ями до Трускавецької міськради зі Львова передали документ, який засвідчує внесення до переліку пам’яток культурної спадщини пам’ятника членові ОУН, вояку УПА Роману Макомацькому. Привіз його ініціатор та організатор спорудження пам’ятника член історико-просвітницької і правозахисної організації «Сумління» трускавчанин Богдан Гуцило.
Поява у Трускавці пам’ятника славному землякові має свою історію – не без ускладнень та навіть терня на шляху до втілення задуму. Сьогоднішній монумент – реконструкція первинного пам’ятника, його відродження.
– Задум щодо спорудження пам’ятника Роману Макомацькому визрів у 1989 році, – розповідає Богдан Гуцило. – Тоді ж громадою розпочали збір коштів на його побудову. До 1995 року уже нагромадилася певна сума, з усього було видно, що трускавчанам самим не під силу назбирати більше грошей, тому вирішили будувати пам’ятник на зразок невеличкого погруддя чи щось подібно, виходячи з фінансів. Звернутися до тодішньої місцевої влади в особі міського голови Богдана Матолича. Слід віддати йому належне, бо вислухавши мене, ініціативно підключився до втілення задуму з тим, щоб пам’ятник був збудований не занадто скромний, а відповідав величі нашого Героя.
Тоді ж, за словами пана Гуцила, коли з грошами стало більш-менш ясно, почали вирішувати інші сторони втілення почину. За порадою скульптора Володимира Ропецького зі Львова пам’ятник вирішили зводити з каменя-пісковика. Смішний курйоз, що трапився при пошуку матеріалу: у Львівському міському господарстві на матеріал для пам’ятника Макомацькому запропонували… знесеного наприкінці вісімдесятих кам’яного «вождя». Висловивши подивування з такої пропозиції, Богдан Гуцило, звісно ж, відмовився від неї. Камінь знайшли і невдовзі трускавчани та гості побачили у парковій зоні курорту монумент славного земляка.
– Та як це у нас, на жаль, буває, – продовжував свою розповідь Богдан Гуцило, – не вміємо шанувати своїх Героїв. Пам’ятник через деякий час стояв недоглянутий, бувало, що навіть, осквернений. То ж, довелося робити його реконструкцію, знову знадобилися чималі кошти. Попервах для оновлення та облаштування пам’ятника треба було п’ять тисяч гривень, згодом, через інфляцію, сума побільшала вдвічі.
Цього разу Богдан Гуцило знову завдячує владі – тепер уже в особі нинішнього міського голови Лева Грицака. Лев Ярославович, свідчить пан Богдан, без зайвого обдумування витяг потрібну суму зі своєї кишені й вручив гроші йому та тому ж Володимирові Ропецькому, котрий відразу взявся за роботу. Всередині березня цього року оновлений пам’ятник знову милував око трускавчан та приїжджих.
– Що дає цей папірчик, що я привіз зі Львова? – перепитав, повторивши моє запитання Богдан Гуцило. – А те, що пам’ятник відтепер є об’єктом, який охороняється державою. В буквальному розумінні біля монумента не буде охорони, але, скажімо, за його осквернення людину вже притягнуть до серйозної відповідальності, а не просто пожурять за хуліганські дії й відпустять. Це вже об’єкт державної ваги, а не просто якась ліпка чи сувенір.
Тішить, що наш славний земляк Макомацький усе-таки стоїть та возвеличує нашу історію в очах приїжджого люду, він такий стійкий, як за життя, він – наш Герой.
ТОП коментованих за тиждень