Більше року ми живемо у стані неоголошеної війни. Крім фінансової кризи у країні, постійні людські втрати на фронті, ще й зіткнулися з проблемою внутрішніх мігрантів. Люди під звуками куль та градів утікають з дому на мирну територію. Та тут на них теж не завжди чекає спокійне життя. На відсутність житла, роботи, погане здоров’я та дискримінацію дітей у школах на мирній території скаржаться переселенці зі зони АТО. Вивченням проблем внутрішніх мігрантів та пошуком варіантів їх вирішення з вересня 2015 року займається Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини разом з Центром політичних студій та аналітики. Це відбувається у рамках проекту «Захист прав внутрішньо переміщених осіб та боротьба з порушенням їх прав шляхом підвищення інституційного потенціалу 
місцевого самоврядування та реалізації соціальної реінтеграції» за сприянням та підтримки Посольства Нідерландів. У проекті взяли участь шість областей України, зокрема Львівщина.
У Львівській області – 11263 переселенців зі зони АТО. Серед них люди похилого віку та хворі. Четверта частина внутрішніх мігрантів – діти. Офіційна цифра значно занижена, оскільки не всі зареєструвалися. Великий відсоток переселенців нараховується у найбільш розвинених містах області – Стрию, Червонограді, Дрогобичі. Також багато родин зупинилися у Старосамбірському, Турківському, Пустомитівському та Кам’янка-Бузькому районах. Там є діючі підприємства, переселенці отримали соціальне житло. Та це не допомогло вирішити проблему.
«90 відсотків опитаних внутрішніх мігрантів скаржилися на відсутність постійного житла. Деяким переселенцям вдалося винайняти житло, та на оренду й комунальні послуги їм доводиться витрачати майже весь свій дохід, – каже експерт Центру політичних студій та аналітики Олег Козакевич. – Дехто досі залишається у місцях компактного проживання. Такі приміщення входять до складу нежитлового фонду. Багато переселенців у зв’язку з невирішенням житлової потреби змушені повернутися на попереднє місце проживання, навіть якщо їхніх будинків там не залишилося».
У Центрі зазначають, від держави на потреби переселенців область отримала лише 700 тис грн, при тому що за попередніми підрахунками сума сягала більше 10 млн грн. На даний час соціальне житло у Львівській області не надається, бо його просто немає. Крім того відсутня програма щодо надання соціального житла. Близько 500 осіб проживають у гуртожитках при навчальних закладах. Переселенці не мають чим оплачувати за проживання, оскільки більшість не знайшла роботи.
«Понад 60% опитаних переселенців не працюють. Менше 20% влаштовані на роботу не за фахом. Звісно, потрібно зважити на загальний рівень безробіття на Львівщині — ринок праці не розширюється роками. Ускладнює пошуки роботи й істотна відмінність у структурі зайнятості Львівщини та окупованих регіонів, специфічна кваліфікація працівників Донбасу. Багато прагнуть розпочати власну справу, зокрема у галузі сільського господарства. Але немає підтримки від держави», – зазначає Олег Козакевич.
До відсутності житла та роботи ще додається поганий стан здоров’я, хронічні хвороби, брак державного планування та бюджетних видатків на спеціальне лікування діабету, СНІДу, туберкульозу. Є ризики епідемій. Внутрішні мігранти також скаржаться, що орендодавці не хочуть здавати їм житло; роботодавці не бажають брати на роботу; особи, що подають заяви на соціальну допомогу, часто чують зауваження, що «держава витрачає надто багато коштів на переселенців». Діти в школах відчувають погане ставлення з боку однокласників. Це змушує їх повертатися на Донбас. Як цьому зарадити? Відповіді на ці питання шукають експерти Центру.
«Думаємо, треба розробити єдину комплексну програму інтеграції та забезпечення прав внутрішніх мігрантів на регіональному рівні, з подальшою реалізацією на містах. Також розробити програму надання соціального житла переселенцям, – говорить директор Львівського Центру політичних студій та аналітики, керівник цього проекту Наталія Тимчій. – Дуже важливо проводити заходи, спрямовані на соціальну реабілітацію та адаптацію внутрішніх мігрантів та осіб, які зазнали психологічної травми внаслідок бойових дій на Сході України. На сьогоднішній день багато психологів та реабілітологів не мають досвіду роботи в умовах військового конфлікту. Отже, необхідно проводити відповідне навчання та перекваліфікації спеціалістів».
Представники Центру пропонують на державному рівні прийняти законопроект 2166 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Законопроект уже розроблено співпрацею громадського суспільства та деяких депутатів ВРУ.Також запровадити норми, які передбачатимуть розробку Державної програми по забезпеченню соціальним житлом.
Якщо ми цього разу не допоможемо нашим землякам, за деякий час можемо самі благати про допомогу і будемо непочуті. Дійсно, серед них трапляються не зовсім надійні, але це лише невеликий відсоток, по якому не варто судити про всіх. Більшість у зоні АТО залишили житло та придбане майно, аби зберегти життя. Тому крім матеріальної, їм ще потрібна моральна підтримка.
Проект “Захист прав внутрішньо переміщених осіб та боротьба з порушенням їх прав шляхом підвищення інституційного потенціалу місцевого самоврядування та реалізація соціальної реінтеграції”реалізовується Центром політичних студій та аналітики за підтримки Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини за сприяння Посольства Нідерландів.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень