Чи повинна ЮО подавати повідомлення за ф. № 20-ОПП з інформацією про відокремлені підрозділи, філії, представництва та в який термін вноситься дана інформація до Єдиного банку даних юридичних осіб/ Реєстру самозайнятих осіб?
Згідно з п. 15.1. ст. 15 розд. І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (п. 22.1 ст. 22 розд. І ПКУ). Об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 гл.6 розд. ІІ ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (п. 64.3. ст. 64 гл.6 розд. ІІ ПКУ).
Порядок обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням визначений розділом VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), із змінами (далі – Порядок).
Форму за № 20-ОПП «Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» визначено у додатку 11 до Порядку (далі – повідомлення за ф. № 20-ОПП). Таке повідомлення подається протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню (п.63.3 ст.63 ПКУ, п. 8.4 розд. VIIІ Порядку).
Таким чином, відокремлений підрозділ юридичної особи (у т.ч. філія, представництво) є платником податків. Він зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюється діяльність або щодо яких виникає обов’язок із сплати податків та зборів у відокремленого підрозділу шляхом подання до контролюючого органу повідомлення за ф. № 20-ОПП.
Юридична особа подає до контролюючого органу повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність юридичною особою, крім об’єктів оподаткування, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи в установленому порядку.
Слід зауважити, що у разі закриття відокремленого підрозділу відокремлений підрозділ подає до контролюючого органу повідомлення за ф. № 20-ОПП з інформацією про закриття таких об’єктів оподаткування, а юридична особа – повідомлення за ф. № 20-ОПП з інформацією про відкриття об’єктів оподаткування, що не припиняються із закриттям відокремленого підрозділу. Так само подаються повідомлення і разі передачі об’єкта відокремленого підрозділу на баланс іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи або якщо внаслідок організаційних чи інших змін об’єкт перестав бути об’єктом оподаткування відокремленого підрозділу.
Контролюючий орган вносить до Єдиного банку даних юридичних осіб інформацію про об’єкти оподаткування після отримання повідомлення за ф. № 20-ОПП.
Оскільки ПКУ не встановлено спеціальних строків опрацювання повідомлень за ф. № 20-ОПП, то контролюючі органи керуються строками виконання документів, визначеними Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242. Контролюючий орган вносить до Єдиного банку даних юридичних осіб інформацію про об’єкти оподаткування протягом 30 днів після надходження (реєстрації) повідомлення за ф. № 20-ОПП до контролюючого органу.
В окремих випадках, коли повідомлення за ф. № 20-ОПП містить значний обсяг інформації про об’єкти оподаткування, наприклад, про об’єкти оподаткування великих платників податків, термін опрацювання такого повідомлення може бути збільшено, про що має бути поінформовано платника податків (із зазначенням причин).
Новий звіт з ЕСВ з’явився в “Електронному кабінеті платника”
З 1 липня поточного року для платників єдиного внеску розширено функціонал електронного сервісу «Електронний кабінет платника» (cabinet.sfs.gov.ua). Так, платники мають можливість підготувати, заповнити та надіслати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за новими формами.
Нові можливості кабінету забезпечують повний спектр послуг для суб’єктів спрощеної системи оподаткування (І та ІІ група) щодо подання звітності відповідно до вимог чинного законодавства. Користуючись режимом приватної частини «Введення звітності», платники мають змогу створити та надіслати до контролюючих органів в електронному вигляді:
– податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця та податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи – юридичної особи;
– податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (податковий розрахунок за ф. 1-ДФ);
– звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; повідомлення про прийняття працівника на роботу.
За результатами обробки звітності квитанції 1 та 2 розміщуються в режимі «Вхідні/вихідні документи» особистого кабінету.
Завдяки доопрацюванню ЕКП в частині подання звітності кількість користувачів зазначеного сервісу збільшилась вдвічі та станом на 06.07.2016 складає 1,8 млн.осіб.
Нагадуємо, що вхід до особистого кабінету здійснюється при наявності електронного цифрового підпису. Його можна отримати у будь якому Акредитованому центрі сертифікації ключів, а також безкоштовно в АЦСК Інформаційно – довідкового департаменту ДФС (http://acskidd.gov.ua/).
Особливості формування платником ПДВ податкового кредиту без отримання податкової накладної, у разі якщо вартість наданих послуг визначається за показниками приладів обліку
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (Кодекс) до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі іх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, зазначені у п. 201.11 ст. 201 Кодексу, а саме: – транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форму яких встановлено міжнародними стандартами;
– касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування податку);
– бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 36 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу;
– податкова накладна, складена платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 цього Кодексу та зареєстрована в ЄРПН.
Таким чином, якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг с підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.
Про розстрочення сплати податків платниками податків
Розстрочення податкових зобов’язань передбачено статтею 100 Податкового кодексу України та Порядком розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків, який затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574. Платник податків, який звертається до органу фіскальної служби із заявою про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов’язання.
Органи державної фіскальної служби надають розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції згідно із законодавством.
Для розстрочення податкових зобов’язань платник податків звертається до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов’язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити, а також термін розстрочення. При цьому, окремо вказуються суми, термін сплати яких ще не настав, а також суми згідно актів перевірок. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: аналізу фінансового стану; графіку погашення розстрочених сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Підставою для розстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу. На розстрочені грошові зобов’язання пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання договору до закінчення строку дії договору про розстрочення грошового зобов’язання.
Шляхом проведення поступових розрахунків з бюджетом, підприємства нарощують свої обсяги виробництва, отримують можливість вийти із скрутного фінансового становища, залишитися платоспроможними, зберегти робочі місця працюючим, уникнути накопичення боргів.
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ
ТОП коментованих за тиждень