Час минає, а широко розрекламоване і обнадійливе об’єднання «Батьківщини» з «Фронтом змін» ніяк не настає. Це безпосередньо стосується і Львівщини, яка мала би бути плацдармом скутої одним ланцюгом політичної сили на грядущих виборах.
Періодичні заяви одного з лідерів «Батьківщини» Степана Давимуки про те, що вже стільки то і стільки то «фронтовиків» улилися в стійкі шеренги «Батьківщини» навряд чи можуть викликати щось щиріше, ніж поблажливу посмішку. За останньою інформацією в «Батьківщину» влилося трохи більше ніж чотири сотні «орлят» Яценюка. Ну просто грандіозна цифра!
Як уже писав «Погляд», основною причиною черепашачих темпів об’єднання може бути відсутність лідера, під якого воно б робилося. Так вже історично сталося, що у нас багато політиків орієнтуються на лідера. Звичайно, краще було б, якби вони орієнтувалися на ідеологію, але де ж її взяти.
А тут невизначеність. Або визначеність на рівні чуток. Кубів? Ілик? У кожного є свої резони вважати себе оптимальним кандидатом на лідера львівської об’єднаної опозиції. А тут несподівано з’являється ще одна кандидатура. Цілком, скажу вам, несподівана. Яка, судячи з усього, розцінює себе як компромісну у залаштунковій суперечці двох названих панів. Як кажуть французи, cherchez la femme.
Не будемо довго тримати інтригу. Прізвище дами, котра прагнула втрутитися у суперечку двох мужів, – Котеляк. Ну й, відповідно, ім’я – Лідія.
Спілкуючись із штабістами «Батьківщини», котрі працювали на теперішніх і попередніх виборах, довелося почути дві різні думки. Екс-бютівець переконував, що це не серйозно, бо жодного авторитету в партії Лідія Котеляк не має. Натомість штабісти останнього призову цілком припустили, що ініціатива від пані Лідії цілком могла виходити, оскільки після доволі несподіваної перемоги на виборах амбіції у неї зросли у рази.
Однак, за останньою інформацією «Погляду», кандидатура депутатки уже не розглядається на столичному рівні. Зрештою, серйозно вона ніколи і не розглядалася. Не зважаючи навіть на маленький виборчий подвиг цієї, без жартів, відважної і впертої жінки.
Зрештою, перемога Котеляк в окрузі, де фаворитом небезпідставно вважався Тарас Батенко, а в спину дихав Василь Шкляр, стала несподіванкою не тільки для суперників, але й для однопартійців. В принципі, чого шило в мішку ховати. Багато хто з експертів вважає, що опозиція зливала округ під Батенка, оскільки слабо вірила там у перемогу. А там візьми і станься те ж що й на Жовківщині-Яворівщині, де проти записного фаворита Тараса Козака ризикнув піти Василь Пазиняк. І виграв.
«Ліді на окрузі помагали більше свободівці. Сех агітувала. А об’єднана опозиція…В принципі не шкодили, але нічого вагомого не робили. У мене теж складалося враження, що округ віддали Батенкові», – поділилася з «Поглядом» людина, близька до штабу Котеляк.
Усе вищесказане може свідчити про одне: у Котеляк немає достатнього авторитету, аби очолити організацію. Як, зрештою, не дивлячись ні на що, немає достатнього досвіду політичного менеджменту у ключовому регіоні. І це прекрасно розуміють у Києві.
Тобто ми повертаємося до того, з чого й починали. Кубів чи Ілик?
За логікою речей, Роман Романович має цілковиті підстави вважати себе першим і єдиним. На користь цього працюють два фактори: він є дійсний голова «Батьківщини» на Львівщині і все таки у неї вливається «Фронт змін», а не навпаки.. По-друге, у «Батьківщині» суттєво більше членів, ніж у їхніх партнерів, тобто конференції на місцях апріорі мали би швидше підтримати його, аніж конкурента. Хоча тут не все так просто і є ще певні нюанси, про які скажемо трохи нижче.
Проте є в кандидатури Ілика і слабкі місця. При чому дуже слабкі. Ніхто не сумнівається у бійцівських якостях Романа Романовича, які він продемонстрував під час голодування за Юлію Тимошенко чи в переможній боротьбі за округ. Однак бійцівські якості – це не досвід. Останнього у керівництві кампанією в Ілика не має. Проявити себе в цій іпостасі він міг на місцевих виборах 2010 року, однак тоді влада вкрала у «Батьківщини» право балотуватися на Львівщині. Натомість на останніх парламентських елекціях Роман Ілик пішов по мажоритарці, а штабом об’єднаної опозиції як раз керував Кубів. До того ж останній вів кампанію «Фронту змін» у на місцевих виборах. Тобто в плані досвіду Степан Іванович дасть подвійну фору Роману Романовичу.
Але не тільки про досвід ідеться. Роман Ілик був одним із підписантів листа «старих» членів «Батьківщини» до Юлії Тимошенко з критикою Арсенія Яценюка. При чому критика була доволі серйозною. Навіть якщо припустити, що Арсеній Петрович – чоловік не злопам’ятний, можна зрозуміти, що стосунки між Яценюком та Іликом мали би бути дещо, м’яко кажучи, натягнутими. Очевидно, що такий стан справ не зможе не відбитися певним негативом у комунікації центрального та обласного штабів, а відтак і у всій партійній роботі.
Натомість у Степана Кубіва стосунки із лідером добрі. Обоє, як колишні банкіри, можуть розмовляти на одній мові. Інша справа, що, очоливши об’єднану опозицію на Львівщині, Кубів має шанс зіштовхнутися якщо не із саботажем частини партійців, то із непробивною стіною нерозуміння з їхнього боку.
Існують ще принаймні два непрямих фактори, що так чи інакше можуть вплинути на ситуацію з обранням голови. Перший це зміна куратора об’єднаної опозиції в області. Прихід на це місце Сергія Власенка замість Віктора Швеця, який підтримував Ілика, може свідчити про послаблення позицій останнього в області, як і послаблення позицій у партії самого Швеця. Не виключено, що зважаючи на скандали, які супроводжували діяльність Віктора Дмитровича і перед президентськими виборами, і під час цих парламентських та навіть по завершенні їх, нинішні лідери «Батьківщини» вирішили більше не ризикувати і перевести систему кураторства у більш спокійне русло. Зрештою, постраждалий від режиму Власенко більший аргумент для виборців, ніж Швець, котрому завжди можна дорікнути, що він однокласник одіозного Віктора Медведчука. І навіть якби два Віктори після школи жодного разу не бачилися, у це б ніхто не повірив.
Другий фактор виглядає більш вагомим. І стосується він власне підтримки того чи іншого кандидата місцевими конференціями. Не так давно на електронні скриньки багатьох ЗМІ надійшло повідомлення від невідомої особи (принаймні невідомої автору цих рядків). Суть його зводилася до того, що УДАР на Львівщині намагається підібрати під себе структури «Батьківщини». Перша думка, а з чого б це. Але…
Як відомо, ще до президентських виборів включно чималу роль в обласному БЮТі відігравали Богдан і Ярослав Дубневичі. Зважаючи на політичні амбіції братів, вони, навіть вийшовши із партії, підтримували зв’язок із місцевими партійними організаціями, принаймні із частиною з них, яка входила в поле їхніх політичних інтересів. Йдеться насамперед про Городоцьку та Мостиську організації, де успішно балотувався у парламент Ярослав Дубневич (теперішній член фракції УДАР), і Пустомитівську, по теренах якої намагався потрапити у Верховну Раду Богдан. Зрештою, Львівську міську організацію партії очолює давній соратник і бізнес-партнер Дубневичів Михайло Мужилівський.
Знаючі люди кажуть, що люди Дубневичів, які залишилися в «Батьківщині» готові підтримати того голову, який забезпечить їм певні умови. Головна, з яких – на посаді керівника міської організації гарантовано має залишитися Мужилівський. У такий спосіб, начебто, брати Дубневичі хочуть отримати впливи у майбутній каденції Львівської міськради, до формування списку кандидатів до якої Михайло Мужилівський зможе брати якнайдієвішу участь. При тому немає впевненості, що в разі ігнорування інтересів братів Дубневичів чи їхніх людей, останні завтра не опиняться в УДАРі, оголивши таким чином тили об’єднаної опозиції в кількох районах.
Отож, говорити, що довкола в «Батьківщині» засіли люди Ілика не доводиться. У партії завжди були свої впливи і фракції. Чого не скажеш про «Фронт змін». У тих, звичайно, теж мусять бути свої скелети у шафах, однак це зовсім не ті масштаби політичних інтриг, які можна було спостерігати впродовж довшого часу в «Батьківщині».
У будь-якому разі, хто б не очолив об’єднану опозицію на Львівщині, йому доведеться не солодко. Буде Ілик – можливі конфлікти по вертикалі. Буде Кубів – по горизонталі. Хоча й не можна говорити, що тут, у своїх палестинах, все безконфліктно буде в Ілика.
Тобто ситуація складна. У тім числі і для вищого партійного керівництва. Об’єднуватися завжди важче, ніж розходитися по власних квартирах. При об’єднанні автоматично зростають апетити і водночас зменшується кількість посад.
За інформацією «Погляду», Арсеній Яценюк більше схиляється до того, аби організацію на Львівщині очолив його давній і провірений соратник Степан Кубів. Проте це ще не свідчить про те, що в іншої сторони, чи у тих, хто її підтримує, не знайдуться якісь інші вагомі аргументи, які переконають Арсенія Петровича.
Єдине, що розуміють усі, з рішенням нема куди затягувати. Доки ситуація з головою перебуватиме у підвішеному стані, доти годі сподіватися що черепахові темпи об’єднання перетворяться на гепардові.
http://www.pohlyad.com/polityka/n/22167
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень