Ми вже писали про те, що попередня стебницька влада продала другий поверх гуртожитку на вулиці Мельника, 4 а. 22 грудня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд зобов’язав Стебницьку міську раду підготувати відповідні документи для купівлі-продажу. Міський голова Василь Пецюх не відреагував належним чином, не скликав позачергову сесію з цього питання, а тому термін апеляції був втрачений.
Ще 27 вересня 2010 року під головуванням тодішнього секретаря міської ради Геннадія Куцана відбулося засідання конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника. Саме на цьому засіданні був оголошений переможець купівлі-продажу нежитлового приміщення другого поверху на вулиці Мельника, 4 а. Ним виявився В.М. Карпінець, який проживає у Дрогобичі. Під документом стоять підписи Геннадія Куцана, Оксани Німеровської, яка відає бухгалтерією в міській раді, тодішніх депутатів міської ради Володимира Вакуленка та Ігоря Кузьмака, а також колишнього і нинішнього депутата Миколи Вариводи.
Але маємо й інший документ. 20 січня вже 2011 року засідала постійна комісія міської ради з питань житла, приватизації та управління комунальним майном. На це засідання запросили Геннадія Куцана і Володимира Вакуленка. Геннадій Федорович заявив, що як колишній голова конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника жодного засідання не проводив, відповідно ніяких протоколів не підписував, інформацію до газети “Галицька зоря” не подавав. А Володимир Васильович сказав, що як колишній член цієї комісії він на засіданні не був присутнім, відповідно не виступав і жодних протоколів комісії не підписував.
Як вам така розв’язка цієї заплутаної детективної історії? Виходить, що хтось сфальсифікував документи, підробив чи просто відксерив підписи голови і членів комісії. Ба, більше! Подав до суду відверто сфальсифіковані документи, за якими суд прийняв завідомо неправильне рішення. Але ж це вже кримінал! Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб розплутати цю загадкову історію. Адже в матеріалах суду є свідчення, хто виступав на цьому процесі з боку міської ради. Скидається й на те, що п.Карпінець, якому буцімто продали цей другий поверх, є звичайнісінькою підставною особою, за якою стоїть доволі впливовий чоловік, якому фактично може тепер належати другий поверх гуртожитку.
Втім, не виключено, що ця історія до банального проста. І засідання було, і підписи голови й членів комісії стоять, й інформацію до “Галицької зорі” заніс конкретний чоловік, у якого не було шапки-невидимки. Можливо, дехто зараз пробує, даруйте на слові, грати вар’ята, аби замести злочинні сліди. Але це все лише припущення. Якби правоохоронні органи хотіли, вони б за день розплутали цю нехитру справу. Але… Складається враження, що чимало осіб знову зацікавлені дурити стебницьку громаду. Якщо не вдалося, що називається, з наскоку продати другий поверх гуртожитку, то тепер це можуть зробити вкотре – правда, вже за більшу ціну. Не виключено, що покупцем виступить та ж особа, яка діятиме через підставного чоловіка.
Комісія рекомендувала сесії Стебницької міської ради звернутися з проханням до Дрогобицького міськрайонного суду переглянути своє рішення з цього питання. Сесія, мабуть, це рішення прийме. Але чи захоче суд відміняти своє ж рішення? І справді виникли нові обставини, і справді мова йде або про фальсифікацію, або про дивну забудькуватість учасників цієї детективної історії. Втім, не справа суду розбиратися в цих загадкових хитросплетіннях, якщо “сплять” прокуратура і міліція.
Ми ще повернемося до цієї історії й постараємося вивести на чисту воду тих, хто дурить стебницьку громаду.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
я�r��� 8� �удинку.
– За рік, – продовжує Петро Стефанишин, – власник помешкання площею 52,3 кв. м сплачує близько 140 грн. на поточний ремонт. Що можна зробити в будинку за ці гроші? Але ми робимо. Можливо, не так і не стільки, як того хочеться окремим мешканцям, але усі будинки, які обслуговуються нашим підприємством, знаходяться в нормальному стані.
Пан Петро із власного досвіду знає, що найбільш проблемними для розуміння більшості мешканців у розрахунках тарифу квартплати є інші витрати. Туди, окрім вивезення негабаритних відходів та обслуговування паспортним столом і банком, увійшли ще податки – комунальний та земельний, а також виробничі затрати підприємства разом із тривідсотковою рентабельністю. До інших витрат будинків другої та третьої категорії доплюсовується ще утримання аварійної служби.
Складовими тарифу будинків другої категорії (будинки до п’яти поверхів без ліфта), окрім вище названих послуг, у розрахунку на квадратний метр є прибирання прибудинкової території (23 коп.), освітлення місць загального користування (7 коп.), дератизація (0,004 коп.), підготовка до осінньо-зимового періоду (0,008 коп.), технічне обслуговування систем теплопостачання (9 коп.) та водопостачання і відведення (17 коп.). Таким чином разом із поточним ремонтом, обслуговуванням димовентиляційних каналів та іншими послугами для будинків другої категорії набирається вартість тарифу обслуговування квадратного метра житлової площі на рівні 1 грн. 11 коп. Для будинків третьої категорії ця сума збільшується на 27 коп., які йдуть на покриття вартості електроенергії та затрат, пов’язаних із експлуатацією ліфтів. Ці кошти нараховуються мешканцям, починаючи із другого поверху, тільки у тих будинках, де працюють ліфти.
Керівники двох експлуатаційних контор міста Петро Стефанишин та Богдан Хомин відверто заявляють, що до спеціалізованого підприємства, яке обслуговує ліфтове господарство Борислава, претензій мешканці не мають. Люди вдячні керівникам комунальних підприємств за добре організовану роботу. На виклики ліфтери реагують вчасно. Огляди та ремонти також проводять у визначені строки. Тертя, якщо і виникають, то здебільшого на рівні мешканців другого і третього поверхів, які ліфтом можуть не користуватися, а відтак вимагають не нараховувати плату за користування. Проте порядок нарахування квартирної плати визначено постановою Кабміну, і навіть при великому бажанні жоден начальник ЖЕКу не має право щось тут змінити.
Щодо інших послуг, які є складовою частиною тарифу за утримання житла, то, за твердженням керівників житлово-експлуатаційних контор панів Стефанишина і Хомина, усі регламентні роботи виконуються.
– Поточний ремонт – за визначенням Петра Стефанишина, – це ремонт, покрівель, димовентиляційних каналів, сходових кліток (побілка, ремонт перил, вхідних дверей та їх скління, заміна поручнів), сходів та дверей, ремонт й облаштування нових лавок, а також ремонт та фарбування споруд дитячих майданчиків. Прибирання прибудинкової території включає в себе, окрім безпосередньої підтримки чистоти у дворі будинку, обрізування дерев та кущів, косіння трав, передсвяткову побілку бордюрів, дерев і тому подібне. Підготовка до осінньо-зимового періоду передбачає заготовку посипного матеріалу, а також утеплення віконних пройм та слухових вікон. Технічне обслуговування інженерних мереж пов’язане із профілактикою запірної арматури, змащуванням і набивання сальників. Паралельно із профілактикою проводиться поточний ремонт із частковою заміною вентелів, засувок, «підгнилих» трубопроводів та стояків. Здебільшого ці роботи розпочинаються із закінченням опалювального сезону і тривають до його початку. На одному будинку ремонтна бригада може працювати більше трьох тижнів. Це залежить від стану інженерних комунікацій будинку.
У зимовий період обслуговування зводиться до запуску систем опалення, ліквідації витоків та виявлених несправностей, а також розповітрення систем у критичних точках, де це не можуть зробити самі мешканці.
У зв’язку із постійним підвищенням цін на будівельні матеріали, збільшуванням заробітної плати, наявністю та збільшенням заборгованості із квартирної плати по кожному будинку, яка коливається у межах двадцяти, а подекуди сягає шістдесяти тисяч гривень, ЖЕКи не мають змоги у повному обсязі виконувати всі роботи.
За твердженням Петра Стефанишина, тарифи – головне джерело фінансування комунальної галузі міста. А лише за рахунок квартирної плати не можна покривати всі витрати й інвестувати оновлення комунального господарства. Другим джерело коштів, яке у нинішньому скрутному становищі має допомогти утримати комунальну сферу, – державний та місцеві бюджети. Допоки комунальна сфера не зазнає суттєвих структурних змін, ніякі інші гроші туди не «прийдуть». Це просто не вигідно.
Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень