Вшанування Великого Каменяра в Україні поступається вшануванню Великого Кобзаря і про це свідчить хоча б той факт, що навіть на Франковій землі – Дрогобиччині – не кожен одразу назве дату його народження, 27 серпня. П’ятдесят томів творів Івана Яковича – це далеко не вся його спадщина. Франка ще довго досліджуватимуть літературознавці, історики, етнографи, політики, публіцисти, адже глибина Франкової криниці практично безмежна, а велич українського Мойсея – неосяжна. Та, на жаль, Франко в Україні все ще залишається забутий, а інколи і відверто непотрібний. Як і за життя різношерсті «патрійоти» цькували його та звинувачували у різних немислимих гріхах, бо не могли винести його сили духу, величі, ерудиції та гострого слова, так і тепер багато хто волів би обмежитися згадкою про «сина народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох», виключно на урочистостях з нагоди, а не на щодень.
Цього року припадає 155-та річниця від народження Івана Яковича Франка, тож у Нагуєвичах в день 28 серпня було велелюдно. Міністри з Києва, губернатор області, глава районної ради та районної державної адміністрації, мери близьких міст, концерти та інші видовища. Транспорт до Нагуєвич організувала і Трускавецька міська рада, бажаючі могли безкоштовно поїхати на урочистості одразу після скромного відзначення ювілею тут, у Трускавці. Вже традиційно біля пам’ятника Франку на однойменній вулиці зібралося дуже мало людей – цього разу біля 25 – 30 чоловік і то значна частина з них «по службі», з відділів культури та освіти. Кілька пісень та віршів, покладання квітів, вітальне слово від влади, виступ педагога з НВК СШ № 2-гімназії..
Однозначно, що не лише таких вшанувань хотів би Франко, якби жив. Він хотів би, щоб його ідеї втілювалися в життя, або хоча б були зрозумілими для його нащадків. І є ще люди, які хочуть наблизити Франка до народу, з якого малий син Яця-коваля виріс і якому був вірний аж до свого останнього подиху. І є ще люди, для яких цей «народ» не порожній звук, а громада, за яку варто дбати не менше, ніж за власну кишеню.
27 серпня 2011 року в Нагуєвичах пройшла робоча нарада з питань проведення літературного конкурсу «Стежками Каменяра». Організатор цієї акції – тижневик «Каменярі» на чолі з засновником і головним редактором Ігорем Курусом, ГО «Вся Україна» та відділ освіти Дрогобицької РДА. Конкурс, який планують зробити щорічним, дає можливість учням шкіл самостійно обрати тему в номінаціях проза, поезія чи драматургія, надіслати свої роботи та в разі перемоги отримати різні цінні призи (книги, оргтехніка тощо). Твори переможців організатори конкурсу видаватимуть власним коштом та розповсюджуватимуть в нашому регіоні. Було сформовано і журі конкурсу, до якого ввійшли і відомий франкознавець, професор Галина Сабат з Дрогобицького педуніверситету, і знаний франкознавець-вчитель Петро Сов’як, вчителі шкіл міст та сіл нашого регіону. Трускавець у журі представляють вчительки української мови та літератури трьох наших шкіл – Олеся Рязанова, Людмила Свінціцька та Ганна Ковалишин.
Те, що ідея серйозна та буде втілена в життя, не викликає сумніву. В Нагуєвичі керівник Національного проекту «Відкритий світ» Ігор Курус (донедавна – заступник голови Національної ради України з питань радіомовлення та телебачення, член різних урядових та міжвідомчих комісій) приїхав не з порожніми руками – для школи в рідному селі Каменяра було привезено мультимедійну техніку, яку отримають і інші школи регіону – в селах району, в Бориславі, Дрогобичі, Стебнику, Трускавці. Так, як повідомив нам начальник відділу освіти ТМР Михайло Шубак, котрий також брав участь у вищезгаданій нараді, в місті-курорті найпершою отримає необхідне обладнання СШ № 1. Трускавецька делегація, яку очолював Михайло Іванович і в яку ввійшли методист методкабінету Жанна Гаврилик і вчителі Оксана Думайло (СШ № 1), Олеся Рязанова (СШ № 2) та Наталія Машненко (СШ № 3), мала можливість разом з іншими не лише обговорити важливість проведення літературного конкурсу, на який учні можуть надсилати роботи до 1 жовтня (результати будуть відомі 1 листопада), але і поспілкуватися з онуком Франка – Роландом, сином Тараса Франка.
Вчителі отримали і надзвичайно цінний подарунок – набір книг, серед яких два томи «Антології української драматургії», і «Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича, і «Мовленнєвий етикет», і збірник цікавих завдань та рухливих ігор, і твір «Бояриня» Лесі Українки, і комікс «Шлях до волі» про Самійла Кішку, і набір портретів поетів та письменників ІІ половини ХХ століття (Самчук, Стус, Симоненко, Драч, Олійник, Вінграновський, Загребельний, Нестайко, Костенко – всього 36 портретів), і інші цікаві та пізнавальні книги.
Проект «Відкритий світ» підтримала і Львівська політехніка – проректор та завкафедри інформаційних технологій Національного університету Володимир Пасічник наголосив на важливості підтримки українського шкільництва, про що не раз говорив ще Іван Франко. Те, що буде зроблено для українських шкіл в рамках реалізації даного проекту, гість зі Львова порівняв за значимістю із виходом людини в космос та освоєнням ядерної енергії. Не лише пересічні українські школярики, але і діти з особливими потребами відчують переваги нового навчання, коли мобільний планшет та стілос замінять дошку та крейду, зошит та ручку, а тренажери української жестової мови зроблять нечуючих повноцінними членами суспільства. Відкриються і нові можливості для нашої діаспори, щоб українці в будь-якому куточку світу залишалися українцями і не тільки заробляли гроші, а й мали можливість навчати своїх дітей рідною мовою за спеціально розробленими програмами.
Іван Франко, на жаль, для багатьох із нас залишається ще незнаним. Та є надія, що завдяки таким проектам як «Відкритий світ», ідея Франка жити для народу до кінця своїх днів не буде для нашого покоління утопією, а реальністю, а юні таланти Франкової землі матимуть можливість реалізувати свої можливості, розкривати свої нахили та здібності в умовах лагіднішої дійсності, ніж це доводилося робити Франку в далекому ХІХ столітті. Бо «не пора … москалеві служить, … нам пора для України жить!», бо «Гримить! Благодатна пора наступає…», бо «лупайте сю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас…», бо повинен бути «дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю…». І щоб відчути чи отримати цей дух, потрібно відкинути горделивість та пиху, а вклонитися рідній землі та напитися із чистого джерела, із Франкової криниці. І стане тоді для нас Франко не просто пам’ятником, повз який байдуже проходимо і якого згадуємо чи й не згадуємо раз на рік, а нашим Євшан-зіллям.
На фото: в будинку літератора обговорюють робочі моменти стосовно конкурсу “Стежками Каменяра”; керівник Національного проекту “Відкритий світ” та редактор “Каменярів” Ігор Курус в Нагуєвицькій школі демонструє нову техніку та спілкується з начальником відділу освіти ТМР Михайлом Шубком; делегація із Трускавця разом з Роландом Франком; Франка вшанували і в Трускавці.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень