Останнім часом у засобах масової інформації, як у регіональних, так і в місцевих, появилися матеріали, в яких йдеться про критичну ситуацію на Стебницькому калійному заводі. Зокрема, телеканал ЗІК, газети «Експрес», «Тустань» подають тривожну інформацію про можливий техногенний землетрус у Стебнику. Натомість, наприклад, кореспондент газети «Франкова криниця Підгір`я» Василь Кирилич вважає, що це не що інше, як підступні технології конкурентів Трускавця, які, мовляв, ставлять собі за мету таким способом відбити відпочивальників на користь інших курортів, залякавши їх техногенним землетрусом. Подібної думки дотримується і доцент кафедри екології Дрогобицького державного університету ім. Івана Франка Мирон Цайтлер.
Звичайно, такий погляд нашого колеги по перу на ситуацію в Стебнику, м`яко кажучи, дуже спрощений, непрофесійний, а навіть і шкідливий як для Стебника, так і для Трускавця. А шкідливий тому, бо заспокоює громадськість, вводить її в оману, тоді як насправді цілому регіону, де знаходяться поклади стебницьких калійно-магнієвих руд, загрожує велика небезпека. Про це наша розмова з провідним і досвідченим спеціалістом ПАТ «Стебницьке калійне підприємство «Полімінерал», заступником головного інженера, начальником виробничо-технічного відділу, корінним стебничанином, якому не байдужа доля підприємства і міста – 
Йосипом Пилиповичем Драновським.
– Йосипе Пилиповичу, розкажіть, будь ласка, коротко про ситуацію, що склалася на підприємстві. Адже відомо, що Фондом державного майна від 14 січня цього року ДГХП «Полімінерал» перетворено у публічне акціонерне товариство «СГХП «Полімінерал». Цікаво, як це сталося: ця ідея виходила від підприємства, чи Уряду, Фонду держмайна?
– Практично, то була ініціатива Фонду держмайна – продати підприємство, але зі згоди самого колективу. Відповідно відбулося зібрання працівників. на якому директор підприємства повідомив, що є можливість продати завод. І люди погодилися на продаж підприємства в приватні руки
– А чи попереджував вас Фонд, що у разі продажу будь-яке фінансування підприємства з держбюджету буде припинено?
– Ні, такого офіційно не було. Але усно зауважували, що екологічні проблеми підприємства будуть фінансуватися з бюджету, а видобуток руди на першому руднику і виробництво добрив оплачуватиме приватник. І люди в те повірили. Але сталося не так, як говорилося – нас перестали фінансувати з держбюджету зовсім.
– Зрозуміло, вас обманули.
– Виходить, що так.
– У пресі є інформація, що появився інвестор, який виявив бажання купити підприємство. Цікаво, про що, власне йдеться – про весь комплекс, тобто рудник перший і другий та хвостосховище, чи тільки один об`єкт, наприклад рудник №1?
– Взагалі, то мова йшла про все підприємство. Але знову ж таки зазначалося, що всі природоохоронні заходи, пов`язані із заповненням розсолами другого рудника буде фінансувати держбюджет, а відновлення виробництва добрив на першому руднику – інвестор.
– То в якому стані зараз підприємство: чи фінансується з держбюджету мокра закладка на другому руднику?
– Абсолютно нічого не фінансується. Ми не отримуємо зарплати, припинилися всі екологічні роботи.
– Отже і тут вас обманули.
– Такий висновок напрошується сам по собі. А, між іншим, на цей рік з Держбюджету було заплановано на природоохоронні заходи нашого підприємства значні кошти. Та як тільки появився наказ Фонду про створення ПАТ, відразу усі гроші зняли і передали на потреби Новому Роздолу і Яворову.
– Таким чином підприємство опинилося на голодному пайку, і гірше того – припинено усі роботи по закладці пустот на другому руднику?
– 
Безперечно, безперечно… У цьому році жодного кубометра розсолів з хвостосховища не подали на другий рудник. А, власне, за рахунок цих розсолів і планувалася мокра закладка рудника. А хвостосховище, між іншим, у дуже критичному стані. Рівень розсолів через опади постійно піднімається і загрожує прориву дамби, а отже викиду у Дністер мільйонів кубів шкідливих речовин…
– Йосипе Пилиповичу, зрозуміло, що найгірша ситуація на другому руднику, де ведеться мокра закладка порожнин, яких тут понад 15 мільйонів кубів. Чи відомо вам, до якого рівня чи межі це заповнення уже дійшло?
– Горизонти рудника заповнюються поступово, знизу, починаючи від п`ятого і закінчуватимуться вентиляційним горизонтом. На даний час заповнення сягнуло на 30 – 35 метрів вище другого горизонту. Далі, як ми сказали, роботи не ведуться. А чим вище, тим більше пустот там утворено. Ми почали заповнювати рудник з 2003 року і мали завершити ці роботи за вісім років. Але уже минуло десять, а кінця консервації рудника не видно, і то через незадовільне фінансування. А зараз припинили зовсім. Практично залишилося заповнювати ще половину пустот, тобто 6 – 8 мільйонів кубометрів підземних виробок.
– Відомо, усі пустоти рудників тримаються на великих природних опорах – ціликах, які зараз знаходяться у мокрому середовищі, а отже – руйнуються. Скажіть, чи контролюється їхній технічний стан?
– Скоріше – фізичний. Зараз він не контролюється, бо немає підходів до станцій спостереження, що були там встановлені. Словом, про стан ціликів зараз спостережень не ведеться і в якому вони стані сказати неможливо.
– Тому мав підстави головний інженер підприємства Іван Фаб`як, науковці зі Львова, які брали участь у передачі ЗІК, що була 9 липня цього року, сказати, що у Стебнику можлива техногенна катастрофа?
– Безперечно. Якщо не будемо далі закладати пустоти розсолами, такий землетрус реальний. Він може бути тихим. В такому разі на території другого рудника утвориться велике озеро. Але всі гірничі виробки другого рудника знаходяться на території, через яку пролягають різні комунікації – траса Львів-Трускавець, водогін Гірне – Дрогобич, яка повністю йде по рудному полю другого рудника, електромережі на 220 кіловольт і 110 кіловольт та частина Колпця і Сільця. Якщо далі нічого не робити, то катастрофа може статися і на території, яку обіймає рудник №1. А це житлові масиви села Станеля, котеджні новобудови Трускавця і ті ж комунікації. Найгірше те, що велика частина Станелі знаходиться якраз на одному з відпрацьованих пластів. Причому, будови тут велися без будь-яких дозволів гірничої інспекції.
– Ви знаєте, що побутує думка, немовби це все видумки, що Стебник таким чином хоче вибити гроші, а інші вважають, що це справа конкурентів, які працюють на користь інших курортів, відбиваючи таким чином клієнтів Трускавця.
– Мені дивно, що така думка, чи позиція стосовно нашого підприємства побутує взагалі. Хто не знає, чи забув, то можу нагадати – у 1987 році у Калуші стався техногенний землетрус силою 4 бали. В результаті постраждали житлові будинки, комунікації. А Калуш не можна рівняти зі Стебником. Там підземні виробки сягають висоти 30 метрів, а в нас понад сто. Як в Стебнику станеться такий землетрус, то він буде в декілька разів сильніший, ніж у Калуші. До того ж він може зруйнувати дамбу хвостосховища, і повториться катастрофа, що сталася у 1983 році, коли всі відходи виробництва хлинули в Дністер.
– То який висновок маємо з цього зробити?
– А такий, щоб усі зрозуміли – це не є ніякий шантаж, не є якесь лякання чи справа конкурентів. Це є реальна загроза цілому регіону – Стебнику, Станелі, Трускавцю. Ще за радянських часів ми проводили сейсмічні спостереження у Трускавці на можливі геологічні зрушення. Вони показали, що, принаймні, на джерело Нафтусі вони не вплинуть. Але руйнацій не обминути, бо зона зсуву зачепить значну частину міста.
– Як цьому лиху зарадити?
– Ми зробили звернення в різні інстанції – до місцевих органів влади, народного депутата Романа Ілика, в Уряд України. Кажуть, ніби пан Азаров підписав розпорядження про виділення коштів на природоохоронні заходи в Стебнику. Але наразі ніяких зрушень. Все це лише добрі наміри. А давно уже пора братися за серйозну роботу, бо коли може вдарити грім, знає лише Всевишній. Але, як кажуть, береженого і Бог береже.
Розмову вів Андрій Говіщак, член Національної спілки журналістів України
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень