Мало не на кожній сесії депутати скаржаться, що міський голова або не дає відповідей на їхні депутатські запити, або взагалі ігнорує їх, або передоручає їхній розгляд іншим чиновникам, а сам не котролює, чи одержав депутат відповідь, чи ні.
Буває й так, що той чи інший депутат з сесії до сесії озвучує один і той же запит, запитує в Романа Калапача, коли отримає відповідь, міський голова запевняє, що ось-ось розбереться. А потім з’ясовується, що і на наступній сесії виникає та ж проблема – і все починається спочатку.
Ні, я розумію, що у міського голови є «нелюбимі» депутати, від одного виду яких йому стає зле. Скажімо, мало не на кожній сесії своїми депутатськими запитами його «дістає» Марія Губицька. Вона змушена була звернутися до прокуратури, бо на понад п’ять депутатських запитів міський голова не дав відповідей і не думав, схоже, їх давати.
Або депутат Тарас Паньків – один з небагатьох, який не змінив своєї точки зору на Романа Калапача і скептично (якщо не сказати критично) ставиться до його так званої діяльності на шкоду стебницькій громаді. Мало того, що пана Тараса не запрошують на засідання відповідної депутатської комісії, на якій він би мав бути присутнім, то ще й не завжди вчасно і точно дають відповідь на його депутатські запити, а якщо й дають, то інакше ніж відпискою їх назвати не можна. Ще залишилося не запрошувати його на сесії, аби Роман Калапач мав чистий спокій, бо опозиція вже йому в печінках сидить.
Але коли ніби «свої» депутати місяцями не отримують від міського голови відповіді на свої запити, дивуєшся, чому й до них він так ставиться, чому нехтує виконанням своїх безпосередніх обов’язків як міський голова? Чи ці депутати потрібні йому лише для голосування, коли вирішується питання про встановлення премії меру за «титанічну працю»?
Скажімо, депутат Ольга Гнатів уже не вперше піднімає питання про велику калюжу біля меблевого магазину. Зазначу, що про це щоразу на оперативних нарадах говорять і керівники об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, а Роман Калапач лише розводить руками, дає нібито доручення керівникам комунального підприємства «МВУЖКГ», а віз, вірніше, калюжа і нині там. Всі розуміють, що треба виправити систему водовідведення у цьому місці, але виходить як у тій приказці: Іван киває на Петра, а Петро – на Івана.
Та ж Ольга Гнатів уже не вперше піднімає проблему відповідальності підприємців за навколишню територію біля своїх закладів. У Дрогобичі чи Стрию, Трускавці чи Бориславі підприємець просто зобов’язаний за власний кошт облаштувати прилеглу територію, а в Стебнику на це дивляться крізь пальці. Складається враження, що хтось отримав від підприємців певні кошти, а тому «соромиться» вимагати від них таких «дрібниць», як облаштування території.
Мабуть, ніхто не звинуватись депутата Ігоря Кузьмака в опозиційності до мера (все в минулому), але навіть до його пропозицій і запитів Роман Калапач не прислухається. Наприклад, скільки вже можна говорити про несанкціоновані прибудови на території Стебника? І хоча Ігор Кузьмак у всьому звинувачує головного архітектора, яка, мовляв, лише ставить печатки і нічого не контролює, всі розуміють, звідки ноги ростуть. Якби Роман Калапач був рішучішим у цих питаннях і не намагався сховатися за чужими спинами, подібного б не було.
То ж коли Роман Калапач перестане нехтувати депутатськими запитами?
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень