Цікава дискусія на тему молоді та її заангажованості у суспільне життя Трускавця відбулася 26 квітня в УРБАН-бібліотеці Трускавця. Перегляд фільму, обмін думками, пропозиції та констатація фактів – все це мало місце впродовж півтори години під час заходу «Молодь маленького міста».
Спочатку учасники зустрічі переглянули короткометражний документальний фільм з колекції Docudays.Ua «Габріель повідомляє з чемпіонату світу». Фільм відзнятий в Бразилії і розповідає про життя спільноти невеликого бразильського міста Форталеза, влада якої думає дужче за туристів, ніж за тих мешканців, котрі її обирали. Мова йде про підготовку до Чемпіонату світу з футболу в Бразилії і про те, які величезні кошти виділялися на цей спортивний захід, проте простим людям довелося стикнутися з чималими клопотами.
Незважаючи на те, що фільм відзнятий в іншій частині світу, він дуже добре віддзеркалює ситуацію в Україні в цілому і в Трускавці зокрема. Уряд говорить про міфічні здобутки, але народ їх не відчуває. Влада говорить про покращення, але народові чомусь живеться все гірше й гірше. Масштабні проекти реалізуються, але виграють від них тільки багатії, котрі вміють відмивати кошти, а простий народ стикається з незручностями.
Щодо Трускавця, то месидж фільму, що локальна влада більше думає про туристів і «вилизує» центр міста, а про спальні райони думає за залишковим принципом, досить добре можна застосувати і до нашого курорту. Кошти, які місто заробило, виділяються на речі та заходи, які аж ніяк не влаштовують виборців – для прикладу, на те ж горезвісне ралі, котре висмоктало з бюджету Трускавця 300 тисяч гривень. Натомість діти Трускавця грають на стадіоні-пародії, в місті-курорті нема жодного нормального дитячого кафе з атракціонами, а за молодь взагалі всі забули.
Дискусія в основному стосувалася дітей та молоді Трускавця, а також того, як залучати їх до різних заходів, як активізувати їх, як інтегрувати у загальноміське життя. Присутні погодилися з тим, що дітьми у Трускавці займаються в значно більшій мірі, ніж молоддю. Як-не-як, є школи, є позашкільні заклади, зрештою, в організаціях «Пласт» та «Українська молодь Христові» теж переважають радше школярі, ніж ті, хто завершив навчання в школі. А от після 16-17 років молодь має два варіанти – або «Міленіум», або «Казанова». Винятки тільки підтверджують правило. Молодь не потрібна ні соціальним службам, ні владі, ні опозиції, ні громадськості, котра обходиться без неї. Одні молоді люди виїжджають на навчання, інші на роботу (часто за кордон), треті «балуються» алкоголем чи наркотиками, і тільки мізерна частина пробує себе реалізувати в молодіжних ініціативах Трускавця.
Участь в дискусії взяли представники різних кіл – підприємець Михайло Хомин, працівниця відділу у справах сім`ї, молоді та спорту Юлія Кардаш, громадські діячі Олександр Магльона та Володимир Ключак, директор Трускавецького міського центру зайнятості Маргарита Роман, коучі (тренери з питань особистісного розвитку) Маргарита Дубовкіна та Тетяна Доценко, фінансові консультанти Василь Мороз та Руслан Томенчук, голова правління ГО «Вікторія», радник міського голови Трускавця Роман Матис, завідувач УРБАН-бібліотеки Віра Савка.
– Надіятися на владу не можемо, бо вона постійно міняється, – каже підприємець Михайло Хомин. – А має бути стратегія розвитку, в якій не забракне місця і для нашої молоді.
Були заторкнуті теми низьких зарплат у Трускавці, наявності багатьох вільних вакансій у різних сферах, які молодь не хоче займати з тих чи інших причин, орієнтованості влади міста на потреби гостей з одночасним нехтуванням нею потреб власних виборців, у тому числі трускавецької молоді, халатності окремих посадовців в управлінських структурах місцевого самоврядування, жертовності окремих вчителів, ініціатив центру зайнятості. За приклад того як треба працювати з молоддю було названо настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Володимира Бондарчука.
Дискусія «Молодь маленького міста» стала другою зустріччю в УРБАН-бібліотеці, де тема нехтування молодіжним потенціалом Трускавця була поставлена на перший план. Ініціатори зустрічі планують і надалі працювати в цьому напрямку, проте оптимізмом поки що не пахне. Недарма кажуть, що песиміст – це добре поінформований оптиміст. А яким оптимістом можна бути, коли середня зарплата у Трускавці – одна з найнижчих в області та Україні, коли молодь розуміє, що розправити свої крила зможе тільки вирвавшись із Трускавця, коли усвідомлює, що тут вона буде лише прислугою у багатих азербайджанців чи поляків.
Хочеться побажати удачі ініціаторам таких дискусій як «Молодь маленького міста», проте реальність не така рожева, а радше темна і сумна. У Трускавці переважно залишається та молодь, яка діє за принципом «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно». Якщо хтось не згідний з цим, то має повне право аргументувати свою позицію…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень