Енергетика Кузьми

Андрій Кузьменко, він же Кузьма Скрябін. Людина, яка зробила сама себе. Не кумир, не «звєзда», не ідол. Просто свій, наш, простий, як двері. Два роки тому його життя трагічно обірвалося, а він і досі живий в серцях друзів – і тих, яких знав особисто, і всіх звичайних шанувальників його творчості.

У другу річницю від дня загибелі Андрія Кузьменка в приміщенні трускавецької УРБАН-бібліотеки пройшов вечір пам`яті співака. Організували його троє працівниць міськради (Таня, Наталя, Леся) спільно з друзями. На ведучого запросили друга Кузьми, трускавчанина Богдана Процишина, який свого часу вів вечори Скрябіна у львівських клубах. Лунали пісні Скрябіна під гітару.

Співали всі. І всі сміялися, слухаючи анекдоти, які Кузьма розповідав з екрану. І щеміло серце, коли Кузьма Скрябін в звичній для нього манері матюкав «депутатів-злодіїв», ріжучи їм правду-матку прямо у вічі. Злодії та бандюки не пробачили сміливцю. Скрябін поповнив список жертв дивних автокатастроф. Не він перший, не він останній.

Ті, що помирають молодими, молодими й залишаються. Івасюк, Яремчук, Скрябін. Загинувши у розквіті сил, Андрій Кузьменко ніколи не постаріється, назавжди залишиться в пам`яті людській енергійним, правдивим, справедливим, простим.

Перший його диск – «Птахи». Це не була звичайна попса, щоб розважити, це не була банальність, щоб сподобатися. Це була щирість і чіткість. В кожній новій пісні відбувалося самоствердження співака, який показував себе таким, як є, без прикрас, без пафосу. Можна довго аналізувати «Старі фотографії», «Мовчати», «Люди як кораблі», але навіщо? Ці тексти говорять самі за себе. Що ж до пісні «Мам», то так і хочеться запитати: чи останнім часом хтось написав або заспівав щось краще від Кузьми?

Далекі 1990-ті. Розпочалася операція «Буря в пустелі», коли США вдарили по Іраку. Світ завмер, пішли чутки, що це початок третьої світової. І тут слова «Тікай, бо скоро буде війна». Чи хтось міг тоді, двадцять років тому, передбачити, що ця пісня, яка має офіційну назву «Годинник», буде настільки актуальною для України? А якою гіркотою сповнений текст «Нас кинули»!

– Мої найкращі роки пройшли під музику Кузьми, – говорить ведучий вечора пам`яті Кузьми Скрябіна Богдан Процишин. – Біг до хати, щоб подивитися передачу «Без назви», яку вів Кузьма. Він був актуальний, відслідковував, що робиться в країні, коментував це. Був на піку, завжди був доречним…

Як і кожна людина, Скрябін робив помилки. Богдан Процишин нагадав історію з підтримкою Кузьмою Януковича на виборах 2004 року (ще перед Помаранчевою Революцією). Але йому пробачили, тим більше, що Кузьма визнав свою помилку. Сильні люди – це не ті, які не падають, а ті, котрі підводяться і йдуть далі.

Замість запланованої години вечір пам`яті Кузьми Скрябіна тривав 1 год. 45 хв. Горіла свічка, на екрані – чорно-білий знімок, який час від часу змінювався короткими записами за участю Кузьми: філософськими думками, анекдотами, болем за рідну країну. Пісні в записі не звучали – їх співали наживо, під гітару.

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам`ять Кузьми – наш трускавчанин Віктор Винник, фронтмен гурту «МЕРІ». Серед тих, хто співав Скрябіна, не підглядаючи в аркуш зі словами – і школярі, і ровесники артиста, і люди з сивиною на скронях. Витворилася тепла, душевна атмосфера родинного кола, яке об’єднував не лише Скрябін, але й спільний спів, що зараз є великою рідкістю.

…І тільки у альбомі всі підряд ми будемо такими, як тоді…

Володимир Ключак, фото автора та Тетяни Вінницької