В Древньому Китаї існувала жахлива страта, що називалася “Лінг-чі”: кат мусив відрізати у жертви 1000 шматочків м’яса. Якщо жертва вмирала раніше чи пізніше тисячного надрізу, значить, кат – непрофесіонал.
Те, що відбувається зараз з ходінням Юлії Тимошенко до Генпрокуратури, віддалено нагадує саме подібну страту. Українською Евітою Перон їй так і не вдалося стати, а от до образу Жанни д’Арк вона поступово наближається.
Через усі ці політичні тортури якось непоміченим проминув День Народження Юлії Володимирівни. У мене залишилось невідправленим (неопублікованим) привітання з ювілеєм, який, користуючись новою нагодою – Новим Роком та початком політичних репресій в Україні – поспішаю відправити адресатці.
Також, користуючись нагодою, хочу сказати, що радий бачити Юлію Володимирівну, серед постійних читачів цього блогу.
27 листопада 2010 р.
Дорога Юліє Володимирівно Тимошенко!
Дозвольте поздоровити Вас з Днем Народження!
На Ваш День Народження я хотів би подарувати Вам щось гарне й унікальне – щось таке, що ані Лазаренко, ані Живаго, ані Хмельницький, ані Веревський, ані Васадзе, ані Портнов, ані Коломойський, ані інші Ваші колишні та нинішні друзі-мільярдери й володарі світу вам точно не подарують, хоч усі разом взяті вони багатші за мене в 1.000.000.000 разів.
Я хотів би подарувати Вам Історію Вашого Другого Життя в політиці.
Себто стратегію Вашої реанімації, перенародження і преображення.
Але зробити такий подарунок в мене не вийде, і головна проблема тут – не в мені. Головна проблема – в Вас самій.
Тому що подарувати я Вам це можу, але чи зможете Ви прийняти такий дарунок?
(До речі, переконувався багато разів: це стара і хронічна хвороба чи не усіх українських політиків – вони просто не в силах підняти, забрати, взяти те, що їм дарують – окрім примітивного піару. Можливо, через те, що мислять найпростішими категоріями.)
І тепер – дуже неприємний для Вас момент, але спробуйте сприйняти цю думку адекватно. Якби Ви перемогли на останніх президентських виборах, то хто зна, як би все воно склалося – і для України, і для українського народу, і для Вас самої. Згадайте хоча б ті хижі пики, які Вас тоді оточували.
Згадали?
Припустимо, Ви б стали президентом, і що тоді? Усі ці гострозубі щелепи Ваших ситуативних соратників зімкнулися б на горлі України. І чим би та ситуація відрізнялася б од нинішньої?
Ви б схотіли та змогли б контролювати тих хижаків? Впливати на них? Перетворити вовків на ягнят та кроликів? У Вас є якась технологія, як не стати заручниками цих шматогадів?
Чомусь мені здається, що вони б дуже віртуозно маніпулювали б Вами, замилюючи Ваші очі та свідомість своєю показовою лояльністю та приємною Вам українофільською риторикою.
А так – доля дозволила Вам побачити їхні справжні якості: згадайте, як вони усі разом поповзли на пузі в напрямку донецького штабу!
Чи була у Вас на момент президентських виборів послідовна та обґрунтована стратегія розвитку України? (Тільки не кажіть, що в Януковича такої стратегії не було і нема зараз – я здогадуюсь. Але ж мені цікаво – чим саме Ви краще за нього?)
Ну добре, Ви можете сказати, що за Вас міністром освіти не був би Табачник – так зараз усі говорять. Але не слід недооцінювати вагомого внеску Дмитра Володимировича в розвиток української культури та свідомості: він сам собою є надзвичайно міцною вакциною проти будь-якого українофобства в недалекому майбутньому! Ніхто так не скорочує в Україні кількість бажаючих жити в “Русском Мире”, як цей колишній історик партії та кучмомейкер.
Оскільки такий подарунок, про який йшлося вище, Ви, вочевидь, ну просто не в силах прийняти, то ось Вам інший невеличкий презент на Новий Рік: короткий SWOT-аналіз щодо Вашої особи.
Скажу щиро: я не знаю – чи є у Вас реальний шанс на повернення у політику, і, якщо є, од яких саме факторів він залежить. Але не слід чекати, що влада отак сама звалиться в руки – як то відбулося з нинішнім президентом. Недавні події на Майдані-2 не стали для Вас трампліном чи еліксиром політичного життя. Аби не смутити Вас на День Народження та на Новий Рік, не стану про це міркувати взагалі.
Але Ви – єдиний відомий мені політик на пострадянському просторі, який щиро зацікавлений у соціальній та політичній філософії. Мені навіть трохи соромно, що я за своє життя повністю так і не дочитав книги Джона Роулза “Теорія справедливості”, а Ви прочитали кілька разів, якщо правильно знаю.
Та є ще така штука, як чудо.
Його неможливо вирахувати чи передбачити. А воно раз – і відбулося. І змінило усі розклади, які вирахували розумні аналітики, перекинуло усі реалії, які набудували настирні бюрократи та політики.
Можливо, саме чудо – це те, що Вам потрібно.
Ще раз, з Днем Народження!
І бажаю Вам, аби ваша психофізична енергія перетворилась на соціально-креатину. І якщо Ви в чомусь схожі з Жанною д’Арк, то хай Ваша історія буде із щасливим продовженням.
Юлія Володимирівна Тимошенко: SWOT-аналіз
1. Сила (Strength) – переваги суб’єкту.
Індивідуальна харизма.
Індивідуальний бренд, брендованість політичного образу.
Загальносвітова впізнаваність.
Зв’язок політичної біографії з Оранжевою революцією як фактом історії.
Наявність смаку при моделюванні індивідуального образу, стилістична вишуканість візуального образу та одягу (особливо яскраво на загальному тлі українського несмаку та убогості).
Ефективне планування власної політичної поведінки на тактичному рівні.
Ефективна політична поведінка в умовах кризи та форс-мажорних обставин, здатність до “несиметричних” рішень (в останній час зникає).
Здатність приймати ефективні рішення на підставі інтуїції в умовах загальної невизначеності.
Висока продуктивність ре-активного мислення.
Наявність знайомств та симпатиків в колах західного політичного істеблішменту.
Яскрава та ефективна боротьба з “РосУкрЕнерго” та тіньовими корупційними схемами у газовій сфері.
2. Слабкість (Weakness) – недоліки суб’єкту.
Відсутність системного стратегічного мислення.
Нездатність будувати “солідарні” відносини із найближчими соратниками.
Яскраво проявлений комплекс домінування (“альфа-ідентичність”), що заважає будувати горизонтально зорієнтовані відносини та структури.
Сумнівні здатності створювати колективи соратників за моделлю артілі (з рівними правами та солідарною відповідальністю).
Відсутність критичної рефлексії щодо власних дій, намагання звинуватити у власних провалах інших.
Акцентоване відчуття власної історичної місії, власного надзавдання.
Кадровий голод на місцях: “обличчями” партії в регіонах часто стають люди з вкрай сумнівною репутацією (Лозинський та ін.).
Неефективна політична поведінка в умовах соціальної стабільності.
Відсутність розвинутої “soft power”, смислової стратегії та власного “проекту України”.
Низька продуктивність про-активного мислення, необхідність присутності “значущого іншого” (ворога, зрадника, міцного опонента чи конкурента).
Відсутність якісних ЗМІ, здатних впливати на порядок денний та суспільну свідомість.
Укладання в січні 2009 року кабальних для України “газових” угод з “Газпромом” та Путіним.
3. Можливості (Opportunities) – сприятливі фактори зовнішнього середовища.
Відсутність зацикленості на ідеології лібералізму, що може стати передумовою ідеологічної творчості.
Інтерес до соціальних наук – теоретичної соціології, соціальної філософії, геополітики, футурології та ін.
Інтерес до ідеології солідаризму, намагання дбати про “загальне благо”.
Вміння віртуозно і без негативних іміджевих наслідків “відмовлятись” од незручних ідеологем та політичних рішень.
Органічне “вростання” в український духовно-культурний “ергрегор” в зрілому віці.
Симпатії до ЮВТ значної частини української гуманітарної інтелігенції (правда, у форматі “найменшого зла”).
4. Загрози та виклики (Threats) – протидія зовнішнього середовища.
Обмежена кількість можливостей повернутись до великої політики.
Завужений діапазон політичних амплуа – залишається “актрисою одного образу” (“Свобода на барикадах”, “Жанна д’Арк”).
Нездатність стати “своєю” в колах української гуманітарної інтелігенції та художньої еліти.
“Батьківщина” – партія лідерського типу, в якої відсутні інші фактори легітимності.
Наявність біографічних та родинних факторів, через які може бути здійснений зовнішній політичний тиск з-за меж України (насамперед, з Великобританії).
Непрозоре етнічне походження (проте, у випадку ЮВТ ця тема не стала негативним іміджевим фактором).
Українська вимова при розмові, не зовсім притаманна регіону малої батьківщини (Дніпропетровську).
Андрій Окара, Москва, 27 листопада 2010 р.
P.S.
Загадаймо фінал повісті Гоголя “Вий”:
– Ты слышал, что случилось с Хомою? – сказал, подошедши к нему, Тиберий Горобець, который в то время был уже философ и носил свежие усы.
– Так ему Бог дал, – сказал звонарь Халява. – Пойдем в шинок да помянем его душу!
Молодой философ, который с жаром энтузиаста начал пользоваться своими правами, так что на нем и шаровары, и сюртук, и даже шапка отзывались спиртом и табачными корешками, в ту же минуту изъявил готовность.
– Славный был человек Хома! – сказал звонарь, когда хромой шинкарь поставил перед ним третью кружку. – Знатный был человек! А пропал ни за что.
– А я знаю, почему пропал он: оттого, что побоялся. А если бы не боялся, то бы ведьма ничего не могла с ним сделать. Нужно только, перекрестившись, плюнуть на самый хвост ей, то и ничего не будет. Я знаю уже все это. Ведь у нас в Киеве все бабы, которые сидят на базаре, – все ведьмы.
Юлії Тимошенко потрібно було викупити містичну агіо-картину Олега Мінгальова “Містерія політичних перетворень” (2009) – тоді це реально можна було зробити десь за 50-60 тисяч зелених. Але ці гроші було зажато (хоча десятки мільйонів викидалося на тупу недієву рекламу). В результаті, наскільки мені відомо, картину напередодні другого туру виборів викупив хтось з “донецьких”. Після цього саме “донецькі” стали володарями долі Юлі Володимирівни. Подальшу історію всі добре пам’ятають.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень