У терцентрі на святкуванні «Різдва в українській родині» серед інших з вітальним словом виступила директор Народного дому пані Олена Соляник. Після гарного вітання зі святом, вона подякувала новій міській владі за те, що ця передала у розпорядження Народного дому добре укомплектоване приміщення з гарним концертним залом, яке розміщене у другому корпусі міської ради, що на вулиці Бориславській, 2. І нічого в цьому крамольного нема. Все правильно. Нарешті старанням влади культпрацівники Народного дому отримали нормальний осідок, бо до цього часу поневірялися то в кінотеатрі, то в читальні, то взагалі під відкритим небом. Тепер вони зможуть виконувати свої обов’язки у нормальних умовах, проводити культурно-масові заходи, розвивати народно-мистецьку творчість. У цьому контексті хотілося б зробити лише одну невелику поправку, або доповнення, чого не зробили ні представник влади, ні депутати міськради. А треба було, напевне, сказати, що цей зал відремонтовано, технічно оснащено, замовлено і виготовлено крісла минулою міською владою і, зокрема, міським головою Левом Грицаком.
Для кого це зараз важливо? Ніби ні для кого. Адже піаритися немає потреби, бо вибори давно минули, а до наступних ще дуже далеко. Новому міському голові Руслану Козиру теж, гадаємо, немає потреби приписувати собі того, чого ще не зробив. А йдеться тут про елементарне – справедливість, яка чи до виборів, чи після виборів, буде в ціні.
А справа виглядає так. Колишній Народній дім, де зараз кінотеатр «Злата», завжди був кінотеатром. Тому міська рада ще позаминулої каденції вирішила його приватизувати. І, як стверджує колишній міський голова Лева Грицак, правильно зробила. Адже сучасний, добре обладнаний кінотеатр потрібний для міста. І на сьогодні він є діючим.
У той же час гостро стояло питання і з Народним домом. Для цього потрібно було знайти відповідне приміщення. Водночас перед міською радою стояло питання концентрації відділів і служб в одному місці з тим, щоб створити вигідні умови для обслуговування людей та підняти на вищий рівень роботу самих підрозділів міської ради. З цією метою керівництво міської ради домовилося із дирекцією ЗАТ «Трускавецькурорт» про передачу у комунальну власність другого корпусу санаторію «Берізка». Ця справа увінчалася успіхом. Невдовзі тут розмістилися деякі управління та відділи міської ради.
Водночас у Лева Грицака виникла ідея розмістити тут , на базі залу лікувальної фізкультури, Народний дім. Її матеріалізація розпочалася з виготовлення проекту на реконструкцію цього приміщення, а згодом приступили до реконструкції, придбання обладнання, виготовлення меблів. З коштами було не легко, бо саме назрів пік економічної кризи. Та ремонтні роботи поволі просувалися і під кінець другої каденції Лева Грицака сесійний зал, як його спочатку називали, був практично готовий до експлуатації. Тобто гарно відремонтовані усі приміщення, встановлено сцену, змонтовано аудіо – відео обладнання, виготовлено добротні крісла, які ще не було встановлено, бо виконавцю треба було виплатити 280 тисяч гривень.
– Це єдине, що ми не змогли встановити, – говорить Лев Грицак. – Ці гроші треба було заплатити підряднику. Такі гроші були, але з огляду на те, що комунальне підприємство влізло у великі борги, були проблеми з виплатою заробітної плати, тому ми намагалися вести політику на підтримку комунального підприємства. А ця сесійна зала, що готувалася під Народний дім, могла ще почекати. Тим більше, що вона була потрібна не так трускавчанам, як самим депутатам, яким надоїло поневірятися по чужих залах, проводячи сесії. Отож, новій владі залишилося хіба що перерахувати за крісла ці гроші і встановити їх. Що вона і зробила.
Зараз у цьому теплому, затишному гарно умебльованому залі проходять сесії міської ради, культурно-масові заходи Народного дому.
При нагоді було б доречним згадати і про інші добрі господарські справи колишнього мера, які стосуються виключно міської ради. Очоливши міську раду, Лев Ярославович приступив до ремонту приміщень міської ради, які уже давно потребували якісного оновлення. Ремонт кабінетів, пригадує він, робили в основному за кошти інвесторів. Ремонт місць загального користування вівся за рахунок бюджету. Подібна ситуація була і з оновленням кабінетних меблів. Окрім цього тут було встановлено пожежну сигналізацію, охоронну сигналізацію, відеонагляд.
– Правда, за відеонагляд мені дорікали, мовляв, для чого я це зробив, – пригадує Лев Грицак. – Справа в тому, що ми мали декілька випадків, коли нас хотіли звинуватити у недобросовісності наших працівників, бо у відвідувачів (в основному у відпочивальників) зникали якісь речі. З допомогою відеонагляду вдавалося швидко встановити причину, повертати речі і знімати звинувачення з працівників ради, а відповідно тримати на належному рівні імідж міської ради
Дуже важливим внеском Лева Грицака у ефективність роботи міської ради була практично стовідсоткова комп’ютеризація усіх служб. Ще за Богдана Матолича тут було декілька малопотужних комп’ютерів. Власне, він і почав впроваджувати у дію цю програму. Лев Ярославович довершив її, забезпечивши практично усі підрозділи новою комп’ютерною та друкарською технікою.
– А як ви дивитися на те, що новий міський голова розпочав новий ремонт зі свого кабінету. Адже ще зовсім не постарів той вид, який отримав кабінет після вашого ремонту? – цікавимося у колишнього мера.
– Ну. зазвичай кожен новий господар має на це своє бачення. – говорить Лев Грицак. – Ремонт треба робити, це однозначно. Життя на місці не стоїть. Однак, на мою думку, першочерговий ремонт потрібно провести у другому корпусі міської ради, на який практично розроблено проектну документацію. Це старе приміщення, яке давно потребує ремонту. Його кабінети, коридори, сходи, комунікаційні системи у дуже неприглядному стані. А тут, як ви знаєте, розміщені головні управління та відділи міської ради. Туди звертаються люди за допомогою у важливих справах. Тому, гадаю, депутатам, міському голові вартувало б подумати над тим, де знайти кошти на ремонт цього корпусу, щоб він обійшовся міському бюджету якнайдешевше.
З огляду на це наш допитливий читач може поцікавитися – а звідки міський голова бере кошти на ремонт свого кабінету? Чи не краще було б їх використати, наприклад, для погашення боргу по зарплаті комунальникам, чи на той же ремонт другого корпусу?
Для такого допитливого читача відповімо – з неофіційних джерел нам стало відомо, що це ремонт Руслан Ярославович розпочав за власні кошти. Отже має на це не лише юридичне , але й моральне право. Дуже хотілося б вірити, що це не перша, і не остання така благочинна акція міського голови. А втім, гадаємо, він себе не ущемить. Рано чи пізно, а це якось окупиться.
Андрій Говіщак, газета “Франкова криниця Підгір’я”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень