Коли чаша переповнюється через край, то вода чи вино з неї вихлюпується. Коли закритий баняк починає кипіти, то робиться шум і починає підніматися покришка. А ще – кожна дія отримує протидію. І чим сильніший тиск, тим потужніша може бути реакція.
До чого це все? Та до того, що, здається, Трускавець зараз переживає важливий історичний момент. Настільки важливий, що зрозуміти всю повноту та велич даного нам шансу зможемо лише згодом, через певний період часу. Бо велике бачиться на відстані, у тому числі на відстані часу. А день 9 листопада зможе стати Днем Визволення Трускавця. Від окупантів? Так. Бо ці окупанти вже 18 років висмоктують з нас жили, а славний курорт з 190-літньою історією хочуть тепер викинути на смітник, зробивши депресивною зоною.
Але про все по черзі. 5 листопада в Народному домі Трускавця пройшли збори громади. Організатор – не якісь політичні партії чи громадські організації, не популісти та горлохвати, а ГРОМАДА. Тішить, що перед обличчям страшної небезпеки у Трускавці абсолютна більшість змогла об`єднатися. Більшість, але не всі. Бо в цій більшості не перебувають дві начебто антагоністичні сили: сили теперішнього мера Андрія Кульчинського та сили мера попереднього.
Колись такі збори громади мусили відбутися. Люди мовчки терпіли факт, що «Нафтуся» перебуває в руках ставлеників донецько-московського олігархату. Люди терпіли, коли їх гнали з-перед бювету, не даючи реалізувати вдома вирощену продукцію, причому гнали і охоронці ПрАТу, і так звана міська «страж порядку». Люди працювали в ПрАТ «Трускавецькурорт» за копійки і начебто змирилися, що колись профспілкове майно стало власністю купки нечестивців. Не змирилися лише окремі одиниці – такі як Мирон Бучацький, Володимир Шиманський, Святослав Грабовський та ще декілька.
Але запровадження платного входу на бювет стало тою краплею, котра переповнила чашу терпіння. І мова навіть не про тих 10-20 гривень, які треба буде дати в день, щоб попити «Нафтусю» на нижньому бюветі. Відпочивальники платять по 500 – 1000 гривень за номер в добу, тож для них ця сума – мізер. Та й не ходить пити «Нафтусю» аж так багато місцевих мешканців, зрештою, їм обіцяють безплатний вхід за рецептом лікаря. Не в тому справа! Справа в принципі – чому гроші за наше найголовніше багатство повинні йти в кишеню сепаратистам, здирникам, злочинцям? Невже не можемо бути господарями на власній землі?
Півторагодинні збори громади недільного пополудня 5 листопада нагадували вулик. Ведуча зборів Віра Стецик (представниця вілли «Лісова пісня») не давала окремим гарячим головам пропагувати розбрат та взаємні звинувачення в середовищі громади. З шести присутніх депутатів (Зоряна Домбровська, Роман Бучкович, Руслан Цехмейстер, Андрій Остапчук, Святослав Грабовський, Андрій Кісак) лише двоє мали слово, та й то їхні виступи були досить блідими і невиразними. Бо громада показала, що в її середовищі є набагато яскравіші особистості, які вміють не лише палко промовляти, але і знають які кроки треба реально вчинити, щоб змінити ситуацію на користь громади.
Одним з таких людей є Ігор Кісак, чий лаконічний виступ зірвав аплодисменти. Ігор Володимирович чітко поставив три запитання: що сталося? хто винен? що робити?
У виступі Ігоря Кісака чітко проступає слово «зрада» на окреслення того, що сталося. Він не обволікає слова в туманні сентенції, не ходить по колу і не тягне кота за стебло. Він каже прямо – міський голова і депутатський корпус зрадили інтереси громади, бо виступають не як її представники, а як акціонери ПрАТ «Трускавецькурорт». Багато що треба зробити, щоб змінити ситуацію – все це є в ряді декларацій, заяв, рішень. Але те, що потрібно зробити найближчим часом, каже Ігор Кісак – це прийти у четвер, 9 листопада, на сесію міської ради та показати міському голові і його прихвосням, що теперішня напруга щодо запровадження плати за вхід в бювет – це не штучно створена піар-акція під когось, це – обурення громади. А з громадою жартувати не можна, тим більше так жорстоко. Вона не пробачить зради і подальші її кроки можуть бути непередбачувані.
Голова МГО «Рада Старійшин» Лев Грицак помітно хвилюється під час свого виступу. Видно, що його обурення настільки велике, що аж заважає йому говорити. Він цитує уривки з офіційного друкованого органу ПрАТ «Трускавецькурорт», в якому громадських діячів обзивають пройдисвітами, та закликає до радикальніших дій, ніж це пропонується в підготовленому проекті резолюції громадських зборів.
Лев Ярославович зачитав присутнім ухвалу Печерського райсуду м. Києва у справі №757/30685/17-К/ від 01.06.2017 р., де вказано: «Під час досудового розслідування встановлено, що в період з 22.08.2014 по 23.03.2016 були створені суб’єкти підприємницької діяльності … ПрАТ «Трускавецькурорт» (ЄДРПОУ 30322940) з метою прикриття незаконної діяльності (продаж цінних паперів, які мають ознаки «сміттєвих» з метою отримання грошових коштів з подальшим переведенням їх в готівку для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом і дано дозвіл Головному управлінню Державної фіскальної служби України м. Києва на доступ до документів з вилученням їх оригіналів». До речі, ухвала набрала законної сили 1 червня цього року.
Лев Грицак розповідає про свою війну з «Трускавецькурортом» і про те, як з цією структурою тривалий час боролися Володимир Шиманський та Мирон Бучацький. Тому в очільника Трускавця 2002-2010 років нема райдужного оптимізму, що швидко та легко вдасться повернути у власність держави майно профспілок. Зате є впевненість, що можна повернути основне – контроль над «Нафтусею» як нашим основним багатством. Маючи в своїх руках «Нафтусю», яка, до речі, дає мільйонні прибутки теперішньому експлуатанту, не буде труднощів збудувати новий бювет та утримувати комунальну ГГРЕС. Лев Грицак також розпоив про унікальність «Нафтусі» як лікувальної води, аналогів якій нема в цілому світі, та зазначив, що гідромінеральна база повинна бути під контролем громади, а не якоїсь окремої приватної чи комерційної структури. Виступ Лева Грицака зал також підтримав бурхливими аплодисментами.
Серед тих, хто виступили – Віра Стецик, Мирон Бучацький, Ігор Комарницький, Богдан Гуцило, Богдан Волощук. Кожен з них вносив чіткі пропозиції. Для прикладу, юрист Богдан Волощук запропонував у проект резолюції зборів вписати пункт, що у випадку незадоволення вимог громади міському голові та депутатському корпусу потрібно оголосити недовіру. Депутат Роман Бучкович вважає, що депутати – не самогубці, кожен з них думає про майбутні вибори, тож велика кількість представників громадськості в залі під час сесії не залишить їм іншого вибору, як діяти в інтересах громади, а не ПрАТу.
В невеличкому Народному домі – повний аншлаг. Друзі, опоненти та відверті вороги, люди лівих, поміркованих та ультраправих поглядів, сивочолі мужі та молодь – всіх їх об`єднала турбота про майбутнє міста-курорту. Вони пожертвували дві години свого вихідного дня на вівтар громади, щоб задекларувати – не можна бути байдужим у такій важливій справі! Погляд вихоплює з маси людей Івана Положевця, Леоніда Федевича, Мирослава Грабовського, Наталію Болоховську, Катерину Ківацьку, Олексія Дорофтея, Віктора Бессарабова, Ігоря Гарванка, Миколу Пилипіва, Олега Стефанишина, Олександра Драгомерецького, Євгена Бродзінського, Миколу Яворського, Сергія Конюха – і це лише часточка тої громади, котра прийшла на збори 5 листопада.
Хочеться сподіватися, що 9 листопада мешканців Трускавця буде ще більше і що в їх присутності буде прийняте доленосне рішення, а Трускавець звільниться від пут окупанта, котрий наклав хижу лапу на наше головне багатство. Якщо ж ні, то тоді день 9 листопада стане чорним днем, втраченим шансом, а Трускавець буде приречено на повільне вмирання та деградацію. Бо тоді 2014 рік, коли курорт зяяв пусткою, вважатиметься раєм.
Власники ПрАТ «Трускавецькурорт» тут не живуть, їм в одному місці що ж буде далі з нашим містом і людьми в ньому – це вони доказали неодноразово своїм цинізмом та своїм споживацьким ставленням. Але невже байдужою є доля рідного міста для тих, кого Ігор Кісак назвав «акціонерами ПрАТу»? Це буде видно 9 листопада…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень