Ми абсолютно впевнені в тому, що міського голову Трускавця Лева Грицака втретє оберуть на цю посаду. Немає жодних сумнівів, що ця людина знову керуватиме містом-курортом. Інше питання – наскільки високим буде ступінь довіри для чинного мера. Звичайно, найоптимальнішим був би варіант, коли б за Лева Грицака проголосувало 80 – 90% виборців, проте можемо прогнозувати, що не набере він і 70%, а навіть якщо і оберуть його всього біля 50% виборців, то це був би теж непоганий результат.
В чому ж річ, що частина трускавчан не хоче бачити Лева Грицака на цьому посту знову? Невже появився хтось, хто краще від нього справився б із проблемами, які є в Трускавці, як і в будь-якому іншому місті? Невже появився політик чи господарник, який зможе за пояс заткнути чинного мера, який пропонує щось незрівнянно нове і подасть надію, що Трускавець розвиватиметься за іншим сценарієм, ніж це робиться за Лева Грицака?
Заковика полягає якраз у тому, що інші кандидати, які декларують себе не просто суперниками чи опонентами Лева Грицака, а інколи навіть його ворогами, як бютівець Крамар, є звичайними послідовниками Лева Ярославовича. Не хотілося б їх називати блідою копією вихідця з Тернопілля, який для Трускавця зробив, мабуть, більше, ніж будь-хто інший, але копіюють вони Грицака в настільки багатьох речах, що і промовчати про це не можна.
Зразу ж хочемо застерегти читача, що кожен з кандидатів-суперників Грицака не є поганою людиною в принципі. Мова радше йде про їхню нефаховість, занадто високі амбіції, які важко підкріпити вмінням чи досвідом, а також несамостійність. Якщо розглядати кожного зокрема, то у всіх є якась риса, яку варто запозичити іншим. У Руслана Крамара це патріотизм, у Євгена Юника людська доброта та порядність, в Юрія Яворського вміння добиватися свого саме у правовому полі, в Руслана Козира напористість та витривалість. Проте всі ці риси в сукупності є і у Лева Грицака і як тут не крути, саме він, за словами Крамара, «вміє тримати удар», є патріотом хоча б тому, що не лише глаголить патріотичні гасла, а втілює концепцію українського розвитку на місцевому рівні в життя, а приклад із дозволом на кредит для КП «Наше місто» в цьому році показує його витривалість, вміння добитися свого, «напористість» та настирливість. .
Одночасно в кожного з кандидатів є такі риси, які їм хотілося б приховати від інших кандидатів і від громади, від виборця. Проте не варто забувати прислів’я «Шила в мішку не втаїш». Те, що Руслан Козир в минулому часто не дуже чемно поводився із власними працівниками, подібно як і просочилася в пресу інформація про тінізацію щодо виплати зарплат, стало плямою на його репутації, яку йому відмити буде важко або й неможливо. І якщо дружба з Ігорем Ничем чи Ігорем Пільком особливих мінусів йому не приносить, то цього ніяк не скажеш про осіб, причетних до продажу фальсифікованого алкоголю, зацікавлених в посаді директора ринку або ж у обласному депутатстві. А ще й вбивства невинних косуль чи благородних оленів хоча б як їх подавав під соусом «благородного мисливства», не всіма сприймаються однозначно, подібно як і меценатство перед виборами чи винятково російськомовні сторінки сайту з продажу будматеріалів.
Євген Юник теж ніби займається меценатством, він виглядає добрішим та доступнішим від вищезгаданого Руслана Козира, проте брак розуміння проблем міста та невміння триматися наперед означеної теми створює йому ореол найменш компетентного кандидата зі всіх кандидатів «вищого ешелону». Досить лише глянути на його статті чи інтерв’ю в бюлетені «Трускавчани» чи газеті «Трускавецькурорт», як зразу ж хочеться попідкреслювати недолугі вислови чи кричущі неточності, а окремі статті як от по реформуванні ЖКГ навіть читати до кінця не хочеться, настільки очевидним є «з’їжджання» з теми.
Пустослів’ям, популізмом та демагогією займається і керівник міської «Батьківщини». Замість набувати нових друзів, він з їхнього середовища творить собі ворогів, не задумуючись, що з часом вони можуть всі об’єднатися проти нього. Вірна, можна сказати рабська, служба та поклоніння Івану Деньковичу, навряд чи переросли в таку ж вірність Роману Ілику, а тому хиткість позицій Руслана Крамара мали б стимулювати його до більш виваженої та врівноваженої позиції, ніж заклики «до зброї». А проте він дається використовувати себе як рупор інших політичних сил, публічно заявляє про свою готовність поступатися тоді, коли його про це й не питають і таким чином створює собі образ ніби і чесного, але не дуже розумного та нехитрого партійця-простака. Чи захочуть за такого голосувати виборці? І чи не підводить він всю команду, а якщо і робить це, то чи не зумисне?
Якщо б не певне теперішнє протистояння між Грицаком та Чебаненком, про яке пише у своїй статті журналіст Анатолій Власюк, то Юрія Яворського можна було б вважати кандидатом на наступництво посади мера Трускавця. Він, до речі, хотів би показати «дует», «пару», яка змагатиметься за цю посаду і сам же ж визначає її 16 вересня в замітці на одному Інтернет-ресурсі під назвою «Хто врятує Трускавець?». Але те, що опозиційна місцева преса п. Яворського майже не допускає до слова, а орієнтується він невідомо чому на обласні ЗМІ, свідчить, що битва цим кандидатом програна ще перед початком. Якби окрім людських ресурсів були мобілізовані ресурси інформаційні, а реклама на біл-бордах була спрямована на виборця та його насущні проблеми, а не на міфічно-символічне «Наповнимо Трускавець», то цей кандидат направду міг би становити для Грицака серйозну загрозу.
Про інших кандидатів, які можуть іти тому, що вже йшли на голову в попередні рази, можна сказати, що вони наступають на ті самі граблі. І це стосується як Ігоря Кісака, так і Андрія Кульчинського, так і Володимира Шиманського, так і деяких інших. Ну ніяк не збагнуть кандидати, що не виграють вони вибори агітуванням друга Володі на Однокласниках чи в Контактах. Що заяви «Я зроблю те, що до мене нікому не вдавалося» є голослівними і радше дають мінус, ніж плюс, що важко довести, що місту потрібне господар, коли такий господар є вже, а не лише прийде і це могло б виявитися ефективним в Дрогобичі чи Стебнику, але не в Трускавці, коли ним керує Лев Грицак.
Спонукало до написання цієї статті дивне запитання на біл-борді «Ради міста»: «Трускавець. Хто стане новим мером?». Якось довелося постояти на зупинці і послухати думки вголос (чи відповіді вголос) біля десятка трускавчан. П’ятеро з них назвали Лева Грицака, причому не з люттю чи злістю, як нашого голову іноді згадують в замовлених та наперед проплачених коментарях, а з повагою та певною гордістю. Двоє сказали «А хто його знає?», ще один «Хіба не все одно?», один «Будь-хто, лише не … (прізвище опозиційного кандидата не вказуємо)» і десятий – «Какой новый мер, зачем старого-то менять, если все и так хорошо?».
А щоб не бути голослівними, ми вирішили запитати кількох перехожих, що вони думають з цього приводу, кого вони бачать наступним мером. І ось що з того вийшло.
Пані Юстина: «Я політикою не цікавлюся, це від лукавого, а ми маємо служити Богу. Молитися, ходити до церкви, жити по заповідях. На вибори президента ходила, голосувала за Ющенка, потім за Тимошенко. Став Янукович, але не бачу, щоб було так погано, як нам пророкували. Ми всі в Божих руках, а всяка влада від Бога. У Трускавці дуже хороший міський голова, видно, що це побожна і порядна людина, скільки він допомагає церквам, людям. Я ходжу до церкви Покрови, то він купив за свої гроші хрести, поремонтували дах, сестриці кажуть, що коли наш отець Володимир звернеться до Грицака, той завжди слухає, йде назустріч. Може й нові непогані, але краще обрати того, хто вже себе проявив».
Пан Василь: «Я думаю, що оберуть без нас. Хто там знає, як ті голоси порахують, чи чесно чи нечесно. Ніхто з тих, що хочуть влади, не є святий. Одні вже при кориті, інші хочуть до нього дорватися. Обіцяють-обіцяють, а по виборах всі за нас забудуть. За Грицака не можу сказати нічого, не звертався я до нього, лише один раз за автономне. Його заступник Марченко щось роз’яснював, що не можна, тоді люди збиралися в Крамара і той обіцяв, що все вирішить. Але нічого він не вирішив. Не знаю, подивлюся. То має бути людина солідна, з досвідом, то не просто так містом керувати. Якогось молокососа обрати на свою голову, то потому 5 років мордуватися, як у Доброгостові, звідки я родом. То ж місто, то і голова має бути відповідний».
Пані Оксана: «Я ще не визначилася. Подумаю, послухаю, ще є час».
Пані Галина: « Я тільки за Грицака. Це людина, яку я поважаю і буду поважати до кінця життя, хто б що там за нього не говорив. Він може не вміє ладно говорити чи виступати там, але ви подивіться, як він Трускавець із руїни фактично, з тої пустки, коли віддихающі не їхали, зробив процвітаюче місто. Все будуть такі, що їм щось не так, то дороги не такі, то де гроші, то чому він має вертольот чи машину. А я кажу, що добре, як людина вміє заробити на себе, на сім’ю та ще й іншим дасть заробити. Які лише «Карпати» вибудував, рухається та й має. А хто іншим не дає мати? А то в нас навчилися, щоб їм готове все дати»
Пан Володимир: «Я працюю в одному санаторії і думаю, що не зможу чесно проголосувати, бо буде так, як чотири роки тому, коли свій бюлетень я мав телефоном сфотографувати і показати кому слід. На щастя, тоді цей кандидат не пройшов головою, а тепер він не йде. Для мене робота головне і якщо й цього разу скажуть фотографувати, то що я зроблю? Проти вітру не попреш…»
Пан Богдан: «Головне – щоб не було гірше. У Трускавці не так вже й погано, як то стараються показати ті, кого хвилює власна політична дорога. Швидше за все, я голосуватиму за Лева Грицака. Але подивимося, може й ні…»
Можливо це співпадіння, проте ніхто з наших респондентів не назвав прізвища так званих «головних конкурентів» Грицака – ні Юника, ні Яворського, ні Козира. Не тому, що не чули їх, адже в це важко повірити. Може тому, що не довіряють? Може тому, що дотримуються думки, що краще синиця в руці, ніж журавель у небі? Може тому, що вже ситі обіцянками і воліють бути прагматиками, а не романтиками, яких часто обманювали та й обманювати будуть?
Факт, якого не хочуть визнати опоненти Грицака – це те, що в нього є солідна підтримка, є електорат, який готовий проголосувати за нього знову. Прихильники Лева Грицака, можливо, не такі агресивні, як прихильники опонентів, вони не встрявають у дискусії, не стають на захист діючого мера, адже в чинну владу завжди стріл летить значно більше, ніж в сторону тих, що не при владі. Проте ці люди мають позицію, вони готові згідно зі своїм сумлінням прийти на виборчі дільниці, з чистим серцем та не менш чистою совістю проставити галочку навпроти прізвища «Грицак». Їх не зупинить істерія недругів та підкуп гречкою, їх думку не змінять статті на замовлення чи демонстративні підмітання під’їзду чи фарбування лавочки чи дитячої гойдалки. Вони не будуть зазомбовано повторювати слогани, продумані в штабах опонентів Грицака, хоча і не будуть самі ходити та нав’язувати, мов свідки Єгови, свою думку іншим. Вони визначилися і їх не переконає в протилежному те, що «Грицак йде від партії», що «Грицак продав землю й море», що «Грицак літає на вертольоті» і що «Грицака не можна обирати, бо є кращі». Вони добре знають, ці старенькі, побожні жіночки та дідусі зі спрацьованими руками та посивілими скронями, що на цих виборах нема нікого, хто міг би достойно замінити Грицака. Їм не шкодить, літає Грицак на вертольоті чи на літаку, їх не цікавить, від якої партії йде Лев Грицак, бо знають, що в місті має бути господар, а не політикан. І вірячи в мудрість народу українського та громади трускавецької, тому і розпочали ми цю статтю словами, що ми абсолютно впевнені в тому, що Лев Грицак стане міським головою. Коли Бог з людиною, то хто поборе її, а коли Провидіння Боже призначило мером Лева Грицака рукою громади, то хто посміє протиставляти свою думку цьому? Тільки той, хто в серці своїм злословить та чигає на невинного, хто служить лукавому та робить невинні очі, як Остап Бендер.
А слова пані Юстини, вірніше слова Святого Письма, які вона вжила в контексті відповіді, що всяка влада є від Бога, змушують нас задуматися над тим, кому ж служать ті, хто противиться цій владі, хто хоче добитися результату не для громади, а для себе. І саме підтримки людей, цих простих, чесних, роботящих, безпосередніх та нелукавих мешканців Трускавця, так бракує тим, хто хотів би позбавити влади Лева Грицака. Та зробити це їм не вдасться, на заваді планам, які снувалися в Москві чи Києві або в задимлених штабах партійних офісів, стане саме позиція громади. А вона зрозуміла – трускавецька громада довіряє Леву Грицаку, вдячна йому за все, що він зробив уже та готова підтримати його на наступний термін, на третю каденцію. І хоча не на 100%, та все ж більшість тих, що мають право голосу у Трускавці, мають намір підтримати саме Лева Грицака, а не іншого кандидата.
Володимир Михайлович
Від розробника сайту Трускавецький Вісник:
Особисто я не розділяю думку автора даного допису. В світлі наступу на свободу слова, віру, культуру, бізнес вважаю неприпустимим підтримку представників ПР на виборах . Однак сайт відкритий для всіх дописувачів незалежно від політичних вподобань. Тому цю статтю опубліковано.
З повагою Андрій Пристай
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень