Відомий краєзнавець, багаторічний дослідник історії Сколівщини, сколівчанин Ігор Ярославович Чудійович нещодавно приніс до редакції газети «Бойківська думка» невеличку збірку статей «До історії мисливства та рибальства на Сколівщині», яку щойно видав для широкої читацької аудиторії.
Без сумніву, невеличка друкована та ілюстрована брошурка одразу викликає жваве зацікавлення, адже у ній — захоплююче минуле аматорів мисливського господарства та рибальства, їхні найцікавіші трафунки на полюванні, вдалі трофеї, описи картин природного світу, пережиті емоції на полюванні, непізнана краса Карпат, а також духовна глибина взаємодії флори і фауни нашого неповторного мальовничого краю. Ось як пише автор: «Історія написання цієї книги зовсім проста. Це бажання висвітлити сторінки історії мисливства та рибальства. Поштовхом до цієї праці стала щира любов до рідного краю, до наших Карпат, до її природи. Нехай це буде перша спроба, ще не так вдосконалена, але вона несе в собі прекрасні описи природи наших величних Карпат». Варто додати також, що окрім цього в книжечці є також закладений багатющий історичний пласт різноманітних аспектів життєдіяльності бойків кінця XIX початку XX століть. Зокрема, друковане видання тонко передає реалії лісогосподарювання, мисливства та рибальства того часу. Ось про що йдеться в статті «До історії мисливства та рибальства в Сколівських Бескидах»: «Мисливське господарство до 1939 р. велося в рамках ведення лісового господарства приватних лісів баронів Гроеделів та інших землевласників. Існувала єгерська служба. Найпопулярнішим було полювання на оленя на реву, на яке приїжджали багаті люди, туристи з Європи. В лісах була відповідна мережа мисливських будинків, створено серпантини доріг, промарковані стежки. Єгерська служба була добре підготовлена, але, поряд з тим, існувало браконьєрство.
Карпатські мисливські терени, особливо в середині вересня, та риковиська оленів відвідувало багато мисливців з усієї Європи. Один з кращих мисливців континенту — князь Ліхтенштейн, який заплатив графу Скарбку 5 тисяч крон у рік за право полювання, після трьох експедицій до Африки та двох до Індії сказав, що вище ціную риковисько оленів в Карпатах, ніж полювання на тигра в Індії.
У мисливському світі славилися трофеї наших гір. У 1890 році «цвяхом» Віденської виставки була колекція з 11 рисей, убитих у Спасі 1889 р. графом Водзіцьким. Головною атракцією Віденської виставки 1910 р. стали дві пари рогів оленів, що зчепилися під час поєдинку і померли з голоду.
1971р. На 1-й Всесвітній виставці мисливства в Будапешті черепи ведмедів з мисливського господарства “Майдан” отримали золоту та срібну нагороди, а рисі — бронзову.
Розведення оленів на Сколівщині почалося графом Потоцьким, який придбав 1000 га земель, на яких почав розводити цю благородну тварину. Оленячий промисел зіграв фатальну роль для фауни Сколівщини, оскільки призвів до винищення хижих звірів. Лише у 1888 р. було убито 76 рисей і 57 вовків. Про кількість оленів на Сколівщині свідчить той факт, що воюючі армії у 1914-1915 рр. «з’їли 3 тис. рогачів та 1 тис. серн». Ешелони з оленячим м’ясом відправляли в Росію. Усього за підрахунками, під час 1-ої світової війни загинуло 7 тис. оленів. Цікаво, що найменше потерпіли олені в Сможе, оскільки за ними наглядав лісничий Гальчинський. Завдяки йому з 1 липня 1917 р. полювання було заборонено протягом п’яти років. Це перший вердикт щодо захисту тварин у Карпатах. У 1920 р. було заборонено полювання на ведмедя, а з 1931 р. під охорону взяті чорні лелеки. Традиційно у Карпатах охоронялися орел, сокіл, і крогулець. Відгомін старої заборони на їх полювання є переказ про вимирання роду Гербуртів у 1645 р. після убивства Іоаном-Левом Гербуртом орла в садибі.
Збереглися дані про відстріл дичини з 1930р. в Сколівському скарбі баронів Гроедель. Загалом було впольовано 16 оленів, 16 серн, 13 старих ланей та 4 молоді лані, 38 диких свиней, 58 зайців, 5 рисів, 2 вовків, 13 лисів, 7 норок, 9 куниць, 5 лісових котів, 2 орлів, 8 яструбів, 3 глухарів, 25 рябчиків, 10 перепелятників та 233 види інших птахів. Крім того, вовки загризли одну лань, вбито 8 бекасів, 21 бродячого пса та 12 котів.
На Сколівщині розвивалося також в повній мірі і рибальство. Карпатські ріки славилися на усю Європу багатством видів риб. Ще відомий природодослідник Габріель Рочинський (1664-1737) у своїй праці «Historia naturalis curiosa Regni Poloniale» писав про наявність у річках Стрий -стерляді, а в Дністрі – вирозуба та підуста.
Перше форельне господарство Карпат виникло у Болехові у 1890 р. Розплідник форелі на Панасівці, при гирлі потоку Нижній Хоменець, було збудовано 1908 р., другий — у Гребенові. У ріки Сколівщини вони випускали щорічно до 20 тис. рибин.
Перша світова війна вщент винищила шляхетні види риби – форель, пира, головача.
Риболовецькому господарству баронів Гроеделів належали п’ять рибацьких ревірів розташованих у 28 селах Сколівського повіту, їх творила річка Опір на усій довжині від джерела до устя разом з різними допливами і частина ріки Стрий повище і понижче устя Опору. Довжина берегів з обох сторін має 402 км. В т.ч. власних -120 км.
Риболовецькі терени, представлені гірськими водами були ідеальними для розвитку лососевих риб. Щодо якості зарибнення терен поділявся на три частини. У найвищій частині водився виключно пструг (форель). В гірській частині р. Головчанки знаходилися в невеликій кількості раки, які не відіграють ніякої ролі в рибному господарстві.
Ріки і потоки були багаті на різного роду корми, тому риба швидко росла. Так в окремих випадках ловилися пструги понад 3 кг і довжиною до 80 см, дуже часто пструги — понад 2 кг і 60-70 см довжини.
Рибна господарка велася переважно в “спортивних” цілях, а тому великих виловів не було. Не має відомого докладного річкового відлову, однак він перевищував 300 кг. риби в т.ч. 50 відсотків форелі. Для зарибнення і утримання рибостанів на високому рівні служив інкубатор риби в Гребенові, що давав в рік біля 100 тис. малька форелі, якого випускали у верхній течії допливів Опору. Інкубатор мав відповідну апаратуру, обладнання і басейн для утримання пструга та штучного запліднення самок, інкубації і транспорту малька, сітки для відлову риби. При такому стані господарки зрозуміло, що ріки були дуже зарибнені і притягали різних шкідників, як дво-, так і чотириногих. Найголовнішим шкідником є людина, яка ловить рибу за допомогою різних пристосувань. Катастрофічно низький рівень води у 1930 р. призвів у великій мірі до значного ущербу рибостанів річок Сколівщини.
Риболовецтво в маєтках баронів Гроеделів в Сколівських Бескидах підпорядковувалося відділу лісової дирекції краю і охоронялося його органом – присяжним ловецько-рибальськими охоронцями в кількості 80 осіб.
Рецензію підготувала Тетяна Зінкевич, газета «Бойківська думка»
Від редакції «ТВ»: хоча в нашому виданні ми не вміщуємо новин Сколівщини, проте цього разу вміщуємо дану рецензію, яка, сподіваємося, буде цікавою принаймні двом кандидатам на посаду міського голови Трускавця, а також мисливцям та рибалкам і нашого краю.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень