
Крапку в дискусії про проблеми Трускавця поставив громадський діяч, активіст Святослав Грабовський. «Всі вміють гарно констатувати факти, але пропозицій було мало, – зазначив пан Святослав. – Проблема номер один – це відсутність інформації, яка гарантована законом. Якщо все було б чесно та прозоро, то питання Розори сьогодні б не виникало». Оскільки на даний момент є реальна загроза нищення курорту Трускавець, то Святослав Грабовський запропонував розширити проект «Стоп-тариф» та об’єднатися всім навколо нового проекту. Він носитиме назву «Врятуймо Трускавець» і діятиме за принципом славнозвісної польської «Солідарності». Однією з вимог, які ми ставитимемо перед трускавецькою владою – прозорість дій кожного депутата, в тому числі через механізм поіменного голосування та оприлюднення цих даних. Оприлюднення ми готові взяти на себе.
Невідомо, чи влада матиме намір долучитися до проекту, адже по суті врятувати Трускавець – це в тому числі врятувати його від цієї недолугої влади, яку маємо на даний час. Як сказав представник ГО «Нові горизонти» з Дрогобича Олександр Магльона, «того урода мусимо усипити». Але це була вже інша тема Дискусійного клубу.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень