Уславленому на цілий світ нафтовому місту – 625! Минулими вихідними Борислав урочисто відсвяткував свій ювілей. Святкування тривало три дні поспіль, 7-9 вересня. При цьому святкували не тільки бориславці і мешканці навколишніх населених пунктів, а й гості, котрі приїхали у нафтове місто з різних куточків світу.
Визначальною, вагомою і особливо важливою частиною урочистостей став Міжнародний форум нафтовиків, який вперше за часи Незалежності відбувся у Бориславі. До речі, ще за польських часів схожих зібрань у місті нафтовиків проводилося чимало. Перше таке зібрання відбулося ще 1904 року. Це й не дивно. Адже Борислав – це єдине в світі місто, що розташоване на діючому нафтовому родовищі. В цьому унікальність міста, і в цьому його біда. Бо через багатолітній безсистемний, хаотичний і варварський відбір нафти, у Бориславі виникла велика проблема техногенно-екологічного характеру. Тож міська влада Борислава, зокрема діючий міський голова Володимир Фірман, сподівається, що проведення такого форуму стане першим кроком у вирішенні економічних та екологічних проблем міста.
Власне під час науково-практичної конференції «Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України», яка була головною частиною Міжнародного форуму нафтовиків, і обговорили всі питання, пов’язані з промисловим видобутком нафти, відбором супутнього газу, створенням сприятливого інвестиційного клімату для розвитку нафтогазовидобувної промисловості. Участь в обговоренні приймали науковці і нафтовики, геологи й екологи, дослідники і представники різних ешелонів влади, а також учасники закордонних делегацій з Італії, Німеччини, Польщі, Великобританії.
Додамо, іноземці шоковані!.. Вони не розуміють, як люди у час світового дефіциту енергоресурсів можуть ходити по нафті і не бути при цьому доларовими мільярдерами. За твердженням багатьох науковців і нафтовиків, наприклад, колишнього нафтовика і дослідника Омеляна Солецького, з Бориславського родовища відібрано лише 30% запасів «чорного золота», по решті і досі бориславці просто ходять. Після таких цифрових даних і самим дивно, чому ж Борислав, а з ним і весь Дрогобицький район так не схожі, наприклад, на Саудівську Аравію?
Але головне питання не «чому?», а головне питання – «як це змінити?». Способом пошуку змін стала резолюція Міжнародного форуму нафтовиків. Як розповів нам один з активістів конференції, еколог Мирон Цайтлер, у ній йдеться про необхідність дорозробки Бориславського нафтового родовища, адже це сприятиме не тільки економічному розвитку регіону, але й зменшенню екологічних проблем; а також визначено, що треба підготувати звернення до Кабінету міністрів України про те, щоб частина рентної плати від видобутку нафти залишалася на місцях, бо якраз за ці кошти можна було б вирішувати техногенно-екологічні та соціальні проблеми міста. Крім того, у резолюції пропонується паралельно розвивати відновлювальну енергетику, при цьому використовуючи ті ресурси, які щедро надає сама природа, рекреаційну зону та туристичну сферу. А ще – проводити Міжнародні форуми нафтовиків щорічно.
В такий спосіб можна сказати, що під час форуму нафтовиків у Бориславі окреслили шляхи, якими мало б рухатися місто. Проблема лише у тому, що для поступального руху просто необхідна підтримка на державному рівні, але наразі невідомо, чи прислухаються до думки науковців, нафтовиків і фахівців з України та з-за кордону у високих київських кабінетах? Та не все так погано, адже за біблійною мудрістю: відкривають тим, хто стукає. А стукати у всі двері і кричати про свої проблеми і клопоти Борислав нарешті почав.
Підтвердженням цього є хоча б те, що рамках святкування 625-річчя міста, крім Міжнародного форуму нафтовиків, провели цілий комплекс заходів, пов’язаних саме з історією, сучасним станом і перспективами Бориславського нафтового родовища. Зокрема, у міському парку культури та відпочинку освятили територію і заклали камінь на місці, де згодом має постати музей-скансен історії нафтогазоозокеритовидобутку. Для музею під відкритим небом територію парку обрали не випадково. Колись на місці нинішнього парку був цілий ліс копанок та свердловин. Цей район міста називали «Дучки», і саме звідти почався промисловий видобуток нафти у Бориславі. Ще й зараз просто посеред міського парку працюють нафтові качалки. Тож сам по собі Бориславський парк культури та відпочинку є справжнім музеєм нафтової промисловості славного Галицького Клондайку.
Ще одним способом відродити унікальну славу нафтового міста став фотоальбом «Борислав – наше місто». Його презентація теж відбулася у рамках ювілейних святкувань. На 150 сторінках цього фантастичного за оформленням і поліграфічним виконанням видання вміщено сотні фотографій різних періодів існування міста – від першої писемної згадки про нього і до наших днів. Нагадаємо, що вперше у писемних джерелах Борислав згадується 19 березня 1387 року у грамоті польської королеви Ядвіги. Сама грамота до нині не збереглася, але зберігся запис у реєстраційній книзі про її видачу. І фото цього запису відкриває фотоальбом «Борислав – наше місто». Додамо, що ініціатором такого видання є міський голова Борислава Володимир Фірман, а упорядниками історики-краєзнавці Роман Тарнавський та Олег Микулич і фотограф Ігор Шоха. Альбом трьохмовний. І вступне слово і всі підписи під світлинами відтворені українською, польською та англійською. Тож ознайомитись з Бориславом і його історією тепер можуть мешканці різних куточків планети.
Звісно, будь-яку історію завжди творять люди. Тож у рамках святкування ювілею нафтового Борислава згадали і про тих, хто розвивав нафтовидобуток у Галицькій Каліфорнії. На адмінібудинку управління НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» відкрили меморіальну таблицю Емануїлу Чекалюку. Це – видатний вчений, автор 14 винаходів, котрий дуже багато зробив для розвитку саме бориславського нафтовидобутку. Уявіть собі, син священика, брат вояка УПА, котрий своїми здібностями, своїми винаходами, своїм розумом робив так багато, що навіть радянська система була змушена дати йому можливість працювати і розвивати нафтовидобуток.
Але, як кажуть, не хлібом єдиним. Так і Борислав як місто і колись, і сьогодні жив і живе не лише нафтою, а й іншими напрямками людської діяльності. Усе багатство талантів, здібностей і Божих дарів намагалися продемонструвати бориславці святкуючи 625-річчя рідного міста. Тож у рамках святкування провели погашення ювілейного конверту «625 років Бориславу», подячний молебень біля відкритого тиждень тому пам’ятника святої Варвари, виставку робіт митців Борислава «Тобі, рідне місто моє» та виставку-продаж декоративно-ужиткового мистецтва. За ініціативою міської організації «Союз Українок» у нафтовому місті пройшов перший парад вишиванок. А ще до Дня міста, Дня фізичної культури та спорту і Дня працівників нафтогазовидобувної промисловості провели спортивні змагання, зокрема, футбольний турнір всіх поколінь, матчеву зустріч з кікбоксингу, футбольний турнір «Кубок нафтовиків» та ХV спартакіаду серед людей з особливими потребами. Ну і звісно, яке ж ювілейне свято без концертів. Співали і танцювали у Бориславі три дні поспіль. У п’ятницю, 7 вересня, відбувся концерт до Дня нафтовика, у суботу, 8 вересня, мистецький фестиваль «Борислав сміється», за участю заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні та танцю України «Верховина» та Ярослава Музики, а у неділю, 9 вересня, концерт артистів української естради, який відкривали місцеві виконавці, а згодом глядачів порадували своїм талантом відомі артисти, серед них Заслужена артистка України Ірина Зінковська, Василь Мельникович, Степан Гіга (молодший), Назар Савко, Марічка Яремчук та гурт «Рокеш».
Додамо, що під час недільного концерту зі святом бориславців вітали офіційні особи, серед них міський голова Володимир Фірман, голови сусідніх населених пунктів та кілька кандидатів у народні депутати по нашому 121 виборчому окрузі. А після вітань відбулася церемонія нагородження людей, котрі своїми зусиллями і своєю плідною працею зробили значний вклад в життя міста нафтовиків.
Особливо приємно відзначити, що нагороду того вечора отримав і наш головний редактор Ігор Курус. Йому міський голова Борислава Володимир Фірман дякував, за допомогу у вирішенні проблем водопостачання міста нафтовиків. Нагадаємо, Ігор Курус допоміг прокласти трубу з локального водозабору «Ріпне» до магістрального водогону, що покращити якість водопостачання у центральній частині Борислава. А також саме наш редактор потурбувався про те, щоб після аварії на нафтовій свердловині, у результаті якої нафтопродукти потрапили у водопровідну мережу міста, бориславці не залишились без води. Тоді Ігор Курус організував і повністю профінансував роботу однієї водовозки, якою воду підвозили у мікрорайон Коваліва. Тож ми вітаємо, нашого керівника з тим, що за свої зусилля він отримав заслужену нагороду.
А щодо святкових заходів у Бориславі, то завершилися вони, як і належиться гарним феєрверком. Нічне небо над містом освічували тисячі яскравих вогників, і на обличчях людей спалахували усмішки. Тисячі бориславців у ці святкові дні отримали море позитивних емоцій, дізналися багато цікавого про рідне місто, просто гарно відпочили. Серед усіх перепетій сучасного шаленого життя, так важливо отримати ту іскорку позитивних емоцій, щирої простої радості, відчуття свята, про яке захочеться не раз згадати.
Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень