Можна фізично не перебувати в Трускавці, але в той же час відслідковувати всі події БлогерФесту «TRUTHкавець». А все – завдяки блогу skrypin.ua Романа Скрипіна, котрий дав можливість «заочного» входу на всі панельні дискусії від початку до кінця.
Враження від першого дня БлогерФесту можна почитати в статті «Хто медіа годує, той його й танцює» (посилання http://protruskavets.org.ua/hto-media-hoduje-toj-joho-j-tantsyuje/). Але ця стаття – тільки краплина в морі відгуків про фестиваль, його описів та вражень від цього заходу. Звичайно ж, найцікавіше читати думки самих блогерів. Для прикладу, Зої Казанжи з Одеси.
– Я думала: ну хто там прийде на ті дискусії? – пише Зоя Казанжи. – У місті тисяч 20 жителів. Разом з немовлятами. Ну так, ще є відпочиваючі. Але ж у них режим, Нафтуся і масажі. Але зала у найкращому 5-тизірковому готелі Міротель була заповнена вщерть всі три дні. І місцевими, і приїжджими. Мікс публіки із представників всієї країни 🙂 Мене особисто вразив Сергій, який приїхав з Вінницької області не воду пити, а спеціально поспілкуватися з блогерами. І спілкувався! Був на всіх дискусіях і презентаціях. Нам всім не вистачає оцього спілкування в реалі. Це правда. І ми абсолютно політизовані, заточені вже на майбутні вибори, глибоко переймаємося і власним майбутнім, і майбутнім країни. Принаймні, зала на темах “Вибори Президента” і “Україна завтра” була заповнена повністю. У нас багато всього непроговореного. Не виговореного. На багато питань ми не маємо відповідей. Ми лише зараз вчимося культури дискусій, тональності дискусій, вчимося слухати і чути одне одного. Особисто мене тішать такі формати. Вони задають вищу планку, тому що живе спілкування точно відрізняється від фейсбучного.
Ну і приємно читати хороші слова про сам Трускавець, а не лише про БлогерФест.
– Я ніколи раніше не була в Трускавці. І дарма. Стільки часу витратила, не знаючи про те, яке прекрасне це місто, чарівне, затишне, гарне, – ділиться враженнями блогерка Олена Добровольська. – Головне, що я для себе відзначила – не відчувається токсичності у повітрі так, як відчувається в моїй рідній Одесі. Новобудови гармонійно вписуються у загальний ландшафт. Тут весь час хочеться ходити пішки, тут зовсім інакший ритм, привітні усміхнені люди… Є таке єврейське висловлювання – осім хаім – насолоджуватись життям. Так ось, місто Трускавець – це осім хаім.
– Треба би любити Трускавець в собі, а не себе в Трускавці, – пише згадувана вище Зоя Казанжи. – Але що поробиш, коли я раптом полюбила свій спокій і свій настрій в цьому не банальному місті. Куди, я думала, їздять виключно лікуватися. Лікуватися само собою. Он слоган міста «Трускавець – місто здоров’я» написали навіть на милі в сувенірній крамничці 🙂 Тому сюди і їздять пити Нафтусю, Юзю, Софію і ще десяток вод з виключно жіночими іменами в назвах. Я, до речі, так і не спробувала. Залишила на потім. Бо не хотілося забирати із Трускавця все разом. А ще сюди можна їхати за спокоєм. За розміреним життям. І за спілкуванням, як виявилося. А раптом надумаєте їхати до Трускавця, майте на увазі, що хороші готелі саме зараз активно бронюються на осінні та зимові канікули. З Києва до Трускавця є прямий потяг. В самому Трускавці є більше десятка мінеральних джерел, купа прекрасних дерев’яних вілл XIX – початку XX сторіччя, 6 храмів, церков, костьолів, три музеї, в тому числі унікальні гобелени визнаного майстра Михайла Біласа (але про це я напишу окремо), Курортний парк. І ще одне, важливе. Трускавець – це місто, яке не засрали.
Чому ми так багато цитуємо саме Зою Казанжи? Можливо тому, що модерування нею дискусійної панелі «Життя-біль», котра проходила в суботу ввечері (6 жовтня), було настільки вдалим, що не будучи особисто присутнім саме на цій панелі, переглянув її аж двічі у записі. Розмова була присвячена не журналістиці, від «якості» якої інколи аж нудить, не політиці, від якої нудить ще більше, і не виборам Президента, тема яких на БлогерФесті замість дискусії перетворилася в хвалебну оду Порошенкові. Говорили про життя, про те, що нас болить, про проблеми особисті і проблеми загальноукраїнські.
Учасники цієї панелі – Татуся Бо, Мох Перкалаба, Зоя Казанжи, Олена Добровольська, Андрій Полтава та о. Олександр Дедюхін. Звісно, не варто переповідати почуте, бо є можливість ознайомитися з повною версією панельної дискусії.
Але все ж хочеться зупинитися на декількох нюансах, завдяки яким ця панель (як і інші) на БлогерФесті була динамічною, цікавою, веселою та потрібною. Адже саме в нюансах, в деталях криється суть.
1. Татуся Бо. Її «Балада про небриті ноги» на завершення дискусії – один з незабутніх моментів. А її влучні зауваги та ілюстрації з життя додавали цього життя в розмову. Без Татусі Бо ця панель була б пріснуватою.
2. Отець Олександр Дедюхін. Чіткий меседж: говорити треба не про зраду, а про перемогу. Його присутність не дозволяла «занадто» матюкатися. Духовність людини – це табу, над таким не сміються: це відчувалося протягом всього фестивалю, а не лише на цій панелі. Ясна річ, його анекдоти та історії з життя (для прикладу, як 80-річні бабусі побилися на дні народження) були родзинками в смачному панельному кексі.
3. Андрій Полтава та Мох Перкалаба. Врівноваженість, якої треба повчитися. Пофігізм. Небагатослівність і водночас глибина думки (попри «забудькуватість» Моха Перкалаби). Спрямованість на позитив. Бо життя – це не те, що було (спогади) і не майбутнє (чи буде воно і яке?), життя – це, за висловом Перкалаби, тепер, та секунда, в якій ти перебуваєш.
Про БлогерФест «TRUTHкавець» говоритимуть ще довго. Розбиратимуть по цитатах, по «кісточках», згадуватимуть, порівнюватимуть, може й критикуватимуть, але, напевно, все ж частіше хвалитимуть. Якщо вже навіть вороги згадують (прямий ефір «Вечір з Владіміром Соловйовим» на каналі «Росія-1» від 08.10.2018), значить фестиваль – це не просто тусовка кільканадцяти цікавих людей, а щось значно більше та важливіше, якщо не сказати величніше.
Перший млинець не став у горлі, і, як написала журналістка Ніна Федько, «реальність перевершила очікування». На адресу головного організатора дійства, нашого трускавчанина Богдана Процишина, вже написано багато подячних слів від блогерів. Тож хочеться подякувати йому і від імені Трускавця та трускавчан, адже він зробив велику, просто колосальну роботу, потрібну і вагому справу, «затягнувши» БлогерФест до Трускавця.
Богдан Богданович прекрасно розуміє, що життя – це позитив. Тож тепер і Трускавець в уяві багатьох асоціюватиметься саме з позитивом.
На фото: 1) Олена Добровольська, 2) о. Олександр Дедюхін, 3) Мох Перкалаба та Татуся Бо, 4) Зоя Казанжи та Андрій Полтава.
Володимир Ключак, фото Ростислава Шпука
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень