Ще не відбулося офіційної реєстрації кандидатів в мери-депутати, а виборча кампанія на Дрогобиччині вже «горить». При чому, як видається, «вогнем пекельним».
Запалало передусім у Стебнику.
Зрештою, не надто дивують виборчі баталії поміж двома конкурентами важковаговиками Трускавця – чинним головою Р.Козиром та найімовірнішим лідером перегонів А.Кульчинським. Не дивно, бо Трускавець – місто-курорт далеко не місцевого масштабу, і очолити його – неабияка честь. І відповідальність водночас.
Насправді, аж тихо-затихо станом на тепер у Дрогобичі. Так, є «вималювані обриси» лідерів – лікар, учасник АТО, головний медик батальйону Кульчицького Тарас Кучма, а також бізнесмен Володимир Ямельницький, громадський активіст Тарас Демко, перший заступник міського голови, екс-голова КРУ Петро Суда та не так давно виконуючий обов’язки міського голови Дрогобича Роман Курчик. Але допоки реєстрації нема – очевидної кампанії вони не ведуть. Та й обходиться все без бруду «руками інших», на відміну від Трускавця і Стебника. Що тішить і свідчить про елементарну моральну перевагу міста Котермака над сусідами.
А ось у Стебнику – суцільна вакханалія. Є трійка лідерів, два з яких «гризуться» поміж собою так, що спостерігаєш за цим – наче за серіалом. Лише один з них свою роботу веде спокійно та інтелігентно – П.Старосольський. А перепалки через ЗМІ виникають поміж Русланом Крамаром та Василем Пецюхом. Ні-ні, особисто вони не шумлять, все роблять чужими руками.
Але одного «фронту» декому замало – розігналися «на два». Мова про команду Василя Пецюха, яка взялась до боротьби (навіть не боротьби – розправи!) із … священиком!
Отець, який поклав два десятиліття на будівництво храму у місті калійників, з галереями – які єдині в Східній Європі… Отець, який весь свій талант вкладає в те, щоб допомогти чиновникам притягнути в місто кошти і бодай трохи привести депресивний Стебник «до людського вигляду»… Цей отець став об’єктом цькувань. Бо, бачте, посмів виступити у ЗМІ зі своєю думкою про чинну владу. Стебницька владна інквізиція, не інакше.
Отож, нагадаємо: минулого тижня на нашому сайті побачила світ публікація ….
Реакція не забарилась. Як стало нам відомо, від людей з котрими спілкувалася дружина мера, яка працевлаштована в сфері комунального господарства – вона їздила «зі скандалом» у Єпархію. Молодший син мера, який за каденції батька був працевлаштований у бюджетній сфері – у одному зі ЗМІ поширив «спростування» «Отче Володимире, не свідчіть ложно на ближнього свого». Таке враження, що автор взагалі не розуміє суть цього заголовку.
Старший, який теж працевлаштований на комунальному підприємстві, має більше «клепок» – офіційно не засвітився. Але, подейкують, саме його вушка проглядаються і за одним з місцевих сайтів, і за публікацією «50-а сесія СМР: земля бійцям АТО, а не о. Лужецькому». Щоправда, і багатьох читачів,, і ряд присутніх на тій сесії дуже дивує одне – як так автор спеціально перевів всю увагу на такого собі священика Володимира і не написав правди, як тато (голова міськради) із сином Ярославом пояснювали депутатам що за адресою Симоненка 25 «А», тобто зі сторони гуртожитку від парку, що прилягає до базару, пробували для міської ради отримати землю, яку мали б здавати в оренду. Розрядив це намагання депутат Роман Білас, запитавши в голови В Пецюха – а як то міська рада Стебника хоче взяти для міської ради того ж міста земельну ділянку. Відповідь голови прозвучала,що мовляв ну отак то хоче взяти.
Депутат Роман Броницький (директор 18-ої школи) ще раз перепитав-запропонував: «Пане голово, придумайте щось оригінальніше і поясніть депутатам – то і можливо що й проголосують.» «Але що оригінальнішого до слова ДЕРИБАН можна придумати?» – додав хтось із депутатів. Але все одно голова поставив на голосування і в результаті підрахунку голосів було 16 – ЗА, інші утрималися. Отже, «дерибан» не пройшов.
Наступним було голосування по заяві отця Володимира Лужецького.
Та повернімося до вище вказаних публікацій. Такий-сякий священик. І землі йому треба, і кімнатки в гуртожитку. Ох і ах.
Коли ми прочитали цей «фейлетон» і почали «складати пазли в голові», наштовхнулись на такий-собі когнітивний дисонанс. Стало чітко зрозуміло, що щось у тій справі точно нечисте.
А тому попросити пояснити як усе було самого «обвинуваченого» – отця Володимира.
… Він зустрів нас на порозі церкви. Запросив до захристії. І там поділився наболілим.
«Ще 9 березня 1998 року я, як громадянин України, став на чергу на отримання земельної ділянки у місті Стебнику. Це право, гарантоване кожному Конституцією України», – каже отець Володимир і показує список-чергу. З того часу список дивним чином посунувся. Землю отримали різні-різні люди, в тому числі підставні люди чинних депутатів, а ось отцеві , видно, зась. Чому?
19 травня цього року отець написав чергову заяву. Цього разу на ім’я міського голови В.Пецюха
«Вельмишановний пане голово, так як я знаходжусь на черзі №294 від 09.03.1998р.на виділення земельної ділянки під індивідуальне будівництво, тому прошу дати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0964 га по вул..Куліша для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд».
Голова відправив цю заяву на розгляд головному архітектору міста О.О.Чорному.
Головний архітектор заяву розглянув, виніс висновок від 28 травня поточного року за номером 18. У висновку жодних заперечень не висловлено, вказано що вказана земельна ділянка вказаною площею може бути змінена на використання «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд»
Відтак питання було винесено на сесію міської ради.
«Депутати голосували …двічі. Перший раз – так, як гласить буква закону. Лічильники пан Роман Білас та пан Богдан Асафат порахували, і нарахували рівно 19 голосів (із 21-го присутнього на той час в сесійному залі). Тобто питання було ухвалене. Аж тут здійняв шум син міського голови Ярослав Пецюх, мовляв не може такого бути, тим самим не давши можливості довершити процедуру голосування – хто проти чи хто утримався. І тут-же почав кричати щоб поставити ще раз на повторне голосування. І міський голова послухав сина і тут-же поставив питання на переголосування. В цей момент син міського голови Ярослав нахилився до депутата міськради (їх протеже від РУХу) пані Анастасії Галяк (котра на попередньому голосуванні підняла руку ЗА і це було враховано і зафіксовано в стенограмі) вказавши щоб не голосувала, і після цієї вказівки пані Анастасія чемно виконала вимогу сина міського голови Стебника і не підняла руки, мовляв а я утримуюся, і в результаті нарахували 18 голосів, тобто рішення не пройшло. Незаконно не пройшло.
Адже якщо у ведучого чи у будь-котрого депутата є застереження щодо голосування, то він, згідно з Регламентом Стебницької міської ради (підрозділ 10, ст.81, п.3) спочатку повинен поставити на голосування питання про те, хто за те, щоб дане питання розглянути повторно, і аж тоді приступити до повторного голосування. Цього зроблено не було! Голова сказав що він тут керує, і зробив як вважав за потрібне, а не як гласить закон згідно регламенту по процедурі,мовляв не треба було стільки бруду в інтернеті на мене лити, натякнувши на лист в якому було висвітлено працю сім´ї Василя Пецюха у місті Стебнику».
Отож, міський голова Стебника, взявши до уваги не букву закону, а вимоги свого сина – депутата Ярослава Пецюха, порушив процедуру постанови питання на переголосування. І з приводу цього, ситуаційна більшість депутатів встали і вийшли із сесійного залу.
…Чи має право священик на гарантовану Конституцією України землю? Звісно.
Чи мають право у мерії йому в цьому відмовляти, прикриваюсь ….бійцями АТО?
У провладному ЗМІ йдеться, що «у місті калійників дефіцит вільних земельних ділянок, які першочергово повинні виділятись учасникам бойових дій на сході України» Водночас, місто чомусь спокійно спостерігає за тим, як його землі намагаються освоїти сусідні Болехівці. І це «владу» «не пече».. А «пече» отець, який каже правду.
До речі. Щодо вказаної земельної ділянки і того, що там земля має передаватись бійцям АТО.. Чому шановна «ВЛАДА» зіштовхує лобом громаду, яка там тримає грядки та гаражі – і бійців АТО? Для чого?
Окреме питання до «влади» стоїть у розрізі приміщення в гуртожитку, де мешкав покійний батько отця Володимира, теж священик. Батько, ще будучи живим, написав заяву з проханням прописати в тій кімнатці також свого сина – отця Володимира, який мешкає в квартирі доньки у Трускавці. Батько помер, а отця так і не прописали. Відмовляється влада, і все тут. Чомусь родичі родичів, які потребують розширення – таке право отримують, отцю ж в батькову кімнату приписатись в гуртожитку – зась!
Висловлює також влада претензії до отця за приміщення, взяті парафією на парафіяльні потреби. От що пише син міського голови Олег Пецюх: «Знаю, що у Василя Пецюха виник конфлікт з о. Володимиром Лужецьким, через те, що останній вимагав від мера кімнату в гуртожитку по вул. Симоненка, 25 (секція 18, кімната 103), де був прописаний батько священника. Напевне, о. Володимиру було мало кімнат цілого 1-го поверху в гуртожитку по вул. Бандери, 3, які він взяв раніше і оформив під “недільну школу”… Не маючи законних підстав для отримання кімнати, отець отримав відмову.»
Прочитаєш таке – і волосся дибки стає. А трохи вникнеш – і співчуваєш Стебнику, ох як співчуваєш… Бо і «недільної школи» (яка ще в процесі ремонтів!!!) – не потрібно, виявляється місту (краще б, мабуть, там хтось бар відкрив або гральні автомати встановив), і отцю, який збудував в місті храм-красень – ні землі, ні кімнатки в гуртожитку не належиться. Все – сім’ї: своєму свату, який проживав у Бориславі (йому виділено кімнатку у гуртожитку по вулиці Симоненка), ще одну кімнату додано матері-одиночці, з якою, за дивним збігом обставин, син голови бажав створити сім´ю. А священику – зась.
Є люди, які пам´ятають, коли вперше Василь Пецюх став міським головою Стебника… За період своєї каденції мер двічі підходив до отця Володимира, щоб отець погодився із наданих для недільної школи приміщень у гуртожитку по вул.. Степана Бандери № 3, дві кімнати відпустив для сантехніків ЖЕКу. Отець Володимир ще тоді відмовив, сказавши що «уряд парафії на таку угоду не піде, а вам як треба на такі потреби приміщення, то із західної сторони будинку № 24 по вул. Симоненка є приміщення під такі потреби, лише треба все поприбирати і привести до ладу». І що Ви думаєте? А все зробили оперативно, вказані приміщення голова оглянув, і невдовзі ці приміщення були продані.
Через рік міський голова Стебника повторно прийшов до отця Володимира, щоб отець погодився із наданих для недільної школи приміщень у гуртожитку по вул.. Степана Бандери № 3, дві кімнати відпустив для двірників ЖЕКу. І голова запевнив, що коридор замурують, а вхід прибудують окремо з двору. Отець Володимир і тоді також відмовив, сказавши, що на такі потреби приміщення,є із східної сторони того ж будинку № 24 по вул.. Симоненка, лише треба все подивитися чи підійдуть такі кімнати. . І що Ви думаєте? А все зробили оперативно, вказані приміщення голова оглянув, і невдовзі ці приміщення були також продані.
А приміщення (колишнього гуртожитку Стебницького училища) на першому поверсі в будинку 4«А» по вул.. Мельника в тій же каденції стали наступними, де і старший син міського голови отримав у власність певну кількість квадратних метрів. А дружина міського голови в серпні в Будинку Просвіти присягалася, що відколи живуть в Стебнику, то лише мають 2-х кімнатну квартиру і то на 5-му поверсі. Але про ті, та всі інші нерухомості Пецюхів і земельні ділянки, а також шантаж, тероризування і приниження працівників міської ради, що дозволяла собі неодноразово дружина міського голови. Усе це, ймовірно, згодом прийдеться також детально описати, каже отець.
Ми слідкуватимемо за цією темою: і за тим, як стебницька влада веде війну зі своїм парохом; і за тим, наскільки чисто у цьому місті проходитиме виборчий процес. Бо Майдан, Революція Гідності, місто калійників схоже таки оминули. Але оскільки війна не оминула, стебничани гинули за країну – зміни і в Стебнику таки мають настати. В форматі цивілізованого виборчого процесу, а не гоніння інакомислячих – в тому числі.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень