Відійшов у Вічність Олександр Некрасов – Боцман, як кликали його знайомі.
Він відсидів парканадцять років за ґратами, але не втратив відчуття справедливості. Боцман ненавидів мєнтів і з повагою ставився до міліціонерів, яких залишилися одиниці в органах внутрішніх справ.
Він допомагав чим міг тим, кому справді потрібна була допомога. Або з ким несправедливо поступили. Моральний авторитет Боцмана ніким не ставився під сумнів. Щоправда, під кінець його життя, коли правила гри й ситуація змінились, а до влади прийшли відверті бандити, цей авторитет уже не давав майже ніяких результатів. На зміну романтиці зеківського життя прийшов цинічний прагматизм можновладців, які вже давно мали сидіти у в’язницях набагато більше років, ніж присудили покійному.
На похорон Боцмана в Трускавці прийшло багато колег і знайомих, а можновладців, яким він свого часу допомагав і які знали про його смерть, помічено не було. Що ж, як кажуть, кожному – своє…
Боцман забрав з собою в могилу велику таємницю власного життя, про яку так і не повідав нікому. Чимало людей питало в нього, що з ним. Він лише сумно всміхався…
За життя Боцмана дурили, як малу дитину. Один і так багатий чоловік за його гроші зробив у Дрогобичі великий бізнес, а потім утік до Америки. Віддає гроші й досі. Мабуть, полегшено зітхне, дізнавшись про смерть Некрасова.
А ще Боцман якось придбав собі автомобіль і тішився покупкою, як мале дитя. Машина нагадувала мерседес Штірліца, але була пофарбована у червоний колір. Саша їздив нею і безкоштовно підвозив усіх, хто бажав.
Останнім часом він страшно пив. Зрештою, горілка й звела його до могили. Відмовило серце. Ніхто з нас не зумів його зупинити в цьому безумстві…
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень