Між знаменитим вже майже двісті років курортом Трускавець та порівняно молодим курортом Східниця знаходиться Борислав.
«Борислав сміється» – перше, що спадає на згадку при назві цього міста нафтовиків. Каскад асоціацій про Борислав такий: Іван Франко; Стефан Ковалів; євреї становили більше населення, ніж українці та поляки разом; місто із кількох сіл; галицька Каліфорнія; бруд, бідність, цигани; екологічні проблеми; нафта!
Проте це всього лише стереотипи, які до сучасного Борислава не пасують на всі 100%. Франко хоча й написав твір «Борислав сміється», але не був аж настільки пов`язаний із Бориславом, щоб вважатися сином цього містечка. Стефан Ковалів незаслужено забутий і пам`ять про нього земляки плекають не в останню чергу завдяки назві найдовшої і найбільш заселеної вулиці міста. Євреїв значно поменшало після Голокосту у ІІ світовій війні. Поляків переселили до Польщі. Кілька сіл (Тустановичі, Баня Котівська, Губичі, Мражниця) стали невід`ємною частиною великого розкиданого міста. Залишилися бруд, бідність, цигани, нафта та екологічні проблеми.
Фактично нерозкритим потенціалом Борислава є його туристична привабливість. Розташовуючись між двома курортами, Борислав і сам міг би бути курортом. Міг би, якби знайшовся бориславський Омелян Стоцький, якби справжню бориславську Нафтусю не тільки ретельно дослідити, а й прорекламувати, якби взятися за справу промоції Борислава тим, хто не лише вболіває за рідне місто, а й уміє досягати результатів.
Залишаючи в стороні тему перспектив Борислава як курорту (партнерського чи конкурентного Трускавцю та Східниці), зупинимося на іншій темі – екскурсійній. Відпочивальники зі Східниці однозначно їдуть через Борислав, але в ньому не затримуються. Відпочивальники з Трускавця їдуть подивитися цікавинки Дрогобича, Львова, відвідують бойківські весілля та оглядають чарівні краєвиди Закарпаття, проте про Борислав рідко хто з них чув. Чому? Нема такої пропозиції. І не тому, що нема попиту, бо звідки йому взятися, якщо робота з промоції Борислава туристичного знаходиться в зародковому стані. А відповідно кошти, які могли б надходити в місто, оминають Борислав…
Темі промоції Борислава була присвячена зустріч автора цих рядків із заступником міського голови Борислава з гуманітарних питань Сергієм Оленичем. Начальник відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради Роман Тарнавський поділяє нашу стурбованість. Адже в Бориславі є що показати гостям із різних куточків України та зарубіжжя. Десятки пам`яток архітектури різного стилю (чого вартують тільки колишній костел св. Варвари, а нині церква св. Анни, церква Успення Богородиці на Мразниці!), нафтові качалки, майже десяток яких знаходиться в одному лише міському парку культури та відпочинку, джерела справжньої природної Нафтусі (без труб, бюветів чи розведень іншими водами), вітражі Петра Холодного, ну і звичайно, історико-краєзнавчий музей.
Роман Тарнавський – історик-краєзнавець, автор багатьох наукових та науково-популярних праць, книг та статей, нагадує нам, що Борислав – це і паломницький центр, адже в церкві св. Анни на Волянці знаходиться така кількість мощей, яких не має жодна інша українська святиня. А відомих осіб, пов’язаних з Бориславом, теж немало – окрім Франка та Коваліва це видатні польські та єврейські діячі політики, науки, літератури, культури, мистецтва.
З дозволу пана Романа Тарнавського подамо коротеньку інформацію про церкву Успення Пресвятої Богородиці на Мразниці, яка напевно опиниться на карті туристичних шляхів Борислава. Детальніше про цю святиню, а також про інші цікаві місця Борислава – у монографії “Мразниця” (Львів, «Кобзар», 2008), одній із 50 книг історика Романа Тарнавського.
Отже, Успенська церква на Мразниці побудована після І світової війни (розпочато будівництво церкви у 1928 році, посвячено храм у 1929, а завершено у 1931). Над проектом побудови та оздобленням працювали відомі люди – архітектор Сергій Тимошенко та український митець Петро Холодний. Останній є автором чудових вітражів із зображеннями ангелів та святих. Храм п’ятибанний, збудований у стилі бароко та неоманьєризму, його висота 26 метрів, а площа становить370 кв. м. Головний престол церкви зроблено з натурального білого каррарського мармуру, з якого свої скульптури виготовляв великий Мікеланджело.
Можна дуже багато говорити про цей храм та його достоїнства, та краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Це ж стосується і інших об’єктів Борислава, які вартують уваги туриста – храми різних конфесій, бориславські нафтові качалки, меморіальні комплекси, місця розстрілів у ІІ світовій війні, експозиції музею, джерела Нафтусі та інших цілющих вод у дикій природі, гірськолижний відпочинковий комплекс «Крутогір», Буковиця, чудові краєвиди, які відкриваються з поблизьких гір. Окремої розмови вартує тема Борислава ностальгічного – для вихідців із міста та нащадків місцевих поляків та євреїв. Воістину, Борислав має потужний туристичний потенціал, він неначе той сплячий велетень, якого тільки треба розбудити…
Володимир Ключак
P.S. Наостанок – деякі фотографії з Борислава. 14 із 16 тут розміщених зроблені автором статті.
ТОП коментованих за тиждень