Серед питань, які найбільше турбують людей і з якими вони йдуть на прийом до міського голови, левову частку складають ті, що пов’язані з житлом, будівництвом, землею. Так було у Трускавці за часів Богдана Матолича, так було за Лева Грицака і так є тепер, за Руслана Козира. Не всі з них можна вирішити, адже часто за нібито простими проблемами – ціла низка «додатків» до них, неузгоджень із сусідами, відсутність правової бази. І міський голова, хто б цю посаду не займав, не в змозі нічим допомогти.
На прийом до мера, який відбувся 24 липня, записалося 11 чоловік. Найбільш нетерплячими були мешканці будинку 23 на Дрогобицькій, де нещодавно стався обвал. «Що з нами буде? Спати не можемо, переживаємо», – кажуть люди. Влада їм виділяє тимчасове житло із пересильного фонду, але люди непокояться, думають про майбутнє. «Моя порада Вам одна – не треба сподіватися, що хтось вирішить Ваше питання», – зазначає міський голова, хоча і запевняє, що допомогу людям нададуть, самих в біді не залишать.
Пан Ростислав має нове житло, але не може взяти кредит в банку на його ремонт та облаштування (сума – 70 тисяч гривень), тож теж сподівається, що влада чимось допоможе. Пані Софія має всі дозволи на будівництво, але сусіди категорично проти цього, пишуть заяви на жінку, обзивають, мало що в очі не плюють, дорікають впливовим сватом, який нібито допоміг вирішити питання в обхід закону. Мешканці ще й погрожують звернутися до Комуністичної партії, якщо міська влада не вплине на ситуацію, та пані Софія цього не боїться, адже в свій час була членом цієї політичної сили. Пані Світлана скаржиться на сусідів та їхню незаконну добудову, а пані Емілія з вулиці Куліша вкотре приходить зі скаргами на сирість у помешканні та просто нестерпні умови життя. І фактично приблизно так ситуація виглядає на кожному прийомі міського голови.
Питання будівництва у міжбудинкових переходах по вулиці Стебницькій (між будинками 62 і 64 та 64 і 70) тягнеться ще з 2004 року, ось і на цей прийом прийшла одна зі сторін конфлікту. Маючи на руках документи, дозволи, подружжя не здійснювало будівництво через протести мешканців, а тим часом на їхню недобудову інша людина оформила право власності. Мер порадив у цій ситуації спочатку попробувати вирішити питання полюбовно, якщо ж не вдасться – йти до суду. Бо у спорах виконком не може виконувати роль судді.
Дві мешканки одного з будинків на Сагайдачного прийшли до мера з надією, що їм не відключать цієї зими централізоване опалення. По стояку залишилися дві квартири з ЦО, решта всі встановили автономне. У сім’ях є малозабезпечені, інваліди, діти, тож виплачувати протягом року щомісяця по 1 тисячі гривень на рахунок КП «Трускавецьтепло» людям не під силу. Та надія людей розбилася, наче об мур, розуміння у стінах мерії тут не знайшли. Руслан Козир – це не Лев Грицак. Хоча люди не мають жодної копійки заборгованості за тепло, їх силоміць заставляють переходити на автономне, встановлювати його, не маючи на це матеріальних можливостей.
Степанія Дмитрівна теж розуміння у стінах мерії не знайшла. Жінка пропрацювала в Трускавці 40 років медсестрою (20 в дитячому санаторії, а 20 у «Шахтарі»). Просить місцини під гараж, але їй відмовляють: «В нас нема вільної земельної ділянки, якщо хочете, то чекайте аукціону, ця процедура виписана державою». Пані Степанія, котра пережила акцію «Вісла» та лихоліття радянської доби, гордо встала і відповіла Руслану Козиру: «Добре, що для вас всіх є, а для мене нема. Якби-сте могли, то до неба побудували би хати, а мені нема. Кажете, що не знаєте випадків, коли дають у Трускавці землю? Я за Вас агітувала і людей агітувала, але бачу, що помилилася…». «Виберете собі іншого», – пробурмотів міський голова. «Виберемо, а як Ви думаєте!» – і з цими словами мешканка Трускавця покинула зал засідань Трускавецької міської ради. Запала хвилина тиші. Боже, почуй ці слова!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень