Вперше вірус Ебола був ідентифікований в екваторіальній провінції Судану і прилеглих районах Заїру (зараз Демократична Республіка Конго) в 1976 році. В Судані захворіло 284 людини, із них померло 151 особа. В Заїрі 318 (померло 280). Вірус був виділений в районі ріки Ебола в Заїрі, звідси й пішла назва. Вірус Ебола – загальна назва для вірусів одного роду Ebolavirus.
Хвороба Ебола (раніше називалася «геморагічна лихоманка Ебола») – гостра вірусна висококонтагіозна хвороба, що викликається вірусом Ебола та характеризується високою летальністю (50 – 90%). У природі резервуаром вірусу є головним чином кажани та мавпи. Вірус Ебола був вперше виявлений у 1976 р. в районі річки Ебола на території теперішньої Демократичної Республіки Конго. Відтоді спалахи цієї хвороби періодично з’являються в ряді африканських країн.
Про спалах гарячки Ебола у країни Західної Африки у 2014 р. вперше повідомлено у березні поточного року. Під час спалаху переважна більшість випадків реєструвалась у трьох країнах: Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне. На даний момент велика епідемія цієї хвороби спостерігається в Західній Африці (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал) із числом захворілих понад 3 тис. осіб (померло понад 1,5 тис. хворих). Перший хворий заразився від інфікованої тварини. Надалі має місце передача вірусу від людини до людини.
Зараз у світі продовжує збільшуватись кількість випадків хвороби, викликаної вірусом Ебола. Станом на 15.10.2014 року захворіло 8973 особи, з них 4484 померло. Захворюваність реєструється в Ліберії, Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Нігерії, Сенегалі, США та ряді держав Європи. Існує небезпека завезення даного захворювання і в Україну.
Гарячка Ебола входить до переліку хвороб, які здатні серйозно впливати на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах.
Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, або іншими рідинами організму інфікованої людини. Мисливці часто заражаються при білуванні кажанів, мавп, інших заражених тварин, а потім передають інфекцію іншим людям. Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами внаслідок тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю і належних бар’єрних методів захисту. Вірус Ебола виявляється в багатьох рідинах, що обумовлює інтенсивний штучний контактно-побутовий шлях зараження (через випадкове порушення цілісності шкіри, слизових оболонок). Існує можливість випадкового потрапляння виділень від хворих людей до слизових носа, ротоглотки, очей у здорових людей, які не були закриті масками чи захисними окулярами. Гарячка Ебола також не поширюється через їжу, воду, трансмісивно (тобто через укус комах).
Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались у природних осередках, самі стають джерелом зараження у своїх сім’ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки і мікротравми на шкірі.
Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7—8 днів). Різна тяжкість хвороби і частота летальних наслідків пов’язана з біологічними відмінностями виділених штамів вірусів.
Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м’язах. Дещо пізніше з’являється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-3-й день хвороби з’являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації (зневоднення).
Хоча при відвідуванні тих країн, де зараз спостерігається епідемія хвороби Ебола, ймовірність зараження є низькою, при відсутності особливої необхідності краще відмовитися від їх відвідування. У разі перебування на їх території слід дотримуватися наступних дій:
– уникати контакту з хворою або підозрілою на хворобу людиною;
– часто мити руки з використанням дезрозчинів;
– уникати контакту з кров’ю та біологічними рідинами будь-якої людини, особливо тих, хто хворий;
– не працювати з об’єктами, які можуть бути контаміновані кров’ю або біологічними рідинами інфікованої людини;
– не торкатися до тіла людини, яка померла від хвороби Ебола;
– не торкатися кажанів і приматів або їх крові і біологічних рідин, не торкатися та не їсти сирого м’яса цих тварин;
– уникати потрапляння до лікарні, де проходять лікування пацієнти з хворобою Ебола, за іншою медичною допомогою;
– у той же час, у разі появи лихоманки (температура тіла 38,6°С та вище) та будь-яких з інших наступних симптомів: головний біль, м’язові болі, діарея, блювання, біль у горлі, біль у животі або нез’ясовні синці чи кровотечі – необхідно відразу звернутися за медичною допомогою;
– обмежити контакти з іншими людьми по дорозі до лікаря, не відвідувати більш ніяких об’єктів, крім лікувального закладу.
Після повернення з тих країн, де зараз спостерігається епідемія хвороби Ебола, слід звернути увагу на своє здоров’я та слідкувати за ним протягом 21 дня (щонайменш щоденно проводити термометрію).
У разі появи в цей період симптомів описаних вище, необхідно застосувати марлеву пов’язку (з 4 – 5 прошарків марлі) та відразу звернутися за телефоном за медичною допомогою.
Необхідно обов’язково попередити лікаря про перебуванні протягом попередніх 21 діб у країнах Західної Африки.
Соломія Круц, лікар-епідеміолог відділення організації епідеміологічних досліджень Дрогобицького міжміського відділу лабораторних досліджень ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень