/Газопереробні заводи і датчики загазованості покращать ситуацію в місті/
Мешканці міста Борислава жартують, що вони найбагатші люди, адже в їх домівках з крану тече нафта,.. Напевно лише ці крихти оптимізму і надії на краще рятують людей від відчаю. Адже без перебільшень, місто в передгір’ї Карпат живе як на «пороховій діжці»,
Нещадна експлуатація Бориславського нафтового родовища у XIX та XX століттях не пройшла безслідно. Сьогодні Борислав стоїть на тисячах так званих шурфів і копанок, щороку в місті зростає рівень загазованості, а отже ймовірність вибухів та провалів під землю досить висока. Бориславці частіше, ніж інші жителі Львівщини, хворіють на бронхіальну астму та онкологічні захворювання. Показник захворюваності на астму у Бориславі – 8.2, тоді коли середній показник в області – 5.1. Місцева влада просить визнати місто зоною екологічного лиха. Зрозуміло, що самотужки подолати стільки проблем Борислав просто не в змозі. Це могла б зробити центральна влада, якій зараз, на жаль, зовсім не має діла до маленьких містечок і їх мешканців.
Вода як в пустелі – двічі на тиждень
Водогін – ахіллесова п’ята Борислава. Увесь в дірках, він на 80% потребує заміни. На його ремонт потрібно 28 млн. грн.! Зараз воду для міста качають із сусіднього села Рибник, що дуже дорого і не дуже результативно. Мало того, що тарифи на воду у Бориславі одні з найвищих в Україні (9,12 грн за кубометр; у Львові – 5,72 грн.), так ще й вода до мешканців останніх поверхів багатоквартирних будинків доходить як до жителів пустель – два-три рази в тиждень.
Бориславець Едвард Антонишин веде спеціальний календарик подачі води: «Вода в нас реально буває двічі-тричі на тиждень по 30-40 хвилин. В середньому втрати води по місту сягають 90% при нормі ЗО з лишком. А ще вода брудна, псує побутову техніку. Я рятуюсь двома фільтрами і баком».
Коли прийшла нафта
16 липня вже вдруге за рік у Бориславі стався викид нафти. Подібний трапився минулої зими. Проте останній відрізняється тим, що нафта потрапила у водопровідну мережу, адже якраз у тому місці був пошкоджений водогін. За свідченням очевидців, нафтовий фонтан сягав десяти метрів.
«Того дня, коли пішла нафта, нам, можна сказати, пощастило, – говорить пан Антонишин. – А ось в багатьох квартирах в районі вулиць Коваліва – Володимира Великого зіпсувалась побутова техніка – водонагрівні котли, пральні машини, бо замість води по трубах текла нафта».
Як не вибухи, то просідання ґрунту
Озокеритна шахта міста Борислав призупинила видобуток озокериту у 1996 році через нерентабельність. До 2003 року її підтримували у безпечному стані, а потім покинули. Сьогодні у ній постійно накопичуються гази, копальня часто наповнюється водою. Науковці застерігають, що така ситуація загрожує просіданням ґрунту, а поруч розташовано чимало житлових будинків.
Проте чи не найбільшою екологічною проблемою бориславців є загазованість, адже газ є неодмінним супутником нафти. За 160 років видобутку нафти у Бориславі зараз ситуація найгірша. Нині відбувається збільшення концентрації газу, що загрожує вибухами … Якщо не вирішувати цієї проблеми нині, то у будь-який момент може повторитися катастрофа 1972 року. (Тоді вибух газу у Бориславі зруйнував двоповерховий будинок, загинуло дев’ятеро людей).
Вихід є!
Врятувати місто у передгір’ї Карпат можливо, запевняють фахівці. Звісно, для цього потрібні сотні мільйонів гривень, а також постійна увага з боку влади і контроль за виконанням рішень. На думку фахівців, аби не сталося непоправного з озокеритовою шахтою, потрібно провести її суху консервацію. А щоб виправити ситуацію із загазованістю, потрібно оновити техніку для відбирання газу та облаштувати свердловини.
Доцент кафедри нафти і газу хіміко-технологічного інституту Львівського політехнічного університету Петро Топільницький запевняє, що в першу чергу потрібні датчики загазованості. «У 80-х роках для виправлення ситуації із загазованістю Борислава була створена державна програма, – розповідає науковець. – Зараз, аби покращити ситуацію в Бориславі, треба реалізовувати цю програму. Найпершим кроком має стати встановлення спеціальних датчиків загазованості, це була частина програми, і її не виконали. Датчики потрібно розміщувати в підвалах житлових будинків для запобігання можливих вибухів. Якщо рівень загазованості вище норми, датчики повідомлять про небезпеку мешканців звуковою і світловою сигналізацією».
Ярослав Мирко, кандидат наук, інженер з видобутку нафти із нафтогазових родовищ, після вибуху 1972-ого року був членом спеціально створеної комісії з дегазації Борислава. Про екологічні проблем міста і шляхи їх вирішення пан Ярослав знає з власної практики: «Свого часу тільки у Бориславі було десять спеціальних заводів, які відбирали супутній газ із нафтових родовищ, а потім транспортували його для використання у побуті або виробляли з нього газолін чи бензин. А тепер ці заводи не працюють, загазованість ніхто не контролює, ось тому й маємо таку небезпечну ситуацію. Потрібно відновити роботу цих заводів і тоді дегазація міста стане реальністю».
Ірина Юзик, газета «Об’єднана опозиція «Батьківщина». Дрогобиччина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень