Не виправдалися наші надії та сподівання, що конфлікт в СШ № 3 м. Трускавця вдасться вирішити швидко та без ускладнень. Не хочуть піти назустріч батькам 18 дітей ні адміністрація школи, ні відділ освіти, ні керівництво міста. Здається, ніби чекають, поки не станеться біда і аж тоді вже щось почнуть робити. Воістину як у тій приказці, що поки не гряне грім, мужик не перехреститься. А хреститися є від чого.
Коли маленький Ромчик закінчив дитячий садочок, багато батьків та вихователів дійсно перехрестилися. Чимало з тих, що планували дати свою дитину в СШ № 2 в 2008 році, раптом передумали та й дали своє чадо в СШ № 3, щоб подалі від Ромчика. Не те, щоб хлопець був поганий, але забіяка, хуліган. А так – і вчиться ніби непогано, має здобутки в спорті, є і нагороди. Мама та бабуся хлопчика вважають, що батьки всім класом обрушилися на дитину зовсім безпідставно. Але чи так вже безпідставно?
Роман К. проходив до СШ № 2 в І (sic!) класі немало-небагато – від вересня до березня. Із СШ № 2 всіма правдами-неправдами хлопця «сплавили». Батьки (вірніше, мама) забрали документи та подали їх в СШ № 3. Відтоді для учнів І, а потім ІІ, а потім і ІІІ-Б класу розпочався терор. Розповідають батьки дітей:
– Мого сина він заставляє з підлоги підзбирувати та їсти палички, бо інакше б’є його в туалеті.
– Мою доньку він затягнув у туалет (хлоп’ячий) та роздягнув.
– Мого сина він бив кулаком по голові.
– Мою доньку він стягнув по сходах і я боялася, чи не пошкоджений у неї хребет.
Ці та інші речі батьки розповідали в присутності преси і на батьківських зборах, які пройшли у СШ № 3 для цього класу 27 грудня, розповідали і міському голові Руслану Козиру під час прийому 28 грудня. Але, о диво! Чогось батьків дітей роблять винними, а не маму хлопчика. На батьківських зборах і шкільний психолог Ольга В’ячеславівна (рідна донька директора школи Галини Умнової), і катихит, і юрист, і заступник директора школи, і заввідділом освіти Орест Лобик говорили про те, що не можна ламати хлопцеві життя. Всі зверталися до 18 батьків та поучували їх, якими їм треба бути добрими, із Богом у серці, вирозумілими до умов, в яких живе хлопець. З подібними закликами до батьків звернувся і мер міста, який вважає, що «нам не можна так просто позбуватися своїх громадян», а «хлопцеві не можна ламати майбутнє». Кожен просив батьків поставити їх на місце цього хлопчика, або щоб вони уявили, що вони – це мама Романа. Але чомусь ніхто не хотів сам опинитися на місці матері чи батька дитини – дитини, яку принижує, б’є, над якою знущається малий Роман К.
«Вісім років і ми не можемо дати йому ради?», запитує Руслан Козир і пропонує дати хлопцеві посилене харчування (бо хлопець може й реально недоїдає), а ще… відправити на відпочинок у табір та записати на групу продовженого дня. «Може дамо йому путівку в «Артек» за сумлінну поведінку?», «Мало того, що він збиткується над нашими дітьми під час перерв, так ще й на групі продовженого дня він буде їх тлумити?» – обурюються батьки. Проте Орест Павлович стоїть по струночці перед Русланом Ярославовичем та рапортує: «Ми продовжуємо працювати над цим питанням!» та «Буде зроблено!».
Нелегко в наш час відважитися на дитинку, а ще важче її виховати. Скільки небезпек підстерігає на дитя на дорозі, після уроків, а скільки їх ще буде в дорослому житті. Але щоб у школі!
Адміністрація школи та відділ освіти знайшли «крайнього» та винного у всіх бідах. До вчительки-класовода, в повазі до якої об’єднуються і батьки 18 дітей, і мати Романа та і сам хлопчик, на кожен урок почали приходити інспектори з міськвно, адміністрація школи. «Я був радий, коли до мене приходили на відкриті уроки, бо ж є що показати», говорить заввідділом освіти Орест Лобик, але він відверто лукавить. Автор цих рядків сам працював вчителем 9 років у школі, був і заступником директора школи, але вперше доводиться чути про «радість» вчителя від присутності на уроці та ще й в постійному режимі сторонніх осіб. Знаємо ми, як це впливає і на учнів. Та врешті-решт, більшість поганих діл Роман вчиняє якраз поза уроками – на перервах, після уроків тощо.
Батьки розповідають, що сконтактувалися із біологічним батьком хлопця, але той не бажає тепер забирати хлопця на виховання, бо вже пізно. Мати, стверджують вони, була умовно засуджена, її співмешканець не умовно, а реально. Бабуся Романа К. хвора, хоча годує дитину, старається дбати наскільки може. Хлопець може себе поводити нормально і потім раптово, ні з того ні з сього, стає неадекватним – визнає сама бабуся.
Про цю раптовість зміни настрою говорили на раді профілактики, розповідають батьки, і вчителі музики, англійської мови, педагог-організатор. Один з кращих тренерів із плавання в ДЮСК «Спортовець» Богдан Смеречинський неодноразово відтягував Романа від інших дітей, коли той бив їх головою об кахель. Про ці та інші факти багато батьків дізналося тільки нещодавно – їхні діти боялися про все розповідати вдома, боячись помсти Романа. Діти бояться його і надалі, бояться і вітчима, вже й бояться говорити про знущання над ними, бо чутлива дитяча душа відчуває лукавство, коли винними все одно в результаті намагаються зробити їх, а справжнього винуватця вигородити. Питається – чому так?
Дві цитати із зустрічі з мером. Орест Лобик: «Кримінальна відповідальність наступає з 11 років після здійснення важкого злочину». Мати учня 3-Б: «Нам чекати випадку, коли щось серйозне трапиться?».
Батьки говорять, що із всіх їхніх заяв зареєстровано лише одну – решта адміністрація СШ № 3 тільки бере до відома. Це порушення закону. Батьки стверджують, що якщо класовода поміняють, то вони всі 18 готові перевести своїх дітей у СШ № 2. А Орест Лобик говорить, що в обласному управлінні освіти в такому випадку рекомендують негайно замінити вчителя, але він це не зробить, бо все не так просто і так далі. Хоча 28 та 29 грудня у класовода у школі вилучили класний журнал, не пояснивши, з якою метою це робиться, повідомляє наше джерело в цьому навчальному закладі Трускавця.
Дві години розмови на батьківських зборах 27 грудня не поставили крапки в цій історії. Чітке роз’яснення юриста Трускавецького МВ ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією» та помічника-консультанта депутата Ткаченка О. О. Богдана Андроника стосовно того, що батьки все-таки зможуть, якщо захочуть, добитися позбавлення батьківських прав маму Романа, призвели до того, що вона виявила готовність написати заяву на переведення її сина на індивідуальне навчання. «Але це буде на Вашій совісті!», патетично скрикує вона. Але написання такої заяви ще не означає, що 8-річного К. дійсно переведуть на таку форму навчання, адже ще своє слово має сказати медико-педагогічно-психологічна комісія як міська, так і обласна.
Що робити? Переводити на індивідуальне? Перевести в 3-А цієї ж школи? Рекомендувати мамі забрати документи та знову подати їх в СШ № 2? Зайнятися вихованням Романа його бабці? Взяти його на хлопчика-прислужника при церкві св. Іллі? Здати його в інтернат? «Він не зможе без мене, а я без нього…», мало не плаче пані Галина, мати Романа. А матері інших 18 дітей теж мало не плачуть – і над долею цього хлопця, а ще більше над долею власних дітей, які мали таке нещастя потрапити в один клас із цим малим.
Семестр закінчується, канікули – це фактично свята. При нормальних розкладах діти їх проживають радісно, весело. Але як їх переживуть діти 3-Б класу трускавецької третьої школи? Навіть думка про те, що після канікул вони будуть змушені знову повзати перед малим монстром на колінах та підзбирувати ротом із пилюки печеньки, мучить їх. Вони знову боятимуться йти попісяти чи покакати, бо при вході в туалет їх підстерігатиме Ромчик. Вони змушені будуть втікати, щоб не бути побитими указкою чи малими, але міцними кулаками. Вони переживатимуть за свою подружку, старосту класу Даринку, яка може в один момент просто померти на очах цілого класу, адже в дитини цукровий діабет першого ступеня, а Ромчик вибрав її за одну з найулюбленіших своїх жертв. Вони бояться, що дяді і тьоті, які так масно говорять про добро та справедливість, заберуть від них їхню улюблену вчительку. Бо вони ще діти і не знають всіх підводних каменів, всіх нюансів цієї історії. Їх позбавили дитинства своєю бездіяльністю – і дальше ставимо три крапки, не вказуючи хто саме, бо не хочемо нікого звинувачувати.
Повірте, шановна адміністраціє СШ № 3, керівництво відділу освіти, керівники міста на чолі з мером – ми так хотіли б, щоб ця публікація по даній проблемі була останньою. Зробіть щось, доведіть, що ви є дійсно на своїх місцях. На хлопський розум – зробіть так, щоб і вовк був ситий, і коза ціла, щоб і Ромчика не скривдити, але щоб не продовжувалася кривда і інших 18 діток в цьому класі. Просять Вас про це батьки, а ми долучаємося і молимося за розв’язання даної проблеми. І веселих Вам всім свят.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень