Курортний Трускавець має багато друзів і щороку збагачується новими містами-побратимами. Про партнерські відносини нашого міста і те значення, яке вони мають для нашого курорту – спілкуємось з міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським.
– До початку Вашої каденції Трускавець мав партнерські відносини, окрім кількох українських міст, здебільшого з містами Польщі. Відколи Ви стали міським головою, географія наших партнерських відносин змінилась. Яких партнерів ми маємо сьогодні?
– Якщо брати географічно, ми також додали двох партнерів в Польщі, але на крайньому заході Польщі. Досі ми мали партнерство з містами, які розташовані в близькому до кордону з Україною регіоні. Східна і Західна Польща, до речі, сильно відрізняється. Крім цього у нас ще був партнер із Словаччини. Що стосується долучення нових міст-партнерів з інших країн, то за останні кілька років ми отримали партнера з Кіпру. Отримали партнера з Китаю, – місто-курорт Ліань. Також – земля Ватлінген (Нижня Саксонія, Німеччина). І зовсім нещодавно ми підписали угоду з курортним містом Італії К’янчано-Терме (земля Тоскана).
– Що насамперед передбачають собою партнерські угоди? Вони начебто і не зобов’язують сторони ні до чого, але, тим не менше, дають можливість будувати якусь співпрацю…
– Згадуючи останню підписану партнерську угоду з К’янчано-Терме, – це справді лише загальні фрази, ніби жест доброї волі та усвідомлення того, що ми хочемо дружити. Це підтримання певних людських цінностей. Але, в той же час, коли ти отримуєш партнера в іншій країні, – ти отримуєш точку опори. І коли ти починаєш спілкуватись, до прикладу, з тими ж туристичними фірмами чи якимись фондами, – вони в першу чергу питають, – чи є у Вас партнер у нашій країні? З цим ми стикнулись ще три роки назад, коли я був на засіданні одного німецького фонду. Після цього фактично ми трансформували наші неформальні відносини у офіційне партнерство з громадою Ватлінген. І вже ці відносини трансформувались у хороші спільні грантові проекти. Зокрема ми виграли грант по фінансуванні розробки стратегії на 10 років. Ми зараз впроваджуємо (уже почались роботи) по будівництву нового водогону від водосховища до території водоканалу, де в наступному році буде робитись нова фільтраційна станція. Цим проектом, я сподіваюсь, ми значно покращимо якість води в частині міста.
Окрім цього маємо проект, що стосується МНС. Повернулась делегація Трускавця з Ватлінгена, яка ознайомлювалась з роботою споріднених служб там. Ми виграли в цьому році ще один грантовий проект на 50 тисяч євро, за які має бути придбана машина для нашої пожежної частини. Взагалі ідея наших партнерів німецьких полягає в тому, щоб розширити географію нашої пожежної частини, зробивши ще один підрозділ, який буде мати формат добровільності, так як це відбувається в Німеччині. Там кваліфіковані професіонали працюють в населених пунктах більше 100 тисяч осіб. В усіх менших – добровільні пожежні дружини. Такий досвід нам був невідомий. Тому такими візитами ми розширюємо горизонти тих, хто є в складі делегації, – вони бачать інші практики, бачать, як це відбувається в іншій країні. А кожна країна має свою специфіку, італійці – свою, китайці – свою. Але чим багатший ти на цей досвід, – тим більше ти дієздатний у плані прийняття правильних рішень тут.
Крім того, не можна тішити себе думкою, що всі про нас знають. Світ великий. Багато хто не знає про наше існування. Тому треба розказувати про нас, про нашу унікальність. Тому кількість партнерів трансформується у чисто народну дипломатію.
– Серед мешканців Трускавця є скептики, які вважають, що такі поїздки нічого корисного нашому місту не приносять, а ті міжнародні візити – це лише привід для чиновників поїздити по світу. Що можете сказати з цього приводу?..
– Я можу сказати лише, що це дорогий привід для чиновників. Ми ж здебільшого їздимо за свої гроші. Ні, є виключення, звичайно, – в Німеччину поїздка відбувалась за кошти грантового проекту.
– Тобто на бюджеті міста ці поїздки не відбиваються?
– Вони відбиваються на сімейному бюджеті. Це досить дороге задоволення, але ти розумієш, що воно мусить бути. А що стосується того, потрібно воно чи ні.. От дивіться, виграли ми, завдяки співпраці з Німеччиною, майже 800 тисяч євро. Ці гроші ніколи б не прийшли в Трускавець, якби у нас не було цих контактів, якби я перед цим чотири чи п’ять разів не відвідав Німеччину, якби вони не приїхали три чи чотири рази до нас. Ми їх тут зустрічали, розказували, показували все. Під лежачий камінь вода не тече.
Що стосується польських партнерів, – співпраця і спілкування відбувається не лише в містах-партнерах, вона відбувається і на різних форумах. Це завжди дає інформаційний привід. І, якщо ви заїдете в Польщу, то побачите, що мало який поляк не знає про Трускавець. Практично всі знають. І це є заслуга всіх тих візитів і всіх наших міст-партнерів, яких у нас багато в Польщі. Вся ця тривала робота вилилась у майже 50-кратне збільшення кількості відпочивальників з Польщі, які приїжджають до Трускавця. І їх кількість з кожним роком зростає. Вони з великим відривом посідають перше місце в числі іноземних гостей. Тому говорити про те, що це неправильно, непотрібно, – це від лукавого.
Я розумію, є скептицизм, коли мова йде про віддалені країни. До прикладу та ж Італія, – мовляв вона далеко і що та співпраця може нам дати. Але для них дуже важливими є проекти, пов’язані з історією. В нас же теж є багато історичної спадщини, історичних пам’яток, які зараз м’яко кажучи в не зовсім гарному стані, які потребують збереження. Тому нам звичайно цікавим є залучення ресурсів під такі проекти. Тому ми обов’язково будемо брати участь в таких спільних проектах. Наш італійський партнер буде поводиром, так як ми, на жаль, не є ще членом Євросоюзу і ми не маємо прямого доступу до цих програм. А в них є. То чому нам не користуватись тими можливостями, які відкриває для нас таке партнерство?.. При тому, що це взаємовигідно.
От, до прикладу, відбувався збір підписів для відміни конкурсу оперних співаків пам’яті Мусліма Магомаєва. У нас дуже тісні стосунки між Україною та Азербайджаном. У нас є спільний фронт, спільний ворог, так як за спинами вірменів також прослідковується чіткий російський слід. Вони нам співчувають у наших бідах і роблять це щиро. До нас в Трускавець приїжджає дуже багато азербайджанців. Ви самі проводили опитування минулого чи позаминулого року і питали людей, скільки вони витрачають приблизно тут грошей. Хто найбільше тут витрачає? Азербайджанці. Один азербайджанець на відпочинку у Трускавці тратить часом більше, ніж ми з бюджету на цей конкурс. А їх приїжджають тисячі. В таких ситуація складається враження, що деякі трускавчани хочуть аби було гірше. Це може породити міжнародний скандал (збір підписів про скасування конкурсу – авт.). Муслім Магомаєв є видатним азербайджанським співаком, він похований на алеї, поряд з Гейдаром Алієвим, він був особистим другом екс-президента. На конкурс до нас приїжджав навіть посол Азербайджану. Зараз патронує цей конкурс перший віце-президент, дружина Гейдара Алієва. Цей конкурс є на високому рівні. І я вже навіть не говорю про те, що ми за невеликі кошти з бюджету міста створюємо можливість для наших талановитих співаків проявити себе, так як подібного конкурсу в Україні немає. Для них відкриваються інші великі сцени, Азербайджану в тому числі.
– В минулому році ми розпочали співпрацю з китайським містом Ліань. До сьогодні який є прогрес у цій співпраці? І які перспективи можуть чекати на нас в рамках цієї співпраці?
– Співпраця поки що є обережна. Я вже був кілька разів у Китаї. Трускавець є співорганізатором Форуму міст шовкового шляху. Ми фактично одні із перших поставили свій підпис на цьому документі. Це дуже могутня держава, – велика, з величезною кількістю людей. Її ніхто не ігнорує в світі. Говорити про те, що китайці зараз приїдуть у Трускавець і будуть пити Нафтусю можна, але для цього треба створити певні умови. Але, щоб знати які потрібно створити умови, ми маємо мати постійний контакт. Якщо ми не будемо їздити туди, а вони до нас, ми цього і не знатимемо. Це коли говорити про туристів. Але можна говорити про тих же бізнесменів, які можуть вкладати гроші в Трускавець і це може виглядати досить масштабно. Якщо на те пішло, то мої візити в Китай дали поштовх інвесторам, які зголосилися, зацікавилися інвестуванням у Трускавець. До прикладу маємо зараз відкритий конкурс по оренді земельної ділянки під аквапарк. Якщо цікавляться Трускавцем на одному кінці світу, то можуть зацікавитись і на іншому. Але випадковостей в житті не буває. Завжди треба працювати, публічно, відкрито. Так, воно не зразу відбувається. Є ж навіть правило, яке говорить, що з десяти дій дев’ять проходить впусту, а десята породжує продуктивний успішний результат. Зараз, на четвертому році нашої каденції, я бачу, наскільки зросла кількість зацікавлених людей, кількість інвестицій. Це все трансформується через наші постійні контакти. І коли інвестори бачать, що у нас безпечно, чисто, що у нас є ріст кількості відпочиваючих, то чому б сюди не вкласти гроші і не заробляти на цьому?.. І чому Трускавцю не отримати з цих інвестицій додаткові податки, які зрештою підуть тут на капітальні вкладення, зарплати і т.д.
– Вас часто звинувачують в тому, що велику частину свого робочого часу Ви витрачаєте на закордонні поїздки, відрядження. Чи вартий цей витрачений час тих результатів, які маємо?
– Воно варте, однозначно варте. По перше, це частина моєї роботи. Якщо брати взагалі ту кількість годин, яку я по графіку зобов’язаний працювати, то я працюю в рази більше. Цей час ніхто мені не рахує. Ніхто ж не стоїть з годинником, не дивиться, коли я йду з роботи. А це часом може бути 22.00, 23.00 чи навіть північ. Всі сплять, а мер працює. Ніхто ж про це не думає, не скаже, що може теж треба відпочити, бо є своя сім’я, батьки, яким треба теж приділити увагу. Бачать лише те, коли я десь відлучився. Я до цього ставлюсь по-філософськи, бо не помічають лише того, хто нічого не робить. Якщо помічають – значить я працюю і мою працю помічають. Хтось критикує, а хтось мовчки співчуває. І слава Богу! Рухаємось далі.
– Останнє з міст, з якими ми підписали угоду – це італійський курорт К’янчано Терме. Поділіться враженнями від поїздки. Це теж курорт, можливо трохи іншої специфіки. Які саме точки дотику між нашими містами бачите?
– В нас є кілька партнерів-курортів. В Польщі – Ріманув Здруй, в Китаї – Ліань. І тепер в Італії К’янчано Терме. Саме слово “терме” говорить про те, що там є термальні води. Воно нагадує чимось наш Трускавець – своїм ландшафтом, там теж гірська місцевість, перепад висот. І навіть приблизними масштабами відпочиваючих. Приблизно 230 тисяч відпочиваючих, за словами їхнього мера, вони мають в рік. Але більшість із них приїжджають на кілька днів. Невелика частина людей приїжджає на триваліший період – це за рахунок держави відбувається. Здебільшого це пенсіонери. Є кілька великих бальнеолікувальниць. А в основному люди перебувають в невеликих віллах, пансіонатах. Приблизна кількість ліжкомісць там – біля 8 тисяч, а це майже в два рази менше, ніж в Трускавці. Хоча саме містечко є більше, близько 30 кілометрів квадратних по площі. Цікаве таке, чисте, охайне, зі своєю історією. Ми були в музеї, бачили їхні розкопки. Там колись жили етруски і їхні археологічні знахідки датовані близько двох з половиною тисяч років тому. Це вражає, відчувається те, наскільки глибинна і масштабна цивілізація.
Такі партнери потрібні, не лише для Трускавця. Щоб розуміти, що є інший світ, інша, багата історія, є люди, з якими можна спілкуватись і ділитись досвідом. І чим більше я спілкуюсь, тим більше розумію, що Трускавець не в таких уже й поганих позиціях, навіть серед тих же європейських курортів. Чомусь дуже багато людей, особливо зараз в соціальних мережах, намагаються принизити своє місто. Але ж треба навпаки хвалити своє. От, до прикладу, була у нас масштабна наукова зустріч, присвячена нашим трускавецьким лікувальним водам. Яка вкотре доводить, що ми унікальні в цьому плані, унікальна наша Нафтуся. І про це треба щодня говорити, постійно нагадувати усім, – і старшим людям, і підростаючому поколінню. І навіть різними мовами. І, знову ж таки, чому треба їздити. Бо це спонукає візити різних делегацій до нас, які цікавляться нашим містом. І ми маємо вивчати нове, – нові мови, ставати освіченішими, виховувати наше підростаюче покоління таким, ставити високі європейські стандарти і прагнути до цього.
– Партнерські відносини передбачають собою ініціативу одного з партнерів, коли лише розпочинається дружба. Як це відбувається у нас? Ми самі напрошуємось до майбутніх партнерів чи буває й таке, коли іноземні міста самі ініціюють майбутню дружбу з нами?
– Тебе помічають тоді, коли ти є активний. Коли я їду за кордон, я не сиджу там у замкнутому просторі. Я спілкуюсь там з людьми, з засобами масової інформації, відвідую форуми і т.д. Це помічають. Якщо це цікаво комусь з іноземних міст, ми розпочинаємо контактувати. І ці контакти можуть згодом трансформуватися у подальшу співпрацю, подальші партнерські відносини. От, до прикладу, був я на Форумі економічному в Криниці (Польща). Ми підписали угоду партнерську зі спілкою сеньйорів. У Польщі сеньйори – це активні люди зрілого віку, які вже на пенсії, але ще мають достатньо сил і можливостей себе проявити. Ми підписали цю угоду і автоматично стали першими містом, прихильним до сеньйорів. Чомусь саме ми ним стали. Бо в Польщі, з якою ми давно працюємо, Трускавець – це місто, яке найбільше на слуху, як курорт. Людям з кожним роком все більше і більше подобається сюди приїжджати, вони хочуть тут бути , їм тут комфортно. Трускавчани гостинно їх приймають, знають, як з ними поводитись і вони почувають себе тут, як удома. Це прекрасно і це дає отакі результати.
– Які плани має курортне місто Трускавець на найближчий час і які перспективи маємо саме в плані іноземної співпраці?
– Ми мали переговори з турецьким містом Кемер. Також кілька місяців тому приїжджав до мене керівник турецьких авіаліній. І у Львові ми з ними перетинались. Ми вже передали матеріали про наше місто в Кемер. До слова, Анталія недавно розпочала процес партнерських відносин зі Львовом. А Кемер це теж знаменитий курорт, трохи меншого масштабу. Сподіваюсь, що найближчим часом ми розпочнемо процес створення партнерських відносин з цим містом. Для турків, як зрештою і для будь-кого іншого, важливо бути впевненим у тому, що тут безпечно, що місто відповідає стандартам партнерства, які ставлять перед собою їхні міста. Наявність міста-партнера дає зелене світло, що можна їхати сюди. От до прикладу, до нас приїжджає велика делегація мерів з Німеччини. Близько 40 чоловік. Вони ніколи б сюди не приїхали, якби ми не мали партнера в їхній країні, якби перед тим представники нашого міста-партнера не відвідали наше місто і не розповіли іншим про те, що тут добре, тут безпечно, тут є що побачити і сюди варто їхати.
– Розвиваючи дружні відносини, особливо з іноземними партнерами, не можна не думати про логістику. Якщо ми працюємо над залученням іноземних туристів, ми повинні робити певні кроки для того, щоб забезпечити доїзд цих людей до нас. Я розумію, що багато речей від нас не залежить і такі рішення здебільшого приймають на вищому рівні. Але, все ж таки, які ініціативи виходять від нас задля того, щоб покращити транспортний зв’язок з нашим курортом?
– Відколи я став міським головою, ми тісно співпрацюємо з Львівським аеропортом, особисто з директором. Вона неодноразово до нас приїжджала. У нас є контакт і ми одне одного підсилюємо в цьому плані. Вона розуміє, які напрямки цікаві Трускавцю, куди ми їздимо на туристичні виставки, і відповідно сприяє відкриттю рейсів у ці напрямки. Це, якщо говорити про авіасполучення. І ви бачите, як за останні кілька років зросла кількість авіарейсів з Львівського аеропорту і як зріс відповідно пасажиропотік. Гріх цим не користатись нам.
Планується відкриття відновленої дороги через Пустомити до Меденичів, що десь на кілометрів 20 скорочує відстань від Львова до Трускавця. Що стосується залізничного сполучення – ті рейси, які зараз є до Трускавця – вони заповнені. Говорити про те, що якісь поїзди будуть знімати підстав немає. Крім того ми з бюджету міста виділяємо кошти, хоч наші гості до нас електричками не їздять, на оплату користування цим транспортом пенсіонерів, пільгових категорій пасажирів.
Окрім цього відкрилась нова автостанція. Вона є невеликою, але достатньою для того, щоб приймати наявну кількість автобусних рейсів. Роботи ще ведуться над встановленням критих перонів. Ну і на завершення має бути заасфальтована вся територія автостанції. Це теж, в певній мірі, ніби нові ворота до міста, адже ми всі пам’ятаємо, яка та автостанція була. Хоч вона ніколи Трускавцю і не належала, належала обласній транспортній структурі. Той гадюшник, який там був, він просто нищівний вплив мав і на мою свідомість і на свідомість будь-якого трускавчанина, якому не байдуже наше місто. Зараз все змінилось і та частина міста вже віджила.
Загалом це все спільна робота. Не лише наша, але й представників санаторно-курортної сфери, яким теж цікаво, щоб місто розвивалось, щоб було більше відпочиваючих. Їм теж цікаві партнерські відносини, бізнесові відносини. І чим більше таких контактів – тим більша ймовірність того, що буде збільшення кількості відпочиваючих, нові бізнесові угоди, нові партнерські відносини. Я від цього радий і це є невід’ємною частиною моєї роботи. Я й надалі займатимусь цими питаннями, як міський голова.
– Дякую Вам за спілкування. Сподіватимемось, що справді всі наші партнерські відносини приноситимуть і збільшення туристичного потоку, і фінансову вигоду, і новий досвід для нашого міста.
Спілкувалась Ніна Федько, Трускавець Онлайн
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень