Щоб міському голові Трускавця Руслану Козиру життя медом не здавалося, його час від часу «скубають» журналісти. Він в боргу не залишається – «хто ви такі і хто вас там читає» каже. Але одне, коли його критикував один-однісінький Володимир Ключак, друге діло, коли під’єдналося ще з півдесятка трускавецьких журналістів, а зовсім інша справа, коли вже й ті, хто привів його до влади та підставляв на перших порах надійне плече, починають сумніватися в ньому і теж «підставляти», але вже по-іншому.
21 лютого прес-конференцію провели депутати ТМР Ігор Пілько та Богдан Процишин. Не в залі засідань, бо секретар ради Петро Шумин заявив, що він не від приміщення зали. А в тісненькому оргвідділі. І прийшли сюди не лише представники телебачення «Алсет», газет «Трускавецькурорт» та «Франкової криниці Підгір’я», міського радіомовлення та Інтернет-видання «Трускавецький вісник», а ще й двоє заступників мера, начальник УЖКГіБ, начальник відділу культури ТМР і керівник інформаційно-аналітичного відділу.
Замість прес-релізу журналісти отримали депутатський запит Ігоря Пілька, який маєте можливість прочитати на нашому сайті. А вступним словом Ігор Пілько зацитував Блаженнішого Любомира Гузара про право на внутрішню свободу і право людини мати свою позицію. Головний месидж зустрічі – вперше за всю історію міста пропозиції депутатів не поставили на голосування. Навіть Лева Грицака, у симпатіях до якого двох депутатів важко запідозрити (скільки крові вони йому попили у 2006-2010 роках!), згадали суто в позитивному контексті, мовляв, попри всі його вади він собі такого не дозволяв, букви закону та процедури дотримувався чітко. Дослівна мова Ігоря Пілька: «При всіх моїх «теплих» стосунках з Левом Грицаком він ніколи не робив подібних речей».
Тож про що йдеться? Про те, що Руслан Козир, міський голова Трускавця під час засідання 14 лютого фактично обманув очікування депутатів, що ставитимуть на голосування і їхні пропозиції і замість голосування за основу відбулося нібито голосування в цілому. Так подає офіційна преса, але по-іншому вважає голова комісії з питань законності, депутатської етики, регламенту та співпраці із ЗМІ Богдан Процишин. Він, як і Ігор Пілько, впевнений, що порушення процедури голосування робить оголошений результат, що нібито ця програма прийнята, нікчемним (додамо від себе, що жоден з депутатів під час зустрічі не вжив цього слова, а подаємо ми його суто в його юридичному значенні: нікчемний = недійсний). «Треба чітко та недвозначно дотримуватися тих правил, які встановлені, а тут грубо порушена демократична процедура. Такого відвертого порушення регламенту в історії міської ради Трускавця ще не було. При наявних голосах за потрібне рішення знехтували банальною процедурою. Хтось просто хотів побалуватися м’язами» – так в один голос характеризували ситуацію обидва депутати. Ігоря Пілька, крім того, вражає, що депутати почали уникати поіменного голосування і що вони мали намір зовсім зняти з розгляду питання про вибір житлово-комунальних послуг, натомість Богдан Процишин зупинився на тому, що було порушено не лише регламент Трускавецької міської ради, а ще й кілька законів України, серед них «Про статус депутатів місцевих рад». Голова комісії з питань законності та депутатської етики порадував присутніх, що дані обставини навіть можуть стати приводом до відставки міського голови, але звісно ж, про яку відставку може йти мова, коли у голови є більшість. А для відставки треба опозиції мати як мінімум 30 штиків, так що такі слова – це явний перегин, на який мер навряд чи повинен реагувати.
Депутати звернули увагу на те, що у злощасній Програмі соціально-економічного розвитку є явні протиріччя, бо у пріоритетах записано турботу про інфраструктуру, дороги, освіту, культуру, медицину, а реально колосальні суми грошей виділили на апарат, на утримання чиновництва, на ремонт службових приміщень адміністративного корпусу міськвиконкому. Притчею во язицех став автомобіль для мера за 250 тисяч – тепер його нібито купують не для голови, а для «комунального підприємства». Та чи потрібно в такий скрутний час розкидатися коштами, купувати машини та ще й такі дорогущі?
Те, що говорили депутати, явно не подобалося представникам влади. Начальник відділу культури пропонувала депутатам іти на компроміс з міським головою – куди й подівся той безкомпромісний борець з корупцією дволітньої давнини. Мета досягнута, крісло є, так навіщо тепер проти мафії воювати, коли краще з нею мирно жити? Сказати своє велике «фе» Ігореві Пільку, який вивів її у «велику політику», хотіла сказати заступниця мера Валентина Бодак, проте їй ввічливо нагадали, що вона не представляє жодний засіб масової інформації і їй якось не пасує ні питання ставити, ні відбілювати шефа. Депутатів здивувало, чого Руслан Козир посилає замість себе отаких-от «козачків» (термін наш, депутати це слово не вживали). Ігор Пілько: «В «незручних» питаннях міський голова присилає замість себе інших людей…».
Представник Інтернет-видання «Трускавецький вісник» запитав, чи між 14 та 21 лютого мали депутати Пілько та Процишин особисту зустріч чи хоча б телефонну розмову з мером Козиром. Відповідь обидвох – «ні».
Неначе картковий будиночок валився той позитивний імідж Руслана Козира, який для нього леліяли-вибудовували представники найближчого оточення. Так, замість веселого та життєрадісного молодого бізнесмена перед нами постав у всій своїй похмурій личині авантюрний «генеральний директор міста Трускавець», який вважає, що місто – його фірма, чиновники – його працівники, а влада – інструмент для збільшення доходів. Замість добродушного та жартівливого улюбленця тисяч трускавчан ми побачили хижого прагматика, який не обіймає, а душить, не гладить, а цьвьохкає батогом. І навіть жарт Богдана Процишина, що Руслану Козиру треба піти з депутатами до нотаря, аби ті виписали йому довіреність для голосування від їхнього імені, не скрасила лиховісного передчуття нещастя, яке насувається над місто, де мером є така страшна людина.
Бо саме з вини мера заблоковано прекрасний проект Фешен-сіті (Fashion–city), міста в місті, яке мало бути збудовано на відомих всім 132 гектарах землі, де мали бути започатковані надсучасні технології. Щоправда, вже після прес-конференції окремі друзі Руслана Козира і наші друзі теж розповіли, що саме невдача із цим інвестиційним проектом на Городище і є основною причиною скликання цієї прес-конференції і що обидва депутати – інструмент в руках інших гравців. Про прес-конференцію як піар-хід заявили безпосередньо на ній і Тетяна Татомир, і Валентина Бодак.
Без сумніву, подія досить знакова, коли депутати виносять правду назовні, тим більше депутати, які сприяли приходу до влади цього мера у різний спосіб. Але зі щирих слів та щирого виразу обличчя Ігоря Федоровича та Богдана Богдановича видно було, що така неповага до їхніх осіб їм дуже болить і що вони хочуть, аби з ними рахувалися. Оскільки депутати від Партії регіонів тепер підтримують Руслана Козира, то мерові не так вже сильно й залежить на цих двох, які завжди відзначалися загостреним почуттям справедливості. Ігоря Пілька та Богдана Процишина турбує, що процес беззаконня, який є у столиці, стає звичною нормою у Трускавці. Щоб прецедент з 14 лютого не перетворився в звичку, і зібрали вони цю прес-конференцію. Але вимога переголосувати Програму соціально-економічного розвитку і привести все у відповідність до норми та букви закону залишилася голосом волаючого в пустелі. Якщо на минулому пленарному засіданні 14 лютого мер звинуватив Ігоря Пілька у співпраці з Левом Грицаком (ви лише вдумайтеся в ці слова!), то тепер мовчки поставив пропозицію на голосування. Оскільки вона набрала лише 7 чи 8 голосів «за», все стало зрозуміло – рада обійдеться й без таких борців за справедливість та чистоту прийняття рішень. Наче відчувши це, обидва депутати пішли шляхом, який в цьому скликанні започаткувала депутат Шиманська – демонстративно покинули зал засідань. Як і в першому випадку, так і тепер це не справило на інших особливого враження – решта депутатів продовжували спокійно працювати. Тим більше, що й преси, якої можна було б побоюватися, в залі фактично не залишилося.
Дії Ігоря Пілька та Богдана Процишина можна порівняти зі жменею перцю, який збиточні хлопчаки вкидають у миску супу. Зіпсований настрій, а суп прийдеться вилити з миски, крім того, хлопці втекли геть і що їм зробиш. Але господар на кухні залишився і суп теж, як і бульба, м’ясо, пиріжки з повидлом. Все це ті, що залишилися, можуть собі поділити на власний розсуд. І навіть якщо перцем сипонули в очі, то можна просто їх промити водою. Як каже прислів’я, курві плюй в очі, а вона каже, що то дощ. Отак і тут. А все решта читайте в газетах Руслана Ярославовича.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень