Уважний син, ідеальний батько, мудрий керівник, добрий господар. Цих слів немає в книжці Лева Грицака «Дерева моєї долі», але вони якнайкраще характеризують цю людину, політика, стратега, двічі мера Трускавця, Заслуженого лікаря України, генерального директора готельно-курортного комплексу «Карпати».
Немає в книжці і жодної згадки про благодійність автора, але про неї могли б розповісти інваліди, малозабезпечені, волонтери, воїни АТО, священики, працівники санаторію, всі, хто був колись у потребі і звертався до Лева Ярославовича.
Тож не дивно, що на презентацію книги Лева Грицака в УРБАН-бібліотеці Трускавця зібралося значно більше людей, ніж на всі зустрічі з письменниками чи інші заходи, які тут проводяться з часу відкриття оновленого закладу культури в січні 2017 р.
Відразу варто зауважити, відповідаючи на брехливі закиди опонентів Лева Грицака, що не він був ініціатором цієї презентації. Представити книгу міського голови Трускавця 2002-2010 років запросила автора завідувач бібліотеки-філії №1 м. Трускавця (УРБАН-бібліотеки) Віра Савка. Отож брехнею виявилися закиди, що це «Грицак робить собі піар», подібно як неправдивою була інформація, що певні сили планують побити вікна в оновленій бібліотеці. Поліція не дочекалася зловмисників, які б прийшли пошкодити громадське майно.
Камерний зал не міг вмістити всіх бажаючих послухати Лева Грицака. Всі місця зайняті (навіть на підвіконниках), тож багатьом доводиться стояти. Серед учасників зустрічі – працівники культури, воїни АТО, священнослужителі, поети, депутати цього та попередніх скликань, громадські діячі, юристи, журналісти, члени міської асоціації інвалідів і звичайні громадяни міста, котрі зацікавилися подією.
Після вступного слова директора УРБАН-бібліотеки Віри Савки та короткої розповіді про книгу ведучої зустрічі Зоряни Петрас слово взяв автор. Лев Грицак говорив довго і промова його виглядала на сповідь, щиру та задушевну сповідь людини, яка падала і вставала, помилялася і визнавала та виправляла помилки, робила добро і за це отримувала підніжки та наклепи. Було сказано про продаж землі «Альфі Плюс» Василя Хмельницького, про провокацію хабаря, про консалтингову групу «ПІК» (Пілько, Іванишин, Козир), про згоду передати владу Козиру і порушення принципів домовленостей, про зроблене і незроблене, про плани на майбутнє. Навряд чи є сенс переповідати слова Лева Грицака, більшість з почутого на презентації можна знайти в книзі.
Лев Грицак не приховує, що за часів його керівництва містом у Трускавці могла бути корупція, бо, як каже: «Хіба я міг за всіма прослідкувати?».
– Найбільший бич сьогодення в Україні – це корупція. Треба її викорінювати зверху. Якщо її викоренити там, тільки тоді вдасться навести лад тут, на низах, – каже Лев Грицак.
Звісно, можна погоджуватися чи ні з таким твердженням, але раціональне зерно в словах Лева Грицака є. Адже чиновникові у Трускавці, Дрогобичі, Самборі чи будь-якому іншому провінційному містечку важко не спокуситися, коли він знає, що крадуть, покривають злодіїв, дерибанять бюджетні кошти, землю та майно у значно більших розмірах чиновники обласного чи загальноукраїнського рівня, не кажучи вже про міністрів, депутатів і всю їхню свиту. Чи не тому боротьба з корупцією пробуксовує, що нам постійно намагаються довести, що потрібно починати знизу, від найменшого «злодія», «хабарника» та «корупціонера» – чи то лікаря, якому віддячують кавою і шоколадкою, чи то вчителя, якому на випускний дарують щось на пам’ять вдячні учні, чи то чиновника, який просто поставився з розумінням до проблем простої людини і та в пориві вдячності намагається хоч у якийсь спосіб віддячити за надану послугу.
Лев Грицак був міським головою в часи, коли реалії в Україні були дещо іншими, ніж зараз. Не було електронних декларувань, закону про доступ до публічної інформації, обов’язкові земельні аукціони запровадили аж під кінець його каденції, а місцеве самоврядування мало значно менше можливостей, ніж зараз. Як розказує автор книги, коли він прийшов на посаду міського голови, то бюджет міста складав 420 тисяч. Леву Ярославовичу вдалося збільшити дохідну частину до 70-75 мільйонів. Та жодна критика на адресу попередників не лунає з вуст Лева Грицака. Навпаки, він захищає їх, кажучи, що не можна було в часи економічної кризи 1990-х років очікувати від будь-кого на цій посаді якихось надважливих зрушень.
– Моїм пріоритетом була інфраструктура, щоб потенційні відпочивальники бачили перевагу Трускавця. І то перевагу не лише над сусідніми курортами Східницею та Моршином, але й над такими знаними курортними місцинами як Ялта, Сочі, Бердянськ чи П`ятигорськ, – каже Лев Грицак.
Говорить колишній міський голова і про центри ландшафтного дизайну, які мали бути сполучені між собою, і про новий мікрорайон Smart City, який планувалося спорудити на околицях, тому й продали пустир з чагарниками «Альфі Плюс». Штрихом згадує він у своєму виступі про Василя Хмельницького, який самостійно досягнув вершин у політиці та бізнесі, починаючи з професії зварника.
Робота над запровадженням цілодобового водопостачання, вуличне освітлення та ремонт доріг і внутрішньоквартальних проїздів, значні капіталовкладення в освіту та медицину – все це не були викинуті гроші на вітер, це була інвестиція в майбутнє.
Лев Грицак пережив багато – літак потрапляв у «зворотній штопор», міг втопитися у вирі річки, планували його підставити та посадити в тюрму в часи Ющенка та відібрати все нажите в часи Януковича.
Гоніння та цькування, які влаштувала і влаштовує на нього команда Козира – це неприємно, але чогось доброго від цих людей він ніколи й не очікував. Думав, що хоча б щось корисного для міста зроблять – так ні ж, змарнували 5 років, даючи можливість Східниці наздогнати наш курорт. Перспективна своїми горами і більшою кількістю джерел Східниця може й перегнати Трускавець, якщо розумно не вести політику, господарку, не дивитися в майбутнє. Тож дивується Лев Грицак, що на святкування Дня міста виділяються занадто великі кошти, які можна було б потратити значно ефективніше. Але на запитання про повернення в політику відповідає, що є молоді та креативні люди, тож нехай ідуть, змінюють місто, розвивають курорт, підносять його на нові висоти. А він більше мерських амбіцій не має, хоча завжди готовий допомогти порадою, якщо по таку до нього звернуться.
Отець Володимир Лужецький зі Стебника, поетеса Стефанія Шумило, поет та секретар ТМР часів І каденції Лева Грицака В`ячеслав Умнов, депутат міськради Зоряна Домбровська, голова асоціації інвалідів міста Надія Заблоцька та ще кілька осіб задають запитання. А крім запитань лунає захоплення цією людиною, щира похвала, визнання його простоти, доступності, порядності.
Хто без гріха – хай перший кине камінь. Нехай кидають каміння в Лева Грицака ті, хто обманув своїх виборців, ті, хто розкрадав гроші Майдану, ті, хто своє щастя будує на вбивствах, крадіжках, махінаціях, брехні. Нехай кидають. Господь відвертає всі стріли, які летять у гніві та ворожості від безумних. Правда терпить, але вона правдою була, є і буде, і перемога саме за нею. Добро треба сіяти щедрими пригоршнями, і сходитиме воно рясно, і буде його подостатку.
Лев Грицак – небідний чоловік. Він не продає свою книгу, він її дарує. Він не просить, а вислуховує тих, хто прийшов щось попросити – поради, грошей, роботи, дружби, розуміння. Він не оратор, але його тихий та спокійний голос справляє більше враження, ніж верески навіжених з виряченими очима. Він є самодостатньою особистістю, граючи у Трускавці від моменту приходу в це місто завжди перші ролі. Він втомлюється, але спочивши підводиться і йде далі. Йде орати свою життєву ниву, виконувати місію, покладену на нього долею, йде вперед, не зважаючи на перешкоди. Бо знає, куди йде. Він не з тих, хто ззаду вказує «йдіть!». Він не ховається за спини інших. Він лідер, він йде попереду і кличе «за мною!».
Це не апологія. Так, він був членом Партії регіонів. І першим на Львівщині розпустив парторганізацію, задовго до розстрілів Небесної Сотні. Так, він продав землю, багато землі, 132 гектари тільки біля питного озера. І від цього часу та земля працює на Трускавець, поповнює бюджет. До речі, власник дуже хоче відпродати ту землю комусь – хто хоче, хай зголошується. Так, Лев Грицак робив помилки. Але він зробив так багато добра, що навряд чи хтось візьметься все порахувати. Ось і під час зустрічі запрошує асоціацію інвалідів на обід. Скільки їх було, тих обідів для інвалідів, ветеранів, малозабезпечених, скільки було продуктових наборів, частувань борщем та кулешем, скільки було оздоровлених майданівців, скільки було дано для армії, для воїнів АТО, скільки лиш волонтери передавали коштів Лева Грицака, щоб вони йшли на перемогу. Нашу з вами перемогу.
Але закінчити цей репортаж хочемо не цим. Лев Грицак зустріч в УРБАН-бібліотеці трактує так, як вона і називається. Це зустріч! А не повернення в політику, не піар-акція, не відбілювання, не помста ворогам, не спроба завоювати довір`я.
Бруд не пристане до чесної людини. А нечисті руки власне в того, хто брудом розкидується. Про це не можна забувати.
Володимир Ключак, фото Миколи Кравціва
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень