У суботу, 13 жовтня, в Народному домі імені Івана Франка в Дрогобичі народний депутат України, голова ЛОО Партії регіонів Петро Писарчук провів зустріч із мешканцями Дрогобича та Дрогобиччини. Та перед тим він зустрівся з представниками місцевих засобів масової інформації і щиро відповів на їхні запитання.
А запитання не були простими – від заїждженого мовного до типового «Що будете робити, як не пройдете в парламент?», від тем свободи слова та можливого подорожчання валюти й газу після виборів до тем УПА і статків синів Президента України, від Євро-2012 до свавілля місцевих князьків. Прес-конференція тривала 1 год. 15 хв. (від 14.00 до 15.15) і відбувалася за участі голови Дрогобицької міської організації Партії регіонів, депутата ДМР від цієї політичної сили Сергія Гориславського.
– Я не приїхав переагітовувати тих, хто вже визначився з голосуванням, але є ще багато людей, які не знають за кого голосувати. Тому, може, моя поїздка, моя розмова з людьми допоможуть їм зробити свій вибір, – розпочав Петро Писарчук. – Оскільки я очолюю обласну партійну організацію, то чесно скажу вам, що переймаюся в першу чергу пропорційною системою. Я абсолютно не займаюся мажоритарними депутатами і тому не буду коментувати їхні шанси, в тому числі тут, на Дрогобиччині.
…Будь-яка партія, якщо вона хоче мати майбутнє, має представляти не якийсь регіон (Галичину, Слобожанщину), а всю Україну. Україну шматували віками і нічого гріха таїти, що нам багато доведеться пережити, щоб ментально наблизитися один до одного. Бо так склалося історично: Російська азійська імперія і європейська монархія Габсбургів – це були дві протилежності. Генетично ми росли в різному середовищі і це накладало на нас відбиток. Тож треба до цього ставитися спокійно, розуміти і шукати те, що нас об’єднує, а не те, що роз’єднує. Шкода, що українців поділила і одна Христова Церква.
…Віра без діл мертва, сліпа. Що з того, що всі в неділю йдуть до церкви, коли не чують «Возлюби ближнього свого, як самого себе». Віра в Бога нині є слабкою, бо ми намагаємося побудувати церкву не на заповідях Божих, а на грошах.
…Я свідомо підтримую Партію регіонів. Сьогодні пливти проти течії дуже важко, значно легше було б плисти за течією. Роблю я це не заради особистих благ, особистої вигоди. Нам партія нічого не дала, бо ми від неї нічого й не хочемо. Ми хочемо, щоб ті українці, які живуть на Сході нашої держави, краще зрозуміли нас, але не тільки – а щоб і ми намагалися зрозуміти їх.
…Якби Віктора Януковича не обрали Президентом, то Львів був би позбавлений права проводити Єврочемпіонат, вже був відповідний проект у Платіні. За два роки ми зробили дуже багато. І від Євро, яке провели Україна та Польща, Європа була в захопленні, світ був у захопленні.
…Критикувати завжди легше, ніж робити. Якщо послухати уболівальників, то вони краще грають у футбол, ніж ті, що на полі. Було два роки часу. Було не чотири роки, а два. Все було розпочато не Януковичем та Колесніковим, а Васюником, Тимошенко, Червоненком. Треба було робити. І я думаю, що Львів тільки виграв від Євро: чудовий аеропорт, стадіон, транспортне сполучення. Коли до мене приїжджала десять років тому цьоця з Канади, то всі ці бунгала на аеродромі виглядали як в Африці. Цього року я проводжав зі Львова вже її дітей, все виглядає кардинально інакше.
…Ще одне – це міф, що Янукович здасть Україну Росії. Як виявилося, воно все є навпаки. Бо під гарними патріотичними гаслами, під звуки фанфар взяли й підписали угоду з Росією, за якою українці за газ платять по 500 доларів, в той час як німці – 300 доларів. Ви послухайте трохи і Азарова, ми ж купуємо ось вже два роки вдвічі менше російського газу. Ось вона, енергетична незалежність держави. Ми вперше за двадцять років купили дві бурові установки, встановили їх на побережжі Чорного моря, там будемо будувати термінал зрідженого газу. І ми собі говоримо, і це є правда, що через десять років Україні російський газ зовсім не буде потрібний. Енергетична залежність України від Росії була тою ахіллесовою п’ятою, яка нівелювала нашу політичну незалежність.
…Можна багато кричати, а можна тихо робити свою роботу.
…Мудрий мер Золочева перевів всі котельні на дрова і вугілля, має в носі газ і тарифи зменшилися.
…Україна є інтегрована у дуже нестабільному світі. Стабільність гривні забезпечує золотовалютний резерв. Нинішня ситуація в світі не є такою аж дуже доброю, щоб ми казали, що нас чекає дуже хороше майбутнє. Трясе Америку, трясе, перепрошую, всю Європу, і та Німеччина як може – то все рятує, але ще невідомо, чим то все закінчиться. Наш золотовалютний резерв у 32 мільярди доларів дозволяє стверджувати, що стабільності гривні абсолютно нічого не загрожує.
…Економіка переживає нелегкі часи, бо там криза, а там політика замішалася – проблеми є. Але я думаю, що не такі, які давали б привід народу панікувати.
…Попередній уряд підписав з МВФ меморандум про підвищення ціни на газ для населення після виборів Президента в 2010 році. Пройшло два з половиною роки, та ціна на газ для населення не зросла. Може ще цього року нам вдасться знизити ціну на газ і для промисловості.
…Я не є прокурор. Та влада, за яку ви голосуєте тут, вкрала більше, бо така система, злодійська держава. Це не партія винувата, це суспільство. Приходили з чистими руками у вишиваних сорочках – «побожні люди», а крали безбожно.
…Я тішуся не від того, що в Україні багато бідних людей, а сумую, що дуже мало багатих. Хочу, щоб ми перестали рахувати чужі гроші – синів Президента, олігархів Партії регіонів. А стид і ганьба, що ми в 90-х під проводом не донецьких, а львів’янина, уродженця Закарпаття Віктора Пинзеника розпочали ваучерну приватизацію українських промислових підприємств. Наші місцеві мали більше шансів стати олігархами, ніж донецькі. Чого лише вартували долотний, крановий, автобусний заводи, наукоємка промисловість. Хто збирав ваучери – Ахметов? Може якби зібрав, то наші люди мали б роботу і ті заводи були б працювали. Два тижні тому в Дніпропетровську Президент відкрив надсучасний металургійний завод. Хіба це зло, якби ми тут, в Дрогобичі мали таких український олігархів, які б тут будували заводи. Це совєцко-большевицька система забрала палаци і перетворила їх на конюшні. Ні один з тих, за кого ви голосуєте, не живе гірше українського Президента. Подивіться, як живуть ті, хто вам розказує, як живе Президент… (кінець цитати Петра Писарчука).
Відповідаючи на запитання про складну ситуацію із підприємствами Дрогобиччини, Петро Писарчук зауважив, що це питання слід вивчити глибше, а в загальному зауважив: «Російських грошей на теренах Львівщини набагато більше, ніж донецьких – через підставних осіб. Ті підприємства не можна було продати без погодження з місцевою владою… Деколи легше хату завалити і збудувати нову, ніж ремонтувати стару… Місцева влада вимагає хабарі і створює такі умови, що люди бояться сюди йти з грошима».
Про мас-медіа та свободу слова Петро Писарчук сказав: «Тиск на ЗМІ чиниться через гроші та особисті уподобання власника ресурсу. Свободі слова в Україні загрожує комерціалізація ЗМІ – це є основна загроза».
На прохання представника «Трускавецького вісника» головний регіонал Львівщини детальніше зупинився на темі стосунків центральної влади та органів місцевого самоврядування: «У Президента держави важелів впливу на мера є дуже мало. Мером Президент не керує. Бо будуть кричати, що «злочинна Партія регіонів» переслідує «демократичних» мерів. Лайдак, чи краде, чи не хоче працювати – прикривається політикою. В нас Партію регіонів усунули від влади виборці – на місцевих виборах. В місцевих радах ми маємо мізерно мало депутатів. Якщо я буду мати звернення від жителів Трускавця з фактами конкретних порушень, то в рамках закону «Про статус народних депутатів» буду впливати, щоб ситуацію у Трускавці виправити. Посідали в кабінетах з печатками в руках і чекають, щоб їм носили гроші. Янукович – Президент України, а ти – Президент міста. Та на жаль, в нас ще нема того розуміння, яке мало б бути. Бо ніяка влада не зробить людину та державу щасливою, якщо ми самі не перестанемо пити, красти, обманювати…».
На вже традиційне на прес-конференціях «а що будете робити, як не станете депутатом?», Петро Писарчук відповів: «Перехрещуся, як не стану депутатом. Але я впевнений, що буду депутатом. Ви, панунцю, дужче переймаєтеся тим, ніж я. Я абсолютно до цього ставлюся по-філософськи. Претендувати на провідне місце в партійному списку з 5% голосів підтримки – це було б верховним хамством з мого боку. Нас є 5 чоловік і хто нас там дуже слухає. Добре, що й так прислухаються».
На закид одного з журналістів, що часто критика Партії регіонів є справедливою, Петро Іванович зауважив: «Шановний панунцю, хочете слухати Ілика – слухайте його. Я в дечому навіть з ним погоджуюся. Так, критикувати Партію регіонів треба, це стимулює до дій, до виправлення помилок. Але коли брешуть ті, які нічого не роблять і не можуть, а людям напускають туману, то на це я мовчати не буду».
В переддень святкування 70-ліття УПА ця тема теж не могла залишитися непоміченою. Пряма мова Петра Писарчука:
– Я вітаю Вас і всіх наших громадян зі святом Покрови Пресвятої Богородиці і річницею від дня створення УПА. Якщо Ви дивилися вночі (в ніч на 13 жовтня – В. К.) «Велику політику» Кисельова, то, як на мене, там відбулася ґрунтовна, змістовна розмова вчених-істориків, які мають різний погляд на цю подію. Що мене втішило – що правда про ОУН-УПА сьогодні пробиває собі дорогу і серед тих всіх диспутантів лише один міністр освіти Табачник був опонентом. Бо історики сходилися на думці, що ми ще дуже мало знаємо про цю героїчну і водночас трагічну сторінку нашої історії. І я чомусь думаю, що якщо ця розмова відбувалася на телеканалі «Інтер» і ведучим програми був громадянин Росії, то це ознака того, що ми потихеньку підходимо до розуміння, що нехтувати тим, що відбувалося, українське суспільство, українська влада не мають права. Бо справа не в Партії регіонів. Будь-яка партія слухає, що їй говорять виборці. Якщо вона не буде слухати своїх виборців, то вони не будуть за неї голосувати. Проблема в тому, що велика частина громадян України, не знаючи всієї правди про ОУН-УПА, живе в полоні ілюзій, нав’язаних їм радянською владою. Я бачив людей на Сході України, які при розмові на тему УПА згадують своїх рідних, які загинули тут, кажуть «Убілі… бандьори…». І коли розказуєш, яка ж була насправді ситуація, ці люди не хочуть нічого чути. Ми мусимо все це перейти. В мене нема жодних сумнівів, що якщо не я, то мої діти доживуть до того дня, коли по темі УПА буде розставлено всі крапки над «і». УПА – це не тільки білий листок, це і білий, і чорний, ця тема потребує ще не одного об’єктивного дослідження. Вірю, що не так довго залишилося чекати….
На кінець прес-конференції Петро Писарчук подякував журналістам, що у вихідний день прийняли запрошення і поспілкувалися з ним, та додав: «Я собі і всім вам бажаю кращої дороги. Кожний громадянин України в тій чи іншій мірі є відповідальний за ту ситуацію, яка є в державі…».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень