Прочитала статтю «Чому Лев Грицак» головного редактора стебницької газети «Тустань» Анатолія Власюка стосовно нашого мера і захотіла посперечатися. Знаючи великий журналістський хист пана Анатолія, задалася запитаннями: наскільки щирим є автор у своїй публікації? Наскільки обізнаний у тутешніх розкладках? Чому не вірить у тих, хто хоче будувати завтрашній день, а так ратує за вчорашній? Чому зупиняється на моментах, які носять вторинний характер? Думаю, не образиться на мене колега-редактор, якщо стану на хвилю йому опонентом. Дивись, в чомусь та й переконаю?
Власюк:Якби я був трускавчанином, то на виборах міського голови голосував би за Лева Грицака.
Татомир: Сьогодні я трускавчанка,але категорично проти того, щоб Лев Грицак знову балотувався на посаду міського голови.
Власюк: Лев Ярославович – далеко не ідеальний чоловік, але якби я його не знав зблизька, не оцінював його дії в різних життєвих ситуаціях, то, мабуть, і по-іншому ставився б до його діяльності на посаді мера.
Татомир:Так, Лев Ярославович далеко не ідеальний чоловік, і я його теж знаю зблизька, і оцінювала його дії в різних життєвих ситуаціях. Тому, мабуть,небезпідставно критично ставлюся до його діяльності на посаді мера.
Власюк: Першою стратегічною помилкою Лева Грицака я вважаю ту, що за час керівництва Трускавцем він не підготував собі наступника. За великим рахунком, мер і не зобов’язаний цього робити, а недалекоглядний чоловік підбирає собі «сірих» заступників, слухняних виконавців його волі, аби на їхньому тлі виглядати пристойно. Але Грицак – не Гук чи Калапач, новітні «халіфи на час», які прийшли збагатитися, перетворивши Дрогобич і Стебник на суцільні магазини, де діє незмінне правило «купи-продай». Ні, магазинна логіка у діях Грицака теж присутня, але не вона є домінантою у його поведінці.
Татомир: Найбільшою стратегічною помилкою Лева Грицака вважаю, що за вісім років керівництва містом він так і не спромігся зробити людям водопостачання, а обіцяв навіть цілодобове! За великим рахунком – вряд чи він про наступника взагалі думав, хоча погоджуюся, що не зобов’язаний цього робити. Так, недалекоглядний чоловік підбирає собі «сірих» заступників, слухняних виконавців його волі, аби на їхньому тлі виглядати пристойно. Хоч заступники Грицака – Ярослав Чистогорський і Віктор Марченко не «сірі», але виконують його волю. Все ж поза тим не він на їхньому, а вони на його тлі виглядають пристойно. Новітні «халіфи на час» Гук і Калапач, мабуть, дійсно збагатились. Але на гелікоптерах не літають, і з земельного ресурсу своїх володінь такого «жирного навару», зрозуміло, теж не мають. Суцільні магазини Дрогобича і Стебника запросто заткне за пояс Трускавець – Шанхай, в якому теж присутнє незмінне правило сьогодення«купи-продай» з домінантою у поведінці Грицака: «Все продано!»
Власюк: Відсутність правонаступника, який би продовжив твою справу, свідчить радше про слабкість, ніж про силу Лева Грицака, – і мова не лише про управлінський стиль.
Татомир: Відсутність правонаступника говорить про те, що від влади не так просто відмовитися. У цьому найбільша слабкість кожного! І мова, дійсно, не лише про управлінський стиль.
Власюк: З Грицаком важко працювати, а особистостям – неможливо. Лише спільна мета і розуміння зробити краще, ніж будь-хто, можуть об’єднати, а не простий страх, що ти чимось не сподобаєшся Грицаку, і він тебе вижене з роботи. Авторитарний стиль керівництва, безумовно, притаманний міському голові Трускавця, але Лев Ярославович здатний і прислухатися до іншої думки.
Татомир: Так, з Грицаком важко працювати тим, хто має власну думку і не боїться її озвучити. Рано чи пізно він з такими людьми «поб’є горщики». Якщо альтернативна думка перечить його власним інтересам, прислухатися не буде. Спільна мета і розуміння робити краще ( в першу чергу для себе) лише з тими, хто вірно зазирає йому до рота.
Власюк: Друга стратегічна помилка Лева Грицака полягає в тому, що йому не вдалося створити опозицію. Всі, хто думає, що буде вічно керувати, припускається цього. Сила керівника в тому й полягає, що він має гідну опозицію, але будь-якою своєю дією показує вищість над нею.
Татомир: Друга стратегічна помилка, на мою думку, полягає в тому, що продано всю землю в місті( стратегічний ресурс наших дітей), майже все комунальне майно громади, вирізано сотні дерев (для прикладу – сквер з розкішними ялинками, на якому розмістився«Фуршет»). А щоб гідно оцінити опозиційність тієї чи іншої людини, показати вищість над нею – треба бути сильнішому не в економічному, політичному аспектах, а переважати духовністю!
Власюк: У Трускавці немає опозиції. Якщо говорити про політичні сили, які протистоять Грицакові, то радше мова йде про лобіювання власних інтересів, аніж про опозицію у класичному розумінні цього слова. З Грицаком не згодні не тому, що він не правий, а тому, що це не вигідно тому чи іншому місцевому політиканові.
Татомир: Перші проби пера і політичних випадів тих, хто не боїться Грицака – це класичний варіант того, що в Трускавці міцніє опозиція. З Грицаком часто не згодні саме через те, що він неправий. Хоч і політиканство теж має місце.
Власюк: Те саме стосується і преси. В Трускавці немає опозиційних газет, а є газети, які захищають інтереси того чи іншого можновладця, сподіваючись, що той прийде до влади, і їм буде затишніше і спокійніше з ним.
Татомир: В Трускавці сьогодні є вже навіть дві опозиційні газети. Одна з яких не стільки захищає інтереси одного з кандидатів на посаду міського голови (мова йде про Руслана Козира), скільки позиціонує людину, яка на розсуд журналістів, які в цій газеті працюють, може стати достойною заміною сьогоднішньому меру. Ми твердо переконані, що від цього виграють всі, в першу чергу місто.
Власюк:У ситуації з газетами Лев Грицак, на жаль, втратив почуття міри. Нині три видання – «Відродження», «Трускавецький вісник», «Франкова криниця Підгір’я» – фактично працюють на нього. Але якщо тактика прославляння мера була ще більш-менш прийнятна під час його першої каденції, менш прийнятна під час другої, то тепер, коли Грицакові довіряє значно менше трускавчан, ніж раніше, образ «білого і пухнастого мера» викликає роздратування.
Татомир: Погоджуюся.
Власюк: З іншого боку, неадекватною є поведінка Грицака щодо тих видань, які вважають себе опозиційними щодо нього. Маю насамперед на увазі «Джерела Трускавця». Зрозуміло, що ця газета просуває в мери свого працедавця – і нема на те ради. Але всі стосунки мера з цим виданням повинні закінчуватись на території газети. Треба подолати свою гординю і ставитися до навіть недобросовісного журналіста насамперед як до людини, яка має право на власну думку. Вина за відсутність свободи слова у Трускавці лежить насамперед на Левові Грицаку.
Татомир: Дивно, невже автор забув з якого року «Джерела Трускавця» почали свій спротив окремим діям Лева Грицака? Чи, може, не хоче згадати, що наша епопея протистояння міській владі сягає далекого 2004 року, коли ми були в статусі державної преси і про нинішнього свого інвестора ні сном, ні духом не відали. Чи, може, автор забув, як в одному зі своїх щорічних рейтингових списків саме редактора «Джерел Трускавця»особисто номінував в переможці серед редакторів і видань, які виборюють свободу слова в регіоні. І яких недобросовісних журналістів має на увазі пан Власюк? У Трускавці є свобода слова, і саме завдяки совісним журналістам, а не пристосуванцям! А конструктивна критика влади мусить знаходити місце в роботі кожного журналіста. І це повинно залишатися в арсеналі кожного з нас навіть зі зміною керівництва містом!
Власюк: Звичайно, трускавчани можуть багато закинути Левові Грицаку щодо неефективного, на їхню думку, керівництва містом. Але завжди слід виходити із можливостей й задати собі просте запитання: «А якби мером був хтось інший, чи зміг би він розв’язати цю проблему?». Лев Грицак має бачення розвитку міста як європейського курорту, знає всі підводні течії, відчув на собі різні групи впливу, починаючи від бандитів і закінчуючи вищим керівництвом держави. Не завжди він був на висоті, бо в багатьох випадках його могли просто фізично знищити, але розумні компроміси радше допомогли Трускавцю і трускавчанам, ніж нашкодили їм.
Татомир: Так, трускавчани можуть багато чого закинути Грицаку щодо неефективного керівництва містом. Незамінимих людей нема апріорі. Тож не виключено , що багато чого в місті можна було сьогодні зробити по-іншому. І ресурсів вистарчало, і можливості були. От в чому європейське бачення Грицака – для мене загадка? А про вплив бандитів чи державних мужів, які могли його фізично знищити, скажу наступне: ніколи не повірю, що це могло стосуватися міських справ, радше його особистих!
Власюк: У Трускавці є кращі політики, менеджери, управлінці, господарники, ніж Грицак. На жаль, не з числа тих, хто сьогодні хоче замінити його на посаді міського голови. Ці кращі не йдуть до влади, їхній час ще не настав. Лев Грицак виконує невдячну роль своєрідного містка між минулим і майбутнім Трускавця. Перемогти йому буде набагато складніше, ніж у перший і другий раз. На жаль, ще не видно родзинки у його виборчій кампанії, яка фактично вже розпочалась. Думаю, що за третю каденцію він підготує гідного наступника, а Трускавець стане оазою свободи слова.
Татомир: В Трускавці є дійсно кращі політики, менеджери, управлінці і господарники, ніж Грицак. І навіть з числа тих, хто вже сьогодні збирається гідно замінити його на посаді міського голови. Тож Грицак нехай залишиться мостом між минулим і майбутнім, а не проваллям. Тому думаю, що третьої каденції йому вже буде забагато: води ж так і не зробив, землю всю розпродав. На якій довірі маємо його висувати?!
P.S. А гідного наступника Трускавець вже якось обере собі сам, чи з родзинкою чи без неї! І оазою свободи слова вже є, і ще кращою оазою у всіх відношеннях стане! Час Грицака позаду. Якби він не «кричав» про свій високий рейтинг, всі ми чітко знаємо, що його нема. Подякуємо йому за все добре і погане і подумаємо про день завтрашній!
Тетяна ТАТОМИР Джерела Трускавця
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень