Село Воля Якубова розташоване за 10 км на північ від Дрогобича. Здавалося б, кілька хвилин їзди – і ти вже на батьківщині Провідника ОУН Андрія Мельника. Але пряма дорога через Снятинку-Залужани в жахливому стані. Приходиться добиратися окружним шляхом через Рихтичі-Добрівляни, хоча й тут від Добрівлян дорога нагадує ґрунтову з вкрапленнями залишків асфальту.
Наступного року виповниться 130 років від дня народження найвизначнішого уродженця Волі Якубової – Андрія Мельника. Можливо, хоча б до цієї ювілейної дати спільними зусиллями районної, обласної та центральної влади вдасться зробити цей невеликий відрізок шляху, який сполучає Волю Якубову та Дрогобич? Невже не знайдуться кошти для реального покращення сполучення цього села, де є один з двох у світі пам’ятників Андрію Мельнику, де збереглися залишки фундаменту його батьківської хати, де скоро відкриється музей його імені?
Поки влада думатиме, ми пропонуємо нашим читачам детальніше ознайомитися з постаттю нашого славного земляка.
Андрій Атанасович Мельник (12 грудня 1890, Воля Якубова, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 1 листопада 1964, Кельн, ФРН) — полковник армії Української Народної Республіки, військовий і політичний діяч, один з найближчих соратників Євгена Коновальця. Організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів Української військової організації. З 1938 — голова Проводу ОУН; в’язень німецьких концтаборів. З 1945 — в еміграції. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
У 1914—1916 роках Мельник командував сотнею Легіону Українських Січових Стрільців на австрійсько-російському фронті. Сотня Мельника відзначилась під час боїв на Маківці, під Заваловом і над Стрипою. В період боїв на Лисоні 4 вересня 1916 року потрапив у російський полон. Мельник разом з Михайлом Матчаком, Василем Кучабським, Іваном Андрухом та іншими полоненими галичанами були відправлені у табір для військовополонених у селі Дубовці під Царицином (тепер Волгоград, Росія).
6 січня 1917 група українських старшин, серед яких Мельник, Михайло Матчак, Роман Сушко та інші організували втечу з полону і незабаром добралися до Києва. У січні 1918 року став одним з організаторів Куреня січових стрільців. З січня 1918 року був призначений начальником штабу куреня, з березня, після сформування полку Січових Стрільців, начальник штабу полку. Після падіння Української Центральної Ради перебував у Києві та Білій Церкві. Під час повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського — заступник командира Осадного Корпусу, а з січня 1919 року — виконуючий обов’язки командира корпусу.
З 19 грудня 1918 Мельнику було присвоєно військове звання отаман Армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року Мельник, очолюючи штаб Окремого Загону Січових Стрільців, розробив план і брав участь у Мотовилівському бою 1918 року. У березні-червні 1919 — начальник Штабу Дієвої Армії, у липні-серпні 1919 року — помічник коменданта групи Січових Стрільців. У кінці 1919 року був інтернований польськими військами у Рівному.
У 1920–1921 — інспектор військових місій УНР у Празі.
У 1922 повернувся до Галичини, де став співзасновником УВО, а згодом крайовим комендантом. У квітні 1924 Мельник був заарештований польською поліцією і засуджений до 4-річного ув’язнення. Після звільнення продовжував займатися громадсько-політичною діяльністю. У 1932–1938 — член правління видавничої спілки «Діло», у 1933–1938 — голова Головної Ради Католицької Акції Української Молоді «Орли», член Товариства українських комбатантів «Молода Громада». У 1934 — член сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН.
Після вбивства Євгена Коновальця 23 травня 1938 став головою Проводу Українських Націоналістів. 26 серпня 1939 року в Римі відбувся ІІ Великий збір Українських націоналістів, що ухвалив політичну програму Організації українських націоналістів, проголошено український націоналізм ідеологією ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах націократії, головою ОУН надалі обрано А. Мельника.
На початку 1940, відколи в організації відбувся конфлікт між ветеранами I СВ і перших визвольних з однієї сторони та їх суперниками (цивільними, переважно колишніми політичними в’язнями) з іншої, від ОУН відокремились «бандерівці»: стався розкол котрий супроводжувався взаємним фізичним знищенням опонентів. Окремі дослідники вказували близько 4 тис. загиблих «мельниківців» та зо кілька тисяч вбитих членів ОУН (б) в часи цього протистояння. Опісля розколу канонічна ОУН отримала назву ОУН(м).
У роки німецької окупації України Мельник послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, з 26 лютого 1944 був ув’язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення у 1945 жив у Німеччині та в місті Клерво в Люксембурзі. У 1947 на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН.
Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1957 висунув ідею скликати Світовий Конґрес Українців і створити Світовий Союз Українців. Ініціативу А. Мельника об’єднати Світове Українство реалізовано в 1967 році.
25 вересня 1960 року нагороджений Воєнним хрестом.
Помер 1 листопада 1964 року в м. Кельні (Німеччина) (інші джерела вказують на Клерво, Люксембурґ). Похований на міському цвинтарі Боневуа (фр. Bonnevoie) в Люксембурзі. 31 жовтня 1965 відкрито й освячено пам’ятник на могилі А. Мельника.
Іменем Андрія Мельника названі вулиці у декількох містах України, зокрема у Дрогобичі, Івано-Франківську, Львові, Рівному, Білій Церкві та Черкасах.
У відділі історії музею «Дрогобиччина» створено «Меморіальну кімнату Андрія Мельника», яка присвячена життю та діяльності Голови Проводу (від особистих речей до тематичної літератури).
Андрій Мельник є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.
На фото: портрет Андрія Мельника; пам’ятник Андрію Мельнику в с. Воля Якубова; місце, де стояла батьківська хата Андрія Мельника; висічені на граніті слова Провідника ОУН та інша інформація про Волю Якубову та Андрія Мельника.
Підготував Володимир Ключак
(за матеріалами Вікіпедії)
ТОП коментованих за тиждень