Перші спогади про Трускавець, як місце, де знаходяться мінеральні джерела, датовані 1469 роком, цілющі властивості яких вперше описав в 1578 році королівський лікар Войцех Очко. На цей час це були природні джерела, що розвантажувалися самовиливом. Геологорозвідувальні роботи в цій місцевості стали проводитися дещо пізніше, на початку XIX століття, у зв’язку з пошуками нафти і завершилися успішно. На теренах Трускавця і його околиць, окрім виварювання солі, з 1805 року стали видобувати озокерит і нафту.
180 років тому, в 1827 році була побудована перша водолікарня на 8 кабін, таким чином Трускавець офіційно стає водолікувальним курортом.
Хімічні дослідження мінеральної води “Нафтуся” вперше провів львівський вчений-аптекар і хімік Теодор Торосевич, які були опубліковані в 1836 році. У 1849р. вийшла в світ праця Т.Торосевича про мінеральні води Галичини та Буковини, де автор вперше звернув увагу на нафту, що міститься у «Нафтусі», і вважав її не випадковою складовою лікувальної води курорту. Таким чином, було започатковано систематичне вивчення цієї цілющої, і в той же час непізнаної до кінця води “Нафтуся”. З того часу, крупинка за крупинкою, по мірі розвитку фундаментальних та прикладних досліджень, зростають наші знання про цю мінеральну воду, що очолює цілий клас природних мінеральних вод з підвищеним вмістом органічних речовин.
Основні результати досліджень, проведених до початку 80-их років XX століття, стосувалися вмісту органічних речовин та їх генезису. Макрокомпонентний склад мінеральної води “Нафтуся”, по Б.Радзішевскому (1881 р.) і Л.Мархлевському (1925 р.), є таким самим, як і в наш час. Більшість авторів [1-3] висловлюють думку, що лікувальна дія мінеральної води “Нафтуся” зумовлена її органічною складовою. Дослідники, в основному, вказують на присутність окремих класів органічних речовин, та на труднощі у визначенні їх кількісного вмісту. Кількісний вміст органічних сполук, хоча би пофракційно до теперішнього часу є невідомим.
В 1904-1918 рр. лікарями К.Гарусом та Т.Прашилем вперше було зроблене припущення, що основним лікувальним фактором води “Нафтуся” є нафтові органічні речовини. Автори вказують на вміст до 30 мг/л органічних речовин у воді джерела.
На протязі 1973-1981 рр. над вивченням гідромінеральної бази курорту особливо інтенсивно співпрацювали лабораторії: сектору гідрогеології Інституту геології АН УРСР під керівництвом А.Є.Бабинця (м. Київ), горючих копалин АН УРСР (м. Львів) під керівництвом Й.В.Грінберга, органічної хімії (м. Трускавець) під керівництвом А.П.Ясевич і А.Г.Конторович та Інституту бактеріології і вірусології АН УРСР (м. Київ) під керівництвом В.Я.Масумян, Й. В. Гринберг, А. П. Ясевич [2] дали загальну характеристику органічних речовин “Нафтусі”, вивчали їх генетичний зв’язок з органічними речовинами водовмісних порід та бориславською нафтою.
Особливістю Трускавецького курортно-рекреаційного комплексу є поєднання багатющих гідромінеральних ресурсів. Ні один з курортів світу не має такого розмаїття мінеральних вод – від маломінералізованих з наявністю органічних речовин до високомінералізованих розсолів. Рідкісна різноманітність корисних копалин, сконцентрованих на порівняно невеликій території, зумовила утворення унікальної мінеральної води «Нафтуся» та інших цінних за хімічним складом мінеральних вод – із вмістом органічних речовин, сірководневих, хлоридно-натрієвих, сульфідно-кальцієвих, йодобромних та інших компонентів
Мінеральна вода “Нафтуся” – гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва, є складним природнім комплексом мінеральних солей, мікроелементів, автохтонних мікроорганізмів і розчинених полярних і неполярних органічних сполук в кількості 10-20 мг/л у перерахунку на органічний вуглець. Останніми вода насичується підчас циркуляції в бітумінозних породах, а неполярні (гідрофільні) речовини є продуктом їх мікробної біотрансформації.
У мінеральних водах, які вміщують органічні речовини, завжди розвиваються м/о. У водах типу “Нафтуся” у 1 мл міститься 1,5-3 млн. бактеріальних клітин автохтонної мікрофлори.
Перші мікробіологічні дослідження слабомінералізованих вод Трускавецького родовища були проведені у 1958 році Білянським Ф.М. Автор виявив наявність сульфатредукуючих м/о у мінеральній воді джерела “Нафтуся” №1. Пізніше Крашеннікова С.А. виділила найбільш активні фізіологічні групи м/о з того ж джерела “Нафтуся” №1. До них віднесені денітрифікуючі, сульфатредукуючі, тіоновокислі та бактерії, руйнуючі феноли, бітуми і гуміни.
Співробітниками Одеського НДІ курортології було виділено з вод типу “Нафтуся” 14 фізіологічних груп м/о, з яких специфічними визнані вуглеводневоокислюючі, сульфатредукуючі і тіоновокислі бактерії. Виходячи з цього, були запропоновані критерії мікробіологічної оцінки вказаних вод [2].
У подальшому співробітниками інституту мікробіології та вірусології НАН України описано видовий склад основних груп м/о води Нафтуся, виділено 900 штамів бактеріальних і дріжджових культур. Бактерії, які засвоюють вуглеводні, віднесені до роді Pseudomonas, Bacillus, Nocardia, Corinebacterum, Arthrobacter, Micrococcus. Виділені 68 штамів дріжджів, з яких 55 засвоювали насичені вуглеводні і нафтенові кислоти. На основі отриманих даних висловлена думка, що мікрофлора відіграє важливу роль у хімічних перетвореннях органічних речовин вод типу «Нафтуся» і формуванні їх газового складу.
Думка мікробіологів про те, що автохтонній мікрофлорі належить важлива роль у формуванні лікувальних активних речовин “Нафтусі”, має вагому основу. Особливістю “Нафтусі» є її низька мінералізація (до 0,76 г/л), що відповідає іонній силі води 0,01. Це означає, що при слабколужному рН (7,2-7,5) 90% гідрокарбонатних солей знаходяться в стані дисоційованих іонів, що сприяє нормалізації електролітного гомеостазу, порушення якого є одним із чільних чинників нирковокам’яної хвороби [1].
Однією з основних властивостей “Нафтусі” є виражена сечо- і жовчогінна дія. За силою діуретичної дії “Нафтуся” не має собі рівних. При внутрішньому застосуванні вона гальмує виділення АДГ і, тим самим, сприяє підсиленню діурезу. Знеболювальна дія “Нафтусі” зв’язана з наявністю в ній речовин, які обумовлюють симпатикоміметичний ефект, а також з іонами магнію, які чинять спазмолітичну дію.
Гепатотропність “Нафтусі” загальновідома. Під дією цієї води збільшується швидкість поглинання кисню мітохондріями гепатоцитів, підвищується функціональна активність гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, що створює сприятливі умови для синтезу РНК і регенерації тканини печінки. Вода виявляє виразну жовчогінну дію зі збільшенням холато-холестеринового співвідношення, що знижує імовірність утворення та росту жовчних конкрементів.
“Нафтуся” володіє виразним гормономодулюючим ефектом, а стимульовані нею гастроінтестінальні гормони покращують трофіку епітелію травного каналу. Властивість “Нафтусі» підвищувати адаптаційні можливості організму, стимулювати клітинні системи гідроксилювання, і, цим самим, підвищувати детоксикаційну можливість печінки, фагоцитозу та інших показників неспецифічної резистентності організму сприяє досягненню хороших показників курортного лікування та медичної реабілітації хворих.
На курорті Трускавець є ряд інших мінеральних вод, які застосовуються в поєднанні з “Нафтусею” чи без неї при захворюваннях травної системи
Мінеральна вода джерела № 1 («Марія») вживана за 60 хвилин до їди викликає виразне зниження секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку, сприяє розрідженню слизу та його евакуації зі шлунку, а також; зменшенню запального процесу та спазму травного каналу.
Мінеральна вода джерела № 2, відома під назвою «Софія», вживана за 15-20 хв до їди, сприяє відновленню секреторної і видільної функції шлунку, кишкового травлення, ферментовиділення і стимуляції перистальтики кишечника.
Мінеральна вода джерела № 4 («Барбара») хлоридно-сульфатна натрієво-магнієва з мінералізацією 350-380 г/л, застосовувалася раніше в, бюветі мінеральних вод у чотирьох розведеннях при захворюваннях органів травлення. В останні десятиліття ропа з ідентичним хімічним складом і мінералізацією є вихідним продуктом одержання сухої солі «Барбара», котра використовується при «сліпому зондуванні» чи для, так званого, беззондового дренажу у хворих хронічним холециститом, дискінезією жовчних шляхів, колітом.
При лікуванні урологічних хворих використовується одна з основних властивостей “Нафтусі” – виражена сечогінна дія. Не менш важливою є протизапальна дія, завдяки бактеріостатичним якостям автохтонної мікрофлори та розчинених у ній органічних речовин. Дезінтоксикаційна дія “Нафтусі” полягає в посиленні виведення із організму ряду шлаків і недоокислених продуктів обміну речовин. Перелічені властивості “Нафтусі” та їх вплив на організм надають цій воді особливої цінності як засобу для лікування хворих з патологією сечових органів та порушенням обміну речовин [3].
В роки після чорнобильської катастрофи люди посилено шукають шляхи швидкого виведення радіонуклідів. Десятки тисяч потерпілих, які проживають на радіаційне забруднених територіях, мають у своєму організмі підвищену активність радіонуклідів, що свідчить про постійне споживання харчових продуктів, а можливо і води, з вмістом радіонуклідів.
Властивість до детоксикації підказує вірогідну ефективність “Нафтусі” при радіаційному синдромі. Крім того, властивість цієї води до комплексоутворення з іонами важких металів сприяє видаленню із організму радіоактивних речовин і ксенобіотиків. Також встановлений розвиток під дією “Нафтусі» неспецифічної реакції адаптації, імунологічної реактивності і росту активності ферментів антиоксидантного захисту організму. Все це сполучається з відсутністю побічних негативних ефектів і мінімумом протипоказань при вживанні як дорослими, так і дітьми.
Отже, мінеральна вода “Нафтуся” є не тільки цілющою, але по своїй суті – унікальною.
Впродовж 2007 року проводилися визначення наступних груп автохтонних мікроорганізмів:
вуглеводеньокислюючих (ВОМ);
сульфатредукуючих (СР);
тіоновокислих (Тк).
Вуглеводеньокислюючі, сульфатредукуючі і тіоновокислі мікроорганізми належать до специфічної автохтонної мікрофлори мінеральної води “Нафтуся” Трускавецького родовища.
Їх роль полягає у формуванні якісного і кількісного складу гідрофільних органічних речовин мінеральної води “Нафтуся” (1, 2), завдяки високій питомій активності оксидазно-дегідрогеназних ферментів, зокрема, лактатдегідрогенази [5].
Встановлено, що середньорічна чисельність СР мікроорганізмів по кожному з водопунктів, а також, в цілому, по Трускавецькому родовищу є стабільною. Навпаки, середньорічна чисельність ВОМ і Тк мікроорганізмів є індивідуальною по кожному з водопунктів.
Експериментальне доказано [5], що індивідуальні сезонні коливання інтенсивності росту вуглеводеньокислюючих, сульфатредукуючих і тіоновокислих мікроорганізмів у кожному з досліджуваних водопунктів є показником коректної експлуатації Трускавецького родовища мінеральної води “Нафтуся”.
СР і Тк мікроорганізми здійснюють кругообіг сірки в природі, зокрема, у водоносному горизонті мінеральної води “Нафтуся» Трускавецького родовища. СР мікроорганізми є облігатними анаеробами, з дуже високою активністю лактатдегідрогенази, тоді як в Тк мікроорганізмів, строгих аеробів, активність цього фермента дещо нижча [3].
Таким чином, правомірно стверджувати, що СР і Тк мікроорганізми формують окисно-відновний (Еh) потенціал мінеральної води “Нафтуся”, що узгоджується з багаторічними дослідженнями його величини у воді свердловин Трускавецького родовища [5]. Зокрема, у воді св. 1-НО Еh-потенціал завжди негативний, тоді як у воді св. 21-Н – завжди позитивний, мабуть, внаслідок домінуючого росту Тк мікроорганізмів.
З літератури відомо [4], що величина Еh-потенціалу визначає направленість мікробного синтезу і асиміляцію органічних речовин водоносного горизонту. ВОМ, у яких найнижча активність лактатдегідрогенази [5], мабуть, використовують енергію Еh-потенціалу для окислення вуглеводневої породи. Метаболіти ВОМ – біологічно активні гідрофільні органічні речовини – є маркерами і унікальним діючим началом мінеральної води “Нафтуся” [1, 2].
Таким чином, сірководень, Еh-потенціал і гідрофільні органічні речовини мінеральної води “Нафтуся” мають біогенне походження, а саме, є результатом життєдіяльності специфічних груп автохтонної мікрофлори.
Дослідження, проведені Інститутом фізіології ім. Богомольця НАНУ та його відділом у Трускавці, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології, показали, що важливим фактором лікувальної дії переважної більшості МВ є їх антимікробні властивості, якими можна пояснити ефективність їх внутрішнього прийому при запальних захворюваннях. Хоча в цілому проведені дослідження свідчать про те, що в реалізації антимікробної дії велика роль належить мікробам антагоністам, присутнім у МВ, механізм антимікробної дії мінеральних вод складний і вимагає подальшого вивчення [4,5].
Література
Івасівка С.В. Біологічно активні речовини води “Нафтуся”, їх генез та механізми фізіологічної дії.- К.: Наук. Думка, 1997.-109 с.
Івасівка С.В., Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Білас В.Р. Природа бальнеочинниківводи Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії.- Трускавець: вид – во ЗАТ “Трускавець -курорт”, 1999.- 124 с.
Кузнецов С.И. Микрофлора озер й ее геохимическая деятельность. – Л.: Наука, 1970. – 435 с.
Романенко В.Й. Микробиологические процессьі продукции й деструкции органического вещества во внутренних водоемах.-Л.: Наука, 1985.- 295 с.
Физиологические основьі лечебного действия водьі Нафтуся / М.С. Яременко, С.В. Ивасивка, И.Л. Попович й др. – К.: Наук, думка, 1989.- 143 с.
Анжела Івасівка, Ірина Хомич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, публікується за виданням «Філософія води – філософія життя», Дрогобич, «Швидкодрук», 2010.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень