Борислав якесь дивне місто, що дає можливість чи то стимул реалізувати себе кожній талановитій людині. Щось є у цьому повітрі, в цій землі, в цих горах, що оточують його зусібіч. Це край великих воїнів (згадайте героїв УПА), великих патріотів (згадайте командирів Січового Стрілецтва), потужних творчих постатей (згадайте Стефана Коваліва і цілу плеяду великих українських письменників, які вписали свою сторінку в історію літератури України – Іван Гнатюк, Ігор Нижник, Євген Титикайло).
Наше місто таки має чим гордитися. А вся історія Борислава скурпульозно зберігається за стінами будинку, що попри свою трагічну біографію, нині є краєзнавчим музеєм міста. Саме в експозиціях музею зараз зібрані найвагоміші знахідки історичного минулого, арти-факти, що стосуються далеких століть, зброя, якою енкаведисти розстріляли чотири десятки наших земляків у червні 1941 року і речі отих жертв. Тому й заходиш до музею, неначе до храму. Це наша історія, це історія Борислава. Важливим
є те, що у музеї, попри брак вільних приміщень, все ж знайшовся куточок для своєрідної художньої галереї. Тут свого часу виставляли свої твори знамениті художники Дмитро Ланяк, Роман Ющак, Віктор Євстіфеєв. А зараз мають можливість донести до людей свої здобутки вже зовсім юні вихованці нашої художньої студії школи мистецтв.
І виставка художніх творів уже юної генерації бориславських митців, звичайно ж, не пройшла повз увагу громадськості міста, тих небагатьох людей, які можуть зрозуміти мистецтво, можуть оцінити, можуть підтримати. А оцінити таки є що. Експозиція художніх творів Наталії Дерези та Тетяни Бохонок – вихованців художньої студії школи мистецтв, – це направду вартісні полотна.
На жаль, поціновувачів замало. Як сказав директор краєзнавчого музею Юрій Панів, ми недооцінюємо своїх талановитих людей. А от коли нас відвідали туристи з інших країн – Франції, Польщі, Німеччини, – то направду захоплюються. Що там казати, є талановиті люди, є якісні художні твори, але мистецтво потребує фінансової підтримки. А така підтримка є тільки з боку міської ради, щоб підтримати наш краєзнавчий музей на «плаву». А ще допомагають у підтримці Роман Яворський та Олег Городиський. Таки є люди, які розуміють значимість міського музею для нинішнього дня і майбутнього нашого міста. І тільки при допомозі цих людей музей зможе гарно репрезентувати наше місто і під час святкування ювілею – 625-річчя Борислава, і під час Міжнародного форуму нафтовиків.
А зараз, як наголосив Юрій Панів, йде велика робота, щоб створити експозицію культури та історії Бойківщини – того надзвичайного, потужного, талановитого, героїчного часу, що одвіку жив на цій землі, оберігав її від чужоземних зайд, і творив справжні шедеври архітектури (згадайте, лиш бойківські давні церкви), і малярства, і художнього слова. Нам, бойкам, не потрібно утверджувати свою значимість для української історії. Достатньо назвати лише геніального Івана Франка, Стефана Коваліва, великих воїнів — Степана Бандеру і Романа Шухевича. Цей перелік може бути продовжений до безкінечності.
Тож, якщо вдасться до ювілею міста створити бодай експозицію, присвячену минулому нашого краю – Бойківщини, то, думаю, наш краєзнавчий музей повністю реалізує свою високу місію – зберегти історію рідного краю, нашої культури, нашої Бойківщини. Директор Юрій Панів запевнив, що для цього робиться дуже багато.
А наразі запрошуємо усіх бориславців та гостей міста завітати до міського музею, не шкодувати тієї гривні за вхід, і перед історичними пам’ятками, разом зі своїми дітьми й онуками, вклонитися минулому і задуматися про майбутнє своєї рідної землі.
Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень