Відразу після закінчення ІІ світової війни совєти перетворили курортну столицю Польщі та Європи у колгосп імені Шевченка. В деяких віллах Трускавця розмістили конюшні, в костелі – склад калійної солі для колгоспу. Місцеві з жахом дивилися на те, як різко занедбується справа, якій Раймунд Ярош присвятив все своє життя. Багато в чому і зараз маємо відгомін тих кількох прикрих післявоєнних років. Для прикладу, до сьогодні занедбаними є Помірки, котрі до 1939 року були фактично другим Трускавцем. А чимало споконвічних трускавецьких земель відійшло навколишнім селам – з курортних земель зробили землі сільськогосподарського призначення.
Проте були серед вищого совєтського керівництва і мудрі люди. Хтось вчасно зупинив вакханалію, і з кінця 1940-х Трускавець визначається як майбутній радянський курорт, всесоюзна оздоровниця. Напевно, вищі партійні чини отримали інформацію, які чоловічі недуги тут лікують, тож вирішили, що цілющі води Підгір`я можуть знадобитися і їм самим. І так Трускавець почав нову віху в історії свого розвитку. А знаменувати її можна 1949 роком, коли в грудні при Трускавецькій територіальній раді курорту постала контрольно-спостережна станція (КСС), котра мала слідкувати за якістю «Нафтусі» та інших цілющих вод курорту.
Саме 70-літньому ювілею КСС, котра потім іменувалася ГГРЕС (гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція), а тепер діє як ТОВ «Трускавецькі лікувальні води», була присвячена науково-практична конференція, котра проходила 11 грудня в готелі «Mirotel Resort & SPA». Подія зібрала близько сотні учасників: наукову еліту міста та області, представників влади та керівників санаторних закладів, журналістів та безпосередньо працівників ГГРЕС – як теперішніх, так і ветеранів. Надзвичайно приємно було бачити на конференції таких визначних для історії Трускавця людей як голова Трускавецької територіальної ради об’єднання по управлінню курортами профспілок 1981-1992 років, заслужений лікар України, Почесний громадянин Трускавця Георгій Стародуб, начальник «Гідрогеологічної партії «Укргеокаптажмінвод» Олександр Готра, перший головний інженер ГГРЕС у 1970-их роках, заступник голови Трускавецької територіальної ради у 1980-их роках, винахідник та раціоналізатор Петро Пилат, науковець Ігор Попович та багато інших, котрі своєю діяльністю долучилися і до збереження курорту, і до примноження його слави. Організаторами конференції є ПрАТ «Трускавецькурорт» та ТзОВ «Трускавецькі лікувальні води» («ТЛВ»). Тож її модераторами були керівники цих двох структур – Андріан Драновський та Андрій Тарнавський.
Конференція проходила в три етапи – вітальна частина з екскурсом в історію, головна частина з розповідями про властивості мінеральних вод Трускавця, їхній видобуток та порівняльні характеристики з водами типу «Нафтуся», і спілкування в неофіційній обстановці.
З вітаннями на адресу учасників конференції окрім згаданих вище керівників «Трускавецькурорту» та ТОВ «ТЛВ» виступили голова Наглядової ради ПрАТу Віктор Жданов, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, довголітній керівник Трускавецької територіальної ради об’єднання по управлінню курортами профспілок Георгій Стародуб, представники Держгеонадр та Держпраці, гості з Моршина та Хмільника, інші офіційні особи. Натомість перший заступник голови Львівської ОДА Василь Лозинський прибув на завершальну частину заходу та вручив грамоти і подяки заслуженим особам.
Першою доповіддю, виголошеною на конференції, був екскурс в історію ГГРЕС від директора ТОВ «Трускавецькі лікувальні води» Андрія Тарнавського. Він не лише розповів про те, як ГГРЕС розвивалася в радянський період, а й зупинився на викликах, які стоять перед ТОВ «ТЛВ» на сучасному етапі. Мимоходом була зачеплена тема впровадження платного входу в бювет. Незлим тихим словом були згадані ті невстановлені слідством особи, котрі понад два роки тому поламали турнікети в бюветі. Оскільки турнікети – речовий доказ, а кримінальне провадження ведеться черепашачими темпами і навряд чи завершиться до кінця світу, то стоять ті турнікети як символ того, що не можуть ще в нашій державі порушників ладу оперативно затримати та засудити. А з іншої сторони, в ПрАТі могли би бути трошки милосерднішими та й забрати ту свою заяву. Адже деяким активістам теж сім`ю треба годувати, тож яке політичне замовлення надійшло – таке й виконували.
– Слід враховувати потужні зміни в інфраструктурі курорту, коли більше 60 відсотків відпочивальників не проживають в санаторіях та пансіонатах, а розташовуються в готелях, приватних садибах та квартирах міста, і тим самим не покривають витрати на інфраструктуру підприємства. Саме тому і тільки тому свого часу виникла ідея з платним входом на бювет мінеральних вод. Однак зреалізувати її тоді не вдалося через радикально налаштованих осіб, котрі до сьогоднішнього дня не відповіли за свій кримінальний злочин – пошкодження майна товариства. Але сьогодні з’явився інший підхід до вирішення питання фінансування підприємства «ТЛВ» – спільне з міською громадою підприємство, що розділить навпіл питання стосовно фінансування, питання стратегії його розвитку та контролю над діяльністю. Однак і тут не все так просто, адже є політики, які спекулюють на темі родовища, заробляють на ній політичні дивіденди і тим самим залишають підприємство без варіанту виходу з економічно складної ситуації, а громаду – без права долучитися до контролю за діяльністю та коштами від прибутку, – розставляв акценти у своєму виступі керівник ТОВ «ТЛВ» Андрій Тарнавський.
Науково-практичні доповіді геологів-науковців та медиків навряд чи можуть бути переказані доступною мовою, адже базуються вони на цифрах, кореляціях, графіках, діаграмах. Тому доповіді заступника з науки директора УНДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України Олени Нікіпєлової, доцента кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. І. Франка Василя Дяківа, гідрогеолога ТзОВ «ТСБ», колишнього працівника ГГРЕС Євгена Кондратюка, кандидата медичних наук, провідного наукового співробітника клініки реабілітації В. Козявкіна Ігоря Поповича вартують того, аби їх окремими публікаціями оприлюднити для тих, хто глибше хоче пізнати ті речі, над якими шановні люди науки працювали та працюють. А для «розбавлення» сухого наукового матеріалу на екрані перед учасниками конференції демонструвалися слайди з фото з різних епох історії ГГРЕС. Особливо чуттєво реагували на них ветерани цієї структури, адже на цих світлинах впізнавали себе – якими ж молодими, красивими, життєрадісними були вони тоді, 30, 40 чи 50 років тому.
Вітально-подарункова заключна частина конференції плавно перейшла у фуршет в іншому залі «Міротелю». За столиками учасники конференції мали можливість не лише пригадати минувшину, а й поговорити про сучасне, подумати про майбутнє, чи просто насолодитися перебуванням в хорошому товаристві. Захід став світлим промінчиком посеред сирого та непривітного грудневого дня, коли ні снігу нема, ні тепла, ні затишку. А тут, в залах «Міротелю», ветеранам та теперішнім працівникам ГГРЕСу (ТОВ «ТЛВ») влаштували справжнє незабутнє свято. І однією з перлинок цього свята став виступ колишньої працівниці станції Марії Кутереби, котра в поетичній формі склала вітання своїм колегам, зазначивши, що за відсутності санстанції працювати легше, і побажавши, щоб індекс колі завжди був меншим від трійки.
Володимир Ключак, фото Лесі Боднар
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень