У діалозі “влада-громада” індикатором є принцип підзвітності. Відповідні законодавчі норми регламентують право громади заслухати й дати оцінку діям влади.
І хоча так вже ментально склалося, що в принципі більшість громадян переконані у закритості органів місцевого самоврядування, звіт міського голови засвідчив прозорість діяльності і намагання Лева Грицака вислухати усі, часом полярні і упереджені, думки і сприяти вирішенню проблемних питань.
Звіт відбувався в актовому залі санаторію “Карпати” і те, що там не було де яблуку впасти, свідчить про активність трускавецької громади, небайдужість до питань самоврядування. Однак помітними були й заплановані демарші людей, яких до приміщення “Карпат” підвозили мікроавтобусами.
Власне сам звіт голови супроводжувався демонстрацією слайдів: показники соціально-економічного розвитку, надходження до бюджету, розподіл коштів. Ця обов’язкова для звіту змістова частина було трохи переобтяжена цифрами та графіками і не завжди сприймалася. А от фотопрезентація об’єктів комунальної власності – шкіл, дошкільних установ, лікарні, котелень, доріг, басейну, – які були реконструйовані за кошти бюджету розвитку, вражала масштабністю зробленого і відверто дратувала негативно налаштованих до влади: бо факти, дійсно, вперта штука і проти них не попреш, зробленого не применшиш, хоч і кортить до ознобу. Після зачитання звіту трускавчани мали можливість поставити запитання, і відразу стало зрозуміло, хто прийшов зі своїм наболілим, а хто, підбурюваний опозицією, просто брав за горло. Впали в око й кулуарні “консультації” депутатами окремих промовців. Депутат Юрій Яворський, окрім цього, користувався й послугами власного оператора, який знімав звіт Лева Грицака на камеру, очевидно, з віддаленою проекцією “під вибори”. А от депутат Богдан Процишин, як завжди, був демонстративно креативним. Раніше це виявлялося в стилях головних уборів, у день звіту особливість була дещо іншого характеру: заплутався у власних бажаннях і баченнях – чому, мовляв, заасфальтували міжбудинковий проїзд біля будинку 19, що на вулиці Івасюка, де живе його мама. Незрозуміло було: це добре чи зле, втім алкогольний кураж завжди спричинює певне роздвоєння.
Спектр піднятих людьми проблем був доволі широким: від глобальних – дороги, вода, до індивідуальних – дах, що тече. Гостро стояло питання про вулицю Сагайдачного, де нема світлофора, а дорога у поганому стані. Мер пообіцяв світлофор встановити, а ремонт дороги, як пояснив, вже розпочався, однак об’єктивною реальністю є й те, що в умовах неприйняття бюджету, це зробити неможливо, як зрештою, і в інших містах України. Ну а те, що на Сагайдачного є нова котельня, якраз спростовує думку про нібито “забуту Богом” вулицю.
Про історію колишнього гуртожитку “Буджитлосервісу” (Сагайдачного,3), елемент піару пана Яворського – немало говорили й цього разу. Пані Іванна Спурза, голова ОСББ “Довіра”, робила чергові закиди мерові щодо дороги біля будинку. Грицак нагадав мешканцям, що будинок на балансі міської ради зовсім недавно, тому не можна вимагати всього і відразу, і так пішли на порушення, роблячи ремонт на суму 70 тис. грн., але вочевидь ця тема була піднята більшою мірою для камери, а не задля конструктиву. Пан Шиманський торкнувся теми міського стадіону, водопостачання і ефективності розподілу ресурсів. На це отримав відповідь, що міський стадіон у власності міської ради, однак утримує його (без абсолютної зацікавленості і виключно з альтруїзму) санаторій ” Карпати”; кошти від проданої землі пішли на реконструкцію водопроводів, каналізацій, збудована нова насосна станція, нові резервуари питної води, замінено обладнання для перекачування води, замінено трубопровід на вулиці Суховоля, вул. Данилишиних. Вже сьогодні вода цілоденно подається в один з мікрорайонів (Стебницька, Данилишиних, Стуса). Говорив голова, що процес покращення водопостачання затягнувся, але криза є однією з причин затримки не одного капіталовмісного проекту. Пан Шиманський, ставлячи питання і слухаючи відповіді, якось навіть не помітив, як пробивалася до мікрофону жінка-інвалід з букетиком нарцисів у руках. Її майже силоміць утримували, не підпускаючи до мікрофону. Не говоритимемо тут про шляхетність, але представнику “греко-католицької інтелігенції” – так величає себе пан Шиманський – не завадило б відповідно себе й поводити. Щоправда, пані виявилася “міцним горішком”, бо, представляючи міську організацію інвалідів, звернулася до нашої редакції з проханням надрукувати те, що хотіла сказати громаді, на шпальтах нашої газети.
Як можна віртуозно перекручувати події, прекрасно продемонстрував голова ГО “Воля” пан Шоломіцький. Тема автономного опалення, яка була козирною картою одного опозиціонера, тепер отримала несподіване наповнення: раніше вимагали списати борги мешканцям, що встановили автономне опалення, сьогодні проблема: чому ж борги списали?
Міський голова вислухав усіх бажаючих виступити і сказав, що корисно почути питання від опозиції. Правда, прикметно було те, що влада не підготувала “домашніх заготовок”, а питання від опозиції потвердили думку : все добре там, де нічого не роблять.
Два дні по тому
Депутат Яворський, який на звіті міського голови перед громадою, запросив всіх бажаючих прийти на сесію міської ради, де депутати “оцінюватимуть роботу Лева Грицака”, не очікував, що потрапить у халепу, причому з власної винахідливості.
Відповідно до регламенту голова доповідав 30 хвилин, обговорення мало б тривати до години, але, розпочавшись о десятій ранку, дискусії продовжувались до 17 год. Щось пішло не за планом.
Але про все по черзі. Після виступу голови депутати задавали питання. У кожного свої “коронні”. Поважаю обов’язок депутатів, які представляють інтереси громади у раді, але коли депутат стає експертом у всіх галузях: починаючи від реконструкції, нарахування оплати за теплопостачання, питань реклами курорту до якості гурткової роботи ( порівняльний аналіз вільної боротьбі у ДЮСК і клубі “Спартак”) мимоволі напрошується висновок або про перманентне дилетантство, або про віртуозну глобальність мислення державного мужа. Але державницький підхід завжди орієнтований на конструктив і професіоналізм, а пан Яворський кидав словами і дуже дисонував з представниками органів виконавчої влади, які йому чітко й аргументовано давали відповіді.
Василь Стечкевич, начальник управління УЖКГ і Б: “Загальна площа відремонтованих дахів складає 19 тис. кв.м. на загальну суму 1 млн. 137 тис.297 грн. Залишилося ще 15 % дахів, що потребують ремонту. Є недоробки на стиках і з парапетами. Роботи з теплопостачання на вул. Сагайдачного проводились відповідно до концепції теплопостачання. Виконане основне завдання – переключення від котельні “Трускавецькурорту” до новозбудованої котельні. Але не було здійснено реконструкції теплових мереж, ці кошти мали б бути закладені у бюджеті 2010 року.”
Орест Лобик, завідувач міськвно: “ДЮСК відповідає всім вимогам чинного законодавства стосовно організації роботи з дітьми, і роботу цього спортивного закладу взагалі не можна порівнювати в цьому сенсі з клубом “Спартак”.
Лев Грицак, міський голова :” Реклама курорту – життєво важливий напрям роботи міста. Зараз розробляється положення про рекламу. Неодноразово збиралися керівники оздоровниць, які нібито розуміють важливість проблеми, але разом з тим не поспішають вкладати кошти”.
Лунали запитання стосовно статусу курорту, реконструкції КП “Наше місто”, організації ОСББ, автономного опалення, неефективного освоєння коштів і зловживання в органах виконавчої влади. Богдан Процишин запропонував здійснити віртуальні мандрівки містом. Правда шкода, що “віртуально” від окремих депутатів і “реально” від працівників виконкому, які щоденно роблять свою роботу, – це не зіставні речі. Депутат Сарахман запропонував припинити політичне судилище тих, хто об’єднався в пориві критиканства. Щоб дієво критикувати, треба мати з чим порівнювати. Власне, голе критиканство примусило депутата Володимира Маринкевича згадати його історію праці в контролюючих органах, коли керівник примушував знайти недоліки, а за відсутності їх вигадати. “Давайте дивитися об’єктивно на речі, коли басейн реконструювався, всі, кому не лінь, писали про зловживання. Сьогодні ж , коли там повно дітей, і проводяться щодня якісь заходи – це вже перестало бути цікавим. Тепло в школах, лікарні, добре харчування – це треба бачити. А щодо освоєння коштів – закиди мають бути спростовані, бо все перевірили відповідні органи. Дивно те, що за відремонтовану вулицю Данила Галицького відпочивальники дякують, а свої критикують. Невже не розуміють, що ця вулиця працює на місто. Бо санаторій “Карпати”, розташований на цій вулиці, сплатив податків на суму 8 млн. грн.”
“Не треба лякати громаду тим, що бюджет розвитку не буде таким, як у минулі роки,” – зазначив Орест Лобик. В містах України ситуація є аналогічною. Треба шукати інші шляхи залучення коштів, кошти державних та обласних програм у напрямку енергозбереження, ЖКГ, розвитку освітньої галузі. Зокрема в минулому році для відділу освіти залучено 1млн.563 тис. грн. з обласного бюджету. Не треба сидіти склавши руки, треба думати і працювати. Йосип Свіжинський сказав, що “дуже зручно зняти з себе відповідальність, а що зробили дві найбільші в раді фракції, щоб ініціювати перед своїми партіями, котрі були при владі, введення податку за землю для відомчих санаторіїв – це б суттєво наповнило бюджет і вирішило багато проблем міста”.
Словесні дискусії точилися довго і тривали б ще не одну годину, але всі чекали розв’язки. Треба голосувати, але виникло питання: за що? Відповідно до проекту рішення “звіт голови про роботу органів виконавчої влади взяти до відома. Роботу органів виконавчої влади визнати задовільною/незадовільною”. Тут і почалося найцікавіше: опозиціонери за будь-яку ціну хотіли голосувати за “роботу міського голови визнати задовільною/незадовільною”. Так питання не стояло і не розглядалося. І врешті-решт у бюлетені для таємного голосування внести таку версію не вдалося. Ви здивувалися, чому для таємного? Просто депутат Яворський, який запрошував трускавчан на звіт голови задля прозорості і демократичності…запропонував голосувати таємно. Видно не хотів, щоб ним же замовлена телекамера, відзняла якось не так підняту ручку. У підсумку – звіт взято до відома, словесні списи зламано, а день місцевого законотворення перетворився в черговий раз на кориду, де тореадор не знав, нащо махав червоною шматиною… потайки, сам з собою.
Галина Татаревич, головний редактор газети «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень