Перша аптека, закладення шпиталю, повінь, новий герб міста, скасування панщини в Галичині, будівництво залізної дороги, візит Івана Франка у місто, перша кредитна спілка у Галичині. Ці та інші історичні факти гартували стриян, формували передумови формуванню нового громадянського суспільства.
Про це і не тільки можна довідатись з книги Галини Верес “Стрий: дати, події, факти, імена”. У цій книзі зібрані цікаві факти. Зокрема Галина Верес зібрала дані про життя стриян XIX століття, які варто знати кожному. Тож хронологія подій далі.
У Стрию, у 1800 році, залишилась тільки австрійська валюта — конвенційний гульден, що складався з 60 крейцерів (з 1857р. замінений новим австрійським гульденом, що містив 100 крейцерів). Чисельність міських мешканців у цьому році – 4658 чоловік, новонароджених — 114 християн і 32 євреї, померлих — 47 християн і 34 євреї.
У Стрию збудовано перший кам’яний світський будинок у1809році, в якому було відкрито першу аптеку, що належала чехові Бауліку.
У 1811 році у місті існували ремісничі майстерні: миловарня, позументна, сідлярська, ткальня, в якій працювало 38 робітників, а також водяні млини, пивоварні, чотири гуральні та цегельня.
Починаючи з 1811 року і до 1835 року тривало спорудження оборонних ровів, наповнених водою.
У 1816 році львівський архітектор Юрій Глоговський розробив план будівлі міської ратуші.
Економічні довідки 1820 року показують, що середньорічний дохід бургомістра складав 2500 гульденів, муляра — 300-400. А 1 кг пшеничного хліба коштував 8-9 крейцерів, 1 кг волового м’яса — 14, 1 кг масла — 60, 1 л пива — 5, 1 л горілки — 30-40, хоча була й дешевша “паленка” — за 10 крейцерів.
У 1823 році зведено будинок окружного адміністративного управління, який згодом згорів у 1886 році.
Ще однією знаковою подією стало закладання шпиталю у 1825 році.
У 1828 році споруджено будинок (нині — це дім на розі вулиць Т.Шевченка і Є.Коновальця), який чи не єдиний вцілів підчас пожежі 1886 року.
Епідемія холери у Стрию забрала життя 249 міщан. Трапилось це у 1831році.
У 1836 році розпочато перебудову колишнього костьола францисканців на міську парафіяльну церкву (нині — церква Успіння Пресвятої Богородиці). 3 нього було знято готичну вежу. В цей же час, у парафіяльному костьолі замінено вікна, сходи на хори.
У 1839 році місто зазнало великих втрат внаслідок повені.
1840-1850 роки стали важкими для стриян. Цей період ще називають “тісні роки”, які потьмарені неврожаєм та епідемією холери.
У 1844 році цісар Фердинанд І видав диплом про новий герб міста. Його почали зображати так: на щиті, поділеному вздовж (одна половина червона, друга — синя) — пустельник в білому вбранні, з чорним каптуром на голові, з палицею і вервицею в руках; над щитом — золота корона, з боків і внизу щита — золота арабеска. Цей герб проіснував до 1939 року.
У 1845 році укладено контракт з художниками Алоїзом Рейханом, Мартином Яблонським і Казимиром Родецьким на написання 10 вівтарних образів для міської парафіяльної церкви.
У 1847 році проведено ремонт купола вежі парафіяльного костьолу. У тому ж році засновано заклад для вбогих і хворих на кошти міського уряду і на пожертвування, який розташували у двох винайнятих будинках. Пізніше його перейменували на цивільний шпиталь. У закладі налічувалось 60-70 ліжок. Також у 1847 році розпочато будівництво нового приміщення шпиталю.
У березні 1848 року у Австрійській імперії відбулася буржуазно-демократична революція, яку назвали “весною народів”. А 17 квітня цього скасовано панщину в Галичині. У цьому ж році представники української інтелігенції на чолі з Лукою Данкевичем організували окружну Руську Раду, яка виступила із закликом боротися проти національного гноблення, за розвиток української культури. Для її захисту був створений перший в Галичині загін української національної гвардії. А вже 3 серпня на зборах представників усіх громад було посвячено військову хоругву загону української національної гвардії. ЛукаДанкевич виступив з патріотичною промовою.
У 1849 році у місті проживало 6000 чоловік та налічувалося 650 будинків. У січня цього року, після поразки революційного руху у Львові, національну гвардію було розпущено, припинили свою діяльність і окружні ради.
У 1850-ті роках почалось руйнування замку. Австрійський уряд розташував тут одну з частин стрийського гарнізону.
У 1851 році зведено новий будинок для священика міської церкви та створено руську (українську) парафію.
У 1857 році завалився будинок окружного староства. Розпочато будівництво нового .
Наступного року німецьке населення Стрия збудувало костьол лютеранського обряду, який діяв до 1939 року (нині — дім молитви євангелістів-баптистів по вул.Б.Хмельницького). У цей же час цивільний шпиталь став всенародним з управою гміни Стрия.
У 1862 році старшини полку, один з батальйонів якого стояв у Стрийському замку, в парку “Вільшина”, спорудили пам’ятник стриянам, які загинули в кривавих боях під Манжентою і Сольферіно під час війни Австрії з Наполеоном III та Італією. На пам’ятнику був напис німецькою і польською мовами про те, що в цих боях загинуло 488 старшин і вояків полку. Згодом пам’ятник знесли за наказом польської влади.
У 1867 році засновано Міську Касу Ощадности. У цей рік відбувається впровадження в школах та гімназіях польської мови викладання замість німецької. Це створило значні проблеми для вчителів, більшість яких отримала освіту німецькою мовою, крім того, не було польських підручників. У цьому ж році засновано Крайову Шкільну Раду, до складу якої увійшов тільки один українець, а магістрат почав реорганізацію стрийського шкільництва.
У 1869 році у місті гастролював театр товариства “Руська Бесіда” під керівництвом актора Антона Моленцького. А 1 жовтня вперше в Галичині було введено в обіг поштову листівку.
У 1871 році на північній околиці міста випадково знайдено чотири римські монети, які, на думку вчених, могли бути загублені в поселенні, що існувало тут у другій половині III ст. У цьому ж році споруджено першу дерев’яну “стацію колійову”, яка пізніше, у 1886 році, згоріла.
Починаючи з 1872 року та до 1875 року розпочалось прокладання залізниць, що зумовило масовий імпорт із центральних і промисловорозвинутих провінцій товарів, які були кращої якості і дешевші за місцеві вироби. Поява небачених раніше меблів, модного одягу і нових харчових продуктів (рис, кава, чай).
У 1872 році відкрито залізницю Стрий-Хирів (довж. 100 км). А 18 грудня засновано Вищу школу реальну, яка спершу мала 4 класи, потім щороку додавали по класу — аж до 7-ми. Директор — Еразм Місінський.
У 1873 році відкрито залізницю Стрий-Львів (довж. 74 км). У цьому ж році австрійський уряд затвердив закон про зарібковогосподарські спілки (товариства).
У 1874 році поляки і русини заснували спільну “Касу Залічкову”, до якої згодом належало багато українців. Також засновано перше українське товариство — “Братство св.Миколая” за ініціативою о. Юліана Федусевича, професора Івана Вахнянина та міщан Антона Маслянки, Василя Пиця і Томи Красінського. У цьому ж році Іван Франко вперше оглянув місто Стрий та його околиці під час своєї канікулярної подорожі до Лолина. Про це він написав у своєму листі до Михайла Драгоманова.
У 1875 році відкрито залізницю Стрий-Станіславів (довж. 108км). У цей час у місті налічувалось 84 шинки.
У 1876 році придбано для “Руської Бурси” будинок. А з ініціативи о.Федусевича розпочато акцію самодопомоги, тобто збір коштів серед учнів для допомоги бідним з-поміж них.
У 1877 році збудовано шпиталь та будинок адміністрації за кошти гміни на гміннім грунті у 3 морги 38 сажнів кв. (нині — міська лікарня). Крім того, у місті були шпиталі військовий та єврейський.
У 1880 році німецька громада міста налічувала 573 особи. Вона компактно заселила один бік вул. Нової (нині — вул.С. Дубравського). У приміщенні колишнього районного Будинку культури містився її Народний дім, а в будинку, де знаходяться нині редакції місцевих газет, — початкова школа. Цю частину міської забудови називали “Шваби”. У 1880 році умісті проживало 3933 українці, 2900 — поляків, третину населення становили євреї. Налічувалось 1184 будинки. Частка городян, зайнятих у ремеслі й промисловості, становила 31,3 %, у торгівлі — 17,9%. Майже в 2,5 рази, порівняно з 1820 р., зросли ціни на продукти
12 червня Іван Франко, який змушений був у супроводі жандарма простувати з Коломиї до Нагуєвич, заночував по дорозі у цюпі при Стрийському магістраті.
6 липня, згідно з указом міністерства знань і освіти, Вищу реальну школу перетворено на гімназію з обов’язковою “наукою рисунків у чотирьох нижчих клясах” (20% учнів були українцями).
У 1882 році Філарет Колесса (видатний музикознавець, композитор, фольклорист і літературознавець, з 1929 р. — академік Академії наук України) поступив на навчання до Стрийської гімназії. У цей час у гімназії навчались 204 учні.
У 1883 році Іван Франко, перебуваючи в Стрию, познайомився з Костем Горбалем, відомим педагогом і журналістом.
У 1884 році Остап Нижанківський написав свою першу музичну композицію на слова Олекси Бобикевича “У гаю зеленім”, присвятивши її сестрі Осипі, майбутній дружині поета. А в гімназії відкрито V клас. Загальна кількість учнів — 249.
У 1885 році англійські підприємці Паркінс і Макінтош збудували в Стрию завод з випуску обладнання для нафтопереробної промисловості. У цей час збудовано велике муроване приміщення гімназії. Також, формально скасовано монополію на вироблення і продаж спиртних напоїв — головного джерела прибутків для поміщиків та основної причини моральної і фінансової деградації для решти галичан. Однак неформально цей привілей діяв і надалі, аж до 1910 року. У 1885 році молодий композитор Остап Нижанківський написав кантату “Не гармати грають нині” на слова Івана Франка, яка викликала захоплені відгуки преси.
17 квітня 1886 року у Стрию трапилась велика пожежа, яка знищила більшу частину міста. Згоріло 970 будинків, в тому числі школа, костьол, синагога. Цісар виділив 10 тис. золотих крейцерів на порятунок, міністр оборони надіслав кілька десятків наметів, що були поставлені на Ринку. В усій імперії оголошено збір коштів на відбудову Стрия і допомогу його мешканцям. А львівське політехнічне товариство розробило план регуляції міської забудови, який передбачав будівництво двоповерхових будинків, при цьому квартали набували правильних геометричних форм.
У 1887 році у Стрию, на пошану пам’яті Тараса Шевченка і з нагоди 25-річчя літературної діяльності Юрія Федьковича, вийшов друком один із перших в Галичині альманахів — “Ватра”. Весь дохід з нього було призначено на бібліотеку “Руського Касина” та інших стрийських товариств, що постраждали від пожежі 17 квітня. Упорядником книги був Василь Лукич, допомагав йому Іван Франко.
У 1888 році відбудовано після пожежі приміщення гімназії. А Філарет Колесса, навчаючись у Стрийській гімназії, став диригентом гімназійного хору.
У травня 1889 року у Стрию побували Іван Франко та Осип Маковей. 12 вересня Каменяр знову завітав до нашого міста разом з київським студентом Сергієм Дегеном. У цей час у Стрию було понад 16 000 мешканців. Навчалась у публічних школах 5881 дитина, у приватних — 440, в промислових — 57,вдома — 69.
У 1890 році укладена угода між народовцями і намісником Галичини Казимиром Бадені про підтримку урядової політики щодо польсько-українських взаємин (так звана “нова ера”). У цей час у Варшаві вийшов “Словник географічний” Хлєбовського, у якому згадувалося про Стрий. Зокрема, в ньому містились дані про те, що у місті мешкає 16 714 чололовік, налічується 1400 будинків. У цьому році збудовано нові військові казарми У серпні 1890 року збудовано одноповерхову польську школу ім.Кохановського (нині — СШ№ 6). Відбудовано всередині парафіяльний костьол. А отець Олекса Бобикевич переїхав з сім’єю із Слободи Болехівської до Стрия.
У 1891 році у Стрию відкрито філію страхового товариства “Дністер”. Також у місті діяло політичне товариство “Підгірська Рада”, головою якого був Степан Дубравський, секретарем — о.Олекса Бобикевич. До товариства входила передова інтелігенція Стрия і повіту. У цьому ж році в Австро-Угорщині ввели нову валюту — корону, яку було прирівняно до 0,5 гульдена. Ціни на продукти зросли у 3-5 разів. У 1891 році був заново відбудований костьол. У центральну частину вівтаря вмонтовано ікону Божої Матері, яка сидить на Божому троні з розкритими обіймами в оточенні ангелів і святих покровителів.
У серпні цього року молодий адвокат Євген Олесницький прибув до Стрия і відкрив тут свою адвокатську канцелярію. А 1 вересня у Стрию відбулося перше віче жінок Галичини під керівництвом Наталії Кобринської та Євгенії Ярошинської. Зібрання ухвалило петиції до австрійської державної ради, у яких йшлося про необхідність допущення жінок до університету, створення жіночої гімназії у Львові, дитячих садків -“охоронок”, спільних кухонь для українських селянок під час жнив та інше.
29 серпня 1892 року, з ініціативи Євгена Олесницького, створено Стрийську філію товариства “Просвіта”. Першим її головою став Степан Дубравський, професор гімназії.
У жовтні цього ж року відбулись загальні збори товариства “Підгірська Рада”. На них обрали головою Євгена Олесницького.
Упродовж 1892-1893 років збудовано нову бойню з холодильником.
У 1893 р оці міський багач Лаутербах спорудив віллу на розі теперішніх вулиць Т.Шевченка та 1-го Листопада (нині у ній знаходиться дитячий дошкільний заклад №3).
У цьому році у Стрию вийшов друком перший збірник праць різних авторів із жіночої бібліотеки “Наша доля”. Він містив багатий інформаційний матеріал про життя жінки в Україні і світі. У березні 1893 року о.Олекса Бобикевич написав комедію “Настоящі”, в якій протиставив українство москвофільству.
29 вересня 1893 року на окружному віче проти “нової ери”, скликаному “Підгірською Радою”, виступив Іван Франко. Це було перше таке віче в Галичині. Стрий став прикладом для інших повітів. У жовтні зорганізовано товариство “Міщанська Бесіда”, до якого входило міщанство з різною освітою. Першим головою товариства був Євген Озаркевич — лікар, громадський діяч. А 29 жовтня о.Олекса Бобикевич на вечорі “Міщанської Бесіди” мав виступ на тему “На спомин святочного обходу 100-літніх роковин уродження Маркіяна Шашкевича”. Текст цього відчиту був виданий окремою книжечкою у Львові у 1911 році. 16 листопада відбулось друге політичне віче, на якому було різко засуджено угоду народовців з Казимиром Бадені, намісником Галичини. 22 листопада професор Іван Вахнянин заснував “Руське Касино”, яке гуртувало українців з вищою освітою для товариської і культурної діяльності.
У 1894 році у Стрию засновано “Кружок музичний”—співочий і театральний колектив (голова — Євген Олесницький, диригент — Володимир Нижанківський). Згодом його було перейменовано на “Стрийський Боян”. Стрийська “Просвіта” придбала власний дім на площі Ринок, 10. У цьому ж році збудовано церкву Благовіщення Пречистої Богородиці на Долішніх Ланах. 3 ініціативи д-ра Євгена Олесницького на основі “Каси Залічкової” засновано “Касу Задаткову” як першу суто українську кредитову установу не лише в Стрию, ай в цілій Галичині.
Також збереглись відомомсті, що 6 травня 1894 року до Стрия запросили інспектора міських парків зі Львова Арнольда Рьорінга для облаштування парку «Вільшина» у зв’язку з регуляцією міської забудови після пожежі.
11 листопада 1894 року надзвичайні збори “Міщанської Бесіди” вибрали головою товариства о. Олексу Бобикевича. Також у цей час засновано молодіжне товариство “Сокіл”. Ініціатором цього став Василь Нагірний (родом з с. Гірного).
14 березня 1895 року у Стрию відбувся концерт “Стрийського Бояна” з нагоди 34-х роковин з дня смерті Тараса Шевченка за участю Соломії Крушельницької. 25 червня “Стрийський Боян” виступив в с.Любинцях, що стало початком серії концертів по навколишніх селах. 1 серпня вийшло перше число двотижневика “Стрийський голос”. У ньому було надруковано статтю Євгена Олесницького “У солідарності — сила, в силі — перемога”, яка стала програмою консолідації українців напередодні виборів до Галицького сейму. Видавець і редактор — Володимир Охримович, відомий адвокат, учений, журналіст і громадський діяч. Часопис друкували у Львові в друкарні В.Малецького, редакція знаходилась у Стрию.
У 1896 році збудовано приміщення окружного суду. Землю і кошти виділила міська управа. Архітектор будівлі — С.Сковрон. А “Підгірська Рада” створила комітет, який розробив заходи щодо введення української мови в школі на Ланах.
У березні 1896 року “Стрийський Боян” під керівництвом М.Гавриша дав два Шевченківські концерти — один для громадян Стрия, другий (в Стрию) спеціально для селян. Цей другий концерт завдяки активній участі у ньому глядачів перетворився на фестиваль української пісні.
25 жовтня створено Товариство “Кредитова Кооператива “Народний дім” — другу кредитову установу на Стрийщині, яка у 1908 р. була перейменована на “Сотоваришення Господарсько-Кредитове Народний дім”.
22 листопада у “Міщанській Бесіді” відбулося велике свято — посвячення українського прапора, у якому взяло участь багато визначних діячів Галичини.
28 листопада, завдяки зусиллям о.Олекси Бобикевича, на передмісті Лани відкрито читальню “Просвіти”. А вже 5 грудня завдяки Олексі Бобикевичу відкрито читальню на Шумлянщині.
У 1897 році до магістрату надійшла заява, під якою стояло кількасот підписів, з вимогою відкрити у місті українську школу. Магістрат відповів на неї відмовою.
У 1898 році до Стрия 23-річною дівчиною з фаховою освітою економіста прибула Ольга Тишинська (Бачинська). Її метою було служити українській громаді. А німецький підприємець Вайнер заснував ливарний завод. У цьому ж році “Стрийський Боян” дав концерт у фонд допомоги погорільцям села Дідушичі. Він також взяв активну участь у ювілейному концерті, присвяченому пам’яті Івана Котляревського у Львові, та виступив у Стрию з концертом на честь поета.
У 1899 році у гімназії навчалось 390 дітей; у ній було створено касу для убогих учнів.
З книги Галини Верес «Стрий: дати, події, факти, імена»,
фото сучасного Стрия авторства Володимира Ключака
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень