В такому стані з жовтня минулого року перебуває сьогодні дрогобицька пам’ятка національного значення з охоронним номером 380 – Житниця, споруджена 1778 року. Хоча нищити “небайдужі до нашого, питомого” почали її ще раніше.
Так – це сучасний, патріотичний, Дрогобич.
Споруда – пам’ятка архітектури та культури 18-го сторіччя. Совєти тут зробили казарму. Та все одно ззовні вона не була такою, як нині.
Охоронна таблиця зникла декілька років тому. Власне після того, як унікальну житницю передали 1993 року Дрогобицькому краєзнавчому музеєві у 1993 році для створення відділу етнографії та побуту. Про це так дбав і боровся тодішній директор закладу добродій Бервецький.
Відтак то місто щось собі вимишляло (читайте: влада), бо ще й земельки вдосталь довкола… То потім в музеї – новий директор (так само, мабуть, небайдужий хіба до свого особистого, але не до минулого міста, в якому живе)…
То що ж виходить – знову говоритимемо: вкотре скривдили нас “чужинцями”, вкотре ВОНИ знищили НАШЕ.
А солеварню теж вони? А спаплюжив центр міста хто? А вбивають історичну пам’ять теж не наші?
Одне питання: хто заважав збереженню чи не єдиної такої споруди на теренах України?
Насамкінець – уже майже риторичне: невже все це так безкарно й у Дрогобичі, й узагалі в державі? Хто кого насправді кривдить? Може, ми самі себе, бо ж повсюдно – людиська “з червоним піднебінням”?… Ті, для кого пам’ять історична, культура, духовне, високе – порожній звук?
Дрогобиче, збудися!
Антонін Збенек, Кіндрат Вітченко, дрогобичани, www.maydan.drohobych.net
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень