Стан нашого трускавецького водопостачання – дуже вдячна тема для розкручування виборчих кампаній. Цю тему плідно експлуатують і на місцевих, і на парламентських виборах уже понад 10 років. Поексплуатували, обралися… і, як правило, відразу забули. Але, скоріш за все, цьогорічні вибори залишаться без цієї палички-виручалочки. Тема води у Трускавці втрачає свою гостроту і актуальність можна сказати на очах. І, дасть Бог, скоро втратить її вже зовсім і назавжди. Хотілось би швидше. Але швидко все виходить тільки… відомо в кого. Швидко можна продати131 газемлі і «приробити ноги» 70-ьом мільйонам гривень, виручених за цю землю. А виправити помилки, зробити конкретну справу і отримати від неї результат – на це потрібен час і терпіння. Втім, стільки, скільки зроблено за останній рік, щоб забезпечити місто цілоденна водою, – попередники не спромоглися зробити за ті самі понад 10 років.
Щоб не наступити на граблі
Проблема водопостачання у нашому місті дуже тісно переплетена з багатьма іншими проблемами, такими, як, наприклад, виконання інвестиційних зобов’язань ТзОВ «Альфа плюс», забудова ним же мікрорайону на вул. Городище (131 га), доля питного озера і незаконне будівництво у його санітарній зоні. Саме ці питання стали предметом обговорення кількох зібрань громади, ініційованих громадськими організаціями, та круглого столу у міській раді. Ця публікація – спроба підвести риску під дискусіями і дати узагальнюючі відповіді на питання: що зроблено владою за півтора року, чому, попри задеклароване цілоденне водопостачання, перебої з водою мають місце, наскільки об’єктивними є звинувачення виконавчих структур у бездіяльності і чим може обернутися для міста конфлікт з інвестором.
Почнемо з кінця. На останньому пленарному засіданні сесії депутати вирішили бути більш обачними, ніж 2007 року, і убезпечити місто від «тих самих грабель». Тому відклали розгляд детального плану забудови земельної ділянки на вул. Городище, що перебуває у власності ТзОВ «Альфа плюс», до розробки і встановлення санітарних зон питного озера. Чим це обернеться для міста – як кажуть, поживе-мо-побачимо. Може, інвестор і погодиться, що у громади (речником якої є депутати) ще не так багато підстав беззастережно довіряти йому. А може, образиться і припинить подальше фінансування активно розпочатої рік тому реконструкції трускавецького водопостачання. Очевидно одне: рішення «відкласти» само по собі не припинить незаконного будівництва в охоронній зоні питного озера. До речі, саме до цієї незаконної забудови була прикута увага щонайменше двох громадських зборів, через які протягувалася, але так і не була ухвалена резолюція про бездіяльність міської влади у вирішенні усіх цих питань.
Хто дозволив будувати в охоронній зоні питного озера
Нонсенс, але місцеві органи влади в даному випадку позбавлені будь-яких впливів, їм залишається тільки право «подати сигнал», повідомити контролюючі органи – а ті, у свою чергу, мають вивчити питання і, за потреби, подати до суду. І як бачимо, ці контролюючі органи, отримавши «сигнал», направду питання вивчають, встановлюють факти порушень, і… до суду не подають.
Так собі державна влада вирішила, що за порушення у сфері містобудування має відповідати Державна інспекція архітектурно-будівельного контролю. Саме ця інспекція та її територіальні органи надлені усіма повноваженнями при надання дозволу і проведенні перевірок щодо законності чи незаконності будівництва. Територіальні органи інспекції міській раді не підпорядковані і не підзвітні.
Факти проведення земляних робіт в охоронній зоні питного озера виявлені ще 2010 року. Роботи проводилися без проектно-кошторисної документації і погоджень. Про це було складено відповідні акти.
Несанкціонована забудова в охоронній зоні створює небезпеку забруднення струмків, що живлять озеро І, відповідно, самого озера. Тому одним із перших підписаних міським головою Русланом Козиром документів було звернення в інспекцію архбудконтролю саме з приводу цього будівництва. Потім таких звернень було ще кілька – і в прокуратуру, і в Держкомзем, і, за рішенням сесії, до голови облдержадміністрації та в обласну прокуратуру. І все про одне й те ж саме – дотримання вимог містобудівного законодавства.
У відповідях констатується, що частину своєї земельної ділянки «Альфа плюс» уже перепродала, і міститься перелік прізвищ-кому саме. Отже, будівництво ведуть нові власники. При чому усі інстанції підтверджують факт незаконної забудови і невиконання приписів, але… до суду не подають. І як апогей «правочинства», врешті-решт сама інспекція архбудконтролю констатує факт готовності до введення в експлуатацію двох (самовільно збудованих) об’єктів, таким чином узаконюючи їх існування. І що робити міській владі? Може, й правий був один з громадських активістів, закликавши виконавчі органи влади перейти від законодавчого права до права «бульдозера»… Але міському голові таке «правочинство» не підходить – за духом, буквою і суттю – можливо, на жаль.
За якої умови питне озеро може стати рекреаційним
Отже, усе збудоване в охоронній зоні питного озера уже має відповідний документ, отриманий поза міською радою. Це будівництво, на жаль, узаконене – всупереч думці та бажанню і органу місцевого самоврядування, і громади. Тому звинувачення міської влади у бездіяльності є абсолютно безпідставними.
Детальний план забудови території на вул. Городище (розгляд якого був депутатами відкладений) розроблявся державною установою – інститутом «Містопроект» – на замовлення міської ради, і саме для того, щоб покласти край самочинному будівництву в охоронній зоні. Цей детальний план пройшов громадське обговорення -щоправда, за мінімальної активності громади. Активність громади – тема окремої розмови. На жаль, така реальність: коли людям пропонується щось до обговорення – вони пасивні. Але постфактум, після прийняття важливого рішення, їх (людей) дуже легко організувати на протестні акції. Що в даному випадку і відбулося.
На цьому детальному плані визначено зони, де можна будувати – це лише 40% усієї площі. Решта площі підпадає під планувальні обмеження. Озеро в контексті детального плану розглядається як рекреаційне, і напрямок діяльності усієї цієї території на перспективу – це бальнеологія і рекреація. Але! Генеральним планом забудови міста, у відповідності до якого розроблявся детальний план території на вулиці Городище, затверджено статус озера як питного аж до вирішення питання стовідсоткового водо забезпечення міста згідно з державними нормами якості води та альтернативним джерелом водопостачання – і тільки за такої умови озеро може змінити статус на рекреаційне. Тобто, можливість розпочати будівельні роботи на своїй земельній ділянці» і перевести озеро в рекреаційне поставлено в пряму залежність від виконання «Альфою плюс» усіх інвестиційних зобов’язань: від цілодобової подачі в помешкання трускавчан якісної питної води – до забезпечення допоміжного джерела водозабору.
Що зроблено, щоб в крані трускавчанина була вода
А тепер уже можна говорити про те, що зроблено за півтора року – і владою, і інвестором, щоб нарешті в крані кожного трускавчанина постійно була вода? Зроблено найголовніше: справу зрушено з мертвої точки. Зроблено кілька суттєвих кроків до порозуміння з інвестором. Адже раніше нікому і в голову не приходило з’ясувати, чому це інвестор нічого не робить, і подумати, як його примусити виконати обіцяне.
Практично з першого дня своєї роботи на посаді міського голови Руслан Козир почав вивчати ситуацію з водопостачанням. Він провів кілька зустрічей з керівництвом «Альфа плюс», і тепер такі протокольні зустрічі відбуваються щомісяця. Ці зустрічі вже вилилися в укладення угоди, яка передбачає фінансування реконструкції водопостачання в розмірі 12 млн. 100 тис. грн. Минулого року коштами інвестора була збудована перша станція регулювання тиску вартістю 1 млн. 100 тис. грн. на вул. Мазепи. Таких станцій має бути дві, друга – на вул. Городище – також будуватиметься коштами інвестора.
У рамках угоди проведено реконструкцію верхнього водозабору – резервуару на 10 тис. кубів, що біля Колиби. На сьогоднішній день резервуар вже вичищений, гідроізольований і заповнений водою. Триває реконструкція існуючої насосної станції третього підйому.
Розпочалися роботи з заміни водогону, що йде через вул. Воробкевича, також за кошти інвестора. Ведеться робота з удосконалення гідравлічної моделі водопостачання. Підвищений тиск при подачі води на Помірецьку і Сагайдачного спричиняє гідравлічні удари на Річках і Воробкевича – відбуваються аварійні пориви. Гідравлічна модель дає можливість контролювати тиск у системі і уникати поривів. Ці роботи уже профінансовані інвестором на суму понад 300 тис. грн.
Синдром виборчих перегонів
У відповідності до колишнього (від 2007 року) договору між «Трускавецьким водоканалом» і «Альфою плюс», усі роботи із забезпечення міста водою мали би тривати 4 роки і закінчитися ще 2010 року. Але на початок 2011 року ситуація була: а віз – і нині там. У відповідності до поновленої угоди з уточненням переліку робіт і кошторису, реконструкція водопостачання у місті Трускавці триватиме два роки, при чому основні і найбільш фінансове затратні роботи будуть виконані упродовж поточного року.
На сьогодні вода у місті подається цілоденне, за винятком аж надто проблематичних районів і з урахуванням проведення робіт з реконструкції водогону. Слід розуміти, що будь-які ремонтні роботи не можуть не вносити дисонансу у плани. Кожен господар у своїй хаті знає: щоб поміняти сантехніку, треба перекрити воду і потерпіти незручності. Інакше кажучи, перебої з водою є об’єктивні, і деякий час з ними доведеться миритися. Хто хоче все і сьогодні, хай виплесне свій гнів на того, хто нічого не зробив, аби вода була ще наприкінці 2010 року.
Так само терпляче треба ставитися до усякого роду необґрунтованих звинувачень на адресу влади та закликів типу: ату!, ганьба!, геть! – це ніщо інше, як синдром виборчих перегонів. Уже у листопаді поточного року усім таким «уболівальникам» за громадські справи стане абсолютно байдуже і до незаконного будівництва, і до детального плану, і навіть до факту наявності чи відсутності води у крані. А вода цілодобово, як і було заплановано, – вже невдовзі буде. Трішечки терпіння, панове.
Валентина Гук, бюлетень «Голос ради»
ТОП коментованих за тиждень