Добігає кінця 2015 рік. Потрібно трохи часу, щоб історики визначили, чи зуміла синя дерев’яна Коза внести позитивні зміни в життя України та українців. Це буде згодом. А зараз більшість українських громадян намагається зробити перші підсумки року, що за декілька днів відійде у минуле.
Усі сходяться на тому, що це був непростий рік і, можна сказати, по-своєму особливий для кожного з нас. Як і властиво Козі, вона моментами була непрогнозованою і вносила у повсякденне життя якщо не якусь новизну, то кардинальні зміни. Проте, як зауважив Східницький селищний голова Іван Піляк, загалом рік видався не таким уже й поганим.
Власне, на Львівщині, а, можливо, в усій Україні невелике курортне селище Східниця належить до числа тих небагатьох населених пунктів, адміністрації яких зуміли забезпечити сталий розвиток громад. Саме із цього розпочалася наша розмова із селищним головою Східниці Іваном Піляком.
– Пане Іване, яким, на Ваш погляд, був для східницької громади минулий 2015 рік?
– Я вважаю, що рік для Східниці був вдалий . При затвердженні бюджету в 5млн. 100 тис. грн., ми виходимо знов на 6,4 млн. грн. Це при тому, що на початку року 2,5 млн. грн. у нас забрали. Громаді вдалося знову вийти на ті гроші, що в нас були. Прикро, що у черговий раз селищну громаду поставили в умови, коли є потреба знову щось доганяти. Ситуація, як на мене виглядає дивною. Ми напрацювали фінансовий ресурс – в нас його на початку року забрали. На кінець року ми знову, маючи серйозні бюджетні напрацювання, не знаємо, що очікувати надалі. Пробуємо спрогнозувати, які сюрпризи принесе нам новий Податковий кодекс, який має ухвалити Верховна Рада і який повинен лягти в основу формування бюджету на новий 2016 рік. Не хочу приховувати: мене, як і всю східницьку громаду цікавить, що там випишуть нове і чи знову від нас щось не відберуть. Одним словом, напередодні Нового року я рахую, що Східниця на своїх резервах зможе реально зробити за рахунок власних коштів, включаючи всі можливі шляхи їх оптимізації. Минулий за всіма ознаками не простий рік ми завершуємо досить вдало. Ми практично не маємо фінансових зобов’язань перед виконавцями робіт, і упродовж року на жодному об’єкті не зупинялися роботи через відсутність фінансування. Я свідомо упускаю моменти, пов’язані із будівництвом амфітеатру, бо це Європейський грант, про який вартує говорити окремо. Мова йде про те, що вдалося зробити за рахунок коштів бюджету Східниці, і мені десь приємно відзначити, що такий тяжкий рік ми завершуємо успішно і з оптимізмом входимо у новий 2016 рік.
– Які події минулого року Ви вважаєте знаковими для Східниці та східничан?
– Таких подій декілька. Найбільш значушіщою є те, що нам вдалося реалізувати Європейський грант – будівництво амфітеатру. Коли поляки перед початком реалізації проекту мали деякі сумніви, щодо нащої спроможності реалізовувати подібне будівництво, то зараз ми можемо виступати на Європейскому рівні серйозними партнерами, здатними працювати на рівні європейських вимог. Другою знаковою подією у житті селища я б назвав відкриття другої черги дитячого садочка. Незавершна будівля, що стояла майже 30 років, була добудована і прийняла перших вихованців. По-суті у споруду, яка упродовж багатьох років стояла безгосподарною і яку декілька разів намагалися перепрофілювати чи продати, нам вдалося вдихнути нове життя і використати її за призначенням – для дітей. Третє – це те, що ми не зупинили роботи із капітального ремонту та реконструкції дороги по Шевченка. Це три, так би мовити, найважливіші чи основні події, що відбулися у житті Східниці в минулому році. Зрозуміло, окрім них, можна було б нарахувати цілий ряд інших не менш важливих подій у житті селиша. Їх було упродовж року немало. Але знаковими є амфітеатр, дитячий садок і ремонт вул. Шевченка.
– Довший час для Східниці дуже складним залишалося питання джерел мінеральної води та землі. Кажуть, що візит голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки до Східниці був викликаний необхідністю вирішення саме цього питання. Чи не могли б Ви пояснити, як насправді виглядає ситуація у Східниці із джерелами мінеральних вод та землею?
– Почну із другого – землі. Проблеми із землею у Східниці немає. Є невирішені питання із межами селища. Навколишні населені пункти чомусь не хочуть погоджувати свої межі із Східницею. На останній сесії депутати попереднього шостого демократичного скликання виділи майже 50 земельних ділянок, серед яких була ділянка і для учасника АТО, мешканця Східниці, який звернувся до селищної ради із відповідною заявою. На мій погляд, проблема землі була штучно створена, щоб відволікати увагу людей, створювати якусь штучну напругу, сіяти розбрат поміж людьми. Насправді такої проблеми у селищі немає. По великому рахунку, ми намагаємося задовольняти усі звернення східничан, які звертаються із заявами про виділення земельних ділянок. Можливо, воно відбувається не так швидко, як би того хотілося, але питання вирішуються. Якщо б ми погодили межі селища із прилеглими до Східниці населеними пунктами, то тоді б процедура виділення землі відбувалася значно швидше. Тепер щодо джерел. Це питання, як ви зауважили, чомусь виникає періодично і чимось схоже на проблему Бориславського водоканалу – розмов багато, а вирішення немає. Усі твердять, що водоканал повинен знаходитися у комунальній власності міста, а реальних шляхів забезпечення людей водою не пропонують. Щось схоже відбувається із джерелами в Східниці. У питанні вирішення проблеми Східницьких джерел мінеральної води із 2012року і по сьогоднішній день ми не рухалися у жодному напрямку. Окрім якоїсь писанини та розповідей про те, що не дають робити, упродовж тривалого часу не було зроблено жодного конкретного кроку. По-суті усі ці роки ми топталися на місці.
– Можливо, це викликане об’єктивними причинами?
– Я цього сказати не можу. Суть у тому, що розходжень у ключових підходах до вирішення проблеми джерел мінеральної води немає. Мешканці селища вважають, що джерела повинні належати громаді. Я також стою на позиції, що східницькі джерела мінеральної води повинні належати громаді. Проте вважаю, що для швидкого вирішення питання їх облаштування, необхідний інвестор. Пропоную чіткий механізм, при якому селищна рада входить у спілку із одним, двома чи більше інвесторами, зберігаючи за собою повний контроль за її діяльністю у вигляді семи- чи вісімдесяти відсоткового акційного пакету та земельними ділянками, на яких знаходяться джерела і які знаходяться у власності селищної ради. Але дійти до порозуміння із громадою у цьому питанні не вдається. Для вирішення питання джерел до Східниці приїжджали голови Львівської обласної та Дрогобицької районної адміністрацій Олег Синютка і Максим Лісогор разом із представником Львівської обласної ради та керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації. За останніх п’ять років така представницька делегація зі Львова до Східниці приїхала вдруге, і це, до певної міри, є своєрідним свідченням зростання ролі та значення селища в області та Україні. Проте якогось значного поступу у вирішенні проблеми джерел наразі немає. Від громадськості участь в обговоренні проблеми джерел брали колишній голова Східниці Богдан Дмитришин, голова Агенції розвитку Східниці Олег Дорош та директор створеного за часів головування Романа Копчака комунального підприємства «Східницькі джерела» Наталія Федьків. Селище разом зі мною представляв також секретар ради Юрій Журавчак. За результатами візиту було утворено робочу групу, а уже під час наступного приїзду голови ЛОДА ми повернулися до того, з чого розпочинали чотири роки тому – почали знову обговорювати проблему. Думаю, як технологічний хід у боротьбі за збереження впливу на селищну громаду він може бути цікавим, проте для розвитку Східниці він абсолютно безперспективний. Ми знову наступаємо на ті ж самі граблі, які переступили чотири роки тому.
– Що Ви маєте на увазі?
– Якщо пам’ятаєте, чотири роки тому відбувалися дуже гострі дебати навколо проблеми джерел. Були і «круглі» столи, і збори мешканців у Будинку «Просвіти». Тоді я пропонував східничанам встановити у центрі селища гранітну плиту, на якій викарбувати пункт положення, що джерела та земля, яка знаходиться під ними, належать східницькій громаді. Але мене чомусь не почули. Виглядає, що ми знову повертаємося до того, що пройшли чотири роки тому. Вочевидь, нам знову доведеться пережити черговий виток розмов про джерела, який нікуди нас не виведе. Я розумію доцільність такої дискусії, коли б мова велася про вирішення питання джерел шляхом залучення інвестицій. Це при тому, що я добре розумію, наскільки складно зараз знайти людей, які виявили б бажання увійти своїми коштами в підприємство, яке не дає гарантованих прибутків. Ми живемо в умовах важкої економічної кризи, і розраховувати на те, що проблема східницьких джерел мінеральної води може вирішуватися швидко і ефективно не можна. Я не заперечую, що ми будемо рухатися вперед, але це будуть уже не ті можливості, якими Східниця мала шанс скористатися чотири років тому. Шанс втрачений і зараз таких можливостей, які ми мали раніше, уже не буде.
– Але тим не менше Ви, як ніхто інший, бачите можливі шляхи вирішення питання джерел мінеральної води. Чи могли б Ви окреслити своє бачення вирішення цієї проблеми?
– Про деякі моменти вирішення проблеми джерел мінеральної води ми вже говорили на початку розмови. У будь-якому випадку на її вирішення слід дивитися як на спільний проект. Селищна рада заходить у цей проект своїми землями, а інвестор – фінансами. Другий шлях пов’язаний із наданням Східниці статусу курорту. У набутті Східницею статусу курорту я бачу один із інструментів залучення державних коштів до вирішення проблем селища. Отримавши цей статус, можна буде спробувати у бюджеті віднайти кошти для вирішення проблеми джерел, бо саме завдяки джерелам Східниця отримала статус курорту. Проте хочу зазначити, що у свій час мої опоненти, коли ми спробували рухатися у цьому напрямку, висловлювали своє невдоволення, оскільки присвоєння селищу на рівні держави офіційного статусу курорту може накласти певні обмеження на його розвиток. Особливо ці обмеження будуть стосуватися питань будівництва на території курорту нових об’єктів. Підсумовуючи сказане з позиції сьогоднішнього дня, на мій погляд, вирішення проблеми східницьких джерел мінеральної води можливе при підтримці держави шляхом створення спільного підприємства, у якому 51 відсоток і більше належатиме селищній раді. Розраховувати на те, що приватний інвестор може увійти у таке підприємство без серйозних державних гарантій не варто. Східницькі джерела на відміну від джерел Моршина чи Миргорода не є високо дебітними, щоб на них можна було заробляти кошти, продаючи у значних кількостях воду. Окрім того, східницька мінеральна вода при тривалому зберіганні втрачає свої лікувальні властивості, що також буде мати значний вплив при формуванні попиту на східницьку мінеральну воду у випадку її комерційної реалізації.
– На останній сесії Східницької селищної ради новообраний депутатський корпус все-таки проголосував за звільнення директора КП «Східницькі джерела» Наталії Федьків, яка, до речі, є діючим депутатом селищної ради. Як Ви прокоментуєте це рішення селищної ради?
– Що б там не говорили мої опоненти, а відповідальність за джерела таки лежить на плечах селищної ради та депутатського корпусу. П’ять років маємо комунальне підприємство «Східницькі джерела», але жодного поступу у вирішенні питань джерел не зроблено. Директор підприємства не спромоглася навіть окреслити стратегічні напрямки розв’язання проблеми. І дякувати Богові, що громадськість врешті-решт зрозуміла, що треба щось змінювати. Ми не ліквідовуємо саме підприємство, а лише провели зміну керівника. Віримо, що новопризначений директор «Східницьких джерел» спроможеться визначити стратегію роботи підприємства та принесе кошторис витрат, де буде чітко визначено, що ми маємо робити, в якому напрямку рухатися і як має виглядати структура самого підприємства. Я думаю, що до середини літа ми покажемо на одному чи двох джерелах, як мало би виглядати саме джерело і у якому напрямку ми будемо рухатися, щоб вирішити проблему джерел східницьких мінеральних вод. До Східниці приїжджає дуже багато людей. Вони задоволені всім. І якщо і виникають якісь зауваження, то в основному вони стосуються роботи джерел, підходів до них, чистоти та черг відпочивальників.
– У цьому році Ви спільно із депутатським корпусом доклали чимало зусиль до створення самодостатньої територіальної громади із центром у Східниці. Чи плануєте надалі переконувати територіальні громади навколишніх сіл рекреаційної зони Карпат у єдину територіальну громаду із центром у Східниці?
– Плануємо і дуже шкодуємо що нас не підтримали навколишні села у цьому році. Усі ми розуміємо, що через рік реформа однаково відбудеться і громади об’єднаються самі чи їх об’єднають за вказівкою «згори». Важливо, щоб таке об’єднання сприяло розвитку території, а головне – створювало додаткові економічні передумови для зростання добробуту людей, які там живуть. Тому будемо надалі працювати у цьому напрямку. Є сподівання, що під час місцевих виборів суттєво оновився депутатський корпус сільських населених пунктів, а разом із ним підходи новосформованих рад до проблематики об’єднання. Наразі можу сказати те, що Східницька територіальна громада затверджена Постановою Кабміну, як така, утворення якої вважається доцільним. Тепер важливо, щоб сільські громади зрозуміли перспективи такого об’єднання та зробили конкретні кроки для об’єднання. Слід пам’ятати, що завжди виграє той, хто перший. Наведу приклад. В мене є один знайомий на Волині – голова територіальної об’єднаної громади. Йому вже із бюджету держави надходять гроші. Прийшло 27 млн. грн. на розвиток інфраструктури. Образно кажучи, в хлопа голова «пухне», з якого боку підійти, бо вони ніколи не працювали з такими коштами. Раніше у розпорядженні був бюджет у 130 тис. грн., а тепер вони навіть не знають, на що спрямовувати і як освоїти ці кошти. Зрозуміло, що до кінця року бюджет приймуть і вони будуть знати, куди рухатись, що ремонтувати і що будувати. Але суть у тому, що Кабмін знову планує виділити 3,5 млрд. грн. для об’єднаних громад. Чомусь думаю, що в 2017 році, коли реформа відбудеться, чогось подібного вже не буде. Відтак, на мій погляд, для розвитку територій треба у повній мірі використовувати ті можливості, які надає сьогодні держава для першовідкривачів, які стали на шлях творення самодостатніх територіальних громад. І докладатиму всіх зусиль, щоб переконати у доцільності об’єднання територіальнх громад сільських населених пунктів рекреаційної зони Карпат.
– Що б Ви побажали напередодні Нового року східничанам, відпочивальникам, які планують Новий рік та Різдво зустрічати у Східниці?
– Найперше, щоб закінчилася війна, і Україна стала на шлях мирного розвитку. Це є найважливіше! Якщо закінчиться війна і на нашу землю прийде мир і спокій, то, відповідно, ми будемо рухатися вперед, без страху і переживань, що відбувається на сході країни. Перестануть гинути люди, а відтак Україна стане на рейки мирного розвитку. Перспективи є – треба працювати. Бо тільки праця і взаєморозуміння здатні принести нам економічне зростання та добробут. Інших шляхів, на жаль, немає. Ну і, звичайно, щасливого Нового року, щедрої куті та дзвінкої коляди, без яких Нового року і Різдва у Карпатах не буває!
– Дякую!
Розмову записав Петро Магур, «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень