– Алло! Привіт! Ти все таки приїдеш у Трускавець?
– Ти знаєш, якось подумав, ну немає бажання з пересадками з Харкова туди їхати. Краще все таки на море…
Ця телефонна розмова спонукала врешті-решт після декількох спроб написати дану публікацію. Розпочинаючи, кожен раз зупинявся, оскільки ніби вже й не мої проблеми, адже більшість часу проводжу то в Дрогобичі, то в Стрию, то у Львові. Та все-таки багато друзів та й мешканців наших міст працює у Трускавці, тож доля цього курорту, як не як, але впливає на наше повсякденне життя, і невирішені питання курорту так чи інакше опосередковано впливають на наш добробут. Тому стояти осторонь означає повторювати помилки самих трускавчан.
Майже 6 років тому уже звертався до цієї теми (стаття «Куди рухається потяг «Курорт-Трускавець» (газета «Джерела Трускавця»), і в даній публікації пробував з точки зору маркетингу і PR-технологій зрозуміти, що ж не дає Трускавцю стати справді великим курортом. На жаль, сьогодні говорити про велич курорту не доводиться. За останніх 5-6 років регресивні зміни у Трускавці не лише не завершуються, а навпаки набувають ознак хаосу і повної деградації. Та спробуємо трішки вдатися в деталі.
Ще 6 років тому критикуючи мегаоб’єднання «Трускавецькурорт» за нерішучі дії у сфері курортного розвитку, аж ніяк не міг подумати, що через якихось 5-6 років стане зрозуміло, що власне завдяки йому курорт сяк-так тримався на плаву. Та час йде, все змінюється і радикально змінилася структура курорту. Якщо колись майже монополіст «Трускавецькурорт» задавав тон як курортному, так і міському темпу життя, то сьогодні безліч середнячків закрилися на своїх відведених земельних ділянках, утворюючи свої «республіки». Спочатку хотів вжити термін «автономії», проте ситуація нагадує скупчення острівних держав, відстані між якими вимірюються сотнями, а то й тисячами кілометрів. В той час океаном фактично стало місто, яке просто загубилося у власних хвилях амбіцій та користолюбства. А закон моря простий: топиш інших – сам ідеш на дно. Що і спостерігаємо сьогодні у цьому містечку.
Та повернемося до фактів і аналізу. Ще в попередній публікації перераховував низку стратегічних проблем курорту, які конче було необхідно вирішити для подальшого розвитку. Першою з таких проблем є те, заради чого люди їдуть на відпочинок. Якщо говорити мовою маркетингу, йдеться про унікальну торгову пропозицію. У Трускавці протягом останніх століть такою пропозицією була Нафтуся, яку ретельно оберігали як за часів Польщі, так і в радянський час. Пригадую, працюючи на бюветі мінеральних вод №1, майже не щодня нас відвідувала з перевірками санепідемстанція. Тому під час кожної перерви армія санітарок ретельно займалася прибиранням та дезінфекцією приміщення. Сьогодні дійшло до того, що Трускавець не має своєї санстанції, а армію прибиральниць скорочено в рази. Проте коли бачиш у курортному парку, поряд з першою санітарною зоною, припарковані машини, розумієш: Нафтусі залишилось існувати недовго. Досвід є. Згадаймо втрату джерела № 12. Так от, як підказує здоровий глузд і досвід інших курортів, на одній унікальній торговій пропозиції далеко не заїдеш. Для стабільного існування і розвитку необхідно декілька принад, щоб залучити якомога ширше коло відпочивальників. Більше відпочивальників – більше ресурсів для розвитку.
Якщо проаналізувати Нафтусю як маркетинговий засіб, вимальовується досить чітка картина тих, для кого цікавий Трускавець. Це переважно люди зрілі, середнього достатку, для яких мінеральна вода є справжнім порятунком їхнього немолодого здоров’я. А що спостерігаємо натомість: фешенебельні готелі та вілли з дорогими іномарками і безліч нічних закладів для розваг молодого покоління. На перший погляд відбувається процес переорієнтації курорту у такий собі Лас-Вегас. Ніби нічого поганого. Та знову ж постає питання, а де для цієї аудиторії унікальна торгова пропозиція? Нічні клуби, бари та ресторани – це супровідні елементи відпочинку. А де ж те, що робить Трускавець унікальним серед інших курортів? Якщо для прикладу взяти уже прямого конкурента Трускавця Східницю, це гірське селище навіть без мінеральних вод є привабливим своїм географічним розташуванням. Відпочинок в горах на свіжому повітрі – ось його унікальна торгова пропозиція. У Трускавці нічого подібного немає. Пригадую, ще на початку тисячоліття витали ідеї про канатну дорогу, про парк атракціонів. Сьогодні ж підприємці і міська влада спромоглися продукувати ідею дельфінарію, яка в контексті специфіки курорту виглядає як підводний човен в Гімалаях. Тож проблема унікальності курорту залишилась нерозв’язаною. А відтак втрачається сенс усіх хаотично збудованих супровідних структур курорту, які спрацьовують одноразово і на цьому перестають бути цікавими для відпочивальників. Постійні пошуки нового клієнта рано чи пізно завершаться, а над утриманням існуючих майже нічого не робиться. Якщо пригадати поодинокі спроби підприємців, якось та вплинути самостійно на ситуацію – пальму першості варто віддати Степану Пірянику з його ресторацією «Труна». Так багато про Трускавець вже давно не говорили в українських ЗМІ. Але замість подяки було чути лише осуд на його адресу.
Тепер глянемо на проблему Трускавця з точки зору кризи та менеджменту. На жаль, сьогодні Трускавець – це яскравий приклад для студентів, як не потрібно чинити в управлінні організації. Під час кризи спостерігаємо абсурдні дії з боку як керівників санаторіїв, так і міського управління. Замість того щоб відстоювати існуючі позиції, міська влада нищить те, що і так дихало на ладан. На мінусовому балансі теперішніх очільників міста втрата потягів, які конче треба було відстояти, навіть методом «прикування себе до рейок». Також ліквідація, нехай і примітивної, але як-не-як сфери курортних послуг у курортному парку. Йдеться про туристичні фірми та фотографів. Але, як виявилось, це ще не усі «креативні інновації». Надзвичайно дивною і деструктивною виявилась позиція міського голови стосовно набуття Трускавцем статусу державного. Можливо серед розрухи, яка сьогодні охопила курорт, даний статус міг стати рятівним кругом. Але і це ще не все. Нещодавно на порталі «МедіаДрогобиччина» було озвучено плани міської влади відповідно до генерального плану розвитку міста перенести залізничну платформу з центру, «оскільки та шкодить екології». Більш абсурднішого аргументу годі було придумати. Складається враження, що для керівників міста у Трускавець досі курсують паровози. Хоча це б була ще одна хороша принада для туристів.
Щодо керівників санаторіїв, які наразі перебувають або в позиції страуса, або в позиції імператора, картина виглядає ще менш оптимістичнішою. Вигрібаючи зі складної ситуації, найчастіше починають гребти не в ту сторону. Відкидаючи закони економіки, менеджмент курортних закладів у паніці починає вдаватися до послуг експертів-чародіїв зі столиці. Як результат, санаторій недораховується рятівних коштів, які просто були потрачені на абстракції. Для того, щоб оптимізувати свій персонал і здешевити послуги, ми спостерігаємо парад зірок на готелях, що лише відлякує потенційних клієнтів, платоспроможність яких знизилася в рази. Окрім цього впровадження «диктатурно-прогресивного» управління персоналом призводить до плинності кадрів, що негативно відображається на іміджі курортних закладів та призводить до нестачі кваліфікованих співробітників. Це, в свою чергу, тягне падіння якості обслуговування, а відтак виникає чергове коло відтоку потенційних клієнтів.
Вкотре застосую термін «на жаль» – за останніх 5-6 років Трускавець втратив надзвичайно багато. І що найгірше, втрачено ту основу харизми, яка здобувалася століттями. Ще 5-10 років поодинокі відвідувачі будуть навідуватися туди, «пам’ятаючи свої юнацькі роки, проведені на курорті», але рік за роком Трускавець буде опускатися до рівня пересічного прикарпатського містечка.
Невже все так трагічно? Можливо, десь і перебільшив я у своїх висновках. Та вже сьогодні очевидним є той факт, що підірвано основу основ курортного ринку, а саме інфраструктуру доставки та обслуговування відпочивальників. Відновити її буде вкрай складно. На перший погляд, ніби і просто все повернути назад: достатньо відновити транспортне сполучення з курортом, впровадити аргументовані та адекватні ціни на послуги, провести декілька промоцій Та насправді повернутися до старої схеми уже нереально: занадто багато втрачено. Структура курорту вже не та, свідомість потенційних відпочивальників також змінилася з урахуванням негативного багажу емоцій, здобутих на курорті. На жаль, нової схеми на сьогодні ніхто не запропонував. Тому вихід є лише один: комплексний підхід до створення нової концепції курорту, яка б передбачала як глобальні моменти та правила гри, так і перелік правил співіснування на макрорівні. Дані правила мають включати в себе не лише умовності співіснування, але й чітку систему відповідальності з боку залучених у цей процес сторін. Як буде формуватися і впроваджуватися ця концепція – питання знову ж таки до управлінців, курортного менеджменту та науковців. Лише в об’єднанні спільних зусиль можна отримати щось прогресивне та дієве. А наразі – «приїхали».
Ярослав Баран
P.S. Ох як би я хотів помилятися з прогнозами у даній ситуації, адже не один рік власного життя було віддано Трускавцю…
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень